Рішення

від 01.06.2023 по справі 904/1010/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1010/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Мальцев В.П.,

від відповідача-1: представник не з`явився,

від відповідача-2: представник не з`явився,

дослідивши матеріали справи №904/1010/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГНЕУПОР"

до

1. Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК",

2. Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОГНЕУПОР" (далі - позивач), звернулося до господарського суду з позовною заявою від 20.02.2023 за вих. № ПБС/ГС-23 до Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК" (далі - відповідач-1) та до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач-2) про стягнення 645.749,95 грн, з яких позивач просить:

стягнути з відповідача-1 на користь позивача 455.079,10 грн заборгованості за банківською гарантією, 8.543,39 грн трьох процентів річних, 36.377,51 грн інфляційних втрат;

стягнути з відповідача-2 на користь позивача 131.790,51 грн пені та 13.959,44 грн інфляційних втрат.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір поставки від 15.02.2021 №3/21, виконання якого забезпечено банківською гарантією №20920/15Г-П/0 від 02.09.2021.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1010/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2023.

Ухвалою від 01.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 03.03.2023 від позивача надійшло клопотання із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 06.03.2023 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почато спочатку, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 22.03.2023.

Через відділ документального забезпечення 22.03.2023 від відповідача-1 надійшло клопотання, у якому відповідач-1 просить суд відкласти підготовче засідання, оскільки відповідач-1 має намір врегулювати спір мирним шляхом.

Через відділ документального забезпечення 22.03.2023 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить суд: витребувати у відповідача-1 документи та докази для їх надання, які стали підставою для відмови у задоволенні банківської гарантії на вимогу ТОВ «ОГНЕУПОР» та витребувати від відповідача-2 такі докази: лист про підтвердження здійснення поставки товару, лист про наявність заборгованості перед позивачем, підписаний акт взаємних розрахунків за договором поставки, договір поставки №3/21 від 15.02.2021 із додатковою угодою №1 від 26.08.2021 та додатковою угодою №2 від 27.01.2022.

Ухвалою від 22.03.2023 підготовче засідання відкладено до 05.04.2023.

Ухвалою від 05.04.2023 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у відповідача-1 перелік документів та доказів для їх надання позивачем, які стали підставою для відмови у задоволенні банківської гарантії на вимогу позивача. Встановлено відповідачу-1 строк для надання витребуваних документів з інформацією для їх надання - до 19.04.2023. Запропоновано відповідачу-2 подати до суду в строк до 19.04.2023 лист про підтвердження здійснення поставки товару, лист про наявність заборгованості перед позивачем, підписаний акт взаємних розрахунків за договором поставки №3/21 від 15.02.2021 із додатковою угодою №1 від 26.08.2021 та додатковою угодою №2 від 27.01.2022. Підготовче засідання відкладено до 19.04.2023.

Ухвалою від 19.04.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 17.05.2023.

В судовому засіданні 17.05.2023 оголошено перерву до 01.06.2023.

Ухвалу від 06.03.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачі 1, 2 отримали 08.03.2023 та 06.03.2023 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернулися на адресу господарського суду 14.03.2023 та 08.03.2023 відповідно (арк. 89-90, том 1).

Відповідачу(ам) в ухвалі від 06.03.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 23.03.2023 та до 21.03.2023 відповідно.

Станом на 01.06.2023 відзив ані від відповідача-1, ані від відповідача-2 не надійшов.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В судовому засіданні 01.06.2023 представник позивача відповів на запитання суду, надав пояснення у справі та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Також, суд зазначає, що відповідач-1 вимоги ухвали від 05.04.2023 не виконав, а відповідач-2 не виконав рекомендації суду, викладені в ухвалі від 05.04.2023, а тому з огляду на процесуальні строки для розгляду справи по суті суд розглянув спір за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останній не оплатив. В якості забезпечення виконання договору поставки відповідач-2 надав позивачу банківську гарантію, видану відповідачем-1.

Оскільки ані банківська гарантія, ані заборгованість за договором поставки не сплачена відповідачами 2, 1 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідачів 1, 2

Відповідачі 1, 2 відзивів не надали.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; наявності/відсутності повної/часткової оплати товару; наявності/відсутності заборгованості; правомірності заявлення вимог до відповідача-1 та відповідача-2.

Суд встановив, що 15.02.2021 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем-2 (далі відповідач-2, покупець) був укладений договір поставки №3/21, відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, що належить постачальнику, а покупець зобов`язується, прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Найменування, одиниця виміру, кількість, ціна, асортимент і виробник товару зазначаються в специфікаціях (додатки до договору), які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Загальна сума цього договору, згідно із п. 2.1, визначається як сума вартості товару, упаковки та інших витрат, зазначених у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Договір набирає чинності з 01.03.2021 за умови його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 договору).

Між сторонами підписані специфікації до договору (арк. 18-23, том 1), а саме:

специфікація №49 від 31.01.2022 на суму 404.900,50 грн;

специфікація №50 від 07.02.2022 на суму 173.140,20 грн;

специфікація №51 від 14.02.2022 на суму 55.800,00 грн;

специфікація №52 від 22.02.2022 на суму 55.800,00 грн;

специфікація №54 від 13.07.2022 на суму 123.516,00 грн;

специфікація №56 від 19.09.2022 на суму 209.808,00 грн.

Позивач поставив відповідачу-2 товар на загальну суму 618.064,20 грн, що підтверджується:

видатковою накладною №12 від 07.02.2022 на суму 173.140,20 грн (арк. 25, том 1);

видатковою накладною №15 від 14.02.2022 на суму 37.200,00 грн (арк. 30, том 1);

видатковою накладною №16 від 14.02.2022 на суму 18.600,00 грн (арк. 34, том 1);

видатковою накладною №19 від 22.02.2022 на суму 55.800,00 грн (арк. 38, том 1);

видатковою накладною №32 від 18.07.2022 на суму 82.344,00 грн (арк. 43, том 1);

видатковою накладною №33 від 18.07.2022 на суму 41.172,00 грн (арк. 47, том 1);

видатковою накладною №45 від 21.09.2022 на суму 209.808,00 грн (арк. 51, том 1).

Для підтвердження повноважень особи, яка отримала від відповідача-2 товар позивач долучив до матеріалів справи:

довіреність №180 від 07.02.2022;

довіреність №223 від 14.02.2022;

довіреність №260 від 22.02.2022;

довіреність №398 від 15.07.2022;

довіреність №509 від 20.09.2022.

Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу-2 рахунки на загальну суму 618.064,20 грн, а саме:

рахунок №17 від 07.02.2022 на суму 173.140,20 грн;

рахунок №19 від 14.02.2022 на суму 55.800,00 грн;

рахунок №22 від 22.02.2022 на суму 55.800,00 грн;

рахунок №36 від 12.07.2022 на суму 123.516,00 грн;

рахунок №48 від 19.09.2022 на суму 209.808,00 грн.

Відповідач-2 частково оплатив поставлений позивачем товар.

Відповідно до п. 2.7 договору, з урахування змін внесених додатковою угодою №2 від 27.01.2022, для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором та специфікаціями, покупець зобов`язується оформити та надати постачальнику оригінал платіжної банківської гарантії забезпечення виконання договору в валюті платежу - гривні, протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після підписання сторонами додаткової угоди №2 від 27.01.2022 до цього договору, але не пізніше виконання поставки товару з відстрочкою платежу.

Банком-гарантом виступає відповідач-1 (п.п. 2.7.1 договору, з урахування змін внесених додатковою угодою №2 від 27.01.2022).

До матеріалів справи долучено банківську гарантію №20920/15Г-П/0 від 02.09.2021 (арк. 55, том 1), з урахуванням змін №1 від 01.02.2022.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача-2 з листом від 02.12.2022 за вих. №13 (арк. 59, том 1), у якому просить суд погасити заборгованість за договором в строк до 05.12.2022. В якості доказів направлення зазначеного листа позивач долучив опис вкладення, накладну №4903102089388 від 06.12.2022, фіскальний чек від 06.12.2022 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. 60, том 1).

Також позивач звернувся до відповідача-1 з листом-вимогою від 05.12.2022 за вих. №14 Щодо настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за банківською гарантією, з урахуванням доповнення до листа-вимоги від 05.12.2022 стосовно Банківської гарантії відповідача №20920/15Г-П/0 від 02.09.2021 зі змінами №1 від 01.02.2022 (арк. 61, 62, том 1).

