Повістка

від 05.06.2023 по справі 908/304/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/26/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023Справа № 908/304/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши клопотання Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область, про стягнення судових витрат у справі № 908/304/23

за позовом Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», вул. Центральна, буд. 56 А, смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область, 67500; ідентифікаційний код юридичної особи 32088966

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН-2018», бул. Вінтера, буд. 38, м. Запоріжжя, 69041; ідентифікаційний код юридичної особи 42811192

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

установив

Господарським судом Запорізької області розглянуто позов Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН-2018», м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 03/04-2021 від 10.03.2021 в розмірі 600 312,53 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2023 у справі № 908/304/23 (підписано 24.05.2023) позов задоволено повністю; ухвалено стягнути з Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН-2018», м. Запоріжжя, заборгованість за договором транспортного експедирування № 03/04-2021 від 10.03.2021 в розмірі 600 312,53 грн; виплати зі сплати судового збору в розмірі 9004,70 грн покладено на відповідача.

24.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область про стягнення судових витрат у справі № 908/304/23, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 60 000,00 грн. Документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою суду від 25.05.2023 клопотання Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» про стягнення судових витрат у справі № 908/304/23 прийнято до розгляду; розгляд заяви постановлено здійснювати без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання; запропоновано відповідачу у строк до 05.06.2023 надати суду обґрунтовані письмові заперечення на клопотання з доказами направлення відзиву позивачу.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

Відповідач заперечення щодо клопотання позивача не надав.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач навів попередній розрахунок суми судових витрат, які складались з витрат на правову допомогу у розмірі 60 000,00 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 9004,69 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішення у справі ухвалено 10.04.2023, підписано 24.05.2023, у той же день доставлено до електронного кабінету представника позивача та на електронної скриньки відповідача.

Клопотання про стягнення судових витрат з правничої допомоги подана через систему «Електронний суд» ще 24.04.2023.

Розгляд клопотання відбувався без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.

05.06.2023 судом розглянуто клопотання позивача та ухвалено додаткове рішення у справі № 908/304/23.

Розглянувши матеріали клопотання та справи, суд установив наступне.

Господарським судом Запорізької області розглянуто позов Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН-2018», м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 03/04-2021 від 10.03.2021 в розмірі 600 312,53 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2023 у справі № 908/304/23 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН-2018», м. Запоріжжя, на користь Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область заборгованість за договором транспортного експедирування № 03/04-2021 від 10.03.2021 у розмірі 600 312,53 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 9004,70 грн.

Наразі позивач просить також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 60 000,00 грн, позивачем додано до клопотання копію договору про надання правової допомоги б/н від 21.12.2022, укладеного з адвокатом Щербанем Д.М., копію додаткової угоди №2 від 23.12.2022 до договору про надання правової допомоги б/н від 21.12.2022, копію акту про надання правової допомоги у справі№908/304/23 від 10.04.2023, копію розрахунку на оплату №002004-1 від 20.04.2023 на суму 60 000,00 грн, копію детального опису робіт та витрат від 20.04.2023.

До позовної заяви позивачем додавався сформований в системі «Електронний суд» ордер № СЕ1055579 від 31.01.2023 на надання правничої (правової) допомоги, виданий на підставі договору б/н від 21.12.2022.

В акті про надання правової допомоги у справі № 908/304/23 від 10.04.2023 та детальному описі робіт та витрат від 20.04.2023 зазначено, що адвокат Щербань Д.М. надав клієнту ПП «ТРАНСКАРГО» правову допомогу за договором від 21.12.2022 та додатковою угодою № 2: 1) первинне надання консультації та роз`яснення з приводу спірних правовідносин, з`ясування всіх відомих Клієнту обставин, вироблення позиції щодо стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №03/04-2021 від 10.03.2021; 2) вивчення проблеми по суті спору, ознайомлення та аналіз документації, яка надана Клієнтом; 3) вивчення судової практики щодо стягнення заборгованості за договорами експедирування; 4) підготовка правової позиції, складання та подання до суду позову про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №03/04-2021 від 10.03.2021; 5) складання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

В акті вказана загальна вартість правової допомоги за цим актом у фіксованому розмірі 60 000,00 грн.

Детальний опис робіт та витрат від 20.04.2023 містить аналогічний зміст виконаної роботи адвокатом.

Отже, позивачем заявлена загальна сума витрат на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч. 1).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважує, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20; постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022).

Відповідачем не було подано заперечень щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

Проте, проаналізувавши подані заявником документи щодо стягнення судових витрат з правничої допомоги, зокрема акт про надання правової допомоги та детальний опис робіт та витрат, суд вважає заявлений розмір витрат завищеним.

Предметом позову у справі № 908/304/23 є стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 03/04-2021 від 10.03.2021 в розмірі 600 312,53 грн.

Беручи до уваги категорію даної справи, її складність, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, а також те, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, суд вважає, що підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин в даному питанні не змінювалось, справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

Суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірними із фактично наданим (виконаним) обсягом юридичної допомоги згідно з актом від 10.04.2023 та детальним описом робіт від 20.04.2023, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн.

Отже, з урахуванням наданих документів, змісту виконаних адвокатом Щербанем Д.М. робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, суд вважає співрозмірним та обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Таким чином підлягають стягненню з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Клопотання Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область, про стягнення судових витрат у справі № 908/304/23 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛАЙН-2018» (бул. Вінтера, буд. 38, м. Запоріжжя, 69041; ідентифікаційний код юридичної особи 42811192) на користь Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» (вул. Центральна, буд. 56 А, смт. Доброслав, Лиманський район, Одеська область, 67500; ідентифікаційний код юридичної особи 32088966) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписаний 12.06.2023.

СуддяІ. С. Горохов