Постанова
від 06.06.2023 по справі 902/1234/22
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року Справа № 902/1234/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лівак Т.О.

від відповідача: Захарченко О.В., Решодько І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро"

на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 16.03.23р. суддею Шамшуріною Марією Вікторівною у м.Вінниці, повний текст складено 16.03.23р.

у справі № 902/1234/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро"

про стягнення 633 397,87 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.03.2023р. у справі №902/1234/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" про стягнення 633397,87грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" 633397,87грн. заборгованості, у тому числі 521709,22грн. основного боргу, 4845,46грн. 3% річних, 80757,73грн. пені, 26085,46грн. штрафу та 9500,97грн. cудових витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, просить стягнути з позивача на користь скаржника судовий збір за подання апеляційної скарги .

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що судом першої інстанції та позивачем невірно було витлумачено абз.2 п.2.2 договору, де чітко визначено, що сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на дату виконання ним зобов`язань по цьому договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, зазначеній у цьому договорі, на ринковий курс продажу долару США на міжбанку (далі за текстом - Міжбанківський курс), який визначається згідно інформації, опублікованої на Офіційному сайті Українського фінансового сервера http://www.udinform.com/index.php? option=com_dealingquotationtask=forexukrarchiveItemid=65, в колонці "ASK / MAX за період" за період станом на день, що передує дню здійснення платежу, як і було вірно визначено ТОВ "Колорит Агро" та проведено відповідну оплату. І лише у випадку, якщо сервер http://www.udinform.com/ не працює, за курсом продажу Долару США за даними банку за вибором продавця, але не нижчий за курс НБУ станом на день здійснення платежу;

- вказує, що ТОВ "Колорит Агро" було надано суду скріншоти з Офіційного сайту Українського фінансового сервера http://www.udinform.com/index.php?оption=com_dealingquotationtask=forexukrarchiveItemid=65, в колонці "ASK / MAX за період" за період станом на день, що передує дню здійснення платежу, тобто за період з дати укладення договору до 20.07.2022р., де був визначний курс (30,4грн. за 1 USD) по якому і була здійснена оплата, на що також вказав суд у своєму рішенні. Проте далі суд помилково відніс фразу "але не нижчий за курс НБУ станом на день здійснення платежу" до даної частини речення;

- зазначає, що покупець при укладенні договору виходив із того, що ч.2 п.2.2 передбачає 2 альтернативні варіанти дій сторін у разі зростання курсу: a) коли обом сторонам доступна інфо про Міжбанківський курс, опублікована на Офіційному сайті Українського фінансового сервера http://www.udinform.com/index.php? option=com_dealingquotationtask=forexukrarchiveItemid=65, в колонці "ASK / MAX за період" за період станом на день, що передує дню здійснення платежу, або б) коли сервер http://www.udinform.com/ не працює і курс визначається продавцем, фактично, в односторонньому порядку шляхом самостійного вибору банку та його курсу валют із застереженням про те, що такий курс банку, самостійно обраний продавцем, не буде нижчим за курс НБУ станом на день здійснення платежу;

- покликається на те, що доказів на підтвердження того, що сервер http://www.udinform.com/ не працював позивачем не надано, як і не надано доказів того, що ТОВ "Агротех Союз" звертався до ТОВ "Колорит Агро" про те, що курс продажу США не можу бути визначений, оскільки сервер http://www.udinform.com/ не працює, також відповідно ТОВ "Агротех Союз" не визначався та не направлявся ТОВ "Колорит Агро" курс будь-якого банку за їх вибором;

- вважає, що при визначенні умов п.2.2 договору мають братися до уваги зміст та умови інших положень договору, тобто, аналіз має відбуватися в сукупності разом, а не вириватися із контексту, також мають враховуватися загальноприйняті правила, що існують у такій сфері відносин, практика. Саме тому, ТОВ "Колорит Агро", укладаючи договір, виходив з того, що до уваги береться курс на дату, що передує дню здійснення платежу, а також те, що такий курс є міжбанківським курсом продажу іноземної валюти, визначеним за даними сайту http://www.udinform.com;

- зазначає про те, що у частині 1 і в частині 2 пункту 2.2. мова йде саме про курс "..станом на день, що передує дню здійснення платежу…".: - частина 1 пункту 2.2: При цьому сторони домовились, що при умові коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу відносно до курсу визначеного у відповідному додатку до договору - частина 2 пункту 2.2: ….шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті …. на ринковий курс продажу долару США на міжбанку… станом на день, що передує дню здійснення платежу..". Крім того, навіть у п.2.2.3 мова йде про "... дату, що передує даті повної оплати товару..." Таким чином, по тексту договору (в різних місцях) при настанні певних обставин інформація має враховуватися сторонами саме на переддень здійснення оплати. Це вказує на загальний підхід до дати, станом на яку визначаються конкретні обставини.

- стосовно міжбанківського курсу, звертає увагу на таке: по тексту договору у різних його частинах застосовується фраза: "курсу його продажу відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України…" (п.2.1.1), "… шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті ….. на ринковий курс продажу долару США на міжбанку…" (п.2.2). Звертає увагу, що вживається фраза саме "курс продажу" (адже є ще курс "придбання"). У будь - якому випадку це терміни, які вживаються саме при визначенні курсу як міжбанківського (що склався на міжбанківському валютному ринку України). Оскільки курс НБУ не визначає курсу продажу чи придбання валюти. Курс НБУ - це офіційний курс гривні щодо іноземних валют і він не розділяється на курс "продажу" чи "придбання". Тобто, використання фрази "міжбанківський курс" або "курс продажу" у різних частинах договору також вказує на єдиний підхід у визначенні курсу, що має застосовуватися при здійснення оплати. А тому згадка про курсу НБУ один єдиний раз у п.2.2 є винятком із загального правила, і стосується саме виключення із загального правила при здійсненні оплати, а саме: курс НБУ має враховуватися лише тоді, коли сервер http://www.udinform.com/ не працює, і сторони не можуть скористатися загальним правилом визначення суми, що підлягає оплаті, і продавець має в односторонньому порядку обрати такий курс (не міжбанківський, а конкретного банку);

- зазначає, що всі оплати по договору здійснювались ТОВ "Колорит Агро" згідно виставлених ТОВ "Агротех Союз" рахунків. 20.07.2022р. ТОВ "Агротех Союз" розраховуючи отримати решту оплати по договору, у розмірі 84 575 доларів США, надіслало самостійно сформований рахунок, де визначило очікувану ними і достатню для них суму у гривнях (рахунок УТ-24 від 16.02.2022р. вже на загальну суму 2 999726,00грн., еквівалент 99500 доларів США). В свою чергу ТОВ "Колорит Агро" розраховуючи, що це вже кінцева оплата за придбаний товар, прийняло зазначену пропозицію, та вчинило конклюдентні дії спрямовані на виконання даної домовленості та оплатило встановлену вартість товару, тим самим виконавши взяті на себе зобов`язання;

- вказує, що станом на 20.07.2022р. ТОВ "Агротех Союз" для повного розрахунку за товар достатньо було саме такої суми, в свою чергу ТОВ "Колорит Агро", одразу ж, 20.07.2022р., було сформовано заявку на оплату і 21.07.2022р. після ряду внутрішніх погоджень, даний платіж було передано в банк та вже після проведення даної оплати 21.07.2022р. о 14:38, було отримано рахунок від ТОВ "Агротех Союз" на ще більшу суму 3 614 219,00грн. по курсу НБУ станом на 21.07.2022р.. При цьому, в суді встановлювалось, що жодних дій щодо відкликання попереднього рахунку на суму 2999 726,00грн. ТОВ "Агротех Союз" не вчинило. Однак, у рішенні суду такий важливий факт - не відображено;

- вважає, що новий рахунок на значно більшу суму ТОВ "Агротех Союз" виставило скориставшись ситуацією в державі, пов`язаною з різким зростанням курсу долару США відносно до гривні , нічого абсолютно не втрачаючи на такому продажі;

- також зазначає, що у відповідності з п.2.3 договору, ТОВ "Агротех Союз" у випадку такого різкого стрибку долару США відносно гривні, необхідно було скористатись даним пунктом та узгодити із ТОВ "Колорит Агро" значне підвищення ціни додатковою угодою, оскільки ТОВ "Колорит Агро" укладаючи договір, взагалі не розраховував, на придбання товару за такою ціною у гривні. Проте цього ТОВ "Агротех Союз" також не зробив;

- покликається на те, що суд першої інстанції грубо порушує норму господарського процесу щодо рівності учасників, а саме відхиляє твердження відповідача щодо оплати на підставі рахунку від 20.07.2022р., оскільки така оплата згідно рахунків договором не передбачена, і рахунок не потрібно враховувати, а надає перевагу позивачу, оскільки чомусь оплата такого ж рахунку позивача тільки від 21.07.2022р. де сума значно більша, вже договором виявляється передбачена, і його потрібно було враховувати.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/1234/22/2400/23 від 18.04.2023р. матеріали справи №902/1234/22 витребувано з Господарського суду Вінницької області.

12.05.2023р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1234/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.03.2023р. у справі №902/1234/22 та призначено справу №902/1234/22 до розгляду на 06.06.2023р. об 15:00год., тощо.

26.05.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" надійшов письмовий відзив від 25.05.2023р. на апеляційну скаргу.

30.05.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" надійшла заява від 30.05.2023р. про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

06.06.2023р. через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" надійшли додаткові пояснення по справі.

06.06.2023р. через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 06.06.2023р. представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд рішення рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.03.2023р. у справі №902/1234/22 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, заперечили проти заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу понесених в суді апеляційної інстанції та просять зменшити розмір судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу понесених в суді апеляційної інстанції заявлених до стягнення з відповідача, який не буде перевищувати 9000,00грн..

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 06.06.2023р. заперечила проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.03.2023р. у справі №902/1234/22 - без змін. Також, підтримала подану заяву про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу понесених в суді апеляційної інстанції та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" 41400,00грн. судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №902/1234/22.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 15.02.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ІП003СЛ (далі - договір), згідно п.1.1 якого, продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, комплектацію якої зазначено в додатках до цього договору (в подальшому - товар), а покупець в порядку і на умовах визначених даним договором зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (далі - договір) (а.с.10-21, т.1).

Відповідно до п.1.2 договору, асортимент товару, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару зазначається у додатках до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Порядок здійснення розрахунків за договором сторони врегулювали у розділі II договору.

У відповідності до п.2.1 договору, ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначаються сторонами у додатках до цього договору.

Згідно п.2.1.1 договору, протягом строку дії цього договору, грошові зобов`язання покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Сторони у додатках до цього договору, визначають еквівалент ціни товару в іноземній валюті - долар США (USD), у відповідності до курсу його продажу відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату укладання додатків до договору.

Пункту 2.2 договору сторони визначили, що при умові коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу відносно до курсу визначеного у відповідному додатку до договору, ціна товару підлягає перерахунку на умовах передбачених цим договором.

Продавець встановлює ціну товару в гривнях, а також визначає її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в п.2.1 цього договору. У випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні збільшився відносно до курсу визначеного у відповідному додатку до договору, сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на дату виконання ним зобов`язань по цьому договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, зазначеній у цьому договорі, на ринковий курс продажу долару США на міжбанку (далі за текстом - Міжбанківський курс), який визначається згідно інформації, опублікованої на Офіційному сайті Українського фінансового сервера http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotationtask=forexukrarchiveItemid=65, в колонці "ASK / MAX за період" за період станом на день, що передує дню здійснення платежу, або, у випадку, якщо сервер http://www.udinform.com/ не працює, за курсом продажу Долару США за даними банку за вибором продавця, але не нижчий за курс НБУ станом на день здійснення платежу. В будь-якому разі, покупець зобов`язаний оплатити товар продавцю за ціною не нижчою зазначеної у документі про одержання товару покупцем. У випадку недостатності сплачених покупцем грошових коштів в гривні для виконання ним зобов`язань з оплати товару згідно умов договору, покупець зобов`язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів за товар здійснити відповідну доплату.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, продавець зобов`язаний передати товар в строк, вказаний в додатках до цього договору. У разі прострочення покупцем термінів оплати товару, продавець має право збільшити строк доставки товару на відповідну кількість днів прострочення оплати за товар. Постачання товару здійснюється за адресою: Вінницька обл., місто Вінниця, вул.Келецька, будинок 53.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що продавець зобов`язується організувати і забезпечити зборку та налагодження придбаного покупцем товару, а також його гарантійне обслуговування. Для виконання обов`язків визначених у п.5.1 договору продавець має право найняти третю особу. Зборка та налагодження товару здійснюється продавцем.

Відповідно до п.7.4 договору, цей набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Підписуючи цей договір сторони також погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що договір, додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складанні таких документів у електронному вигляді та підписанні їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки сторін (за наявності). Сторони погодили, що застосування електронного документообігу відбувається із застосуванням онлайн-сервісу документообігу Вчасно (Сервіс) - програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу, призначеної для автоматизації процесів електронного документообігу між сторонами цього договору, що передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів онлайн за посиланням - https://vchasno.ua (надалі - оператор (посередник) системи електронного документообігу), за електронною(-ими) адресою (-ами), що вказані в розділі "Реквізити та підписи сторін" цього договору. Електронний документ вважається одержаним його адресатом з часу та дати надходження авторові повідомлення в електронній формі від оператора (посередника) системи електронного документообігу повідомлення про відправлення документу адресату (п.7.8 договору).