Позивач направив на адресу відповідача-2 лист від 21.12.2022 за вих.№16 про звірку взаєморозрахунків, у якому позивач просив відповідача-2 погодити заборгованість або заявити про розбіжності. До вказаного листа долучено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 до 30.11.2022. В якості доказів направлення зазначених документів позивач долучив накладну №4903102104042 від 21.12.2022, фіскальний чек від 21.12.2022 та опис вкладення від 21.12.2022.

Відповідач-1 надав позивачу відповідь від 27.12.2022 за вих.№17 на лист-вимогу №14 від 05.12.2022 та доповнення до листа-вимоги №15 від 06.12.2022 «Щодо настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за банківською гарантією» (арк. 65, том 1), у якій відповідач-1 відмовляється від задоволення вимоги позивача за банківською гарантією №20920/15Г/-П/0 від 02.09.2021.

Позивач звернувся до відповідача-1 з відповіддю на відмову у задоволенні листа-вимоги за вих.№14 від 05.12.2022 (з доповненнями за вих.№15 від 06.12.2022) про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за банківською гарантією (арк. 66, том 1), у якій позивач просив відповідача-1 роз`яснити в чому саме полягає неналежне представлення вимоги позивача про виплату банківської гарантії, з обов`язковим зазначенням, які саме документи не були надані бенефіціаром для задоволення вказаної вимоги та чим передбачено надання таких документів. В якості доказів направлення на адресу відповідача-1 вказаних документів позивач долучив до матеріалів справи накладну №4912701901685 від 28.12.2022, фіскальний чек від 28.12.2022 та опис вкладення у цінний лист від 28.12.2022.

Відповідач-1 надав відповідь на лист від 27.12.2022 за вих.№17, у якому відповідач-1 вказав, що оскільки закінчився строк дії гарантії у банку відсутні підстави для сплати простроченої заборгованості відповідача-2 за договором поставки №3/21 від 15.02.2021 у сумі 455.079,10 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 645.749,95 грн, з яких стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає 455.079,10 грн заборгованості за банківською гарантією, 8.543,39 грн трьох процентів річних, 36.377,51 грн інфляційних втрат, а також стягненню з відповідача-2 на користь позивача підлягає 131.790,51 грн пені та 13.959,44 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами (позивачем та відповідачем-2) погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами представника позивача та відповідача-2 і скріплений печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Позивач поставив відповідачу-2 товар на загальну суму 618.064,20 грн.

Поставка товару відповідачу-2 підтверджується видатковими накладними.

Всі видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 2.4 договору покупець здійснює 100% передоплату за кожну партію товару, що вказаний у специфікації, на підставі виставленого рахунку, наданого на прохання покупця. Можливий і інший порядок розрахунків за згодою сторін, що оформляються додатковою угодою, на підставі виставленого рахунку, наданого на прохання покупця (п. 2.5 договору).

Оскільки до матеріалів справи не долучено доказів згоди сторін на інший порядок розрахунків замість 100% передплати, то строк оплати товару є таким, що настав.

Позивач визнав, що відповідач-2 частково оплатив отриманий товар, тому заборгованість відповідача-2 перед позивачем складає 455.079,10 грн.

Доказів оплати товару за договором у розмірі 455.079,10 грн відповідач-2 не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач-2 належними доказами не спростував.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні; зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони; гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень; до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).

Згідно зі ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у тому числі Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

У банківській гарантії №20920/15Г-П/0 від 02.09.2021, з урахуванням змін №1 від 01.02.2022 встановлено, що відповідач-1 (далі відповідач-1, гарант) проінформований про те, що відповідач-2 та позивач (далі позивач, постачальник, бенефіціар) уклали договір поставки №3/21 від 15.02.2021 та додаткові угоди до нього (далі - договір) на поставку товару, що зазначається у специфікаціях (додатках до договору), які є невід`ємною частиною договору (далі - продукція), а також те, що в забезпечення виконання принципалом зобов`язань по договору має бути надана безумовна, безвідклична платіжна гарантія на користь бенефіціара (далі - гарантія).

Гарантія надана на випадок порушення принципалом (відповідачем-2) зобов`язань в частині оплати за поставку товару.

Отже, гарант взяв на себе безвідкличне безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару на його першу письмову вимогу протягом п`яти банківських днів з дати отримання належним чином оформленої вимоги, повну суму банківської гарантії у межах 500.000,00 грн.

