Рішення

від 08.06.2023 по справі 947/27816/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/27816/22

Провадження № 2/947/835/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі :

Головуючого судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Солтановської Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - Гаврилюка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2022 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 05 червня 2013 року по 24 квітня 2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає з позивачем (матір`ю) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_5 , залишився проживати з матір`ю та знаходиться на ъъ утриманні. Батько ОСОБА_4 вихованням дитини не займається, не приймає будь-якої участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини, протягом останніх декількох років взагалі не бачиться та не спілкується з сином. Всі питання щодо виховання дитини, мати вирішує самостійно.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 07.12.2022 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження. Також одночасно було доручено Службі у справах дітей Одеської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 відносно сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Приморській районній адміністрації Одеської міської ради розглянути вказаний висновок на засіданні органу опіки та піклування.

В ході судового засідання, яке відбулось 02.02.2023 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Печериця Віта Петрівна звернулась до суду з клопотанням про витребування з Державної прикордонної служби України інформацію про/чи виїжджав за кордон України (перетинав/повертався) ОСОБА_4 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 02.02.2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено.

05 квітня 2023 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Фірчук Василь Русланович надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Відповідач повністю розуміє важливість забезпечення для сина стабільних умов життя, необхідних для його розвитку, в тому числі фінансового забезпечення. Відповідач ніколи не заперечував проти свого обов`язку з матеріального утримання сина та просить суд врахувати тяжкі обставини, що склалися внаслідок війни, а також його поведінку станом на сьогодні (відсутність заборгованості зі сплати аліментів та наявність переплати). З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Печериця Віта Петрівна в судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Фірчук Василь Романович в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Представника третьої особи органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - Гаврилюк Арсеній Анатолійович в судовому засіданні надав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , поданий позов підтримав.

Суд, вислухавши пояснення позивча, представника позивача, представника відповідача, представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами врегульовані Сімейним Кодексом України.

У судовому засіданні встановлено, що сторони по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року було розірвано.

Відповідно до перекладу з англійської мови українською мовою свідоцтва про народження, зареєстрованого в реєстрі від 23.07.2021 року № 10882, № 10883, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Гладких О.Л., від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_5 (акт № 109-2017-066633 від 25.04.2017 року, зроблений державним реєстратором актів цивільного стану штату Флорида Сполучених Штатів Америки).

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2022 року ВП № НОМЕР_2, виданою Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа від 28.03.2022 року № 947/14830/21 Київського районного суду міста Одеси, з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 17.05.2021 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 03.02.2023 рік, виданим Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , почав сплачувати аліменти з жовтня 2022 року. Сплачено боржником: у жовтні - 5227,59 грн., у листопаді - 34537,00 грн., у грудні - 2884, 47 грн. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.04.2023 року, боржником сплачено у березні 2023 року - 60 000,00 грн. Станом на 13.04.2023 року - заборгованість відсутня.

Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 14.02.2023 року № 91-6428/18/23-Вих, на виконання Ухвали Київського районного суду міста Одеси від 02.02.2023 року № 947/27816/22, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 20.12.2021 року виїхав до міста Стамбул (Туреччина). Інформація щодо повернення, гр. ОСОБА_4 на територію України відсутня.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, відповідач фактично не бере участі у вихованні малолітнього сина та в його розвитку, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться як син зростає, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не приймає участі у забезпеченні, що негативно впливає на її духовний розвиток як складову виховання.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до ч.ч.2 і 3 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За ч.ч.1, 2 та 4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.180 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як роз`яснено у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до абзацу 6 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено: якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.

У цій справі позов пред`явлено з підстав п.2 ч.1 ст.164 СК України (ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надав висновок № 07.06.2023 року вих. № 01-11/762/2 вих про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дитинри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування фактично не містить обставин про навмисне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, про його винну поведінку у цьому чи про свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, в свою чергу, 01.05.2023 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , надав до Служби у справах дітей Одеської міської ради письмові пояснення, відповідно до яких ОСОБА_4 , заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно малолітнього гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Більш того, стороною відповідача надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_2, сформований державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назаровою В.В., з якого вбачається, що станом на 13.04.2023 року будь-яка заборгованість відсутня. Натомість відповідач здійснив понаднормову сплату аліментів на користь сина та має переплату по аліментам 89521,96 грн., шо підтверджує виконання ним батьківських обов`язків з утримання дитини та спростовує доводи Позивача щодо ухилення Відповідача від виконання ним вказаних обов`язків.

