ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1552/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,
за участю представників:
від ОСОБА_1 - ОСОБА_1.,
від Садівничого товариства "Бірюза" - участі не брали,
від ОСОБА_2 - ОСОБА_2.,
від ОСОБА_3 - участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022, прийняте суддею Олейняш Е.М., м. Миколаїв, повний текст складено 20.01.2023,
у справі №915/1552/21
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Садівничого товариства "Бірюза"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
- ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_3
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садівничого товариства "Бірюза", в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову б/н від 31.01.2022 (вх.№1788/22 від 07.02.2022) просив визнати недійсним рішення зборів членів Садівничого товариства "Бірюза", яке оформлено текстом під назвою "Протокол від 02 вересня 2018 року, с. Лупареве, засідання правління садівничого товариства".
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що заява останнього б/н від 01.09.2018 про його добровільний вихід з членів Садівничого товариства "Бірюза" не була розглянута відповідно до вимог чинного законодавства та статуту відповідача, а оскаржуване позивачем рішення є незаконним, прийнято за участю неуповноважених осіб та за відсутності кворуму. Крім того, ОСОБА_1 зауважує на тому, що він не отримав від відповідача письмову відповідь на запити (товариство відмовилося надати інформацію про вартість послуг охорони території Садівничого товариства "Бірюза", користування дорогами, водою, електроенергією; кошторис на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю; розрахунок заборгованості на підтвердження зобов`язань щодо сплати членських внесків; розрахунок податку на землю; вартість послуг; відомості про заходи впливу до боржників), а також не одержав інформацію про розгляд його заяви щодо виходу з товариства і про прийняте стосовно цієї заяви рішення, не повідомлявся про проведення/скликання засідання правління і про його порядок денний.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 15.11.2021 відкрито провадження у справі №915/1552/21.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1552/21 (суддя Олейняш Е.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено факту порушення прав останнього внаслідок задоволення оскаржуваним рішенням правління заяви ОСОБА_1 про його добровільний вихід з Садівничого товариства "Бірюза", а також тим, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту свого права на отримання інформації, пов`язаної з діяльністю відповідача.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1552/21 скасувати та закрити провадження у даній справі.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що документ під назвою "Протокол від 02 вересня 2018 року, с. Лупареве, засідання правління садівничого товариства", яким оформлено оскаржуване рішення, є сфальшованим, оскільки засідання правління відповідача 02.09.2018 не проводилось, у зв`язку з чим місцевий господарський суд необґрунтовано ухвалив у даній справі рішення за відсутності предмета спору.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 04.04.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.04.2023.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про приєднання доказів, викладеного у прохальній частині апеляційної скарги; залучено до участі у справі №915/1552/21 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також запропоновано останнім в строк до 19.05.2023 подати письмові пояснення щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1552/21; вирішено розглянути вищенаведену апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 07.06.2023 о 12:30.
22.05.2023 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_3 б/н від 18.05.2023 (вх.№363/23/Д6 від 22.05.2023), в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі №915/1552/21, посилаючись на те, що документ під назвою "Протокол від 02 вересня 2018 року, с. Лупареве, засідання правління садівничого товариства" є підробленим, а також на те, що він не звертався до відповідача з заявою про його виключення зі складу членів Садівничого товариства "Бірюза" та жодного повідомлення/претензії від відповідача за період з 2004 року по 2023 рік не отримував.
ОСОБА_2 подав до апеляційного господарського суду відзив (пояснення) б/н від 19.05.2023 (вх.№363/23/Д7 від 22.05.2023), в якому просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1552/21 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним рішення правління Садівничого товариства "Бірюза", оформлене протоколом б/н від 02.09.2018. Зокрема, вказана третя особа зауважує на тому, що наведений протокол містить неправдиву інформацію, оскільки з заявою про виключення зі складу членів Садівничого товариства "Бірюза" ОСОБА_2 не звертався, жодних повідомлень та вимог про сплату боргу від відповідача не отримував.
