Постанова

від 24.05.2023 по справі 319/504/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.05.2023 Справа № 319/504/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 319/504/20 Пр. № 22-ц/807/33/23 Пр. № 22-ц/807/33/23-2Головуючий у 1-й інстанції Валігурський Г.Ю. Повний текст рішення складено 23.09.2021 року. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на додаткове рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-5), який в подальшому було уточнено (т.с. 2 а.с. 103-105), в якому просила: - визнати спільною сумісною власністю позивача та відповідача наступне майно: = земельну ділянку площею 0,1234 га, кадастровий номер 2322755100:03:001:0109; розташована в АДРЕСА_1 , = земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2322775100:02:037:0004, розташована в АДРЕСА_2 , = земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0003, розташована в АДРЕСА_2 , = земельну ділянку площею 0,2700га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0002, розташована в АДРЕСА_2 , = житловий будинок, загальною площею 52,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , = комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м, площа земельної ділянки 35300,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , = нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , = автомобіль марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, 2005 року випуску, = автомобіль марки Skoda, модель Kodiaq, 2017 року випуску. - визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 квартиру, загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу ВММ №275925 від 26.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., що зареєстровано в реєстрі за №5658; - в порядку поділу майна подружжя визнати за кожним зі сторін право власності на: = частину земельної ділянки площею 0,1234 га, кадастровий номер 2322755100:03:001:0109; розташована в АДРЕСА_1 , = частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 2322775100:02:037:0004, розташована в АДРЕСА_2 , = частину земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0003, розташована в АДРЕСА_2 , = частину земельної ділянки площею 0,2700га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0002, розташована в АДРЕСА_2 , = частини житлового будинку, загальною площею 52,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , = частину комплексу нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м, площа земельної ділянки 35300,0 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , = частину нежитлового приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; - в порядку поділу майна подружжя стягнути з відповідача на користь позивача частину вартості автомобіля марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, 2005 року випуску, що становить 126566,43 грн.; - в порядку поділу майна подружжя стягнути з відповідача на користь позивача частину вартості автомобіля марки Skoda, модель Kodiaq, 2017 року випуску, що становить 373620 грн.

Також просила стягнути з відповідача судові витрати в тому числі на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн., шляхом прийняття додаткового рішення відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з тим, що докази на підтвердження їх понесення будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті спору.

В обґрунтування зазначеного позову зазначила, що 11.10.2005 між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який 26.01.2018 розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. В період перебування у шлюбі позивачем разом з відповідачем придбано за спільні кошти наступне майно: земельну ділянку площею 0,1234 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею 0,1500 га, площею 0,1800 га, площею 0,2700 га, розташовані в АДРЕСА_2 , житловий будинок, загальною площею 52,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м, площею земельної ділянки 53300 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , автомобіль марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, 2005 року випуску та автомобіль марки Skoda, модель Kodiaq, 2017 року випуску. Згоди про добровільний поділ вищезгаданого майна між сторонами не досягнуто. Позивач вважає за справедливе визнати спільною сумісною власністю майно, яке придбане сторонами за час шлюбу та поділити його між ними, за виключенням квартири АДРЕСА_6 . Вказана квартира придбана позивачем за власні кошти в період шлюбу з відповідачем. Кошти на придбання квартири надійшли від батька позивача ОСОБА_5 . Оскільки вказана квартира, на думку позивача, є її особистою власністю, тому вона не може бути віднесена до майна, яке є спільною сумісною власністю.

В заяві про уточнення позовних вимог від 30.06.2021 позивач зазначала, що з урахуванням того, що автомобіль Skoda Kodiaq, 2017 року випуску, придбаний під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, проте відчужений відповідачем без згоди позивача як іншого з подружжя, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості частини автомобіля, що відповідно до висновку експерта від 19.05.2021 складає 373620 грн. Крім того, автомобіль Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, 2005 року випуску, являється неподільним об`єктом рухомого майна, тобто визнання за сторонами права власності на частину вказаного автомобіля унеможливить реалізацію права на володіння, користування та розпорядження таким майном кожного із подружжя, а тому доцільним на думку позивача є поділ цього автомобіля шляхом визнання за відповідачем права власності на вказаний автомобіль та стягнення з відповідача на користь позивача належної йому частки вартості автомобіля в сумі 126 566,43 грн. Позиція позивача щодо іншого майна є аналогічною тій, що викладено в позовній заяві.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Валігурського Г.Ю. (т.с. 1 а.с. 27). Ухвалою суду першої інстанції від 29 липня 2020 року відкрито провадження у цій справі в порядку загального позовного провадження (т.с. 1 а.с. 38-39).

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року (т.с. 2 а.с. 150-161) позовні вимоги ОСОБА_2 у цій справі задоволено повністю.

Визнано об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: земельну ділянку площею 0,1234 га, кадастровий номер 2322755100:03:001:0109; розташовану в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2322775100:02:037:0004, розташовану в АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0003, розташовану в АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,2700га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0002, розташовану в АДРЕСА_2 , житловий будинок, загальною площею 52,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , автомобіль марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, 2005 року випуску, автомобіль марки Skoda, модель Kodiaq, 2017 року випуску.

Здійснено поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом: визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності в рівних частках по за кожним на наступне майно: земельну ділянку площею 0,1234 га, кадастровий номер 2322755100:03:001:0109; розташовану в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2322775100:02:037:0004, розташовану в АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0003, розташовану в АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,2700га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0002, розташовану в АДРЕСА_2 , житловий будинок, загальною площею 52,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Здійснено поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 вартості належної їй 1/2 частки автомобіля марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, 2005 року випуску в сумі 126566,43 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 в порядку поділу майна подружжя в рахунок вартості частки автомобіля марки Skoda, модель Kodiaq, 2017 року випуску 373620 грн.

Визнано за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 35,4 кв. м, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу ВММ № 275925 від 26.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., зареєстрований в реєстрі за № 5658.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2312,97 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 8197,03 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2021 року (т.с. 2 а. с. 201-204) заяву представника позивача ОСОБА_6 - адвоката Гусакової О.Б. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката при розгляді справи по суті.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 9884,74 грн. витрат на проведення авто товарознавчої експертизи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, сторони у цій справі подали апеляційні скарги.

Відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 209-222) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_6 задовольнити частково, а саме:

Визнати наступне майно спільної сумісною власністю подружжя, як придбане позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_1 в шлюбі: - земельну ділянку площею 0,1234 га, кадастровий номер 2322755100:03:001:0109; розташовану в АДРЕСА_1 , - земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2322775100:02:037:0004, розташовану в АДРЕСА_2 , - земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0003, розташовану в АДРЕСА_2 , - земельну ділянку площею 0,2700 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0002, розташовану в АДРЕСА_2 , - житловий будинок, загальною площею 52,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,- комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , - нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , - квартиру, загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , - автомобіль марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, вантажний фургон, 2005 року випуску. Визнати право власності відповідача ОСОБА_1 на частину наступного майна що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя: - земельну ділянку площею 0,1234 га, кадастровий номер 2322755100:03:001:0109; розташовану в АДРЕСА_1 ,- земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2322775100:02:037:0004, розташовану в АДРЕСА_2 , - земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0003, розташовану в АДРЕСА_2 , - земельну ділянку площею 0,2700 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0002, розташовану в АДРЕСА_2 , - житловий будинок, загальною площею 52,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , - нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , - квартиру, загальною площею 35,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , - автомобіль марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, вантажний фургон, 2005 року випуску. Визнати право власності позивача ОСОБА_6 на частину наступного майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя: - земельну ділянку площею 0,1234 га, кадастровий номер 2322755100:03:001:0109; розташовану в АДРЕСА_1 , - земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2322775100:02:037:0004, розташовану в АДРЕСА_2 , - земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0003, розташовану в АДРЕСА_2 , - земельну ділянку площею 0,2700 га, кадастровий номер 2322755100:02:037:0002, розташовану в АДРЕСА_2 , - житловий будинок, загальною площею 52,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , - нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ,- квартиру, загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , - автомобіль марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, вантажний фургон, 2005 року випуску, в іншій частині позовних вимог відмовити, допитати в якості свідка ОСОБА_7 .

Позивач ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 242-243) просила додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі змінити в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30600,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 239, 245).

Ухвалами апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами відкрито (т.с. 2 а.с. 240, т.с. 3 а.с. 1), дану справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 241, т.с. 3 а.с. 2), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду. з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).

Позивач ОСОБА_6 через свого представника (т.с. 3 а.с. 16-23) та відповідач ОСОБА_1 (т.с. 3 а.с. 24-31) подали апеляційному суду відзиви на вищезазначені апеляційні скарги один одного у цій справі.

Ухвалами апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 34, 52) розгляд цієї справи призначався в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника позивача.

Розгляд цієї справи, призначений на 13 квітня 2022 року, не відбувся та був відкладений через відпустку судді-доповідача (довідка т.с. 3 а.с. 42). У період з 18 лютого 2022 року по 10 травня 2022 року суддя-доповідач перебувала у відпустці (довідка т.с. 3 а.с. 48).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 10 серпня 2022 року не відбувся (т.с. 3 а.с. 54-57) та був відкладений без визначення конкретної дати судового засідання через перебування відповідача ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території Запорізької області внаслідок воєнної агресії РФ проти України та відсутність будь-якого зв`язку (поштового чи мобільного) з останнім, з урахуванням вказівок Верховного Суду щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан (т.с. 3 а.с. 53).

У жовтні 2022 року від представника позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи (т.с. 3 а.с. 58-59), оскільки відповідач регулярно виходить на зв`язок через мережу Інтернет (вайбер, телеграм), зареєстрованих за його номером мобільного телефону НОМЕР_1 , зі своєю дитиною, яка проживає у м. Дніпро разом з позивачем, таким чином, він має можливість отримувати повідомлення за допомогою мережі Інтернет, також, зі слів дитини батько перебуває на підконтрольній Україні території.

В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 3 а.с. 60-61). Ухвалою апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року (т.с. 3 а.с. 63) витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону, починаючи з 24 лютого 2022 року, громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), місце реєстрації: АДРЕСА_7 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Куйбишевським РВ УМВС України Запорізької області 18.08.1997 року. На виконання вказаної ухвали отримано відповідь (т.с. 3 а.с. 69-70,72-73), за змістом якої: такі відомості відсутні.

01 листопада 2022 року до апеляційного суду надійшла заява начеб - то (оскільки підпис останнього в установленому законом порядку не був посвідчений) відповідача ОСОБА_1 про залишення його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі без розгляду, оскільки спірне майно, щодо якого судом першої інстанції було прийнято рішення, знаходиться на окупованій території України і яке фактично є втраченим через активні бойові дії, на підставі чого ОСОБА_1 втратив зацікавленість у цьому спорі.

02 листопада 2022 року апеляційним судом учасникам цієї справи надіслано роз`яснення в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України (т.с. 3 а.с. 67) такого змісту: «Поза межами компетенції апеляційного суду, передбаченої ЦПК України, є залишення без розгляду апеляційної скарги відповідача на стадії апеляційного перегляду цієї справи. Разом із тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 362 ЦПК України вбачається, що після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, має право заявити клопотання про відмову від скарги. При вищевикладених обставинах, в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити сторонам у цій справі право відповідача на теперішній час в строк подати (не подати) апеляційному суду клопотання про відмову від вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі в порядку ст. 362 ЦПК України, а також наслідки неподання останньої, а саме: апеляційний суд буде переглядати дану справу за апеляційною скаргою відповідача на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів». За вищезазначеним телефонним номером, зазначеним стороною позивача у цій справі в якості мобільного номеру для зв`язку із відповідачем ОСОБА_1 (т.с. 3 а.с. 58), останній дзвінок не прийняв (т.с. 3 а.с. 68).

У грудні 2022 року до апеляційного суду електронною поштою від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Гусакової О.Б. надійшла заява про призначення слухання справи та опублікування на веб-сайті судової влади України оголошення про виклик відповідача ОСОБА_1 до суду на призначене судове засідання (т.с. 3 а.с. 75-77).

Проте, у період з 28.12.2022 року по 06.01.2023 року суддя - доповідач Гончар М.С. перебувала у відпустці, у період з 09.01.2023 року по 13.01.2023 року суддя-член колегії Кочеткова І.В. була у відрядженні, яке не давало можливості її заміни в автоматизованому порядку (тс. 3 а.с. 78).

Ухвалою апеляційного суду від 16 січня 2023 року (т.с. 3 а.с. 79) дану справу призначено до апеляційного розгляду,у тому числі з повідомленням відповідача ОСОБА_1 через оголошення про його виклик на веб - сайті Судової влади України (т.с. 3 а.с. 87-89). Ухвалою апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 92) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника позивача (т.с. 3 а.с. 90-91).

На запит апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 80, 94-95, 105-106), Мінсоцполітики України підтвердило, що воно є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. У зв`язку із чим, ухвалою апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 102) витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію на підтвердження (спростування) в ЄІБД ВПО про взяття на облік громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Куйбишевським РВ УМВС України Запорізької області 18.08.1997 року; якщо підтверджується взяття на облік цієї особи в ЄІБД ВПО, то повідомити апеляційний суд про нове фактичне місце проживання/перебування цієї особи. Однак, апеляційним судом відповіді вказаного Міністерства у подальшому встановлено, що така інформація відносно відповідача відсутня (т.с. 3 а.с. 122-123).

У судовому засіданні 22 лютого 2023 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті за відсутності сторін (т.с. 3 а.с. 107-110): заслухано доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача в режимі відеоконференції. Ухвалами, постановленими апеляційним судом у даному судовому засіданні протокольно (без виходу до нарадчої кімнати), було відмовлено у задоволенні: 1) клопотання апелянта - відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про допит свідка ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), з підстав ст. 367 ч. 3 ЦПК України, що таке клопотання не було предметом розгляду суду першої інстанції та заявником не доведено поважність (об`єктивність) причини для незаявлення останнього у суді першої інстанції, 2) заяви апелянта - відповідача ОСОБА_1 про залишення без розгляду його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі (т.с. 3 а.с. 65) з підстав, зазначених в листі - роз`ясненні апеляційного суду на ім`я всіх учасників цієї справи від 02.11.2022 року (т.с. 3 а.с. 67). У розгляді цієї справи оголошено перерву в режимі відеоконференції (т.с. 3 а.с. 113) у зв`язку із витребуванням в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України у приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Ярмолюк М.М. для долучення до матеріалів цієї справи належним чином завіреної копії (фотокопії) заяви ОСОБА_1 , як чоловіка покупця ОСОБА_4 , при укладенні договору купівлі-продажу від 26.12.2009 року квартири АДРЕСА_9 , посвідченої цим приватним нотаріусом 26.12.2009 року за р. № 5657.

У судовому засіданні 12 квітня 2023 року апеляційним судом продовжено розгляд цієї справи за відсутності сторін (т.с. 3 а.с. 134-135): заслухано доповідь судді - доповідача, у тому числі з приводу того, що вищезазначеного ухвала апеляційного суду приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Ярмолюк М.М. не могла бути виконана, оскільки вона померла та усі її нотаріальні справи передано до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області (інформація відповідного представника міністерства юстиції т.с. 3 а.с. 133), пояснення представника відповідача в режимі відеоконференції, у розгляді цієї справи оголошено перерву у зв`язку із витребуванням із Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області належним чином завіреної копії чи фотокопії заяви ОСОБА_1 , як чоловіка покупця ОСОБА_4 , при укладенні договору купівлі-продажу від 26.12.2009 року квартири АДРЕСА_9 , посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Ярмолюк М.М. 26.12.2009 року за р. № 5657 (яка померла та документація якої мала бути передана в нотаріальний архів), для долучення до матеріалів цієї справи (т.с. 3 а.с. 137).

Позивач через свого представника подала апеляційному суду письмові пояснення у цій справі (т.с. 3 а.с. 139-141). Ухвалою апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 144) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника позивача (т.с. 3 а.с. 142-143).

На виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду державний нотаріальний архів надав належним чином завірену копію вищезазначеної заяви ОСОБА_1 (т.с. 3 а.с. 158-160), як чоловіка покупця ОСОБА_4 , при укладенні договору купівлі-продажу від 26.12.2009 року квартири АДРЕСА_9 , посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Ярмолюк М.М. 26.12.2009 року за р. № 5657, із змісту якої вбачається, що останній дає згоду дружині на придбання вищезазначеного нерухомого майна, яке придбавається у їх спільну власність (тс. 3 а.с. 159).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони: позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , у тому числі через своїх представників - адвокатів Гусакову О.Б. (позивача т.с. 1 а.с. 95 зворот) та ОСОБА_8 (відповідача т.с. 3 а.с. 167), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, не з`явилась.

Позивач та відповідач про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Токарєв В.В. подав апеляційному суду клопотання /заяву (т.с. 3 а.с. 162-167), в якому/якій просив перенести розгляд цієї справи апеляційним судом до закінчення воєнного стану в державі, оскільки відповідач знаходиться на тимчасово окупованій території ( АДРЕСА_2 ) та не зможе прийняти участь у даному судовому засіданні. Проте, за змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Апеляційне провадження у цій справі було відкрито ще 12 листопада 2021 року (т.с. 2 а.с. 240).

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: у задоволенні клопотання представника відповідача відмовити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутності представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Гусакової О.Б. (т.с. 1 а.с. 95 зворот) в режимі відео конференції.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, додаткові пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та надану Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 , як чоловіка покупця ОСОБА_4 , при укладенні договору купівлі-продажу від 26.12.2009 року квартири АДРЕСА_9 , посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Ярмолюк М.М. 26.12.2009 року за р. № 5657, із змісту якої вбачається, що останній дав згоду дружині на придбання вищезазначеної спірної квартири, яка придбавається у їх спільну власність (т.с. 3 а.с. 159), апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції - підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на додаткове рішення суду першої інстанції - залишенню без задоволення у цій справі з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1) скасувати судове рішення .. частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення …у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд, першої інстанції, задовольняючи вищезазначений позов позивача у цій справі у повному обсязі (рішення суду), керувався ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.

Проте, із таким висновком суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.

Так, хоча судом першої інстанції при ухваленні рішення було правильно встановлено, що сторони у цій справі 11.10.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 », уклали шлюб (свідоцтво про шлюб, копія т.с. 1 а.с. 9).

У сторін у цій справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_11 (свідоцтво про народження, копія т.с. 1 а.с. 10).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2018 у справі № 201/18142/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (копія т.с. 1 а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені (копія т.с. 2 а.с. 113) ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_12 », про, що складено відповідний актовий запис № 72.

Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що під час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем придбано таке майно:

- земельну ділянку площею 0,1243 га, кадастровий № 2322755100:03:001:0109, розташовану в АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2008, посвідченого Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області за реєстровим № 4921, право власності на яку зареєстровано на відповідача ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 15, 53-54);

- земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий № 2322755100:02:037:0004, розташовану в АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2008, посвідченого Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області за реєстровим №2133, право власності на яку зареєстровано на позивача ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 55-58);

- земельні ділянки площею 0,1800 га, кадастровий № 2322755100:02:037:0003, право власності на яку зареєстровано на позивача ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 59-62) та площею 0,2700 га, кадастровий № 2322755100:02:037:0002, розташовані в АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2008, посвідченого Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області за реєстровим № 2135, право власності на яку зареєстровано на позивача ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 147);

- житловий будинок, загальною площею 52,5 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 04.06.2008, посвідченого Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області за реєстровим №2131, право власності на який зареєстровано на позивача ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 21, 63-66);

- комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28.07.2008 по справі № 2-318, право власності на який зареєстровано на відповідача ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 15, 18, 67-68);

- нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24.03.2009 по справі № 2-103, право власності на яке зареєстровано на відповідача ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 16, 69-70);

- автомобіль марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, вантажний фургон, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого 03.05.2012 Пологівським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області (т.с. 1 а.с. 85);

- автомобіль марки Skoda, модель Kodiaq, 2017 року випуску, об`єм двигуна 1968 см. куб, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру МВС України від 13.08.2019 (ст. 82 ч. 1 ЦПК України, копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ на ім`я ОСОБА_1 від 25.05.2017 року - т.с. 2 а.с. 224 - копія надана вперше апеляційному суду до апеляційної скарги відповідача та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача);

- квартиру загальною площею 35,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 5658 (т.с.1 а.с. 81-84).

Згідно п. 11 договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим №5658, цей договір укладений за письмовою згодою чоловіка покупця, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. від 26.12.2009 за р. № 5657 (т.с. 1 а.с. 82).

Сторонами у суді першої інстанції визнавалось та не заперечувалось, що автомобіль марки Skoda Kodiaq, 2017 року випуску, продано відповідачем, тому вказана обставина, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи №127-21 від 19.05.2021 (т.с. 2 а.с. 83-96), ринкова вартість автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 413CDI, 2005 року випуску, номер кузову НОМЕР_4 , об`єм двигуна 2148 см. куб, реєстраційний номер НОМЕР_5 станом на час дослідження складає 253 132,87 грн., середня ринкова вартість автомобіля Skoda Kodiaq, 2017 року випуску, об`єм двигуна 1968 см.куб, станом на час дослідження складає 747 240, 00 грн.

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_5 (т.с. 2 а.с. 145) суду першої інстанції повідомила, що у грудні 2009 року вона у м. Дніпрі у нотаріальній контрі підписала договір купівлі-продажу спірної квартири. Організацією купівлі квартири її пошук та оплату її вартості здійснював її батько - ОСОБА_5 . Після придбання вказаної квартири у ній проживав її батько. Вона з колишнім чоловіком ОСОБА_1 у вказаній квартирі ніколи не проживали. Під час шлюбу вони з ОСОБА_1 проживали у смт Більмак (колишня назва смт Куйбишеве) Запорізької області. Вона з відповідачем жодної участі, крім підписання договору купівлі-продажу, при придбанні квартири не приймали.

Допитаний як свідок ОСОБА_5 (т.с. 2 а.с. 146) суду першої інстанції повідомив, що він є батьком позивача ОСОБА_6 . У 2009 році він вирішив придбати квартиру у м. Дніпро для особистого проживання в ній. Оскільки перебував у похилому віці вирішив квартиру оформити на дочку для того, щоб в подальшому не було необхідності позивачу оформлювати дану квартиру в порядку спадкування. З цією метою він домовився з ОСОБА_13 та його дружиною ОСОБА_14 про купівлю спірної квартири. Підшукванням цієї квартири та оплатою її вартості займався він особисто. Кошти на оплату квартири зняв з особистих депозитних рахунків в АТ КБ «Приватбанк». Купівлю здійснив за 40000 дол США. У день оформлення правочину з купівлі-продажу квартири її дочка з чоловіком ОСОБА_1 прибули до м. Дніпро, де у нотаріуса здійснили оформлення відповідного договору. Після придбання в квартирі проживав він сам, де й був зареєстрований. Дочка з чоловіком чи інші особи у цій квартирі з ним не проживали. Під час шлюбу дочка з чоловіком проживали у смт. Більмак.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і ч. 3 ст. 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч. 3 ст. 65 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України).

Відповідно до роз`яснень наданих в пунктах 22-24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, частина 3 статті 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до частини 2 статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Позивач просила здійснити поділ спільного майна подружжя, вказуючи на не досягнення взаємної згоди з відповідачем щодо поділу майна та визнати особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_9 , яка за твердженням позивача придбана за кошти надані її батьком.

Відповідач частково визнав позовні вимоги, зазначаючи, що квартира АДРЕСА_9 також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а автомобіль Skoda Kodiaq продано та кошти від його продажу витрачено в інтересах сім`ї. Також відповідач заперечував проти присудження позивачу вартості автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 413CDI, вважаючи що він має бути поділений між сторонами шляхом визнання за ними по частці вказаного авто.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згоди про добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зазначено, що норми частини першої статті 355 ЦК України, статті 60 СК України, статті 368 ЦК України, частини першої статті 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що усе спірне майно, а саме: земельна ділянка площею 0,1243 га, кадастровий № 2322755100:03:001:0109, розташована в АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий № 2322755100:02:037:0004, розташована в АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,1800 га, кадастровий № 2322755100:02:037:0003 та площею 0,2700 га, кадастровий №2322755100:02:037:0002, розташована в АДРЕСА_2 , житловий будинок, загальною площею 52,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , автомобіль марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI, автомобіль марки Skoda, модель Kodiaq, квартира загальною площею 35,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 сторонами було придбано під час перебування у шлюбі.

Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відчуження частки цього майна … без згоди іншого з подружжя порушує право останнього як співвласника на вільне користування і розпорядження нерухомим майном, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у справі № 462/518/18, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

Судом першої інстанції було також правильно встановлено, що автомобілі марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI та марки Skoda, модель Kodiaq набуто сторонами за час зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, тобто вони є спільним сумісним майном подружжя. Проте, вказані транспортні засоби є неподільними речами, автомобіль марки Mersedes-Benz зареєстрований за відповідачем та перебуває у його користуванні, позивачем як іншим з подружжя, не використовується, а автомобіль марки Skoda відчужений відповідачем.

При цьому, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на необхідність поділу автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 413CDI, шляхом визнання за сторонами по частці вказаного авто, оскільки залишення автомобіля, який є неподільною річчю, у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить відповідача, який фактично цією річчю користується, можливості користуватися та володіти нею в подальшому. Одночасно позивач позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації вартості своєї частки. Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 501/2211/18 від 24.03.2021 та № 760/789/19 від 09.06.2021.

Таким чином, поділ автомобіля марки Mersedes-Benz, який є спільним майном подружжя, можливий шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості належної йому 1/2 частки вказаного транспортного засобу у спільному майні подружжя.

Оскільки, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №127-21 від 19.05.2021 (т.с. 2 а.с. 86 зворот), який суд першої інстанції правильно прийняв до уваги у цій справі, ринкова вартість автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 413CDI станом на час дослідження складає 253132,87 грн., то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача вартість частки автомобіля, що становить 126566,43 грн.

Автомобіль марки Skoda продано після розірвання шлюбу відповідачем без згоди позивача (т.с. 2 а.с. 224 - копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ на нового власника - ОСОБА_15 від 22.08.2019 року - надана вперше апеляційному суду до апеляційної скарги відповідача та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача), а доказів, що грошові кошти отримані від продажу вказаного транспортного засобу були використані в інтересах сім`ї ,відповідачем не надано.

Оскільки автомобіль Skoda Kodiaq, 2017 року був спільним сумісним майном подружжя, тому вартість зазначеного автомобіля слід врахувати при поділі майна подружжя та враховуючи, що автомобіль відчужений, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина його вартості, що узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі ЄУН № 462/1868/15-ц, який є обов`язком для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Такий правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Оскільки відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи №127-21 від 19.05.2021 (т.с. 2 а.с. 86 зворот), середня ринкова вартість автомобіля Skoda Kodiaq, 2017 року випуску, об`єм двигуна 1968 см. куб, станом на час дослідження складає 747240,00 грн., то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач має сплатити позивачу вартість частки автомобіля, що становить 373620 грн.

При цьому, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що встановлена експертом без огляду спірного автомобіля середня ринкова вартість невідомого транспортного засобу, немає жодного відношення до автомобіля марки Skoda модель Kodiaq, який дійсно було придбано в шлюбі, оскільки відповідач не надав суду першої інстанції доказів, які б спростовували суму вартості спірного автомобіля, зазначену у висновку експерта від 19.05.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 2, 3 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановивши, що земельна ділянка площею 0,1243 га, кадастровий № 2322755100:03:001:0109, розташована в АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий № 2322755100:02:037:0004, розташована в АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,1800 га, кадастровий № 2322755100:02:037:0003 та площею 0,2700 га, кадастровий №2322755100:02:037:0002, розташована в АДРЕСА_2 , житловий будинок, загальною площею 52,5 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2984,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення АЗС, загальною площею 15,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , сторонами були придбані під час перебування у шлюбі, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про задоволення позовних вимог в частині поділу вказаного майна між сторонами, шляхом визнання права власності в рівних частках по за кожним.

Так як автомобілі марки Mersedes-Benz, модель Sprinter 413 CDI та марки Skoda, модель Kodiaq набуто сторонами за час зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, то вони є спільним сумісним майном подружжя. Враховуючи, що вказані автомобілі є неподільними речами, то їх поділ можливий шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості належної їй 1/2 частки автомобіля марки Mersedes-Benz, що відповідно до висновку експерта становить 126566,43 грн. Та зважаючи на те, що автомобіль Skoda Kodiaq був відчужений відповідачем без згоди позивача та неможливістю в зв`язку з цим встановлення його дійсної (ринкової) вартості, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна, що на час розгляду справи відповідно до висновку експерта становить 373620 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача у цій частині також є доведеними і також підлягають задоволенню.

Разом із тим, помилковими є висновки суду першої інстанції у цій справі, що позивачем спростовано презумпцію спільності права власності подружжя (правовий висновок ВС, викладений у постанові від 07.02.2028 року у справі ЄУН 654/5243/14, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України) на квартиру загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та що останню у цій справі можна визнати особистою приватною власністю позивача ОСОБА_2 , так як з пояснень позивача, допитаного в якості свідка, та свідка ОСОБА_5 (батька позивача, свідоцтво про народження позивача, копія т.с. 1 а.с. 24) слідує, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_5 придбана для користування батька позивача, з метою подальшого успадкування її позивачем, за кошти батька позивача ОСОБА_5 , що узгоджується з таким письмовим доказом як довідка АТ КБ «Приватбанк» від 14.04.2020, згідно якої ОСОБА_6 08.12.2009 закрив два депозитні рахунки на загальну суму 44873,914 доларів США (т.с. 1 а.с. 23).

Так як суд першої інстанції при вирішенні цієї справи у цій частині мав виходити із вимог ст. 204 ЦК України (Презумпції правомірності правочину) у вигляді вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 (т.с. 1 а.с. 81-82), за змістом якого право власності на яку придбано саме сторонами у цій справі, як подружжям, саме в період шлюбу сторін (з 11.10.2005 року по 01.03.2018 року) саме за спільні кошти у спільну власність подружжя зі згоди чоловіка - відповідача ОСОБА_1 , про що прямо зазначено у цьому посвідченому нотаріально договорі (п.11 т.с. 1 а.с. 82) та у заяві чоловіка, яка була додатком до цього договору (т.с. 3 а.с. 159), хоча право власності на останню й було зареєстровано лише на позивача ОСОБА_2 .

Дійсно належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 204/5407/17 (провадження № 61-17702св19).

Проте, вищевказані презумпції спільності майна подружжя та правомірності вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири не можна спростовувати вищезазначеними усними показами вищезазначених свідків у цій справі. Оскільки, будь-який письмовий доказ має спростовуватись лише письмовим доказом.

Довідка Банку про зняття вищезазначених коштів батьком позивача 08.12.2009 року (т.с. 1 а.с. 23) сама по собі не свідчить про те, що будь-яка частина цих коштів, у тому числі в сумі 57311,00 грн. (п. 4 договору продаж здійсненний за домовленістю сторін за 57311,00 грн. т.с. 1 а.с. 81), була передана ним саме позивачеві на купівлю вищезазначеної квартири чи що він сам передавав свої кошти продавцеві вказаної квартири при її купівлі (нотаріально посвідчений договір дарування грошів батьком позивачеві, у тому числі у сумі 57311,00 грн. тощо, до покупки вказаної квартири подружжям чи розписка продавця цієї квартири ОСОБА_16 про отримання коштів за цим договором саме від батька позивача - ОСОБА_5 тощо у цій справі відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані).

Позивач ОСОБА_2 була обізнана із змістом вищезазначених договору та заяви її чоловіка - відповідача у цій справі ОСОБА_1 , з наслідками укладення останнього, які були роз`ясненні їй нотаріусом, про що прямо зазначено у самому договорі (т.с. 1 а.с. 82), погодилась, зазначала, що цей договір не є удаваним (тобто під ним відсутня будь-яка інша угода), підписала, у подальшому дійсність цього договору у судовому порядку не оспорювала, як й її батько - ОСОБА_5 , якщо він вважав, що зазначення у договорі правового режиму спільності цього майна подружжя ОСОБА_10 якось порушує його права (будь-яке рішення будь-якого суду про визнання недійсним вказаного договору повністю чи в частині з будь-яких підстав у матеріалах цієї справи відсутнє та стороною позивача апеляційному суду не надано).

За таких обставин, суд першої інстанції мав визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя - сторін у цій справі також і цю квартиру та в порядку її поділу між ними визнати право особистої приватної власності на неї по частині (ідеальної) за кожною із сторін окремо.

У зв`язку із скасуванням апеляційним судом рішення суду першої інстанції та ухваленням нового у вищезазначеній частині, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розміру сплаченого нею при подачі вищезазначеного позову у цій справі у вигляді судового збору за вищезазначену квартиру до 4817,06 грн. (розрахунок: стягнутий за рішенням суду першої інстанції судовий збір 8197,03 грн. - частина розміру судового збору від вартості вказаної квартири 3379,97 грн. = 4817,06 грн.

Оскільки, до цього суд першої інстанції також правильно встановив, що ухвалою від 16.07.2020 згідно доказів доданих до позовної заяви та орієнтовної вартості спірного майна, судом встановлено, що попередня ціна позову становить 819702,70 грн., тому розмір судового збору, що становив 1% від вказаної суми, складав 8197,03 грн., що сплачений позивачем згідно квитанцій № 0.0.1739061589.1 від 17.06.2020 в сумі 840,80 грн. (т.с. 1 а.с.25) та №0.0.1780086326.1 від 23.07.2020 в сумі 7356,23 грн. (т.с. 1 а.с. 36).

Після проведення призначеної ухвалою від 27.01.2021 автотоварознавчої експертизи та надання позивачем звітів про вартість майна встановлено, що ціна позову збільшилась та склала 3582786,60 грн.: 2 (1/2 частина майна) = 1791393,33 грн. + 675994,04 грн. (повна вартість квартири) = 2467387,37 грн.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року, судовий збір за подачу заяви у справах позовного провадження, яка подана фізичною особою справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік») встановлений в розмірі 2102 грн. Таким чином розмір судового збору з урахуванням ціни позову 2467387,37 грн. - становить 10510,00 грн. (2102 х 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже суд першої інстанції правильно вважав, що в разі повного задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягала б стягненню 8197,03 грн. в рахунок відшкодування сплаченого нею судового збору, решта судового збору підлягає стягненню з відповідача безпосередньо на користь держави в сумі 2312,97 грн.

В іншій частині доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він вважає єдино правильною та єдино можливою у цій справі.

В іншій частині позовних вимог позивача суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Відповідач не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі в частині іншого майна подружжя, окрім вказаної кварти.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, не може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України, додана відповідачем до його апеляційної скарги вперше лише апеляційному суду копія розписки ОСОБА_1 від 25.05.2017 року про отримання ним у борг для придбання в особисту власність автомобілю ОСОБА_17 грошових коштів від ОСОБА_7 у сумі 40000,00 доларів США (т.с. 2 а.с. 225).

Оскільки, відповідачем не надано апеляційному суду доказів на підтвердження саме об`єктивних незалежних від нього причин неможливості надання даного доказу суду першої інстанції.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті в частині іншого майна, окрім вищевказаної квартири.

Додаткове рішення суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі відповідає.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у цій справі за заявою сторони позивача, правильно керувався ст.ст.133, 137, 141, 246, 258,263,264,265,268, 270 ЦПК України та виходив із обґрунтованості заяви сторони позивача лише в частині її задоволення.

Так, при ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції правильно виходив із такого.

Відповідно до ч. 1. ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причинне може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту ч. 3, ч. 4ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів і з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення увалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Уразі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що у цій справі ухвалено рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, проте, питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи по суті, судом не вирішувалось.

В заяві про стягнення судових витрат на правничу допомогу представник позивача просила стягнути з відповідача 30600 грн. таких витрат (т.с. 2 а.с. 163-174).

Відповідачем подані письмові заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у яких він просить заяву про стягнення з нього 30600 грн. витрат на правничу допомогу залишити без задоволення за необґрунтованості вимог (т.с. 2 а.с.194-199).

При цьому представником позивача на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України подано заяву про подання доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті спору.

Згідно п. 3 Договору № 20 про надання правової допомоги від 06 квітня 2020 року вартість гонорару за договором становить 1700 грн. за одну годину, але не більше 25000 грн. та по 800 грн. за підготовку до участі до кожного судового засідання. Оплата здійснюється в день підписання договору(т.с. 2 а.с. 166).

З акту виконаних робіт від 22 вересня 2021 року (т.с. 2 а.с. 170) судом першої інстанції було правильно встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката Гусакової О.Б. складається з 2 годин попереднього усного консультування клієнта; 3 год. усного аналізу спору та документів; 4 год. збирання доказів; 8 год. підготування заяви по суті; 7 год здійснення представництва в суді (складання клопотання про витребування доказів, про призначення експертизи про долучення доказів, інших процесуальних заяв та клопотань); підготовка до судових засідань: 15.09.2020, 27.01.2021, 11.06.2021, 01.07.2021, 22.07.2021, 05.08.2021 та 21.09.2021.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Адвокат приймала участь у чотирьох засіданнях тривалістю 1 год. 15.09.2020; 10 хв - 01.07.2021, 1год.10хв. - 05.08.2021; 1 год.20 хв. - 21.09.2021 та під час проголошення резолютивної частини рішення суду - 6 хв. Судові засідання 27.01.2021 та 22.01.2021 проведені за відсутності сторін. 11.06.2021 судове засідання у справі не призначалось, ухвалою суду 11.06.2021 поновлено провадження у справі та призначено засідання на 01.07.2021. Також адвокат готувала процесуальні документи.

Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю розгляду справи та виконаних у зв`язку з цим адвокатом робіт (наданих послуг), зокрема й обсягу складених адвокатом документів, оскільки справа не є надто складною, не потребує значного часу на виконання робіт, у зв`язку з тим, що позовна заява була уточнена шляхом фактичного визнання порядку поділу майна подружжя (по 1/2 частці), запропонованого відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву (т.с. 1 а.с. 44-52), тому суд першої інстанції правильно на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України дійшов висновку про те, що розмір витрат позивача на правничу допомогу у цій справі підлягає зменшенню до 8000,00 грн.

Щодо заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по даній справі про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача витрат пов`язаних з проведенням судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 9884,74 грн. (т.с. 2 а.с. 170-171), суд першої інстанції правильно виходив із такого.

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року за клопотанням представника позивача у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу (т.с. 1 а.с. 191-192), проведення якої було доручено експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача ОСОБА_4 .

Згідно із рахунком на оплату № 132 від 17.02.2021 проведення судової автотоварознавчої експертизи № 127-21 по цивільній справі № 319/504/20 від 27.01.2021 склала 9884,74 грн. (т.с. 2 а.с. 75).

На підтвердження сплати визначеної суми, позивачем надана квитанцію АТ "КБ"ПриватБанк" № 0.0.2046314911.1 від 11.03.2021 про повну оплату вартості експертизи в сумі 9884,74 грн. (т.с. 32 а.с. 181).

Таким чином, беручи до уваги те, що судом при винесенні рішення від 21.09.2021 по даній справі питання щодо розподілу судових витрат понесених на оплату проведення експертизи відповідно ст.141 ЦПК України не вирішувалось, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатні відомості про реальний розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат пов`язаних з проведенням судової автотоварознавчої експертизи, висновок якої був прийнятий судом першої інстанції у цій справі, як належний доказ, та врахована при ухваленні рішення у цій справі, в зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат пов`язаних з проведенням експертизи в розмірі 9884,74 грн.

Доводи відповідача на обґрунтування його заперечень у цій частині суд першої інстанції правильно вважав непереконливими, та такими, що не спростовують висновків суду .

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі (фактично лише в частині вирішення судом першої інстанції питання про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30600,00 грн.) дублюють доводи заяви сторони позивача у цій справі у цій частині у суді першої інстанції (т.с. 2 а.с. 163-165), яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції обставин та правильного висновку суду першої інстанції у цій справі про часткове задоволення сторони позивача на суму 8000,00 грн. (т.с. 2 а.с. 204), а лише відображають позицію сторони позивача, яку позивач та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції у цій справі лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 на додаткове рішення суду першої інстанції - не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року у цій справі в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка зареєстрована на її ім`я на підставі договору купівлі-продажу ВММ №275925 від 26.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., що зареєстровано в реєстрі за №5658, слід скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення (прийняти постанову), визнати квартиру загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу ВММ №275925 від 26.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., що зареєстровано в реєстрі за №5658, спільною сумісною власністю подружжя; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 по частині (ідеальна частка) за кожним окремо, в іншій частині рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог залишити без змін, в іншій частині в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору до 4817,06 грн.; апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, додаткове рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі відмови у задоволенні вищезазначеної апеляційної скарги позивача на додаткове рішення у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 133, 137, 141, 270, 367-368, 371 - 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року у цій справі в частині визнання за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) права особистої приватної власності на квартиру загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка зареєстрована на її ім`я на підставі договору купівлі-продажу ВММ №275925 від 26.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., що зареєстровано в реєстрі за №5658, скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення (прийняти постанову).

Визнати квартиру загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на підставі договору купівлі-продажу ВММ №275925 від 26.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., що зареєстровано в реєстрі за №5658, спільною сумісною власністю подружжя.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 35,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 по частині за кожним окремо.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог залишити без змін.

В іншій частині в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) судового збору до 4817,06 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 09.06.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.