Строк дії гарантії з 02.09.2021 до 07.12.2022 (включно).

Також у гарантії визначено, що вона /гарантія/ припиняється:

сплатою бенефіціару суми, на яку видана гарантія;

після закінчення строку, на який видана гарантія;

унаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення оригіналу гарантії або шляхом подання гаранту письмового підтверження або повідомлення про звільнення гаранта від зобов`язань за цією гарантією.

Як встановлено судом, позивач (бенефіціар) звернувся до відповідача-1 (гаранта) з листом-вимогою №14 від 05.12.2022, у якому позивач повідомив, що відповідачем-2 порушено зобов`язання з оплати за договором поставки №3/21 від 15.02.2021 на суму 455.079,10 грн.

До вказаного листа позивач долучив первинні документи за договором поставки №3/21 від 15.02.2021 на підставі яких підтверджується заборгованість відповідача-2 перед позивачем та позивач просив відповідача-1 перерахувати на користь позивача гарантійну виплату відповідно до банківської гарантії №20920/15Г-П/0 від 02.09.2021 зі змінами №1 від 01.02.2022 на суму 455.079,10 грн.

Суд також встановив, що лист-вимогу №14 від 05.12.2022 відповідач-1 отримав 05.12.2022, що підтверджується штампом останнього на листі-вимозі із зазначенням вх.№6453/2022.

Листом №15 від 06.12.2022 позивач доповнив лист-вимогу №15 від 06.12.2022. Вказані доповнення разом із доданими до них документами відповідач-1 отримав 06.12.2022, що підтверджується штампом відповідача-1 із зазначенням вхідного №6465/2022.

Відтак, суд встановив, що вимога бенефіціара була належно представлена банку та отримана останнім у визначені умовами гарантії строк та способи.

У відповіді на лист-вимогу №14 від 05.12.2022 та доповнення до листа-вимоги №15 від 06.12.2022 «Щодо настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за банківською гарантією» відповідач-1 повідомив позивача, що надані позивачем первинні документи не відповідають умовам належного представлення, а тому відповідач-1 відмовляється від задоволення вимоги позивача за банківською гарантією №20920/15Г-П/0 від 02.09.2021.

Суд зауважує, що право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора врегульоване статтею 565 ЦК України, а саме гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Оцінивши вимогу позивача та додані до неї документи, суд не встановив їх невідповідність умовам гарантії. Більш того, суд встановив, що позивач звернувся до гаранта (відповідача-1) в межах строку дії гарантії.

Суд також звертає увагу, що ухвалою від 05.04.2023 у відповідача-1 витребувано перелік документів та підстави для їх надання позивачем, які стали підставою для відмови у задоволенні банківської гарантії на вимогу позивача.

Однак, незважаючи на обізнаність відповідача-1 про судове провадження вимоги ухвали від 05.04.2023 відповідачем-1 виконані не були, а наявні у справі №904/1010/23 докази не підтверджують обґрунтованості відмови відповідача-1 у задоволенні вимоги позивача по виплаті останньому суми гарантії.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості за банківською гарантією у розмірі 455.079,10 грн підлягають задоволенню судом.

Суд також відзначає, що моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок позивача або видачі їх йому готівкою. При цьому порушення відповідачем-1 (банком), що забезпечив виконання відповідачем-2 договору поставки, строку перерахування коштів або несвоєчасне зарахування відповідачем-1 (банком) коштів на рахунок кредитора, у зв`язку із чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє саме відповідача-2 від відповідальності за невиконання цього зобов`язання.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 договору визначено, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець за вимогою постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача-2 пеню за загальний період прострочення з 07.02.2022 до 20.02.2023 на загальну суму 131.790,51 грн.

Відповідач-2 вимог не заперечив, контррозрахунок не надав.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 131.790,51 грн пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно із неспростованим відповідачем-2 розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Більш того, суд врахував, що відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між позивачем та відповідачем-2 був укладений 15.02.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за строк, який перевищує шестимісячний /визначений ч. 6 ст. 232 ГК України/.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідачів 1, 2 інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року до січня 2023 року на загальну суму 50.336,95 грн, з яких з відповідача-1 заявлено до стягнення 36.377,51 грн, а з відповідача-2 заявлено до стягнення 13.959,44 грн.

Фактично вказані нарахування здійсненні у зв`язку із невиконанням свого зобов`язання з оплати товару відповідачем-2.

Відтак суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу-2 інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року до січня 2023 року на загальну суму 13.959,44 грн.

Відповідач-2 контррозрахунку не надав, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнав його арифметично та методологічно правильним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 13.959,44 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем-2 розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Водночас, оцінивши вимогу позивача, заявлену до відповідача-1 в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 36.377,51 грн, суд дійшов висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки особою, якій можуть бути здійснені такі нарахування згідно зі ст. 625 ЦК України, є саме відповідач-2 (покупець, який не оплатив товар), а не відповідач-1 (гарант), адже позивач в межах строку дії гарантії не звертався до гаранта (відповідача-1) з вимогою про сплату 36.377,51 грн інфляційних втрат.

Відтак у відповідача-1 не виникло обов`язку зі сплати таких виплат.

Позивач також нарахував до стягнення з відповідача-1 три проценти річних за загальний період прострочення з 07.02.2022 до 20.02.2023 на загальну суму 8.543,39 грн.

Фактично вказані нарахування здійсненні у зв`язку із невиконанням свого зобов`язання з оплати товару відповідачем-2.

Водночас, оцінивши вимогу позивача, заявлену до відповідача-1 в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 8.543,39 грн, суд дійшов висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки особою, якій можуть бути здійснені такі нарахування згідно зі ст. 625 ЦК України, є саме відповідач-2 (покупець, який не оплатив товар), а не відповідач-1 (гарант), адже позивач в межах строку дії гарантії не звертався до гаранта (відповідача-1) з вимогою про сплату 8.543,39 грн грн трьох процентів річних.

Відтак у відповідача-1 не виникло обов`язку зі сплати таких виплат.

Як зазначалося вище, моментом виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах з поставки товару є дата зарахування коштів на рахунок позивача або видачі їх йому готівкою. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з відповідними грошовими вимогами, зокрема, в порядку статті 343 ГК України.

Водночас суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача-1 у розмірі 6.825,90 грн (70,47% позовних вимог) та на відповідача-2 у розмірі 2.186,19 грн (22,57% позовних вимог).

Суд також встановив, що 14.02.2023 між позивачем (далі позивач, клієнт) та адвокатом Мальцевим Вадимом Петровичем (далі - адвокат) був укладений договір №07/02-ПБ/2023 про надання правової допомоги.

Позивач просить стягнути з позивача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу /без зазначення конкретного їх розміру/.

Відповідно до ч 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки до ухвалення рішення суду заявник не подав відповідних доказів, суд роз`яснює йому право подати такі докази з відповідним клопотанням (з урахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України), в якому чітко, з посиланням на матеріали справи та інші докази, визначити, які суми слід повернути, розподілити чи стягнути. Така заява може бути розглянута судом в порядку ст. 244 ГПК України.

При цьому копії такої заяви та доданих до неї документів повинні бути невідкладно надіслані стороні у справі, з якої заявник просить стягнути відповідні витрати, докази чого мають бути надані суду разом із заявою (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Інша сторона, в свою чергу, має право подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "РАДАБАНК" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Володимира Мономаха, будинок 5; ідентифікаційний код 21322127) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОГНЕУПОР" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СЕРГІЯ ПОДОЛИНСЬКОГО, будинок 31, офіс 317; ідентифікаційний код 32470893) 455.079,10 грн (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч сімдесят дев`ять грн 10 к.) заборгованості за банківською гарантією, 6.825,90 грн (шість тисяч вісімсот двадцять п`ять грн 90 к.) судового збору.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВАЖМАШ" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СУХИЙ ОСТРІВ , будинок 3; Ідентифікаційний код 00168076) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОГНЕУПОР" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СЕРГІЯ ПОДОЛИНСЬКОГО, будинок 31, офіс 317; ідентифікаційний код 32470893) 131.790,51 грн (сто тридцять одну тисячу сімсот дев`яносто грн 51 к.) пені, 13.959,44 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять грн 44 к.) інфляційних втрат,2.186,19 грн (дві тисячі сто вісімдесят шість грн 19 к.) судового збору.

В решті позовних вимог (про стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "РАДАБАНК" 8.543,39 грн трьох процентів річних, 36.377,51 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.06.2023

Суддя С.А. Дупляк