У судовому засіданні 07.06.2023, проведеному в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав; ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити; представники ОСОБА_3 та Садівничого товариства "Бірюза" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи, при цьому ОСОБА_3 у заяві б/н від 19.05.2023 (вх.№363/23/Д7 від 22.05.2023) просив розглянути справу №915/1552/21 без його участі.
Садівниче товариство "Бірюза" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
17.06.2004 проведено державну реєстрацію Садівничого товариства "Бірюза", яке за організаційно-правовою формою виступає садівничим кооперативом.
Згідно з пунктом 1.1 статуту Садівничого товариства "Бірюза", затвердженого рішенням загальних зборів членів, оформленим протоколом №2 від 25.08.2017 (далі - статут Садівничого товариства "Бірюза"), дане товариство є громадською організацією добровільно об`єднаних громадян, які мають земельні ділянки, розташовані на території с. Лупареве Жовтневого району, загальною площею 40,9 га, виділені у постійне користування товариству згідно з рішенням Жовтневої районної ради депутатів працівників від 24.09.1988 за №196, із метою задоволення загальних інтересів у вирощувані фруктів, ягід та овочів, робіт по поліпшенню добробуту та інших робіт, а також обробці землі та агротехнічному обслуговуванню. Даний статут є основним документом, який визначає економічні, організаційні, правові умови діяльності товариства.
У пункті 1.3 статуту Садівничого товариства "Бірюза" зазначено, що діяльність товариства базується на принципах добровільності, індивідуального та колективного членства, сполученні особистих, колективних і державних інтересів, соціальної справедливості, безпосередньої участі членів товариства в управлінні його справами на основі демократії та законності. Всі роботи проводяться особистою працею членів товариства або членів їх сімей, за винятком робіт, виконання яких вимагає залучення спеціалістів. Благоустрій садових ділянок і території колективного саду проводиться за рахунок коштів товариства.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 статуту Садівничого товариства "Бірюза" членом товариства може бути кожний громадянин, що досягнув 18-річного віку та виявив бажання приймати участь у здійсненні мети та завдань товариства. Прийом громадян у члени товариства проводиться за письмовою заявою вступаючого та за наявності документа, що підтверджує його право власності на землю, що знаходиться на території товариства. Рішення про прийом у члени товариства приймається правлінням. Правління товариства протягом місяця від дня прийому у члени товариства видає кожному садоводу членську книжку, в яку вносяться дані про площу земельної ділянки, розмір внесків та інші відомості.
В силу пункту 3.4 статуту Садівничого товариства "Бірюза" члени товариства мають, зокрема, право добровільно за письмовою заявою вийти із членів товариства, а також отримувати від посадових осіб товариства інформацію з будь-яких питань, пов`язаних з діяльністю товариства.
Положеннями пункту 3.5 статуту Садівничого товариства "Бірюза" передбачено, що члени товариства зобов`язані, зокрема, виконувати вимоги земельного законодавства, статуту товариства, правила внутрішнього розпорядку, рішення правління, зборів уповноважених членів товариства, а також своєчасно оплачувати вступні, цільові та членські внески у розмірах та в строки, встановлені зборами уповноважених членів товариства.
У пункті 3.6 статуту Садівничого товариства "Бірюза" зазначено заходи впливу, які можуть застосовуватися до членів товариства, за невиконання вимог статуту, серед яких, виключення з членів товариства відповідно до пункту 3.7 статуту товариства.
Виключення з членів товариства може здійснюватись, зокрема, у випадку систематичного невнесення земельного податку у встановлені законодавством України строки; систематичного порушення правил внутрішнього розпорядку, невиконання рішень правління та зборів, якщо за вказані порушення до члена товариства застосовувались заходи впливу; виявлення обставин, що виключають можливість бути членом товариства (пункт 3.7 статуту Садівничого товариства "Бірюза").
Згідно з пунктом 3.8 статуту Садівничого товариства "Бірюза" рішення про виключення із числа членів товариства виноситься правлінням і затверджується зборами уповноважених членів товариства.
Відповідно до пункту 4.1 статуту Садівничого товариства "Бірюза" управління товариством здійснюється на основі самоуправління, відкритості, активної участі його членів у вирішенні питань діяльності товариства.
В силу пунктів 4.2, 4.4 статуту Садівничого товариства "Бірюза" вищим органом управління товариства є збори уповноважених членів товариства, які для керування поточними справами у період між зборами обирають правління товариства. Загальні збори товариства, зокрема, встановлюють розміри вступних, членських та цільових внесків, порядок та строки їх сплати, а також затверджують рішення про прийом у члени товариства, виключення з нього.
Рішення зборів уповноважених членів товариства приймають простою більшістю голосів відкритим голосуванням. Збори мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше половини всіх членів товариства. У випадку ускладнень із скликанням загальних зборів можуть проводитися збори уповноважених. Норми представництва та порядок обрання уповноважених членів встановлюються правлінням товариства. Збори уповноважених мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше половини всіх делегатів (пункти 4.5, 4.7 статуту Садівничого товариства "Бірюза").
Пунктами 4.12, 4.13 статуту Садівничого товариства "Бірюза" визначено, що в період між зборами керівництво діяльністю товариства здійснює правління. Правління товариства є виконавчим органом товариства, підзвітним у своїй роботі зборам уповноважених членів товариства. Правління товариства, зокрема, розглядає скарги та заяви членів товариства протягом 30 днів з моменту їх подання до правління товариства; здійснює контроль за виконанням членами товариства вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку, рішень загальних зборів, правління та міської ради з питань колективного садівництва, а також за своєчасним внесенням членами товариства усіх внесків, плати, передбаченої чинним законодавством України, кошторисом товариства та статутом.
ОСОБА_1 був членом Садівничого товариства "Бірюза", оскільки є власником земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,04 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №641329 від 20.06.2011 та членською книжкою садовода Садівничого товариства "Бірюза", в якій зазначено, що позивач прийнятий в члени даного товариства 05.05.2007 (садова ділянка НОМЕР_2 розміром 400 кв.м).
01.09.2018 головою правління Садівничого товариства "Бірюза" - ОСОБА_4 було прийнято письмову заяву ОСОБА_1 б/н від 01.09.2018, в якій позивач просив виключити його з членів товариства відповідача (ділянка НОМЕР_1), а також запит ОСОБА_1 на отримання інформації б/н від 01.09.2018, в якому останній просив засобами поштового зв`язку надіслати йому копію статуту Садівничого товариства "Бірюза", копії протоколів загальних зборів Садівничого товариства "Бірюза" за 2013-2018 роки та поштову адресу товариства відповідача.
02.09.2018 проведено засідання правління Садівничого товариства "Бірюза", на якому було прийнято рішення, оформлене протоколом б/н від 02.09.2018, відповідно до якого одноголосно вирішено:
-задовольнити подані заяви при виключення осіб зі складу членів даного товариства (у тому числі заяву ОСОБА_1 - ділянка НОМЕР_1) та направити до суду позов про стягнення заборгованості з боржників на користь товариства згідно зі статутом останнього;
-відмовити ОСОБА_1 у наданні протоколів загальних зборів, статуту товариства та поштової адреси Садівничого товариства "Бірюза", оскільки позивач з 02.09.2018 не є членом даного товариства;
-направити боржникам, виключеним зі складу членів товариства, листи досудового врегулювання питання стягнення заборгованості.
Вищенаведений протокол б/н від 02.09.2018 підписаний головою правління Садівничого товариства "Бірюза" - ОСОБА_4 та 6 членами правління товариства відповідача ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ).
30.04.2019 відбулись збори уповноважених делегатів Садівничого товариства "Бірюза" з наступним порядком денним: 1) доповідь голови ревізійної комісії; 2) доповідь голови правління товариства; 3) вибори голови ревізійної комісії та членів правління; 4) різне; 5) прийняття бюджету товариства на 2019 рік, про що свідчить протокол №1 від 30.04.2019.
Відповідно до зазначеного протоколу №1 від 30.04.2019:
-по першому питанню: заслухали доповідь голови ревізійної комісії щодо обліку фінансової діяльності в товаристві за 2018 рік, доповідь складалася з двох частин, при цьому до фінансової діяльності голови правління ОСОБА_4 зауважень не було, інформація висвітлювалася своєчасно, у зв`язку з чим доповідь прийнято одноголосно;
-по другому питанню: заслухали голову правління ОСОБА_4 про фінансову діяльність товариства, стан матеріальної бази товариства, питання по усуненню недоліків в роботі, питання з електроенергії, її закупівлю та доставку до кожної ділянки, обов`язки голови правління та членів правління згідно зі статутом, питання по збору та вивезенню сміття, питання по технічному стану водопроводу та башень Рожновського, їх ремонту;
-по третьому питанню: обрали голову ревізійної комісії - ОСОБА_11 , членів ревізійної комісії: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; обрали членів правління: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ;
-по четвертому питанню: за невиконання статуту товариства, а саме "своєчасне внесення членських внесків" протягом трьох років, зі складу товариства виключені члени товариства згідно зі списком, при цьому зазначено, що список додається та буде розміщений на дошці об`яв, термін погашення заборгованості до 01.06.2019 з подальшим висвітленням у засобах масової інформації;
-по п`ятому питанню: виступив голова правління по кожному пункту кошторису товариства та озвучив суму, прийняту правлінням, у розмірі 950 грн на рік; після дискусії стосовно ремонтних робіт і нагальних проблем члени товариства запропонували членські внески - 950 грн, цільові - 50 грн та проголосували одноголосно за цю пропозицію щодо розміру внесків.
У вказаному протоколі №1 від 30.04.2019, підписаному ОСОБА_14 (голова зборів) та ОСОБА_17 (секретар зборів), зазначено, що на даних зборах уповноважених делегатів Садівничого товариства "Бірюза" були присутні 130 делегатів.
Додатком до протоколу №1 від 30.04.2019 є список виключених з кооперативу осіб (всього 110 осіб, у тому числі під порядковим номером 23 - ОСОБА_1 (ділянка НОМЕР_1) із зазначенням про заборгованість останнього у сумі 2752 грн).
07.06.2019 на веб-сайті газети "Южная правда" було опубліковано повідомлення про те, що відповідно до протоколу зборів уповноважених членів Садівничого товариства "Бірюза" від 30.04.2019 у зв`язку з систематичною заборгованістю по оплаті членських внесків зі складу даного товариства виключено низку його членів, зокрема, ОСОБА_1 (ділянка НОМЕР_1).
10.08.2020 засобами поштового зв`язку (листом з описом вкладення) позивач надіслав Садівничому товариству "Бірюза" запит на отримання інформації (копії рішення Жовтневої районної ради депутатів №196 від 24.09.1988; копії статуту Садівничого товариства "Бірюза"; копій протоколів загальних зборів Садівничого товариства "Бірюза"; копії протоколу зборів членів Садівничого товариства "Бірюза" №2 від 25.08.2017; поштової адреси відповідача).
У матеріалах справи також містяться копії:
-рішення звітної конференції зборів уповноважених членів Садівничого товариства "Бірюза" за 2016 рік, оформленого протоколом №1 від 16.07.2017, про призначення правління у складі: ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ;
-рішення конференції зборів уповноважених членів Садівничого товариства "Бірюза", оформленого протоколом №2 від 25.08.2017, про дообрання членів правління даного товариства, а саме: ОСОБА_23 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 ;
-низки квитанцій до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_1 грошових коштів на користь Садівничого товариства "Бірюза", а саме: №916 від 30.06.2011 на суму 520 грн (внесок за 2010 та 2011 роки), №92 від 30.06.2011 на суму 50 грн (призначення платежу - труби гл.водовода 2010 рік); №692 від 30.08.2013 на суму 856 грн (внесок за 2012 рік у сумі 413 грн і за 2013 рік у сумі 443 грн); №930 від 30.06.2011 на суму 232,50 грн (внесок за 2010 рік); №932 від 30.06.2011 на суму 371 грн (внесок за 3 квартал 2011 року); №933 від 30.06.2011 на суму 278 грн (призначення платежу - електроенергія за 762 кВ); №107 від 30.06.2011 на суму 50 грн (призначення платежу - труби гл.водовода 2010 рік); №61 від 10.08.2013 на суму 83 грн (призначення платежу - інвентаризація землі).
Предметом спору у даній справі є вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення зборів членів Садівничого товариства "Бірюза", яке оформлено текстом під назвою "Протокол від 02 вересня 2018 року, с. Лупареве, засідання правління садівничого товариства".
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем факту порушення прав останнього внаслідок задоволення оскаржуваним рішенням правління заяви ОСОБА_1 про його добровільний вихід з Садівничого товариства "Бірюза". Водночас суд першої інстанції зауважив на тому, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту свого права на отримання інформації, пов`язаної з діяльністю товариства відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
В силу частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).
Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).
Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".
За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Таким чином, садівничий кооператив є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
За приписами наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Отже, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Саме така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18 та від 17.12.2019 у справі №904/4887/18.
Кооперація базується, зокрема, на принципі добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації (стаття 4 Закону України "Про кооперацію").
Перешкоджання особі (обмеження чи заборона) здійснити припинення членства в кооперативі шляхом добровільного виходу з нього у встановленому порядку не відповідатиме наведеному принципу та вимогам закону, а отже не може бути визнане правомірним (постанова Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №915/1183/18).
Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема, склад його засновників, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього. Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, добровільного виходу з нього.
Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, з-поміж іншого, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.
За умовами статті 16 Закону України "Про кооперацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу, зокрема, здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень, а також діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.
Як зазначалося вище, в силу пункту 3.4 статуту Садівничого товариства "Бірюза" члени товариства мають, зокрема, право добровільно за письмовою заявою вийти із членів товариства.
Моментом виходу члена з кооперативу є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі кооперативу або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Приписи цивільного законодавства та положення статуту кооперативу безпосередньо не пов`язують добровільний вихід члена кооперативу ні з рішенням зборів членів кооперативу, ні з внесенням змін до його установчих документів, тому зазначена заява є достатньою правовою підставою для припинення членства особи у кооперативі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №910/1442/22.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2018 головою правління Садівничого товариства "Бірюза" - ОСОБА_4. було прийнято письмову заяву ОСОБА_1 б/н від 01.09.2018, яка за своїм змістом є заявою про припинення членства позивача у товаристві відповідача шляхом добровільного виходу.
Вказані обставини не заперечувалися жодним учасником справи.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що з 01.09.2018 (дата подачі позивачем заяви про вихід посадовій особі відповідача - голові правління) членство ОСОБА_1 у Садівничому товаристві "Бірюза" припинилося у зв`язку з його добровільним виходом з цього товариства.
Крім того, факт припинення членства ОСОБА_1 у Садівничому товаристві "Бірюза" з 01.09.2018 внаслідок його добровільного виходу визнаний та підтверджений правлінням відповідача у протоколі б/н від 02.09.2018, оскільки саме обставина виходу позивача з даного товариства стала підставою для прийняття правлінням рішення про відмову позивачеві у наданні протоколів загальних зборів, статуту товариства та поштової адреси зазначеного садівничого товариства.
