Ухвала

від 22.05.2023 по справі 760/11032/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/11032/23

2-з/760/186/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Щепанової І.І.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» про застосування наслідків нікчемності правочину, суд, -

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2023 року позивач звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» у якому просила суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості № 191219-т від 19.12.2019 та Додаткової угоди № 1 від 25.11.2020 до Попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості № 191219-т від 19.12.2019 та стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 699 275,00 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.05.2023 у даній справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою до суду представником позивача було подано заяву про забезпечення позову у якій остання просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку на якій знаходиться недобудований житловий будинок за АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:577:0001, площею 0,08 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1936631180000, що належить ТОВ «АСА- ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39468807).

В обґрунтування заяви вказує, що Попередній договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості № 191219-т від 19.12.2019 та Додаткова угода № 1 від 25.11.2020 до Попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості № 191219-т від 19.12.2019 не були нотаріально посвідчені, а тому в силу законну є нікчемними та відповідач зобов`язаний повернути сплачені позивачу кошти у розмірі 699 275,00 грн.

Разом із тим, відповідач у добровільному порядку грошові кошти повернути позивачу відмовляється, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Представник позивача зазначає, що з огляду на недобросовісність відповідача, яка виразилась в неповерненні коштів за нікчемним договором та можливістю, відповідачем в будь-який час здійснити відчуження земельної ділянки на якому знаходиться недобудований будинок, будівництво якого позивачем безпосередньо інвестувалось шляхом перерахування грошових коштів в сумі 699 275,00 грн., для забезпечення реального виконання рішення суду необхідно накласти арешт на земельну ділянку, яка належать відповідачу, та на якій безпосередньо знаходиться недобудований житловий будинок за АДРЕСА_1 , а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:577:0001, площею 0,08 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1936631180000, що належить ТОВ «АСА- ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39468807).

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов`язку вчинити певні дії.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за їх позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частина третя статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20) та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 (провадження № 61-6066св19).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги до відповідача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості № 191219-т від 19.12.2019 та Додаткової угоди № 1 від 25.11.2020 до Попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості № 191219-т від 19.12.2019 та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених грошових коштів у розмірі 699 275,00 грн.

Разом із тим, позивачем не підтверджено його твердження про недобросовісність відповідача, яка полягає у неповерненні позивачу сплачених грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, а відповідач у свою чергу відмовив чи проігнорував таку вимогу.

Таким чином суд приходить до висновку, що твердження позивача про недобросовісність відповідача на даному етапі є недоведеною, та не може бути підтвердженням того, що відповідач у майбутньому може ухилятися від виконання рішення суду.

Інших доводів позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у поданій заяві не наведено.

Окрім цього, позивачем на підтвердження заявлених заходів забезпечення позову, не надано суду доказів на підтвердження вартості земельної ділянки, що унеможливлює встановити співмірність такого заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів викладених в заяві про забезпечення позову щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову наразі є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» про застосування наслідків нікчемності правочину - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М.Букіна