Надавши належну оцінку висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає, що цей висновок не може бути прийнятий до уваги, як такий що є недостатньо обґрунтованим з огляду на наявність в ньому лише переліку документів та фактів, які свідчать про наявність між батьками дитини спірних питань щодо участі батька у виховання та спілкування з дитиною, що слугувало підставою для звернення батька до служби у справах дітей із відповідними поясненнями, однак цим доказам не надано належної оцінки при наданні висновку, міститься лише констатації самого факту звернення, обставини про навмисне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, про його винну поведінку у цьому чи про свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками не відображені у висновку, докази на їх підтвердження не були предметом дослідження та не доведені належними та допустимий доказами.

Як вже зазначалось, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Саме такий висновок зроблено у відповідних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

Суд приймає до уваги той факт, що відповідачем було подано до Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та визначення способу участі у вихованні дитини, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_8 має бажанняприймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Із наданого стороною позивача висновку експерта № 04/23 від 11 травня 2023 року судово-психологічної експертизи вбачається, що судовому експерту поставлені наступні запитання:

1. Які індивідуально-психологічні особливості дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

2. Який психологічний вплив, виявляє поведінка матері ОСОБА_1 на психічний стан і розвиток малолітньої дитини?

3. Хто займається вихованням, розвитком та доглядом за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

4. Чи має дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 емоційну прив`язаність до її матері ОСОБА_1 ?

5. Який психологічний вплив робить поведінка батька на розвиток малолітньої дитини?

З вказаного висновку встановлено, що судовим експертом в межах своєї компетенції надано відповідь на поставлені запитання та зроблено наступні висновки:

1, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає ознак відставання у психічному розвитку, а також немає ознак будь-яких емоційних порушень, в нього вже сформовано поняття сім`ї. Порушення сформованої системи сім`ї через включення до неї біологічного батька ОСОБА_4 , може суттєво травмувати психіку малолітньої дитини ОСОБА_5 .

2. Поведінка матері ОСОБА_1 виявляє позитивний психологічний вплив на психічний стан І розвиток малолітньої дитини.

3. Вихованням, розвитком та доглядом за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 „займається мати ОСОБА_1 ,

4. Дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 має емоційну прив`язаність до її матері ОСОБА_1 .

5. Відношення батька ОСОБА_4 до дитини не досліджувалося. Однак, можна припустиш, що якщо протягом: усього періоду життя дитини, біологічний батько жодної участі у вихованні сина не брав, у ОСОБА_4 відсутні батьківські почуття до ОСОБА_5 , Жодного позитивного впливу поведінка батька на розвиток: малолітньої дитини дитину не чинить.

Суд критично відноситься до висновку судово-психіатричного експерта з тих причин, оскільки він містить допоміжний (консультативний) характер, у висновку експерта не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, крім того, матеріали справи не містять доказів того, що цей висновок виконаний акредитованими експертами. Такий висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

За абз.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять негативної характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, винесення відповідного попередження або ж притягнення відповідача до адміністративної відповідальність за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, передбаченої положеннями ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей", ці обставини не найшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовано наданими позивачем суду доказами, які фактично зводяться до неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо матеріального утримання дитини та невиконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини.

Також, при вирішенні даного спору суд враховує, що Відповідач знаходиться за кордоном, що пов`язано із робочою необхідністю. На підтвердження цього надані протокол загальних зборів членів Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія "Привілей» (ідентифікаційний код - 37873880), далі - ТОВ "ДК "Привілей" № 02/21 від 01.12.2021 року та № 01/22 від 01.03.2022 року, в якому Відповідач є директором з 04.09.2015 року по сьогоднішній день, відповідно до наказу про призначення на посаду, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, протоколу загальних зборів членів ТОВ «ДК "Привілей» про призначення директора, та наказу директора ТОВ "ДК "Привілей" від 17.12.2021 року № 05-21/В про службове відрядження.

Між тим, пребування Відповідача в іншій країні не створює непереборні перешкоди для участі у вихованні дитини. У позивачки наявні засоби зв`язку з Відповідачем та його адвокатом, про що свідчать роздруківки з електронного листування у месенджері «Viber».

Як неодноразово зазначав представник відповідача у судовому засіданні, ОСОБА_4 має намір та бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у вихованні сина, усвідомлюючи важливість такої участі з боку батька.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи судом були з`ясовані певні обставини, які слугували для звернення для суду з даним позовом, а саме необхідність безперешкодного перетину кордону Позивача з дитиною без згоди батька, і саме складнощі в оформленні дозвільних документів з боку батька, на думку суду, спричинили подання даного позову.

Європейський суд з прав людини у справі "Савіни проти України" (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав є передчасним та непропорційним заходом, що спричинить негативні наслідки для дитини, та в будь-якому разі, не сприятиме захисту прав дитини.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263, 265, 338 ЦПК України, та ст.ст. 157, 164, 165, 166 Сімейного Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 12.06.2023 року