Постанова

від 12.06.2023 по справі 317/1311/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.06.2023 Справа № 317/1311/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/1311/22 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б.

Провадження №22-ц/807/1036/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакай-Агро» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 березня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакай-Агро» про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакай-Агро» про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,8451 га, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що підтверджено Державним актом серії ЗП № 175296, виданим згідно з розпорядженням Запорізької РДА від 25 січня 2006 року.

14 серпня 2007 року позивач уклала з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакай-Агро» (далі по тексту - ТОВ Бакай-Агро») договір оренди зазначеної земельної ділянки, який був зареєстрований у встановленому законом порядку (далі по тексту - Договір). У вказаному договорі сторонами узгоджено умови щодо орендної плати, яка визначена в розмірі однієї тони продовольчого зерна на рік, що у грошовому еквіваленті на момент укладення договору становить 266 гривень на рік. Орендна плата не може бути меншою ніж 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі; обчислюється без урахування індексів інфляції та вноситься до 15 грудня поточного року.

Проте, відповідач ТОВ «Бакай-Агро» порушило свої зобов`язання за вказаним договором, та протягом його дії з 2019 до 2021 роки сплачував позивачу орендну плату не в повному обсязі, а лише половину (500 кг продовольчого зерна на рік), внаслідок чого, з урахуванням середніх цін реалізації зернових, заборгованість відповідача за орендною платою за період дії договору становить 4985,00 гривень.

На вказану суму позивачем нараховано 3 % річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, в сумі 217,49 гривень та інфляційне збільшення в розмірі 1139,37 гривень, а також пеню в розмірі 1582,21 гривень, яка передбачена п. 15 Договору. Загальна сума, заявлена позивачем до стягнення, становить 7924,07 гривень.

На підставі зазначеного ОСОБА_1 просиласуд стягнути з ТОВ «Бакай-Агро» на її користь 4 985,00 грн - заборгованості по виплаті орендної плати за період 2019-2021 року; 1 139,37 грн - індексу інфляції: 1 582,21 грн - пені за прострочення виплати орендної плати; 217,49 грн - 3 % річних від простроченої суми орендної плати, а всього 7 924,07 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакай-Агро» на користь ОСОБА_1 : 4985,00 грн - заборгованості по виплаті орендної плати за період 2019-2021 року;1139,37 грн - індексу інфляції;217,49 грн - 3% річних від простроченої суми орендної плати, а всього - 7924,07 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакай-Агро» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 березня 2023 року у цій праві, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку відмовити у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи не взяв до уваги, що орендна плата виплачувалась орендарем ТОВ «Бакай-Агро» в повному об`ємі на протязі 2019-2021 роках у відповідності до приписів як самого Договору оренди землі так і чинного законодавства України. Суд не надав юридичної оцінки факту виплати частини орендної плати в 2019 році в розмірі 400 грн та в 2021 році в розмірі 500 грн, факт отримання вказаних коштів підтвердила ОСОБА_1 .. Під час розгляду справи відповідачем надалась інформація про середні ціни реалізації пшениці відповідачем як відповідною довідкою, так і копіями відповідних звітів відповідача, що надались у відділ статистики. Не взято до уваги судом приписи п.п.288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України щодо максимального розміру орендної плати, утримання та сплату податку з орендної плати, відповідальність за яке лежить саме на відповідачі, що передбачено ПК України. В ході розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Бакай-Агро» було надано належні та допустимі докази, які підтверджують виконання ним взятих на себе зобов`язань за Договором оренди землі, відтак нарахування 3% річних, інфляційні урахування, пені є повністю безпідставними.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення ( ч.9 ст. 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268 400 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684грн (2 684грн Х 100 = 268 400 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 7 924,07грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості та доведеності позовних вимог про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за земельну ділянку у розмірі 4 985,00 грн за період 2019-2021 роки, за несвоєчасність сплати якої підлягає стягненню пеня у розмірі 1 582,21 грн, що передбачена п. 15 Договору, розмір якої наведеним позивачем у позовній заяві, не спростований відповідачем, індекс інфляції відповідно до вимог ст. 625 ЦК України у розмірі 1 139,37 грн, який відповідачем не спростований, не надано контррозрахунку та 3 % річних від простроченої суми орендної плати у розмірі 217,49 грн, всього у розмірі 7 924,07 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статтею 10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист прав людиниі основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8451 га, яка розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області та має кадастровий номер 2322180800:06:002:0064, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 175296 від 29 серпня 2006 року(а.с.11).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 22 липня 2020 року, право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 було зареєстроване 07 лютого 2019 року за реєстраційним номером об`єкта 1762611223221 (а.с.10).

Відповідно до Договору оренди від 14 серпня 2007 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Бакай-Агро» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, загальною площею 1,8451 га згідно з планом (схемою) (ділянка контур) у тому числі рілля 1,8451 га, придатному для її цільового призначення (далі - Договір) (а.с.12-17).

Право оренди ТОВ «Бакай-Агро» за вказаним договором було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 березня 2008 року за № 040826000198 (а.с.10 на звороті).

Відповідно до п. 10 Договору, він укладений на строк 24 роки. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк з передбачених цим договором підстав.

Згідно з п. 11 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовому або натуральному вигляді у розмірі 1 (однієї) тони продовольчого зерна на рік, що у грошовому еквіваленті на момент укладення договору становить 266 (двісті шістдесят шість) грн на рік. Річна орендна плата не є меншою ніж 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 12 Договору, орендна плата вноситься орендарем щорічно, але не пізніше 15 грудня поточного року.

Відповідно до п. 15 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 16 Договору, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до Акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 14 серпня 2007 року, Орендар ОСОБА_1 передала, а Орендар ТОВ «Бакай-Агро» прийняв земельну ділянку кадастровий № 2322180800:06:002:0064, площею 1,8451 га, розташовану на території Біленьківської сільської ради. Даний акт є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2007 року (а.с.17).

Відповідно до листа Головного управління статистики у Запорізькій області від 09 червня 2022 року № 3-ц, середня ціна реалізації пшениці в підприємствах Запорізької області у 2019-2021 роках в гривнях за тону становить: 2019 року - 4109,6 грн, 2020 року - 5081,4 грн, 2021 року - 6504,7 грн (а.с.23,25).

Відповідно до довідки ТОВ «Бакай-Агро», згідно даних бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Бакай-Агро» являючись сільгоспвиробником реалізувало власну продукцію - зерно озимої пшениці 2 класу за цінами: 2019 року середня ціна по Товару складала - 3978,97 грн, 2020 року середня ціна по Товару складала - 3414,15 грн, 2021 року - середня ціна по Товару складала 6582,78 грн.

Нарахування та виплата орендної плати в Товаристві здійснюється на підставі договорів оренди землі з урахуванням приписів Податкового кодексу України за формулою:

Сума орендної плати вирахувана згідно умов п. 11 договору оренди з якої Товариством, як податковим агентом, вираховуються та перераховуються до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18% та військовий збір в розмірі 1,5 %; сума грошових коштів після відрахування перераховується та/або видається орендодавцю з каси Товариства. В разі видачі орендної плати в натуральному вигляді - орендодавцю видається сільськогосподарська продукція власного виробництва за ціною, що склалась на момент її реалізації на суму, яка підлягає виплаті (а.с.54).

Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого 01 серпня 2022 року, кадастровий номер земельної ділянки 2322180800:06:002:0064, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 43 457,00 грн (а.с.55).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, ч. 9 ст. 93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. ст. 6, 627 ЦК України визначено принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Водночас вимогами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, передбачених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 409 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб;у належний строк (термін); у належному місці.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі визначено об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1-3 статті 21 Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.Розмір, умови і строки внесенняорендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 22 Закону, розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У справі, що переглядається суд встановив, що орендар не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2019-2021 роки. Зміни в письмовій формі до договору оренди сторони не вносили.

Таким чином, орендна плата, яку має сплачувати ТОВ «Бакай-Агро» на користь ОСОБА_1 , становить одну тонну продовольчого зерна на рік або грошовий еквівалент її вартості за ринковою ціною на дату внесення орендної плати, але не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки землі.

Орендна плата має бути внесена в строк до 15 грудня поточного року. В разі невнесення орендної плати в зазначені строки сплачується пеня в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розрахунки за орендною платою здійснювалися шляхом надання відповідачем позивачці ОСОБА_1 зерна пшениці у 2019 та 2021 роках, а також частково грошовими коштами у 2020 році, що ними в судовому засіданні не спростовувалось.

При цьому суд звернув увагу на кількість пшениці, яку відповідач передавав позивачці, згідно до накладної та видаткового касового ордеру, копії яких долучені позивачкою до справи (а.с. 22, 24), а також грошових коштів, згідно повідомлення про надходження поштового переказу, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 24).

Вказана кількість переданої ОСОБА_1 пшениці та грошових коштів позивачем не спростовувалась і вірно приймається судом до уваги.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем ТОВ «Бакай-Агро» в рахунок орендної плати за землю було передано ОСОБА_1 : у 2019 році 750 кілограмів пшениці; у 2020 році 2750 гривень; у 2021 році 750 кілограмів пшениці.

Таким чином суд першої інстанції вірно встановив, що за період з 2019 по 2021 роки відповідач ТОВ «Бакай-Агро» сплачував орендну плату ОСОБА_1 в меншому розмірі, ніж передбачено Договором.

Суд першої інстанції вірно врахував, що протягом всього строку дії Договору орендна плата відповідачем ТОВ «Бакай-Агро» сплачувалась позивачу ОСОБА_1 саме пшеницею, що підтверджено документально. Будь-якого іншого злаку, крім пшениці, при розрахунках з ОСОБА_1 ТОВ «Бакай-Агро» не використовувало, що свідчить про узгодженість дій позивача (яка приймала орендну плату пшеницею) та відповідача (який сплатив орендну плату саме пшеницею, а не будь-яким іншим злаком) протягом всього строку дії договору до звернення до суду.

Зазначений факт також підтверджується рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року по справі ЄУН 317/4061/19 та постановою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2022 року по справі ЄУН 317/4061/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказане дає суду підстави для визначення вартості недоплаченої суми орендної плати за землю, саме виходячи з середніх цін пшениці, відомості щодо яких є в матеріалах справи.

При цьому суд не погоджується з твердженням представника відповідача щодо неможливості брати до уваги статистичні дані щодо цін на зернових через суттєву розбіжність у вартості пшениці різних класів, харчового та фуражного зерна тощо, оскільки в договорі чітко визначене те, що зерно має бути «продовольчим».

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерном є плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

При цьому найціннішим зерном є зерно продовольче, яке використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів. Саме таке зерно має бути надано ТОВ «Бакай-Агро» Александровій В.І. в якості орендної плати за землю.

Таким чином надані позивачем статистичні дані можуть бути взяті до уваги судом, оскільки їх врахування за жодних обставин не призведе до завищення належної до сплати ОСОБА_1 суми орендної плати.

Згідно з даними Головного управління статистики у Запорізькій області, середні ціни реалізації пшениці в підприємствах Запорізької області за 1 тону становлять: за 2019 рік - 4109,60 грн, за 2020 рік 5081,40 грн та за 2021 рік 6504,70 грн. (а.с. 23).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 недоотримала від ТОВ «Бакай-Агро» пшениці в якості орендної плати в наступних обсягах: за 2019 рік - 250 кілограмів пшениці; за 2021 рік - 250 кілограмів пшениці.

Суд вірно зауважив не прийнявши до уваги Довідку про ціни на реалізацію продукції власного виробництва за 2019-2021 роки, надану представником відповідача, оскільки вона містить дані лише щодо вартості зерна озимої пшениці 2 класу, хоча в жодному документі не вказано, яку саме пшеницю отримувала позивачка, та, крім того, довідка не містить реквізитів щодо дати її видачі. Крім того, розмір цін, вказаних у довідці, відрізняється від статистичних даних щодо ціни пшениці в підприємствах по Запорізькій області у 2019-2021 роках.

Загальна сума недоотриманої позивачем ОСОБА_1 орендної плати за Договором за період 2019-2021 років становить 4985,00 грн, з яких:

за 2019 рік 1027,40 грн за 250 кілограмів пшениці (4109,60 грн / 1000 кг х 250 кг);

за 2020 рік 2331,40 грн (5081,40 грн 2750,00 грн.);

за 2021 рік 1626,20 грн за 250 кілограмів пшениці (6504,70 грн / 1000 кг х 250 кг).

Відтак, суд першої інстанції вірно врахував, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості по виплаті орендної плати за період з 2019-2020 роки за договором оренди земельної ділянки у розмірі 4 985,00 грн.

Колегія суддів зауважує що відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості та не надав доказів її сплати у вищезазначеному розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 % річних, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана вимога підлягає задоволенню з урахуванням задоволення основної позовної вимоги про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

Отже, положення зазначеної статті передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягаєу відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

При цьому визначений у частині другій статті 625 ЦК України обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення є відшкодуванням кредитору понесених втрат у зв`язку з простроченням виконання основного зобов`язання в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За платежем за 2019 рік 3 % річних мають бути нараховані на суму 1027,40 грн (орендна плата, недоотримана ОСОБА_1 за 2019 рік), починаючи з 16 грудня 2019 року (день початку прострочення сплати орендної плати за 2019 рік) і до 20 липня 2022 року (день звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду). Таким чином: 1027,40 грн х 3 %/рік х 948 днів = 76,97 грн.

Аналогічно розраховується 3 % річних за 2020 рік, починаючи з 16 грудня 2020 року: 2331,40 грн х 3 %/рік х 582 днів = 111,52 грн.

За 2021 рік, починаючи з 16 грудня 2021 року: 1626,20 грн х 3 %/рік х 217 днів = 29,00 грн.

Таким чином, загальна сума 3 % річних, що підлягають стягненню в даній справі, становить 217,49 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані вимоги у сукупному розмірі 1139,37 грн підлягають задоволенню з урахуванням задоволення основної позовної вимоги про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що погоджується з розрахунком для визначення збитків від інфляції, наведеним позивачем у позовній заяві, який відповідачем не спростовано, у тому числі не надано контррозрахунку.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір, суд першої інстанціїтакож прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті, інфляційних витрат та 3% річних, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені відповідно до п. 15 Договору.

Згідно з п. 15 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549 ЦК України).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац першийчастини другої статті 551 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана вимога щодо стягнення пені у сукупному розмірі 1582,21 грн підлягає задоволенню з урахуванням задоволення основної позовної вимоги про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати.

Так, суд першої інстанції вірно погодився з розрахунком для визначення розміру пені, наведеним позивачем у позовній заяві, який відповідачем не спростовано.

Колегія суддів зауважує, що сторони не заперечують, що розмір орендної плати не переглядався, додаткові угоди щодо розміру орендної плати між сторонами не укладалися, розмір орендної плати є фіксованим. Отже позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі є обгрунтованими.При обчисленні інфляційних втрат, 3 % річних (стаття 625 ЦК) та пені суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір боргу з орендної плати за 2019-2021 роки складає 4 985,00грн,з урахуванням якого ОСОБА_1 має право на стягнення з ТОВ «Бакай-Агро»: індексу інфляції - 1 139,37 грн, пені за прострочення виплати орендної плати - 1 582,21 грн, 3% річних від простроченої суми орендної плати - 217,49 грн, всього у розмірі 7 924,07 грн.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення судом першої інстанції інфляційних втрат та 3% річних, є помилковими, оскільки спір стосується порушення грошового зобов`язання, визначеного умовами договору оренди, отже, у силу статті 625 ЦК України є підстави для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Посилання апелянта на відсутність у суду першої інстанції підстав щодо стягнення пені, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до статті 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору на власний розсуд. Погодивши у пункті 15 договору про оренду землі умови щодо порядку обчислення розміру пені, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, сторони врегулювали спосіб відповідальності орендаря щодо прострочення виконання зобов`язання. А тому стягнення пені відповідає умовам укладених договорів оренди землі.

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 41 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п. 42 Договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Отже, ТОВ «Бакай-Агро», як особа, яка порушила своє зобов`язання щодо внесення орендної плати, зобов`язане було довести відсутність своєї вини, проте не довело належними і допустимими доказами відсутність своєї вини у порушенні спірного зобов`язання, зокрема невиконання умов договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати протягом 2019-2021 років.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини п`ята-сьома статті 81 ЦПК України).

Отже, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проте, за встановлених обставин щодо несплати ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди від 14 серпня 2007 року за період 2019-2021 років, ТОВ «Бакай-Агро» не подало до суду належних та допустимих доказів неможливості сплати орендодавцю орендної плати, а також вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання обов`язку, передбаченого статтею 24 Закону України «Про оренду землі», враховуючи також й те, що за змістом пунктів 11,12 договорів оренди, орендна плата вноситься орендарем, а не сплачується тільки на вимогу орендодавця.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до підпунктів «б» "в" пункту 4 частини першої статті 382ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакай-Агро» залишити без задоволення

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 березня 2023 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 12 червня 2023 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.