При цьому колегією суддів враховується, що в силу пунктів 4.2, 4.12 статуту Садівничого товариства "Бірюза" вищим органом управління товариства є збори уповноважених членів товариства, які для керування поточними справами (тобто для керівництва діяльністю товариства) у період між зборами обирають правління товариства.
Отже, збори членів товариства та правління товариства є різними (окремим) органами Садівничого товариства "Бірюза".
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване позивачем рішення, оформлене протоколом б/н від 02.09.2018, прийнято правлінням Садівничого товариства "Бірюза", тобто виконавчим органом даної юридичної особи, у зв`язку з чим, з огляду на відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження того, що 02.09.2018 відбулись загальні збори членів Садівничого товариства "Бірюза", Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що при формулювання позовної вимоги у даній справі позивач помилково просить визнати недійсним саме рішення зборів членів товариства відповідача, а не рішення правління останнього.
Рішення правління Садівничого товариства "Бірюза" б/н від 02.09.2018 прийнято більшістю від числа присутніх членів правління, які були обрані до складу даного виконавчого органу на підставі рішень конференції зборів уповноважених членів Садівничого товариства "Бірюза", оформлених протоколами №1 від 16.07.2017 та №2 від 25.08.2017, при цьому докази визнання вищенаведених рішень конференції недійсними, незаконними, протиправними або нечинними, як і докази скасування останніх у матеріалах справи відсутні, відтак вказані рішення породжують правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів спірних правовідносин. Водночас, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, суд не має підстав для надання правової оцінки щодо порядку скликання зборів та прийняття цих рішень конференції, оскільки останні не виступають предметом спору у даній справі.
Крім того, беручи до уваги те, що предметом спору у даній справі не виступає вимога про стягнення коштів, місцевий господарський суд правомірно зазначив про не надання правової оцінки також і обставинам наявності або відсутності у позивача заборгованості перед Садівничим товариством "Бірюза", її розміру (у разі наявності) та обставинам вжиття/невжиття відповідачем заходів впливу, передбачених статутом за несвоєчасну сплату членських внесків.
Посилання позивача на те, що він не отримав від Садівничого товариства "Бірюза" відповідь про рішення, прийняте за результатом розгляду його заяви про вихід з товариства, як і твердження ОСОБА_1 про те, що він не повідомлявся про проведення/скликання засідання правління, на якому було прийнято оскаржуване рішення, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, вихід члена з кооперативу пов`язується з моментом подання ним відповідної заяви про вихід посадовій особі кооперативу, а не з моментом прийняття уповноваженими органами кооперативу рішення за наслідком розгляду такої заяви; по-друге, ні статутом, ні чинним законодавством не передбачено обов`язку відповідача повідомляти особу, яка не входить до складу правління кооперативу, про дату, час, місце та порядок денний зборів правління; по-третє, не отримання позивачем відповіді/повідомлення про результати розгляду його заяви про вихід з товариства відповідача не зумовлюють недійсність оскаржуваного рішення правління.
Колегія суддів також наголошує на тому, що рішення правління Садівничого товариства "Бірюза", оформлене протоколом б/н від 02.09.2018, оскаржується позивачем у повному обсязі, а не лише в частині, яка стосується останнього, між тим даним рішенням, серед іншого, розглянуто й задоволено заяви про вихід інших членів товариства відповідача, проте ОСОБА_1 взагалі не зазначено яким чином оскаржуване рішення в тій його частині, яке стосується припинення членства інших осіб, порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд зазначає, що скаржником до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження своїх доводів про те, що документ під назвою "Протокол від 02 вересня 2018 року, с. Лупареве, засідання правління садівничого товариства", яким оформлено оскаржуване рішення, є сфальшованим.
З огляду на вищевикладене і враховуючи те, що членство ОСОБА_1 у Садівничому товаристві "Бірюза" припинилося з 01.09.2018 (дата подачі позивачем заяви про вихід посадовій особі відповідача - голові правління) у зв`язку з його добровільним виходом з цього товариства, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про недоведеність позивачем факту порушення прав останнього оскаржуваним рішенням правління Садівничого товариства "Бірюза", оформленим протоколом б/н від 02.09.2018, прийнятим за результатами розгляду та задоволення відповідної заяви апелянта про його добровільний вихід.
Стосовно доводів позивача про неправомірність ненадання відповідачем запитуваної ОСОБА_1 інформації суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Право члена кооперативу на звернення до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, як і право одержувати письмові відповіді на свої запити передбачені приписами статті 12 Закону України "Про кооперацію".
Водночас в силу пункту 3.4 статуту Садівничого товариства "Бірюза" члени товариства мають право отримувати від посадових осіб товариства інформацію з будь-яких питань, пов`язаних з діяльністю товариства.
Одержання учасником товариства інформації про діяльність цього товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав.
Отже, внаслідок невиконання товариством свого обов`язку з надання учаснику товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.
Учасник товариства може вимагати надання інформації про діяльність товариства з дати, коли він набув статусу учасника, при цьому закон не встановлює обмежень щодо періоду часу, за який учасник товариства має право отримувати інформацію.
При цьому праву учасника на одержання інформації кореспондує обов`язок товариства надати учаснику відповідну інформацію на його вимогу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність ненадання Садівничим товариством "Бірюза" позивачу запитуваних останнім документів, які стосуються діяльності товариства за період членства ОСОБА_1 у даному товаристві (зокрема, копій статуту та протоколів загальних зборів), оскільки до виходу позивач мав право на отримання та ознайомлення з вказаною інформацією.
В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.
Дослідивши підстави позову у даній справі, мету та спрямованість останнього через призму доводів позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на одержання запитуваних ним документів, пов`язаних з діяльністю товариства в період його членства, між тим право позивача на отримання інформації підлягає захисту шляхом спонукання товариства відповідача до виконання його обов`язку - надання відповідної інформації.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28.02.2023 у справі №925/5/22, від 26.06.2018 у справі №904/3679/17 та від 04.09.2019 у справі №921/213/18.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про обрання ОСОБА_1 неналежного та неефективного способу захисту свого права на отримання інформації, пов`язаної з діяльністю товариства відповідача, оскільки судове рішення про визнання недійсним рішенням правління Садівничого товариства "Бірюза", оформленого протоколом б/н від 02.09.2018, фактично жодним чином не поновить відповідних прав позивача, адже на Садівниче товариство "Бірюза" не покладаються жодні обов`язки, зокрема, щодо надання інформації (з огляду на те, що позивачем не заявлялась позовна вимога про зобов`язання/спонукання відповідача надати інформацію, судове рішення про визнання недійсним оскаржуваного рішення правління відповідача не підлягатиме примусовому виконанню).
При цьому доводи скаржника про те, що відповідач безпідставно відмовився від надання позивачеві інформації про вартість послуг охорони території Садівничого товариства "Бірюза", користування дорогами, послуг (водою, електроенергією), кошторис на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю, розрахунок заборгованості на підтвердження зобов`язань щодо сплати членських внесків; розрахунок податку на землю; вартість послуг; відомості про заходи впливу до боржників тощо, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки оскаржуваним рішенням правління Садівничого товариства "Бірюза", оформленим протоколом б/н від 02.09.2018, не вирішувалось питання щодо відмови позивачу у наданні вищевказаної інформації.
Південно-західний апеляційний господарський суд також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції ОСОБА_1 було подано заяву про поновлення строку позовної давності б/н від 23.10.2021 (вх.№15899/21 від 25.10.2021), між тим, враховуючи те, що позовна давність застосовується лише у випадку встановлення факту порушення прав, правові підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності у даній справі відсутні.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 19.12.2022 у справі №915/1552/21 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 у справі №915/1552/21 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2023.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.06.2023 |
Оприлюднено | 14.06.2023 |
Номер документу | 111454192 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Таран С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні