Постанова

від 07.06.2023 по справі 183/3066/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4053/23 Справа № 183/3066/16 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 27 січня 2023 року в цивільній справі номер 183/3066/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Дрем» про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко І.М. з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Дрем» про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 31 липня 2007 року ОСОБА_1 з АКБ «ФОРУМ» укладено кредитний договір. Виконання зобов`язань за наведеним кредитним договором забезпечено шляхом укладення 31 липня 2007 року між АКБ «Форум» і ОСОБА_1 договору іпотеки спірного майна. Надалі спірне майно неодноразово відчужувалось на користь інших осіб, і у подальшому відповідачем ОСОБА_3 було передано до статутного фонду відповідача - ТОВ «Фірма «А-Дрем» і з 06 травня 2016 року перебуває у його власності.

Усупереч положенням матеріального права та умов іпотечного договору відповідач ОСОБА_1 відчужила майно, яке перебувало в іпотечній заставі банку й не отримала на це письмової згоди.

На момент відчуження і на момент звернення з позовом до суду іпотечний договір дійсний.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , укладаючи договір дарування з відповідачем ОСОБА_2 , знаючи про існування та дійсність договору іпотеки, свідомо не повідомила про це набувача, нотаріуса та не отримала попередню згоду у ПАТ «БАНК ФОРУМ» на укладення зазначеного правочину, що є підставою для визнання первинного та всіх наступних правочинів відчуження спірного майна недійсними.

Позивач просив суд визнати недійсним договір дарування №1488 від 14 липня 2015 року бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №661 від 22 квітня 2016 року бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «А-Дрем» від 25 квітня 2016 року в частині передачі до статутного фонду товариства бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ); застосувати наслідки недійсності правочинів, а саме внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пов`язанні з визнанням недійсними договорів: дарування №1488 від 14 липня 2015 року бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та купівлі-продажу №661 від 22 квітня 2016 року бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), із визнанням недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «А-Дрем» від 25 квітня 2016 року в частині передачі до статутного фонду товариства бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 27 липня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Дрем» про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста».

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 27 січня 2023 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Дрем» про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилось ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», подало апеляційну скаргу, просило апеляційний суд скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 27 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, розглянув обставини однобічно, зазначивши що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Однак, при цьому суд першої інстанції взагалі залишив поза увагою норми матеріального права, якими позивач також обґрунтував свої позовні вимоги щодо недійсності укладених договорів відчуження іпотечного майна.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Отже іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не зазначив чому ним не було застосовано вищевикладені норми матеріального права, на які посилався позивач, що також стало підставою для винесення незаконного рішення.

Якщо запис про іпотеку відсутній у державному реєстрі прав, але іпотека не була припинена в силу положень Закону України «Про іпотеку», то іпотека не є припиненою і пріоритет мають не відомості у реєстрі, а відомості, які містяться в документах.

У даному випадку заборгованість перед кредитором погашена не була, тобто іпотека свою дію не припинила, весь час була чинною і дійсною, а тому ОСОБА_1 не могла вчиняти правочини щодо відчуження предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя, та як вбачається з положень чинного

законодавства, такі правочини є недійсними.

Зважаючи на те, що договір дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним, оскільки укладений в порушення вимог законодавства, а отже в установленому законом порядку право власності на спірне майно відповідачка ОСОБА_2 не набула, тобто не була законним власником майна, а тому незаконно розпорядилася цим майном, що є підставою для визнання недійсними укладених наступних договорів щодо відчуження майна, що є предметом іпотеки, зокрема договору купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «А-Дрем» від 25 квітня 2016 року в частині передачі до статутного фонду товариства бази відпочинку.

Від відповідача ТОВ «Фірма «А-Дрем» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» залишити без задоволення, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 27 січня 2023 року - без змін.

Зазначає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки ним пред`явлені позовні вимоги, які відносяться до реституційних, а з огляду на обставини, викладені у позовній заяві, позивачеві потрібно було б звертатися з віндикаційним позовом.

Крім того, залучення ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» в якості правонаступника позивача, є неправильним, оскільки таке правонаступництво не доведено належними та допустимими доказами.

Також, позивачем не надано достовірних і належних доказів щодо поновлення договору іпотеки і заборони на відчуження майна, що було предметом іпотеки.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» адвокат Бурдюг Т.В. та адвокат Муравський В.В., який перебував в залі апеляційного суду, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ТОВ «Фірма «А-Дрем» адвокат Бойко Г.І. апеляційну скаргу не визнав, просив судове рішення залишити в силі, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з`явившихся відповідачів.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були

досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 31 липня 2007 року між

АКБ «ФОРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0222/07/03-N (а.с. 8-9, т. 1).

31 липня 2007 року між АКБ «Форум» і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №07-518/07, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, предметом якого є база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-12, т. 1).

29 грудня 2010 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , АКБ «ФОРУМ» про визнання договору недійсним договір іпотеки, укладений 31 липня 2007 року між АКБ «ФОРУМ» та ОСОБА_1 , визнаний недійсним, зобов`язано зняти заборону відчуження спірного майна (т. 1 а.с. 16-18, т.1).

06 травня 2011 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська суду від 29 грудня 2010 року скасовано (а.с. 20, т. 1).

27 травня 2011 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , АКБ «ФОРУМ» про визнання договору недійсним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , АКБ «ФОРУМ» про визнання договору недійсним залишено без розгляду (а.с. 21, т. 1).

14 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., зареєстрований в реєстрі за №1488 (а.с. 233, т. 1).

22 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В., зареєстрований в реєстрі за №661 (а.с. 232а, т. 1).

25 квітня 2016 року учасник ТОВ «Фірма «А-Дрем» ОСОБА_3 передав свій негрошовий майновий вклад до Статутного (складеного) капіталу Товариства - нерухоме майно базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу ТОВ «Фірма «А-Дрем» (а.с. 180, т. 1).

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «А-Дрем» від 25 квітня 2016 року вирішено передати на баланс Товариства нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 на праві власності та яке було внесено ним до статутного капіталу Товариства, а саме: нерухоме майно - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 181, т. 1).

06 травня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. прийнято рішення №29521888 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1, на базу відпочинку з реєстраційним номером 679626912232, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ТОВ «Фірма «А-Дрем», податковий номер 21862800 (а.с. 176, 177, 178, 179, т. 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводив та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви з посиланням на висновки Верховного Суду, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, не впливають на правильність ухваленого рішення, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення учасників справи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» залишити без задоволення, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 27 січня 2023 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 12 червня 2023 року.

Суддя: