Рішення

від 06.06.2023 по справі 578/931/22

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 578/931/22

провадження №2/578/39/23

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2023 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., представника відповідача Кардашевської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в особі представника - адвоката Молібог Юлії Миколаївни, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Емаратон», вул. Перемоги, буд.18, офіс 3, м. Київ, 03170, код ЄДРПОУ 42746003, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

установив:

14.11.2022 до Краснопільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Молібог Юлії Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емаратон», у якій представник позивача просить суд: 1) поновити пропущений строк на звернення до суду із позовною заявою про вирішення трудового спору про звільнення; 2) визнати протиправним і скасувати наказ ТОВ «Емаратон» №ЕМ000000129-0000000411 від 09.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника АЗС північного регіону у ТОВ «Емаратон»; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника АЗС північного регіону у ТОВ «Емаратон» з 10.08.2022; 4) стягнути з ТОВ «Емаратон» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; 5) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, що складаються з витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що на думку представника позивача, відповідач неправомірно та безпідставно звільнив позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки позивач не вчиняв протиправних діянь, які б давали відповідачу підстави втратити довіру до нього як до матеріально відповідальної особи. Крім того представник позивача зазначає, що у порушення положень трудового законодавства відповідач не ознайомив у встановленому порядку позивача з наказом про звільнення, не видав копію такого наказу та оригінал трудової книжки, а отримав копію відповідного наказу та трудову книжку на поштовому відділенні батько позивача та передав позивачеві лише 10.10.2022.

Також у позові викладене клопотання про витребування від відповідача доказів, необхідних для правильного вирішення спору по суті.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 21.11.2022 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.12.2022, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, викладене у позові, та зобов`язано ТОВ «Емаратон» подати належним чином завірені копії наступних документів: висновку службового розслідування (якщо таке проводилось) відносно ОСОБА_1 разом з усіма матеріалами, що бралися до уваги при проведенні такого розслідування; трудового договору (контракту) та посадової інструкції ОСОБА_1 ; договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного з ОСОБА_1 ; докази направлення ОСОБА_1 наказу про звільнення від 09.08.2022 засобами поштового зв`язку; довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 09.08.2022; зобов`язано позивача надати докази на підтвердження пропуску строку для звернення до суду з даною позовною заявою.

Розгляд справи по суті, призначений на 16.12.2022, не відбувся у зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні суду. Розгляд справи по суті був перепризначений на 20.01.2023 та за клопотанням представника відповідача судове засідання було постановлено проводити в режимі відеоконференції з Київським апеляційним судом.

У зв`язку з оголошенням 20.01.2023 тривалої повітряної тривоги, у тому числі на території Сумської та Київської областей, судове засідання у вказану дату не відбулось та було перепризначене на 20.02.2023, а у подальшому у судовому засіданні була оголошена перерва до 17.03.2023.

20.02.2023 на виконання вимог судової ухвали від 21.11.2022 представник позивача подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, до якої на підтвердження причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою додала копію додатку № 1 до контракту добровольця територіальної оборони про те, що позивач з 25.02.2022 залучався до забезпечення безпеки громадян на території Сумської територіальної громади тощо у межах завдань, передбачених Законом України «Про основи національного спротиву» та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженим постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449; копію довідки № 5/123/173 від 13.09.2022 про те, що ОСОБА_1 з 16.04.2022 зарахований до членства у добровольчому формуванні № 8 Сумської міської територіальної громади та виконує завдання територіальної оборони; копію наказу від 20.04.2022 № 1 про призначення позивача на посаду заступника командира формування - начальника штабу.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, вимоги позивача не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач, будучи матеріально відповідальною особою, допустив неналежне виконання своїх посадових обов`язків, у період активних бойових дій на території м. Суми у період з 24.02.2022 по 04.04.2022 заправляв транспортні засоби за готівковий розрахунок, чим порушив вимоги нормативних актів ведення обліку та відпуску пального, відповідачем було проведено відповідне службове розслідування та задокументовані вказані вище факти. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача. Щодо порядку ознайомлення позивача з наказом про його звільнення представник відповідача у відзиві на позов наголосила, що таке ознайомлення відбулось у відповідності до Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома працівників ТОВ «Емаратон» шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку під час дії військового стану, затвердженого наказом б/н від 24.02.2022 директора Товариства Сивко Ю.С., крім того 23.08.2022 копія наказу про звільнення та трудова книжка позивачеві направлені за місцем його реєстрації засобами поштового зв`язку.

