Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/2446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/2446/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Протек-Україна" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Київ" (м. Київ)

про стягнення 676.278,09 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Шевчук Д.І.

Від відповідача: Марченко Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Протек-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Київ" про стягнення 676.278,09 грн, з яких: 342.675,64 грн заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі-продажу №159 від 16.05.19., 136.840,18 грн пені, 102.802,68 грн штрафу, 84.122,22 грн інфляційних втрат та 9.837,37 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, пояснень, заяв та клопотань.

20.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову, та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 розгляд справи № 910/2446/23 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.04.2023.

27.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено доводи та аргументи на спростування позиції відповідача.

18.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.04.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 09.05.2023.

09.05.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 25.05.2023.

24.05.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

25.05.2023 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №159 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити на умовах даного Договору продукцію (Товар) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного договору.

Видаткова накладна, яка підписана уповноваженими представниками Сторін, є узгодженим асортиментом Товару, щодо його кількості та ціни і прирівнюється до специфікації і є невід`ємним додатком до даного договору (п. 1.2. Договору).

Право власності на Товар, що постачається за цим Договором, переходить від Продавця до Покупця у момент передання товару, що підтверджується підписом Покупця у Видатковій накладній (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору ціна за одиницю товару встановлюються при відвантаженні кожної окремої партії Товару та зазначаються у Видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками обох Сторін. Загальна вартість договору визначається сукупністю проведених відвантажень товару на протязі терміну дії Договору.

Якість Товару повинна відповідати вимогам та технічним умовам заводу-виробника та підтверджуватися товаросупровідними документами відповідно до діючого законодавства України (п. 4.1. Договору).

Приймання товару Покупцем здійснюється за кількістю згідно видаткової накладної, за якістю відповідно сертифікату якості виробника та/або встановленим стандартам/технічним умовам наданий вид товару (п. 6.1. Договору).

Пунктами 5.2. - 5.4. Договору сторони встановили, що оплата за відвантажений товар здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця. Умови оплати можуть буди змінені за погодженням Сторін, при цьому Сторони вносять відповідні зміни в п. 5.2 даною Договору. Зміна Сторонами умов оплати після підписання даного Договору в межах строку його дії, проводиться за їх погодженням на підставі Додаткової угоди до даного Договору, що є його невід`ємною частиною.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 16.05.2020, але в будь якому разі до повного належного його виконання Сторонами. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про припинення дії Договору, строк дії цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік (п. п. 10.1., 10.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2022 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 358.067,94 грн за видатковими накладними:

- №28 від 11.01.2022 на суму 54.689,70 грн;

- №81 від 19.01.2022 на суму 55.560,00 грн;

- №114 від 24.01.2022 на суму 23.837,40 грн;

- №148 від 27.01.2022 на суму 5.058,00 грн;

- №221 від 09.02.2022 на суму 51.785,70 грн;

- №255 від 11.02.2022 на суму 21.078,00 грн;

- №282 від 16.02.2022 на суму 38.320,92 грн;

- №298 від 17.02.2022 на суму 78.639,12 грн;

- №319 від 21.02.2022 на суму 29.099,10 грн.

Відповідачем частково сплачено товар за видатковою накладною №28 від 11.01.2022 ну суму 15.392,30 грн, тож несплачений залишок за поставлений товар становить 342.675,64 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується наявність заборгованості відповідача за отриманий за Договором товар на загальну суму 342.675,64 грн.

Відповідач факт отримання товару за Договором, його кількість та вартість не заперечує.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що товар, який ним придбавався у позивача, вироблений у Російській Федерації, позивач фактично є регіональним представництвом російської компанії, позивач всупереч національним інтересам здійснює фінансування країни-агресора шляхом перерахування коштів на рахунки російських підприємств, а відповідач не може допустити того, щоб його кошти були спрямовані фактично на продовження фінансування тероризму.

Позивач проти таких доводів відповідача повністю заперечує та зазначає про їх безпідставність і необґрунтованість.

Щодо таких доводів суд звертає увагу на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, як це передбачено ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів того, що позивач фактично є регіональним представництвом російської компанії та всупереч національним інтересам здійснює фінансування країни-агресора шляхом перерахування коштів на рахунки російських підприємств.

Такі обставини підлягають встановленню виключно в межах кримінальної справи та їх існування має підтверджуватися відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили, враховуючи принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини. Таких доказів до матеріалів даної справи не надано.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини другої статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Аналогічна правова позиція з даного приводу викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.07.22. у справі № 918/662/21.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні даного спору встановленню підлягають обставини дійсних матеріально-правових відносин між сторонами, які регулюються умовами укладених сторонами правочинів та положеннями чинного законодавства України.

При розгляді даної справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли відносини з поставки товару, який має бути оплачений покупцем відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України.

При цьому, законом не встановлено такої підстави для припинення зобов`язання з оплати отриманого товару, як введення мораторію на перерахування коштів.

Відповідні обставини в будь-якому випадку не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність заборгованості за Договором, зменшення її розміру або встановлення на розсуд суду інших строків оплати, ніж погоджено сторонами.

Відтак суд, встановивши наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений, але не оплачений товар, має ухвалити рішення про стягнення заборгованості у примусовому порядку, а також застосування, за наявності відповідних підстав, цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язань.

При цьому, обставини щодо введення мораторію на перерахування коштів стороні або наявність інших обставин, що можуть перешкоджати здійсненню розрахунків, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Зазначені обставини мають значення виключно при фактичному перерахуванні коштів на стадії виконання судового рішення та їх встановлення не віднесено до компетенції суду при вирішенні спору про стягнення боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції інших органів влади, та перебирати на себе повноваження з перевірки господарської діяльності підприємств, установ і організацій.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи і твердження відповідача, викладені у відзиві та запереченнях на відповідь а відзив, як такі, що не відносяться до предмету спору в даній справі та не впливають на результат вирішення спору між сторонами.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у випадку затримок з боку Покупця в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим Договором на користь Продавця, Покупець сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

У пункті 7.1.2. встановлено, що якщо період прострочення за відвантажений Товар становить десять і більше календарних днів, то Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити штраф у розмірі тридцять відсотків від простроченої суми грошового зобов`язання.

Строк, визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, до Сторін не застосовується (п. 7.4. Договору).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд звертає увагу на те, що Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022, введено воєнний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність тверджень відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором на підставі ст. 617 ЦК України,

У той же час статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, розміру сум основного боргу та нарахованої пені, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналізуючи доводи сторін, врахувавши фактичні обставини даної справи, розмір штрафних санкцій за порушення Договору, а також врахувавши відсутність будь-яких доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасною оплатою постачальнику товару за цим Договором, причини та наслідки невиконання спірного зобов`язання, суд вважає обґрунтованим та можливим зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 100.000,00 грн, штрафу - до 68.420,09 грн.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 342.675,64 грн заборгованості, 100.000,00 грн пені, 68.420,09 грн штрафу, 84.122,22 грн інфляційних втрат та 9.837,37 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням сум пені та штрафу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Київ" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 18; ідентифікаційний код 41083172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Протек-Україна" (01133, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 8, кімната 22; ідентифікаційний код 38387717) 342.675 (триста сорок дві тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 64 коп. заборгованості, 100.000 (сто тисяч) грн 00 коп. пені, 68.420 (шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять) грн 09 коп. штрафу, 84.122 (вісімдесят чотири тисячі сто двадцять дві) грн 22 коп. інфляційних втрат, 9.837 (дев`ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 37 коп. 3 % річних та 10.144 (десять тисяч сто сорок чотири) грн 17 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.06.2023.

Суддя Т.М. Ващенко