Також, 15.02.2022р. сторонами договору було погоджено та підписано додаток №1 до договору - специфікацію.

Пунктом 1 специфікації до договору від 15.02.2022р. сторонами передбачено, що у порядку і на умовах визначених договором, продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити наступний товар:

культиватор SALFORD RTS I-2120 (6,10 м),

- хвилястих дисків - 33шт.,

- комплект ваг - 14шт.

Відповідно до п.2 специфікації, загальна вартість товару, який поставляється згідно цього додатку складає еквівалент 99 500,00 USD (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот доларів США 00 центів), що станом на день підписання додатку за курсом (28,72грн. за 1 USD) складає 2857640,00грн. (два мільйони вісімсот п`ятдесят сім тисяч шістсот сорок гривень 00 копiйок), в т.ч. ПДВ-20%: 476 273,33грн..

Покупець здійснює оплату за товар з врахуванням положень п.п.2.1, 2.2 договору наступним чином:

Покупець зобов`язаний сплатити частину вартості товару, яка складає еквівалент 14925,00USD (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять доларів США 00 центів), що станом на день підписання договору складає 428646,00грн. (чотириста двадцять вісім тисяч шістсот сорок шість гривень 00 копiйок), в т.ч. ПДВ-20%: 71441,00грн., шляхом перерахування на поточний рахунок продавця, не пізніше 18 лютого 2022 р.;

Покупець зобов`язаний сплатити решту вартості товару, яка складає еквівалент 84 575,00 USD (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять доларів США 00 центів), що станом на день підписання договору складає 2428994,00грн. (два мільйони чотириста двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 копiйок), в т.ч. ПДВ-20%: 404832,33грн., шляхом перерахування на поточний рахунок продавця, протягом одного робочого дня з моменту повідомлення покупця про готовність відвантаження товару, але не пізніше 20 березня 2022 р.

В подальшому, 04.05.2022р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, якою були внесені зміни до договору та специфікації (додатку №1) (а.с.20-21, т.1).

Пунктом 1 додаткової угоди сторони погодилися внести зміни до п.2.2, 3 договору за яким ціна за одиницю та загальна вартість товару, кінцевий строк оплати товару покупцем, зазначаються сторонами у додатках до цього договору.

Пунктом 2 Додаткової угоди сторони погодили внести зміни до п.2.1 додатку №1 до договору в редакції, відповідно до якої покупець зобов`язаний сплатити решту вартості товару, яка складає еквівалент 84 575,00 USD (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять доларів США 00 центів), що станом на день підписання договору складало 2428994,00грн. (два мільйони чотириста двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок), в т.ч. ПДВ-20%: 404832,33грн., шляхом перерахування на поточний рахунок продавця, не пізніше 01.08.2022р..

Відповідно до п.3 специфікації в редакції додаткової угоди №1 від 04.05.2022р. продавець доставляє товар покупцю на зберігання за договором зберігання не пізніше 13.05.2022р., за умови одержання від покупця повної і вчасної оплати частини вартості товару згідно підпункту 2.1 до п.2 додатку з врахуванням виконання покупцем вимог п.2.2 цього договору.

Договір купівлі-продажу, додаток № 1 (специфікація) від 15.02.2022р. до договору, додаткову угоду №1 від 04.05.2022р. підписано сторонами в електронному вигляді шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених представників сторін та застосувань кваліфікованих електронних печаток сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем із застосуванням онлайн-сервісу документообігу "Вчасно" на оплату товару за договором було направлено відповідачу наступні рахунки:

17.02.2022р. направлено рахунок на оплату №УТ-24 від 16.02.2022р. на загальну суму 2857640,00грн., у т.ч. ПДВ 476273,33грн. (а.с.42-43, т.1).

20.07.2022р. направлено рахунок на оплату №УТ-24 від 16.02.2022р. на загальну суму 2999726,00грн., у т.ч. ПДВ 499954,33грн. (а.с.44-45, т.1).

21.07.2022р. направлено рахунок на оплату №УТ-24 від 16.02.2022р. на загальну суму 3614219,00грн., у т.ч. ПДВ 602 369,83грн. (а.с.101, т.1).

Згідно банківської виписки та платіжних доручень №6133 від 17.02.2022р., №6419 від 21.07.2022р., що містяться у матеріалах справи (а.с.9, 46-47, т.1) відповідачем на користь позивача здійснено наступні платежі:

17.02.2022р. відповідачем перераховано позивачу 428 646,00грн. із призначенням платежу "оплата 15% за придбання культиватора згідно рахунку №УТ-24 від 16.02.2022 року в т.ч. ПДВ 71441,00.";

21.07.2022р. відповідачем перераховано позивачу 2 571080,00грн., із призначенням платежу "доплата за придбання культиватора згідно рахунку №УТ-24 від 16.02.2022року в т.ч. ПДВ 428513,33".

Обставина передачі товару позивачем на користь відповідача сторонами визнається, спір щодо належного виконання зобов`язання продавця з передачі товару покупцю між сторонами відсутній.

Відповідно до матеріалів справи, підписаної обома сторонами видаткової накладної на передачу товару до суду не надано та сторонами з цього питання пояснено, що видаткова накладна не підписана відповідачем у зв`язку із непогодженням із зазначеною у ній вартістю товару скоригованої на курсову різницю.

Також, поставлений відповідачу культиватор 21.07.2022р. було запущено в роботу, що підтверджується актом виконаних робіт, який підписано відповідачем без претензій та застережень. (а.с.22, т.1).

На підтвердження здійснення господарської операції з постачання визначеного договором товару позивачем на підставі отриманих від відповідача оплат за договором виписано та зареєстровано податкові накладні №10 від 17.02.2022р., № 4 від 21.07.2022р. (а.с.104-105, т.1).

Суму податку на додану вартість за вказаними податковими накладними відображено відповідачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2022 року та за липень 2022 року (додаток 1) у складі податкового кредиту за звітний місяць (а.с.88-97, т.1).

В подальшому, 19.09.2022р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №19/09/22 про погашення заборгованості, мотивуючи її тим, що вартість товару покупцем сплачено не у повному обсязі та заборгованість складає 521709,22грн., в т.ч. ПДВ-20%: 86951,54грн.. Разом з вимогою відповідачу було направлено для підписання видаткову накладну (а.с.23-27, т.1).