Також у відзиві на позов представником відповідача заявлено про порушення позивачем строку звернення до суду, визначеного ст. 233 КЗпП України.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів відповідачем надані копії заяви позивача про прийняття на роботу та посадової інструкції ОСОБА_1 ; копія договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного з ОСОБА_1 ; копія фіскального чеку поштового відправлення від 23.08.2022 про направлення кореспонденції ОСОБА_1 до с. Самотоївка; копію довідки від 17.01.2023 № ЕМ000000002 про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 09.08.2022.

Щодо висновку службового розслідування, проведеного відносно ОСОБА_1 , представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 17.03.2023, зазначила, що такий висновок наданий Товариством у матеріали кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Представник позивача 17.03.2023 за вх. № ЕП-410 подала письмові пояснення, у яких наголосила на протиправності звільнення позивача, оскільки відповідачем так і не був наданий висновок службового розслідування на підтвердження винних протиправних дій позивача, зазначила, що відповідачем був порушений порядок ознайомлення позивача з наказом про звільнення, а Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома працівників ТОВ «Емаратон» шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку під час дії військового стану є внутрішнім документом відповідача, який не може підміняти чи уточнювати норми закону, більш того відсутні докази доведення вимог даного Порядку до позивача. Також представник позивача у поданих письмових поясненнях зазначає, що на позивача розповсюджуються гарантії, встановлені ст. 119 КЗпП України, а тому до закінчення особливого періоду за позивачем мало зберігатись місце роботи та посада в ТОВ «Емаратон». Крім того у письмових поясненнях представником позивача висловлена позиція щодо порядку нарахування та визначення розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні 17.03.2023 було встановлено, що оскільки представник відповідача Кардашевська Т.В. набула повноважень представляти інтереси відповідача у даній справі з 11.03.2023, що підтверджується копією ордера на надання правничої (правової) допомоги, для надання можливості представнику відповідача надати висновок службового розслідування оголошено перерву до 30.03.2023 до 14 год 30 хв.

29.03.2023 представник відповідача за вх. № ЕП-487 подала до суду письмові пояснення на підтвердження своєї позиції стосовно безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, до пояснень додала копії наказів про прийняття на роботу операторів заправних станцій, копії внутрішніх аудиторських висновків ТОВ «Емаратон» по об`єктам АЗС № 21 та АЗС № 30, клопотання з інституту судових експертиз про надання оригіналів документів, копію заяви до поліції, копію клопотання експерта.

30.03.2023 представник відповідача подала клопотання за вх. № ЕП-487 про долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12022200480001556, зареєстрованому 17.08.2022, у якому позивачеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.03.2023, для надання учасникам можливості подати додаткові документи та пояснення, оголошувалась перерва до 25.04.2023 до 11 год 00 хв.

25.04.2023 за вх. № ЕП-698 представник відповідача подала до суду клопотання про долучення доказів по справі, до якого додала копії табелів обліку робочого часу, копію особової картки позивача, копію заяви позивача про прийняття на роботу, копію довідки про нараховану позивачеві за період з 01.02.2022 по 09.08.2022 заробітну плату, копію наказу відповідача № 18 від 16.04.2022 про увільнення позивача від роботи, копію контракту добровольця територіальної громади від 16.04.2022 та додатку № 1 до цього контракту.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.04.2023, оголошувались перерви до 09.05.2023, до 18.05.2023, до 06.06.2023.

09.05.2023 від представника позивача на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення за вх. № ЕП-806, аналогічні за змістом наданим письмовим поясненням, які надійшли до суду 17.03.2023. До письмових пояснень додані: довідка командира ДФ № 8 Сумської міської територіальної громади від 28.04.2023 № 153 про те, що ОСОБА_1 з 16.04.2022 зарахований до членства у ДФ № 8 Сумської міської територіальної громади та виконує завдання територіальної оборони; Акт проведення службового розслідування нестачі палива від 09.04.2022, складений посадовими особами ТОВ «Емаратон», згідно з яким комісією виявлено збитки від нестачі товару внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 ; службова характеристика добровольця ОСОБА_1 від 28.04.2023; накази ТОВ «Емаратон» № 01, № 02, № 03 від 17.01.2022.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.05.2023, представник позивача зазначила, що помилково направила на адресу суду пояснення від 15.03.2023 та під час судового засідання засобами електронного зв`язку направила письмові пояснення від 08.05.2023, у яких наведені додаткові міркування щодо правомірності позовних вимог та необґрунтованості заперечень відповідача.