У відповідь на вказану вимогу відповідач вказав, що ТОВ "Колорит Агро" провело остаточний платіж виходячи з курсу долара США на день, що передує дню здійснення платежу, таким чином повністю виконало умови договору щодо оплати товару (а.с.55-56, т.1).

Однак, доказів сплати відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" про стягнення 633397,87грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №ІП003СЛ від 15.02.2022р., у тому числі 521709,22грн. основного боргу, 4845,46грн. 3% річних, 80757,73грн. пені та 26085,46грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу №ІП003 СЛ від 15.02.2022р. в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар з урахуванням курсової різниці до ціни товару на день здійснення платежу відповідно до положень п.2.2 договору.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.12.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/1234/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.12.2022р..

23.12.2022р. до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 23.12.2022р. (вх.№01-34/11055/22 від 23.12.2022р.) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити.

Зокрема, обґрунтовуючи поданий відзив, відповідач посилається на те, що ТОВ "Колорит Агро" 21.07.2022р. для оплати 2 571 080,00грн., що становило еквівалент 84575 доларів США було використано Міжбанківський курс, передбачений пунктом 2.2 договору, а саме курс (30,4 за 1 долар США), що підтверджується інформацією, опублікованою на Офіційному сайті Українського фінансового сервера за період станом на день, що передує дню здійснення платежу (період з 15.02.2022р. по 20.07.2022р.).

ТОВ "Колорит Агро" сплативши 21.07.2022р. 2571080,00грн. повністю оплатило встановлену в додатку №1 до договору вартість товару і станом на дату відзиву немає перед ТОВ "Агротех Союз" заборгованості, а отже не повинне сплачувати штрафні санкції та відсотки річних.

На думку відповідача п.2.2 договору складається з двох частин. У першій частині даного пункту визначено умови (підстави) з настанням яких ціна товару підлягає перерахунку, а саме коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу. В той же час друга частина даного пункту, визначає механізм здійснення перерахунку. Ця частина може бути застосована лише за наявності умов, визначених у першій частині. У випадку, якщо умова перерахунку, визначена в першій частині не настала, відповідно немає підстав для застосування другої частини.

Також, відповідач вважає, що коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу не відбулось. Оплата відбулась у відповідності до п.2.2 договору, тобто за курсом долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу, отже підстави для здійснення перерахунку вартості товару відсутні.

27.12.2022р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла заява №б/н від 27.12.2022р. (вх.№01-34/11162/22 від 27.12.2022р.) у якому останній зазначає, що підтримує позовні вимоги, підготовче засідання по справі №902/1234/22 просить провести за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

29.12.2022р. судове засідання у справі №902/1234/22 не відбулося, у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.12.2022р. сторони повідомлено про призначення підготовчого судового засідання на 24.01.2023р..

04.01.2023р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 03.01.2023р. (вх.№01-34/107/23 від 04.01.2023р.), у якому позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов та зазначив, що незалежно від узгодженої вартості товару на момент підписання специфікації, відповідач (покупець) в день оплати зобов`язаний враховувати положення п.2.2 договору, який встановлює, що курс долара США має бути не нижче курсу НБУ та 21.07.2022р. відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за товар з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США, який встановлений НБУ.

19.01.2023р. до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №б/н від 19.01.2023р. (вх.№01-34/550/23 від 19.01.2023р.), у яких, зокрема, відповідач зазначив, що позивач не надав жодного доказу та не навів жодного аргументу, щодо необхідності оплати за товар по курсу НБУ станом на 21.07.2022р..

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023р. закрито підготовче провадження у справі №902/1234/22, призначено справу №902/1234/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.02.2023р..

У судовому засіданні 21.02.2023р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті у справі №902/1234/22 до 16.03.2023р..

07.03.2023р. до Господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення №б/н від 06.03.2023р. (вх.№01-34/2133/23 від 07.03.2023р.) з додатками на виконання вимог суду.

10.03.2023р. до Господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшли письмові пояснення та додаткові докази №б/н від 10.03.2023р. (вх.№01-34/2311/23 від 10.03.2023р.) на виконання вимог суду.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.03.2023р. у справі №902/1234/22 позов задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.1, ч.2 ст.632 ЦК України).

У відповідності до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст.524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ІП003СЛ (договір), згідно п.1.1 якого, продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, комплектацію якої зазначено в додатках до цього договору (в подальшому - товар), а покупець в порядку і на умовах визначених даним договором зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

Крім того, 15.02.2022р. сторонами договору було погоджено та підписано додаток №1 до договору - специфікацію.

В подальшому, 04.05.2022р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, якою були внесені зміни до договору та специфікації (додатку №1).

Судом встановлено, що позивачем із застосуванням онлайн-сервісу документообігу "Вчасно" на оплату товару за договором було направлено відповідачу наступні рахунки:

17.02.2022р. направлено рахунок на оплату №УТ-24 від 16.02.2022р. на загальну суму 2857640,00грн., у т.ч. ПДВ 476273,33грн..

20.07.2022р. направлено рахунок на оплату №УТ-24 від 16.02.2022р. на загальну суму 2999726,00грн., у т.ч. ПДВ 499954,33грн..

21.07.2022р. направлено рахунок на оплату №УТ-24 від 16.02.2022р. на загальну суму 3614219,00грн., у т.ч. ПДВ 602 369,83грн..

Згідно банківської виписки та платіжних доручень №6133 від 17.02.2022р., №6419 від 21.07.2022р., що містяться у матеріалах справи відповідачем на користь позивача здійснено наступні платежі:

17.02.2022р. відповідачем перераховано позивачу 428646,00грн. із призначенням платежу "оплата 15% за придбання культиватора згідно рахунку №УТ-24 від 16.02.2022року в т.ч. ПДВ 71441,00.";

21.07.2022р. відповідачем перераховано позивачу 2571080,00грн., із призначенням платежу "доплата за придбання культиватора згідно рахунку № УТ-24 від 16.02.2022 року в т.ч. ПДВ 428513,33".

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином. Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення позивачу товару.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором купівлі-продажу 633397,87грн. заборгованості, у тому числі 521709,22грн. основного боргу, 4845,46грн. 3% річних, 80757,73грн. пені та 26085,46грн. штрафу.

Причиною виникнення цього спору є питання щодо визначення остаточної вартості товару з урахуванням положень п.2.2 договору щодо підстав, механізму та порядку здійснення платежу з урахуванням курсової різниці.