05.06.2023 до суду надійшла заява представника позивача за вх. № ЕП-947 про відкладення розгляду справи, а також додаткові письмові пояснення (вх. № ЕП-956), до яких додані копії протоколу додаткового допиту свідка від 18.05.2023 у кримінальному провадженні № 1200000480001556 від 17.08.2022, ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми про призначення у вказаному кримінальному провадженні почеркознавчої експертизи. Так згідно поданих пояснень представник позивача звертає увагу, що Акти інвентаризації, які нібито підтверджують завдання збитків позивачем відповідачеві, на думку представника є сфальсифікованими, незаконними та не складались, а факт їх достовірності буде встановлений чи спростований результатом експертного дослідження.

06.06.2023 до суду від представника позивача надійшла заява за вх. № ЕП-962 про розгляд справи без участі представника, на задоволенні позову у повному обсязі представник позивача наполягає.

Також 06.06.2023 за клопотанням вх. № ЕП-961представник відповідача подала для долучення до матеріалів справи копію довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 .

Суд з урахуванням думки представника відповідача вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.

При розгляді справи судом враховано, що хоча строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначений у ст. 275 ЦПК України та продовженню не підлягає, однак враховуючи об`єктивні обставини - введення на території України правового режиму воєнного стану, який продовжує діяти на момент розгляду справи, що інколи унеможливлює своєчасне прибуття учасників у судове засідання, періодичну відсутність електропостачання у приміщенні суду, викликану застосовуваними графіками відключень електроенергії, часті тривалі повітряні тривоги, суд зазначає про неможливість дотримання строку, визначеного цивільним процесуальним законодавством, а тому при розгляді даної справи, враховуючи виключність обставин, керується положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, щодо засад розумності строків розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника позивача, викладене у позовній заяві, про поновлення строку на звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає наступне.

Представник позивача у позові просить суд поновити пропущений строк на звернення до суду із позовною заявою про вирішення трудового спору про звільнення, встановлений ст. 233 КЗпП України, як такий, що пропущений з поважних причин.

Частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У той же час за змістом пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи, що станом на дату подання позовної заяви строк дії карантину, встановленого на всій території України Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжував діяти згідно Постанови КМУ від 23.12.2022 № 1423, а відтак продовжуються і строки, визначені статтею 233 КЗпП України, а тому клопотання про поновлення строку на звернення до суду, заявлене у позові, слід залишити без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

30.11.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про прийняття його на роботу на посаду начальника АЗС північного регіону з випробувальним терміном з 01.12.2020 (а.с. 54, том 1).

Сторонами не заперечується, що позивач здійснював керівництво самостійними структурними підрозділами Товариства, а саме: АЗС, що розташовані у м. Сумах по проспекту Курському, 2-А та по проспекту Лушпи, 6/3 .

30.11.2020 відповідач уклав з позивачем договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами якого позивач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення наявності та цілості товарно-матеріальних цінностей, зобов`язався забезпечити наявність і цілість ТМЦ і у встановленому порядку подавати звітність про їх рух, а також у встановлених випадках відшкодувати шкоду, завдану відповідачеві нестачею, знищенням, пошкодженням, зниженням якості чи псуванням ТМЦ з вини працівника (а.с. 55, том 1).

Відповідно до розділу 3 посадової інструкції начальника АЗС до посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 віднесено: повсякденне керівництво та контроль безперебійного забезпечення відпуску нафтопродуктів споживачам у встановленому для кожної АЗС асортименті; організація праці підлеглих працівників; організація роботи операторів та водіїв автотранспорту при прийомі на АЗС нафтопродуктів; організація обліку прийому, відпуску та зберігання нафтопродуктів на АЗС та безпосередній контроль його виконання; організація заходів щодо забезпечення якості та кількості нафтопродуктів у резервуарах АЗС та їх відпуску споживачам, контроль їх виконання; своєчасне складання змінних звітів у бухгалтерію; підбір персоналу в підзвітні АЗС; контроль якості навчання персоналу; проведення інвентаризації на АЗС; складання графіків роботи персоналу; заповнення табелів робочого часу за підзвітним АЗС. Згідно з положеннями розділу 5 посадової інструкції позивач як начальник АЗС несе відповідальність за невиконання наказів, розпоряджень і доручень безпосереднього керівника; завдання матеріального збитку підприємству в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним, цивільним законодавством; неправомірне використання наданих службових повноважень, а також використання їх в особистих цілях. За змістом розділу 6 посадової інструкції документами, які регламентують умови роботи начальника АЗС є: зовнішні документи - законодавчі і нормативні акти стосовно роботи, що виконується; внутрішні документи - Статут ТОВ «Приват Енерджі», накази і розпорядження директора Товариства, правила внутрішнього трудового розпорядку Товариства, посадова інструкція начальника АЗС (а.с. 73, 74, том 1).

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, дія якого у подальшому неодноразово продовжувалася та правовий режим воєнного стану продовжує діяти на всій території України на момент розгляду даної справи.

У зв`язку з уведенням на території України правового режиму воєнного стану на підставі наказів № 1 та № 2 директора ТОВ «Емаратон» Сивко Ю.С. від 24.02.2022 із вказаної дати наказано припинити робочу діяльність АЗС № 21 за адресою: м. Суми, проспект Курський, 2-А, АЗС № 30 за адресою: м. Суми, вул. Лушпи, 6/3 та наказано провести інвентаризацію залишків палива, призначено комісію у складі оператора заправних станцій ОСОБА_4 , економіста ОСОБА_9, інспектора з виробничих питань ОСОБА_5 , ознайомлено вказаних осіб із змістом наказів під підпис (а.с. 56, том 1).

Також у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України директором ТОВ «Емаратон» Сивко Ю.С. прийнято наказ б/н від 24.02.2022 «Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома працівників ТОВ «Емаратон» шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку під час дії військового стану», який визначає процедуру фіксації доведення до відома працівників Товариства інформації або документів (а.с. 57, том 1).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 вказаного вище Порядку інформація або документи надсилаються працівнику з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив відділ кадрів Товариства під час прийняття на роботу та які зазначені в його особовій справі; факт доведення інформації або документів до відома працівника фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома працівника; протокол складається в довільній формі працівником відділу кадрів Товариства або керівником Товариства (а.с. 57, зворотній бік, том 1).

Як зазначено у відзиві на позов, позивач, перебуваючи на посаді начальника АЗС північного регіону, маючи повноваження керівника, доступи до АЗС та до матеріальних цінностей Товариства, знехтував наказами керівника Товариства, скористався службовим становищем та у період ведення бойових дій у регіоні з 24.02.2022 по 04.04.2022 заправляв транспортні засоби за готівковий розрахунок поза касою Товариства, чим порушив нормативні акти ведення обліку та відпуску пального. За даним фактом було проведено службове розслідування, задокументовані вказані факти, за насідком чого відкрито кримінальне провадження за № 12022200480001556 (а.с. 63, том 1).

На підтвердження вказаних фактів відповідачем подані копії пояснювальних записок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які пояснювали, що за розпорядженням ОСОБА_1 вони у період після 24.02.2022 заправляли транспортні засоби як за готівковий розрахунок, так і без коштів - шляхом зазначення інформації про заправлення у відомостях (списках), при цьому готівкові кошти ОСОБА_1 забирав у кінці дня до настання комендантської години (а.с. 61, 62, у т.ч. зворотній бік).

Відповідно до Акту проведення службового розслідування, складеного 09.04.2022 комісією ТОВ «Емаратон» у складі директора Сивка Ю.С. , економіста ОСОБА_9 , інспектора з виробничих питань ОСОБА_5 , встановлено, що в результаті протиправних дій ОСОБА_1 виникла нестача палива, збитки склали 643612,05 грн, запропоновано звернутись до правоохоронних органів (а.с. 4, том 2).

Згідно наказу (розпорядження) № ЕМ000000129 0000000411 про припинення трудового договору (контракту) від 09.08.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника АЗС північного регіону на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я з боку власника з 09.08.2022 (а.с. 11, том 1).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12022200480001556 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 (а.с. 172, том 1).

У відповідності до Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома працівників ТОВ «Емаратон» шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку під час дії військового стану оскаржуваний позивачем наказ був направлений ОСОБА_1 засобами телекомунікаційного зв`язку, а саме за допомогою Telegram Messenger на номер НОМЕР_1 , що підтверджується протоколом про доведення інформації та документів до відома працівника, складеним керівником ТОВ «Емаратон» Сивко Ю.С. 10.08.2022 (а.с. 58, том 1).

Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, хоча при прийнятті позивача на роботу ним був вказаний номер мобільного телефону НОМЕР_2 , однак під час роботи позивач використовував й інший номер телефону, на який, зокрема, і була направлена йому копія наказу про звільнення та повідомлення про направлення наказу та трудової книжки за місцем реєстрації позивача.

Водночас враховуючи, що направлення позивачеві повідомлень на інший номер телефону, аніж повідомлений ним при прийнятті на роботу, не відповідає вимогам пункту 2 Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома працівників ТОВ «Емаратон» шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку під час дії військового стану, суд не може вважати належним повідомленням позивача про прийняте відповідачем рішення про звільнення ОСОБА_1 направлення такого повідомлення на номер НОМЕР_1 , до того ж представник позивача не підтвердила, що даний номер мобільного телефону належить позивачеві.

Позивач вважає оскаржуваний наказ про своє звільнення незаконним, оскільки по-перше, він не вчиняв протиправних дій, які б могли дати підстави роботодавцеві витратити довір`я до нього, а його вина у вчиненні кримінального правопорушення, за яке йому повідомлено про підозру, не доведена у встановленому законом порядку, по-друге, відповідачем порушено порядок ознайомлення позивача з наказом про звільнення, по-третє, на позивача поширюються гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України.

При вирішенні даного спору суд керується наступними положеннями законодавства.

Щодо підстав звільнення позивача за п. 2 ч. 1 ст. 43 КЗпП України.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті провадиться з додержанням вимог статті 43 цього Кодексу.

Водночас застосування норм статті 43 КЗпП України у період дії воєнного стану врегульовано у частині другій статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15.03.2022.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з підстав втрати довір`я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Позивачем не заперечується факт безпосереднього обслуговування грошових та матеріальних цінностей, про що зазначено у письмових поясненнях представника позивача, поданих до суду 17.03.2023, при цьому заперечується факт вчинення винних дій, що призвели до втрати до нього довір`я з боку роботодавця, оскільки вина позивача не доведена у встановленому порядку.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі №6-104цс14, від 23 грудня 2015 року у справі №6-1093цс15, від 20 квітня 2016 року у справі №6-100цс16, тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

За змістом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №320/7065/17 (провадження №61-40471св18) звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо. Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати.

За змістом позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 546/243/20 (провадження № 61-10843св22), виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 02 червня 2021 року, провадження № 592/8437/20, провадження № 61-4858св21, від 22 вересня 2021 року у справі № 127/28968/19, провадження № 61-17666св20.

Досліджуючи зміст посадової інструкції начальника АЗС, суд встановив, що до повноважень позивача, як начальника АЗС, крім іншого, також входила організація обліку прийому, відпуску та зберігання нафтопродуктів на АЗС, організація заходів щодо забезпечення якості та кількості нафтопродуктів у резервуарах АЗС та їх відпуску споживачам, а не лише контроль за їх виконанням.

Отже, до кола посадових обов`язків позивача поряд з управлінськими функціями входять також функції з безпосереднього обслуговування товарно-матеріальних цінностей, що випливає зі змісту його посадової інструкції.

Крім того у матеріалах справи міститься договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 30.11.2020, що укладений між ТОВ «Емаратон» в особі директора Пахомової Ю.П, яка діяла на підставі Статуту, з одного боку, та працівником ОСОБА_1 з другого боку, наявність якого додатково підтверджує факт безпосереднього обслуговування позивачем товарно-матеріальних цінностей Товариства.

Судом встановлено, що у період з 24.02.2022 позивач не отримував від відповідача вказівок чи дозволу на відпуск пального, яке розміщувалось на двох АЗС у м. Суми, де позивач працював на посаді начальника та робота яких була припинена.

В Акті проведення службового розслідування нестачі палива від 09.04.2022, наданому представником позивача, відображено, що нестача палива виникла внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , визначено розмір завданих збитків (а.с. 4, том 2).

Посилання представника позивача на той факт, що не лише ОСОБА_1 був відповідальним за товарно-матеріальні цінності, а також такою особою був ОСОБА_5 , а отже при встановленні нестачі на АЗС матеріальних цінностей мало б бути проведене службове розслідування з метою встановлення особи, за діями чи бездіяльністю якої відбулась розтрата чи крадіжка, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі твердження не спростовують результатів службового розслідування, викладених в Акті від 09.04.2022, до того ж представником позивача не було надано суду доказів звернення до відповідача чи до інших установ чи органів щодо можливого покладання відповідальності за нестачу матеріальних цінностей на іншу особу.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, а також наведені вище положення трудового законодавства, суд доходить висновку, що позивач, перебуваючи на посаді начальника АЗС, будучи матеріально-відповідальною особою, допустив неналежне виконання своїх посадових обов`язків, порушуючи порядок відпуску пального на АЗС, що призвело до розтрати ввірених позивачеві товарно-матеріальних цінностей та викликало цілком обґрунтовану втрату довір`я до позивача з боку відповідача.

Посилання представника позивача на той факт, що за вказівками позивача на АЗС заправлялись автомобілі територіальної оборони міста, швидкої допомоги, а також на те, що накази про припинення діяльності АЗС не доводились до відома позивача суд оцінює критично, оскільки по-перше, позивачем не доведено, що у період з 24.02.2022 на автозаправних станціях по пр. Лушпи, 6/3 та пр. Курському (на даний час Перемоги), 2а дійсно заправлялись автомобілі територіальної оборони та швидкої допомоги, а по-друге, позивач у будь-якому випадку має дотримуватись посадових обов`язків, а тому незалежно від того, чи працює АЗС, він не має повноважень щодо безконтрольного відпуску ввірених йому ТМЦ - пального, навіть за умови не доведення до його відома наказів про припинення діяльності АЗС. Також суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що винна поведінка позивача має бути доведена у ході кримінального провадження, оскільки за змістом правових висновків, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду для звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України він не має бути визнаний судом винним у вчиненні правопорушення, достатньо самого факту вчинення працівником таких дій, які б давали роботодавцеві обґрунтовані підстави для втрати довір`я до такого працівника.

При цьому суд беззаперечно наголошує, що у період з 24 лютого 2022 року, в умовах повномасштабної збройної агресії проти України, у період активних бойових дій на території м. Суми обов`язком кожного громадянина є будь-яка допомога, спрямована на відсіч цій агресії, однак така допомога має відбуватись у правовому полі, без посягання на власність інших осіб, відтак суд зазначає що за відсутності згоди власника (письмової чи у такому випадку навіть усної) позивач не мав права самовільно розпоряджатись пальним на АЗС хоч би й маючи намір передати це пальне для потреб оборони.

Відтак за встановлених обставин суд вважає, що дії позивача, які виразились у порушенні його посадових обов`язків, що завдало збитків відповідачеві цілком могли стати підставою для втрати довір`я до позивача як до матеріально-відповідальної особи.

Також суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача, викладені у письмових поясненнях від 08.05.2023, щодо того, що звільнення позивача відбулось з порушенням положень ст.ст. 147, 148 КЗпП України, оскільки Акт проведення службового розслідування нестачі палива складений 09.04.2022, відтак можна припустити, що комісія встановила нестачу палива 09.04.2022, а тому звільнення позивача мало б бути застосоване не пізніше 09.05.2022, у той час як звільнення позивача відбулось 09.08.2022.

Дійсно відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

За змістом ч. 1 ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Разом з тим відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Відтак позицію представника позивача щодо недотримання відповідачем строку звільнення позивача, передбаченого у ст. 148 КЗпП України суд вважає помилковою.

Щодо порушення порядку ознайомлення позивача з наказом про звільнення.

Як зазначає у позові представник позивача, відповідач у порушення вимог ст. 47 КЗпП України та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях не ознайомив позивача з наказом про звільнення та не видав його копію.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до положень п. 11 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181, на які посилається представник позивача, з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов`язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення.

У той же час за змістом ч. 3 ст. 29 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Що стосується редакції вказаної вище норми трудового законодавства на момент прийняття відповідачем наказу «Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома працівників ТОВ «Емаратон» шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку під час дії військового стану», то частина третя статті 29 КЗпП України регламентувала, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами власника або уповноваженого ним органу щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між власником або уповноваженим ним органом та працівником.

Відтак на думку суду повідомлення позивача відповідачем про прийняте рішення шляхом направлення відомостей про таке рішення засобами електронного зв`язку не спричиняє саме по собі незаконності такої дії, оскільки таким способом позивача лише було поінформовано про прийняте рішення, сам же оскаржуваний наказ був направлений за адресою реєстрації позивача та отриманий ним.

Водночас суд не може погодитись з тим, що наказ про звільнення позивача є законним з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 16.04.2022 між ОСОБА_1 та командиром добровольчого формування №8 Сумської територіальної громади укладений контракт добровольця територіальної оборони, за умовами якого доброволець бере на себе зобов`язання, зокрема, виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог, визначених Законом України «Про основи національного спротиву», Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449 та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим контрактом.

Відповідно до п. 3 укладеного контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 КЗпП України. (а.с. 223).

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до контракту добровольця територіальної оборони позивач у період з 25.02.2022 залучався до забезпечення безпеки громадян на території Сумської територіальної громади, відповідно до п. 2 Додатку № 1 умови укладеного добровольцем контракту добровольця територіальної оборони застосовуються також і до відносин, що виникли з 25.02.2022 до укладення контракту та отримання командиром повноважень на його укладання (а.с. 224).

Наказом директора ТОВ «Емаратон» Сивко Ю.С. № 18 від 16.04.2022 позивача увільнено з роботи із збереженням місця роботи та середнього заробітку за весь період служби у Сумській територіальній громаді з виконанням завдання територіальної оборони з 16.04.2022 на підставі контракту (а.с. 221).

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного Закону на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449, членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони (п. 16 положення).

Форма контакту добровольця територіальної оборони затверджена наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84. Відповідно до пункту 3 контракту на добровольця, який уклав цей Контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України.

За формою та змістом контракт, який був укладений позивачем з добровольчим формуванням №8 Сумської територіальної громади відповідає затвердженому зазначеним вище наказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Отже наведеними вище нормами законодавства гарантовано особам, що виконують державні або громадські обов`язки, до яких відносяться і члени добровольчих формувань територіальних громад, збереження місця роботи та середнього заробітку, якщо ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі контракту добровольця територіальної громади відповідачем було видано наказ про увільнення позивача від виконання трудових обов`язків та збереження за ним місця роботи та середнього заробітку. Копія контракту була надана представником відповідача для долучення до матеріалів справи, відтак суд зазначає, що відповідач мав змогу ознайомитись із змістом укладеного позивачем контракту, зокрема з його пунктом 3.

Однак у подальшому протягом періоду перебування позивача у складі добровольчого формування територіальної громади, тобто протягом періоду, коли на позивача розповсюджувались гарантії, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП України, відповідач виніс оскаржуваний наказ та звільнив позивача, чим порушив вимоги трудового законодавства України, оскільки не мав правових підстав виносити наказ про звільнення працівника у період його залучення до виконання державних або громадських обов`язків.

Відтак слід зробити висновок, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем з порушенням законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом правомірними та підлягають задоволенню.

За таких обставин, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача, суд вважає, що у відповідача не було передбачених законом підстав і для припинення виплати позивачу середнього заробітку, оскільки така гарантія передбачена ч. 1 ст. 119 КЗпП України.

Відповідач протягом періоду виконання позивачем державних та громадських обов`язків у складі територіальної оборони, оскільки такі обов`язки виконуються у робочий час (позивач призначений на посаду заступника командира формування - начальника штабу), зобов`язаний виплачувати позивачу середній заробіток. Враховуючи, що відповідач незаконно звільнив позивача із займаної посади, а тому останній має бути поновлений на роботі, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає необхідним стягнути з відповідача середній заробіток за період з 10.08.2022 - дня, з якого позивач має бути поновлений на посаді по дату ухвалення рішення.

Визначаючи розмір середнього заробітку, які необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100, визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом пункту 4 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено судом, позивач звільнений наказом від 09.08.2022, при цьому з 16.04.2022 за наказом відповідача № 18 позивач був увільнений з роботи із збереженням місця роботи та середнього заробітку, відтак виплати із вказаного періоду не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Як вбачається з довідки про доходи від 05.06.2023, заробітна плата ОСОБА_1 за один робочий день, виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані та оплачені січень-лютий 2022 року, становить 360,61 грн ((7500,00 грн + 7285,19 грн)/41 робочий день). За період з 10.08.2022 по 06.06.2023 позивач має 215 робочих днів (16+22+21+22+22+22+20+23+20+23+4).

Таким чином, розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті та нарахуванню ОСОБА_1 за період з 10.08.2022 по 06.06.2023 складає 77531,15 грн (360,61 грн х 215 робочих днів).

З огляду на викладене, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Емаратон» на його користь середній заробіток за період з 10.08.2022 по 06.06.2023 у сумі 77531,15 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Таким чином враховуючи, що належними та допустимими доказами, дослідженими у ході судового розгляду справи доведений факт незаконного звільнення позивача, на якого у період дії особливого періоду поширюються гарантії, встановлені ч. 1 ст. 119 КЗпП України, наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Емаратон» №ЕМ000000129-0000000411 від 09.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника АЗС північного регіону у ТОВ «Емаратон», поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника АЗС північного регіону у ТОВ «Емаратон» з 10.08.2022, стягнення з ТОВ «Емаратон» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.08.2022 по 06.06.2023 у сумі 77531,15 грн.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь держави 992,40 грн. судового збору, від сплати якого при подачі позову до суду позивач звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 12.10.2022 між позивачем у справі - ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Веріта Груп» в особі керуючого партнера адвоката Молібог Юлії Миколаївни (Адвокатським об`єднанням) укладено договір про надання професійної правничої допомоги в цивільній справі. Згідно п. 1.1. договору Адвокатське об`єднання прийняло на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта у суді у зв`язку із зверненням Клієнта до суду з питань оскарження наказу № ЕМ000000129-0000000411 від 09.08.2022 «Про припинення трудового договору (контракту)».

Згідно п. 4.2. договору про надання професійної правничої допомоги від 12.10.2022 сторони погодили, що гонорар Адвокатського об`єднання встановлюється за домовленістю сторін в додатковій угоді до даного договору.

Умовами Додаткової угоди № 1 від 12.10.2022 до договору про надання професійної правничої допомоги встановлено, що розмір гонорару становить 10000,00 грн (п. 1 Додаткової угоди).

Відповідно до довідки № 84 від 10.11.2022 Адвокатським об`єднанням «Веріта Груп» отримано від ОСОБА_1 10000,00 грн відповідно до договору та додаткової угоди до договору від 12.10.2022.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Судом встановлено, що від імені позивача всі процесуальні документи були складені та підписані адвокатом Молібог Ю.М., адвокатом також були направлені відповідні адвокатські запити до відповідача, адвокат приймала участь у судових засіданнях, які проводились у ході розгляду справи, надавала письмові пояснення за власним підписом на вимогу суду. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що адвокатом не були у повній мірі надані клієнту послуги, що складають предмет правової допомоги, а тому суд зазначає, що адвокатом був наданий достатній обсяг робіт, необхідних для представлення інтересів позивача.

Таким чином, беручи до уваги обсяг наданої адвокатом як представником позивача правової допомоги у справі № 578/931/22 суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00 грн є співмірним із складністю справи та обсягом наданої адвокатом правової допомоги, гонорар, сплачений позивачем на користь адвокатського об`єднання відповідає критеріям реальності (дійсності та необхідності) та розумності розміру гонорару, враховує складність справи, її конкретні обставини, кваліфікацію та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на надання професійної правничої допомоги, а тому суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Молібог Юлії Миколаївни, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Емаратон» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Емаратон» №ЕМ000000129-0000000411 від 09.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника АЗС північного регіону у ТОВ «Емаратон»; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника АЗС північного регіону у ТОВ «Емаратон» з 10.08.2022.

Стягнути з ТОВ «Емаратон» (вул. Перемоги, буд.18, офіс 3, м. Київ, 03170, код ЄДРПОУ 42746003) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за період з 10.08.2022 по 06.06.2023 (включно) в сумі 77531,15 грн з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з ТОВ «Емаратон» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Емаратон» у дохід держави судовий збір у сумі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Емаратон», вул. Перемоги, буд.18, офіс 3, м. Київ, 03170, код ЄДРПОУ 42746003.

Повне рішення складено 12.06.2023.

Суддя Ю.О. Зеря