Також, спір між сторонами виник у зв`язку із різним застосуванням положень цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, що загальну вартість товару за договором та порядок здійснення розрахунку погоджено сторонами у пунктах 2.1, 2.1.1, 2.2 договору та у додатку №1 до договору купівлі - продажу від 15.02.2022р. (специфікація) з урахуванням внесених до нього додатковою угодою №1 від 04.05.2022р. змін.

Зокрема, умовами п.2 специфікації сторони погодили, що загальна вартість товару, який поставляється згідно цього додатку складає еквівалент 99 500,00 USD (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот доларів США 00 центів), що станом на день підписання додатку за курсом (28,72грн. за 1 USD) складає 2 857 640,00грн. (два мільйони вісімсот п`ятдесят сім тисяч шістсот сорок гривень 00 копiйок), в т.ч. ПДВ-20%: 476 273,33грн..

Покупець здійснює оплату за товар з врахуванням положень п.2.1, 2.2 договору наступним чином:

2.1. Покупець зобов`язаний сплатити частину вартості товару, яка складає еквівалент 14925,00 USD (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять доларів США 00 центів), що станом на день підписання договору складає 428646,00грн. (чотириста двадцять вісім тисяч шістсот сорок шість гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ-20%: 71441,00грн., шляхом перерахування на поточний рахунок продавця, не пізніше 18 лютого 2022р.;

2.2. Покупець зобов`язаний сплатити решту вартості товару, яка складає еквівалент 84575,00 USD (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять доларів США 00 центів), що станом на день підписання договору складало 2428994,00грн. (два мільйони чотириста двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок), в т.ч. ПДВ-20%: 404832,33грн., шляхом перерахування на поточний рахунок продавця, не пізніше 01.08.2022р. (п.2.2 специфікації в редакції Додаткової угоди №1 від 04.05.2022р..)

Згідно п.2.1 специфікації відповідач 17.02.2022р. сплатив частину вартості товару в сумі 428646,00грн., що в еквіваленті за курсом (28,72грн. за 1 USD) склало 14 925,00 USD.

З огляду на викладене, решту вартості товару, яка складає еквівалент 84 575,00 USD покупець повинен був оплатити до 01.08.2022р. з урахуванням положень п.2.1, 2.2 договору.

Як встановлено судом, що п.2.2. договору сторони погодили, що при умові коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу відносно до курсу визначеного у відповідному додатку до договору, ціна товару підлягає перерахунку на умовах передбачених цим договором.

Продавець встановлює ціну товару в гривнях, а також визначає її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в пункті 2.1 цього договору. У випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні збільшився відносно до курсу визначеного у відповідному додатку до договору, сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на дату виконання ним зобов`язань по цьому договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, зазначеній у цьому договорі, на ринковий курс продажу долару США на міжбанку (далі за текстом - Міжбанківський курс), який визначається згідно інформації, опублікованої на Офіційному сайті Українського фінансового сервера http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotationtask=forexukrarchiveItemid=65, в колонці "ASK / MAX за період" за період станом на день, що передує дню здійснення платежу, або, у випадку, якщо сервер http://www.udinform.com/ не працює, за курсом продажу Долару США за даними банку за вибором продавця, але не нижчий за курс НБУ станом на день здійснення платежу.

В будь-якому разі, покупець зобов`язаний оплатити товар продавцю за ціною не нижчою зазначеної у документі про одержання товару покупцем. У випадку недостатності сплачених покупцем грошових коштів в гривні для виконання ним зобов`язань з оплати товару згідно умов договору, покупець зобов`язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів за товар здійснити відповідну доплату.

Поряд із зазначеним, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що ТОВ "Колорит Агро" згідно з додатком №1 до договору на підставі рахунку позивача 21.07.2022р. оплатило ТОВ "Агротех-Союз" 2571080,00грн., що становило еквівалент 84 575 доларів США за курсом (30,4 за 1 USD) використавши Міжбанківський курс, передбачений п.2.2 договору, а саме курс (30,4 за 1 USD), що підтверджується інформацією, опублікованою на Офіційному сайті Українського фінансового сервера http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotationtask=forexukrarchiveItemid=65, в колонці "ASK / MAX за період" за період станом на день, що передує дню здійснення платежу (період з 15.02.2022р. по 20.07.2022р.).

Також, відповідач вказує, що в першій частині п.2.2 визначено умови (підстави) з настанням яких ціна товару підлягає перерахунку, а саме коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу. В той же час друга частина даного пункту, визначає механізм здійснення перерахунку. Ця частина може бути застосована лише за наявності умов, визначених у першій частині.

Таким чином, відповідач вважає, що у випадку, якщо умова перерахунку, визначена в першій частині не настала, відповідно немає підстав для застосування другої частини та за твердженням відповідача коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передував дню здійснення платежу не відбулось.

Водночас, позивач покликається на те, що відповідач не здійснив остаточний розрахунок у повному обсязі, оскільки незалежно від узгодженої вартості товару на момент підписання специфікації, відповідач (покупець) в день оплати зобов`язаний враховувати положення п.2.2 договору, який встановлює, що курс долара США має бути не нижче курсу НБУ.

Відповідно до офіційного сайту НБУ офіційний курс гривні до долару США, зафіксований 24.02.2022р. на рівні 29,2549 гривень за 1 долар США діяв до 9:00 21.07.2022р..

З 9:00 21.07.2022р. офіційний курс гривні до долару США установлено та зафіксовано на рівні 36,5686 гривень за 1 долар США. (а.с.53-54, т.1).

Також, на думку позивача 21.07.2022р. відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за товар з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США, який встановлений НБУ станом на 21.07.2022р.. Оновлений рахунок на оплату позивачем було надано 21.07.2022р. о 10:34, що вбачається із електронного сервісу документообігу "Вчасно", а оплату отримано позивачем о 15:17 21.07.2022р., що вбачається із виписки банку, яку додано до позовної заяви, проте під час оплати, відповідачем не було враховано оновлений рахунок та положення п.2.2 договору.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідач 21.07.2022р. перерахував позивачу 2571080,00грн. із призначенням платежу "доплата за придбання культиватора згідно рахунку №УТ-24 від 16.02.2022 року в т.ч. ПДВ 428513,33", розрахувавши неоплачену частину вартості товару за Міжбанківським курсом продажу долару США (30,4 за 1 USD) встановленим станом на день, що передував дню здійснення платежу (20.07.2022р.) (а.с.43, т.1).

Постановою Правління Національного банку України від 21.07.2022р. №154 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України" від 24.02.2022р. №18 установлено та зафіксовано офіційний курс гривні до долара США на рівні 36,5686 гривні за один долар США починаючи з 9.00 21 липня 2022 року.

Враховуючи викладене, офіційний курс гривні до долара США зафіксований 24.02.2022р. на рівні 29,2549 діяв до 9:00 години 21.07.2022р..

З 9:00 години 21.07.2022р. офіційний курс гривні до долару США установлено та зафіксовано на рівні 36,5686 грн. за 1 долар США.

Поряд із зазначеним, покликання відповідача про те, що коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу як передумови для застосування механізму перерахунку вартості товару не відбулося, слід зазначити наступне.

Пунктом 2.2 договору сторони прямо передбачили, що при умові коливання вгору курсу долару США за період станом на день, що передує дню здійснення платежу відносно до курсу визначеного у відповідному додатку до договору, ціна товару підлягає перерахунку на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 2 додатку №1 до договору від 15.02.2022р. загальна вартість товару 2 857 640,00грн. визначена за курсом (28,72грн. за 1 USD).

Станом на день, що передував здійсненню відповідачем платежу - 20.07.2022р. міжбанківський курс продажу долару США становив 30,4 за 1 USD, офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ становив (29,2549 за 1 USD).

Тобто вказане свідчить про те, що станом на день, що передував здійсненню відповідачем платежу відбулося коливання вгору курсу долару США відносно до курсу визначеного у додатку №1 з (28,72грн. за 1 USD) до (29,2549 за 1 USD) за офіційним курсом НБУ та до (30,4грн. за 1 USD) за курсом продажу долару США на міжбанку.

В силу п.2.2 договору в якому чітко визначено, що у випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні збільшився відносно до курсу визначеного у відповідному додатку до договору, сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на дату виконання ним зобов`язань по цьому договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, зазначеній у цьому договорі, на ринковий курс продажу долару США на міжбанку (далі за текстом - Міжбанківський курс), який визначається згідно інформації, опублікованої на Офіційному сайті Українського фінансового сервера http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotationtask=forexukrarchiveItemid=65, в колонці "ASK / MAX за період" за період станом на день, що передує дню здійснення платежу, або, у випадку, якщо сервер http://www.udinform.com/ не працює, за курсом продажу Долару США за даними банку за вибором продавця, але не нижчий за курс НБУ станом на день здійснення платежу.

Таким чином враховуючи те, що станом на день, що передував здійсненню платежу курс гривні до долару США збільшився відносно до курсу визначеного у додатку №1 від 15.02.2022р. до договору, механізм визначення суми у гривнях, що підлягала сплаті покупцем передбачав множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, зазначеній у цьому договорі, на ринковий курс продажу долару США на міжбанку за період станом на день, що передує дню здійснення платежу, але не нижчий за курс НБУ станом на день здійснення платежу.

З огляду на викладене та враховуючи погоджені сторонами умови договору, слід дійти висновку, що відповідачем для розрахунку суми платежу вірно взято міжбанківський курс продажу долару США за період станом на день, що передував дню здійснення платежу (30,4грн. за 1 USD), однак помилково не було взято до уваги, що станом на день та час здійснення платежу - 21.07.2022р. такий курс став нижчим за курс НБУ (36,5686грн. за 1 USD), а тому сума у гривнях, що підлягала сплаті покупцем на день здійснення платежу підлягала визначенню за курсом НБУ (36,5686грн. за один долар США).

21.07.2022р. відповідачем здійснено доплату вартості товару на загальну суму 2571080,00грн., що підтверджується платіжним дорученням та копією виписки банку по рахунку позивача, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що решта вартості товару складає еквівалент 84575,00USD відповідач на дату здійснення платежу 21.07.2022р. повинен був здійснити оплату в сумі 3 092 789,35грн. (84 575,00 USD x 36,5686грн.).

За підрахунком суду недоплата (3 092 789,35грн. - 2 571 080,00грн.) складає 521 709,35грн..

Однак, у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 521709,22грн., а тому судом розглянуто ці вимоги в межах заявлених позивачем вимог.

Відповідно до п.2.2 договору сторони передбачили, що у випадку недостатності сплачених покупцем грошових коштів в гривні для виконання ним зобов`язань з оплати товару згідно умов договору, покупець зобов`язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів за товар здійснити відповідну доплату.

З огляду на те, що у строк визначений договором відповідач не здійснив доплату за товар, зобов`язання в частині оплати 521709,22грн. є простроченими та позивач обґрунтовано звернувся з позовом про їх стягнення.

Водночас, покликання відповідача про те, що оплата за договором здійснена у повному обсязі на підставі рахунку позивача від 20.07.2022р. судом не береться до уваги, оскільки виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару за п.2.2 договору не залежить від направлення чи не направлення позивачем рахунку на оплату, умови та порядок здійснення розрахунку передбачені безпосередньо договором та дотримання такого порядку залежало виключно від дій відповідача.

Також, порядок розрахунку чітко визначений умовами договору, відповідач мав можливість і зобов`язаний був провести оплату на умовах, на які погодився при укладенні договору, зокрема і щодо коригування ціни з урахуванням зміни курсу гривні до долара США. Вся необхідна інформація для такого розрахунку є загальновідомою і не потребує надання її позивачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 21.07.2022р. було направлено відповідачу скоригований рахунок, який не було враховано відповідачем під час здійснення платежу.

Крім того, порядок коригування вартості товару з урахуванням зміни курсу гривні до долара США визначений договором, жодних спорів щодо цього питання під час укладення договору судом не встановлено.

За приписами ст.ст.42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021р. у справі №910/17876/19.

Передбачаючи в договорі порядок нарахування курсової різниці, сторони шляхом вільного волевиявлення взяли на себе на себе ризик настання обставин, внаслідок яких виникає обов`язок щодо здійснення платежу з урахуванням такої курсової різниці.

При цьому, як встановлено судом, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Отже, зобов`язання відповідача за договором в частині сплати основного боргу в сумі 521709,22грн. є невиконаними та доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем товар матеріали справи також не містять.

За вказаних обставини та враховуючи те, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 521 709,22грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 4845,46грн. 3% річних, 80757,73грн. пені та 26 085,46грн. штрафу.

Згідно ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом п.4.2. договору, що у випадку не виконання або неналежного виконання покупцем в строк зобов`язань, відповідно до п.2.1 даного договору, покупець зобов`язаний, сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення здійснення оплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до виконання договору (прострочення здійснення оплати).

Також, відповідно до п.4.2.1 сторони встановили, що в разі прострочення покупцем здійснення розрахунку за пунктом 2.1. договору понад десять робочих днів покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 5% ( п`ять відсотків) від суми строк оплати якої прострочено.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а також його прострочення понад десяти робочих днів, нарахована позивачем до стягнення пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а також вимога про стягнення штрафу у розмірі 5% (п`яти відсотків) від несплаченої вартості переданого покупцеві товару, відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки пені, в межах визначеного позивачем періоду з 02.08.2022р. по 22.11.2012р., також, розміру нарахованого штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх судовими розрахунками та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 52835,70грн. пені, нарахованої за вказаний період, а також штрафу у сумі 26085,46грн..

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та інфляційних втрат в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, обов`язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов`язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки розміру 3% річних, нарахованих за період 02.08.2022р. по 22.11.2012р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 4845,46грн. 3% річних, нарахованих у вказаний період.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у розмірі 633397,87грн. заборгованості, у тому числі 521709,22грн. основного боргу, 4845,46грн. 3% річних, 80757,73грн. пені та 26085,46грн. штрафу.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Таким чином, враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судова практика Верховного Суду, на яку міститься посилання в апеляційній скарзі, не є релевантною до спірних правовідносин.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 16.03.2023р. у справі №902/1234/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що 30.05.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" надійшла заява від 30.05.2023р. про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

Згідно із ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Згідно із ст.123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5, 6 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021р. у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5 - 7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019р. у справі №902/347/18, від 06.12.2019р. у справі №910/353/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, тощо.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19).

Слід зауважити, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Слід також зауважити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, слід зазначити, що за положенням ч.2 ст.2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч.3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці 2 підпункту 4.1 п.4 Рішення від 02.11.2004р. №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч.3 ст.126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів слід зазначити, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Також слід зауважити, що ч.3 ст.126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції на оплату послуг адвоката, судом встановлено, що з метою отримання правової допомоги, 03.01.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" (клієнт) та адвокатським об`єднанням "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС" (об`єднання, виконавець) укладено договору про надання юридичних послуг № 01-Р/23 (далі - договір), згідно умов розділу 1 якого, терміни та скорочення, що використовуються в даному договору слід тлумачити наступним чином: сторона - або об`єднання, або клієнт; сторони - об`єднання і клієнт; строк - визначені сторонами часові умови (календарні дати, проміжки часу або настання певної події) виконання зобов`язань по договору; рахунок - письмовий документ, в якому об`єднання фіксує перелік наданих клієнту послуг (на вимогу клієнта), суму передбачену до сплати за надані об`єднанням послуги (в т.ч. інші додаткові витрати пов`язані з наданням послуг), та строки передбачені для перерахування вказаної суми на р/р об`єднання.

Пунктом 2.1. договору сторони обумовили, що цей договір складений з метою впорядкування взаємовідносин між об`єднанням та клієнтом, що пов`язані з наданням об`єднанням, на платній основі, юридичних послуг (юридичної допомоги) клієнту, а саме представляти інтереси клієнта перед контрагентами та в Господарському суді Вінницької області (справа №902/1234/22) з метою стягнення заборгованості з ТОВ "Колорит Агро" по договору купівлі-продажу №ІП003СЛ від 15.02.2022р..

Згідно п.2.2. договору предметом цього договору є надання об`єднанням усіма законними методами та способами кваліфікованої правової допомоги у справах, що пов`язані з регулюванням, супроводженням, представництвом інтересів клієнта у справі №902/1234/22, що включає наступні складові: судове врегулювання спору: аналіз судової практики по аналогічних судових справах; складання і подання всіх необхідних процесуальних документів у справі №902/1234/22 до Господарського суду Вінницької області (пп.2.2.1. договору). Представництво інтересів клієнта в Господарському суді Вінницької області (участь в судовому засіданні) (пп.2.2.2. договору).

За умовами пункту 7.1. договору оплата за юридичні послуги, що передбачені пп.2.2.1 цього договору становить 31 560,00 (тридцять одну тисячу п`ятсот шістдесят) гривень, в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 5 260,00 (п`ять тисяч двісті шістдесят) гривень.

Сторони домовились про оплату юридичних послуг, яка передбачена у п.7.1 цього договору наступним чином: 8 760,00 (вісім тисяч сімсот шістдесят) гривень, в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 1 460,00 грн - клієнт сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів після подачі відповіді на відзив у справі №902/1234/22 (пп. 7.1.1. договору); 22 800,00 (двадцять дві тисячі вісімсот) гривень, в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 3 800,00грн. - клієнт сплачує протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання повного тексту рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/1234/22 (пп.7.1.2. договору).

Оплата здійснюється на підставі виставлених об`єднанням рахунків та підписання цього договору.

Відповідно до п.7.2 договору вартість послуг, що передбачена п.2.2.2 договору складає: 6480,00 (шість тисяч чотириста вісімдесят) гривень, в т.ч. ПДВ 20% 1080,00грн. за представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні у Господарському суді Вінницької області; 1 200,00 (одна тисяча двісті) гривень в т.ч. ПДВ 200,00грн. за представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні у режимі відеоконференції в межах м. Києва; підставою для сплати додаткових послуг є завершення судового засідання або виїзд за межі м. Києва за дорученням клієнта та/або по справі клієнта.

У випадку виїзду об`єднання на судове засідання за межі м. Києва, послуги підлягають оплаті незалежно від того, засідання відбулось чи ні у зв`язку з незалежних від об`єднання обставин (оголошення "Повітряна тривога", відсутність електроенергії в суді тощо).

Згідно п.7.3 договору клієнт оплачує надані йому об`єднанням юридичні послуги виходячи з виставлених об`єднанням рахунків.

Пунктом 7.4 договору визначено, що розрахунок за послуги проводиться шляхом перерахування вказаної у рахунку суми у безготівковому порядку на банківський рахунок об`єднання в обумовлений сторонами строк від дати виставлення рахунку об`єднанням.

За умовами п.7.5 договору факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт). Підставою для підписання акту є ухвалення та отримання повного тексту Рішення суду першої інстанції.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 р., але у будь-якому випадку, до повної оплати клієнтом юридичних послуг, наданих йому об`єднання (пункт 9.1. договору).

Також, 16.05.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" (клієнт) та адвокатським об`єднанням "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС" (об`єднання, виконавець) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання юридичних послуг від 03.01.2023р. № 01-Р/23 (далі - додатковий договір), згідно п.1, якого, сторони домовились, що вартість послуг за комплексне супроводження справи №902/1234/22, що перебуває в провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду (м.Рівне) становить 41400,00грн., в т.ч.20% ПДВ 6900,00грн., що включає: забезпечення судового представництва в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду (м.Рівне), наданні правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, збиранні доказів, складенні заяв, процесуальних заяв та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта у справі №902/1234/22.

Відповідно до п.2 додаткового договору, вказані у п.1 цієї додаткової угоди кошти підлягають сплаті КЛІЄНТОМ наступним чином: 17400,00грн., в т.ч.20% ПДВ 2900,00грн., впродовж 5 (п`яти) робочих днів після підписання цієї додаткової угоди; 24000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 4000,00грн., впродовж 5 (п`яти) робочих днів після оголошення постанови судом апеляційної інстанції.

26.05.2023р. адвокатським об`єднанням "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" рахунок-фактуру №СФ-0000014 на оплату юридичних послуг, що передбачені п.1 додаткової угоди №1 від 16.05.2023р., на суму 17400,00грн..

Згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" (замовник) та адвокатське об`єднання "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС" склали цей акт про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по додатковій угоді №1 від 16.05.2023р. до договору №01-Р/23 від 03.01.2023р.: юридичні послуги, що передбачені пунктом 1 додаткової угоди №1 від 16.05.2023р. до договору, що включало наступні складові: аналіз та пошук судової практики; підготовка та подання відзиву у справі №902/1234/22; підготовка та подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу у справі №902/1234/22; представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях по справі №902/1234/22 - 1 посл. 34500,00грн. (сума без ПДВ).

Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 34500,00 грн.), ПДВ 20% - 6900,00грн.. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 41400,00грн.. Сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до платіжної інструкції від 29.05.20.23р. №1792 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" сплатило адвокатське об`єднання "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС" 17400,00грн., призначення платежу: "Оплата за ю/п зг.р/ф №14 від 26.05.23р. у т.ч.ПДВ 20% - 2900,00грн.".

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії ВІ№1119722 від 25.05.2023р., виданого адвокатським об`єднанням "АЙ ЕМ ДЖІ ПАРТНЕРС" представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" у Північно - західному апеляційному господарському суді по справі № 902/1234/22 здійснювала адвокат Лівак Тетяна Олександрівна.

Також, як вбачається з матеріалів справи, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" до Північно - західному апеляційному господарському суді було подано письмовий відзив від 25.05.2023р. на апеляційну скаргу, заяву від 30.05.2023р. про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, а також адвокат Лівак Тетяна Олександрівна була присутня в судовому засіданні 06.06.2023р..

Отже, позивач згідно з вимогами ст.74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №902/1234/22 у Північно - західному апеляційному господарському суді.

Водночас, 06.06.2023р. через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому, зокрема, заперечує стосовно заявленого розміру витрат на правову допомогу та вважає, що такі витрати не є співмірними зі складністю даної справи.

Вказує, що представник позивача адвокат Лівак Т.О. як на підставу оплати 41400,00грн., визначає наступні надані адвокатом послуги: судове врегулювання спору: - аналіз та пошук судової практики; - підготовка та подання відзиву у справі №902/1234/22; - підготовка та подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу у справі №902/1234/22; - представництво інтересів позивача у судових засіданнях №902/1234/22. Вказує на те, що провадження у справі №902/1234/22 не є складним. Також, звертає увагу на те, що позиція позивача абсолютно не змінилась, аргументи ідентичні тим, що викладені у позові, який адвокат, що представляє інтереси не готував. Крім того, судом першої інстанції вже були зменшені витрати на правову допомогу. Жодної нової судової практики про пошук якої заявляє адвокат не зазначено у відзиві. При цьому у своєму позові сторона позивача заявляла витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00грн..

Тому, з урахуванням вищевикладеного, керуючись положеннями законодавства, що наділяють сторону правом на подання до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат, а саме: ст.ст.126, 129 ГПК України, просить суд зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу заявлених до стягнення з ТОВ "Колорит Агро" у справі №902/1234/22, яка не буде перевищувати 9000,00грн..

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що, як вбачається зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив, письмових пояснень по справі, які були подані позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, а також а письмового відзиву на апеляційну скаргу, що був поданий позивачем до Північно - західного апеляційного господарського суду, правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" не змінювалася в судах першої та апеляційної інстанцій, адвокат Лівак Т.О., яка надавала правову допомогу позивачу в суді апеляційної інстанції, зокрема підписала і подала відзив на апеляційну скаргу, заяву про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, також приймала учать в судовому засіданні Північно - західного апеляційного господарського суду 06.06.2023р., була обізнана про позицію відповідача та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, отже, надання правової консультації щодо розгляду справи в суді апеляційної інстанції, погодження правової позиції, участь в судовому засіданні, а також складання процесуальних документів по справі, не вимагало значного обсягу роботи.

Разом з тим, аналіз змісту додаткової угоди від 16.05.2023р. №1 до договору про надання юридичних послуг №01-З/23 від 03.01.2023р., рахунок фактуру, відповідний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), про які зазначалось вище на загальну суму 41400,00грн., дає підстави для висновку про відсутність чітко визначеної суми оплати за зазначені адвокатом послуги.

Подані адвокатом заява про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, договір про надання правничої допомоги, додаткові угоди до нього та відповідні акти про надання правничої допомоги за додатковими угодами до договору про надання правничої допомоги містять тільки абстрактний перелік наданих послуг. Разом з тим, в зазначених документах не визначено чіткий перелік наданих послуг, ціну кожної з послуг та не обґрунтовано, які умови та чинники вплинули на визначений розмір оплати за надання послуг, які зазначені у таких документах, в тому числі і скільки коштувала одна година роботи адвоката в таких випадках.

Зазначене виключає об`єктивну можливість встановити домовленість щодо фактичної ціни між адвокатом та клієнтом за послуги, що надані при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, нормативно-правове обґрунтування письмового відзиву на апеляційну скаргу за своєю суттю є ідентичними з поданими до суду першої інстанції відповідними обґрунтуваннями позовних вимог.

Суд, при вирішенні розміру судових витрат за надану професійну правничу допомогу адвоката під час апеляційного розгляду справи №902/1234/22 оцінив співмірність та розумність ціни його послуг, врахував складність справи.

Беручи до уваги викладене, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції до 15000,00грн., у задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції слід йому відмовити.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.03.2023р. у справі №902/1234/22 - без змін.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" від 30.05.2023р. про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу понесених в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" (21027, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Келецька, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 34700975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" (02081, місто Київ, вулиця Урлівська, будинок 23Г, приміщення 245, ідентифікаційний код юридичної особи 37653808) 15000грн. 00коп. судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №902/1234/22.

У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" від 30.05.2023р. про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу понесених в суді апеляційної інстанції відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Вінницької області.

4. Справу №902/1234/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "12" червня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.

СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.06.2023
Оприлюднено13.06.2023
Номер документу111454917
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —902/1234/22

Судовий наказ від 04.07.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Судовий наказ від 04.07.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Судовий наказ від 04.07.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Постанова від 06.06.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 12.05.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Рішення від 30.03.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 27.03.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Рішення від 16.03.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 23.03.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 24.01.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні