Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/2446/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 910/2446/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Романенко О.Д.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 (повний текст складено 09.06.2023)

у справі № 910/2446/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Протек-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Київ"

про стягнення 676 278,09 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Протек-Україна" (далі - ТОВ «ТД Протек-Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Київ" (далі - ТОВ «Альфа Пак Київ») 676 278,09 грн, з яких 342 675,64 грн заборгованості, 136.840,18 грн пені, 102 802,68 грн штрафу, 84 122,22 грн інфляційних втрат та 9 837,37 грн 3 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №159 від 16.05.2019 в частині повної оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Альфа Пак Київ" на користь ТОВ "ТД Протек-Україна" 342 675,64 грн заборгованості, 100 000,00 грн пені, 68 420,09 грн штрафу, 84 122,22 грн інфляційних втрат, 9 837,37 грн 3% річних та 10 144,17 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих на неї штрафу, пені, інфляційних та 3% річних у заявлених до стягнення розмірах є обґрунтованими та підтверджуються наданими у матеріали справи доказами. Суд також дійшов висновку про можливість зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 100 000,00 грн, штрафу - до 68 420,09 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2023, ТОВ "Альфа Пак Київ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, та не вірне застосування законодавства.

Скаржник не погоджується з наведеним у мотивувальній частині рішення висновком, що «судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів того, що позивач фактично є регіональним представництвом російської компанії та всупереч національним інтересам здійснює фінансування країни-агресора шляхом перерахування коштів на рахунки російських підприємств». Відповідач вважає, що надав належні докази, які засвідчують, що позивач є регіональним представництвом російської компанії «Протек», яка повністю контролює його діяльність в Україні.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи містяться електронні докази в паперовому вигляді - скрін-шоти офіційної сторінки сайту в мережі Інтернет російської компанії «ООО «Холдинг Протэк» за посиланням www.protekqroup.com. На сторінці «Історія» зазначено про відкриття дилерського відділу компанії «Протек» у м. Києві, Україна, в 2012 році. В розділі «Регіональні представництва» чітко зазначається, що в місті Києві існує представництво з контактним телефоном (044-360-38-28) та електронною адресою (protek-v@ukr.net) позивача.

На думку апелянта, суд не надав жодної оцінки та не провів дослідження наданих ним доказів, які мають істотне значення для справи, оскільки підтверджують, що фактично позивача контролює компанія з Російської Федерації, яка її ж і створила у 2012 році.

Крім того, в матеріалах справи також містяться документи, зокрема витяги з інформаційних джерел та вантажно-митні декларації, які підтверджують, що ТОВ «ТД Протек-Україна» займається виключно імпортом товарів з Російської Федерації та закуповує товар у «ООО «Холдинг Протэк» (121601, г. Москва, Филевский б-р, 39, этаж 1, пом. 1, к. 9, Российская Федерация). Так, імпорт товарів позивача з РФ, наприклад, у 2021 році склав 39 000 000,00 грн, таким чином позивач профінансував державу-агресора для виробництва зброї на вбивство українців на зазначену суму.

Скаржник вважає, що так позивач фактично сприяє терористичній діяльності, порушенню інтересів суспільства та держави.

Також, на думку апелянта, суд не надав оцінки наданій ним інформації про наявність на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Одеського апеляційного суду №947/7252/22 від 26.07.2022, в якій також фігурує позивач.

Скаржник повідомляє, що звернувся до Служби безпеки України з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та ініціювання питання про внесення до санкційного списку ТОВ «ТД Протек-Україна» та 07.07.2023 отримав відповідь з Управління СБУ в Одеській області (вих. №65/16/35214 від 23.06.2023), згідно з якою надані відповідачем матеріали долучені до матеріалів кримінального провадження №12022160000000172 від 11.03.2022 (за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 364 КК України).

На думку апелянта, з наведеного вище вбачається, що ТОВ «ТД Протек-Україна» всупереч національним інтересам України здійснює фінансування Російської Федерації шляхом перерахування коштів на рахунки російських підприємств, у свою чергу відповідач не може допустити того, щоб його кошти були спрямовані фактично на продовження фінансування тероризму в Україні.

Суд першої інстанції, на думку скаржника, не врахував наявність наданих відповідачем доказів та інформації, за якими чітко відслідковується зв`язок позивача з Російською Федерацією.

Також відповідач не погоджується з висновком місцевого суду, що «законом не встановлено такої підстави для припинення зобов`язання з оплати отриманого товару як введення мораторію на перерахування коштів.».

Посилаючись на наведені вище факти фінансування позивачем російської компанії «Протек», відкриття компанії позивача в Україні як регіонального представництва за посередництва російської компанії «Протек», купівлі товарів виключно в Росії, скаржник вважає, що можна дійти висновку, що «ООО «Холдинг Протэк» здійснює непрямий вирішальний вплив шляхом права отримання доходів від діяльності ТОВ «ТД Протек-Україна», вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності ТОВ «ТД Протек-Україна», а отже є кінцевим бенефіціарним власником позивача, незважаючи на те, що в ЄДР кінцевим бенефіціарним власником зазначена фізична особа - громадянка України ОСОБА_1 .

Тобто, громадянка України ОСОБА_1 є лише номінальним власником позивача в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». А отже кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТД Протек-Україна» є російська компанія «ООО «Холдинг Протэк».

Обставинами, за яких ТОВ "Альфа Пак Київ" не може нести відповідальність, є збройна агресія РФ проти України та пряма заборона законодавства виконувати зобов`язання перед українськими компаніями, бенефіціарними власниками яких є особи, що пов`язані з Російською Федерацією. Тобто оплата скаржником товару позивача загрожує відповідачеві порушенням норм законодавства України, зокрема законодавства щодо фінансового моніторингу. Таким чином, надані відповідачем докази у своїй сукупності чітко підтверджують: зв`язок російської компанії «Протек» з позивачем; спрямовання всіх отриманих в Україні коштів на російський ринок, оскільки товар купується лише у представництва російської компанії; факт, що засновник позивача є лише номінальним власником. Під час ухвалення оскаржуваного рішення суд не дослідив наведені відповідачем докази, а також не застосував закон та не надав жодної оцінки наведеним ним нормам права, зокрема пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», якою встановлено мораторій на задоволення виконання вимог осіб, пов`язаних з російською федерацією, та ст. 607 ЦК України, якою передбачено припинення зобов`язання неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. У зв`язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Позиції учасників справи.

ТОВ «ТД Протек-Україна» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач вважає, що ТОВ «Альфа Пак Київ» не надало жодного належного та допустимого доказу того, що ТОВ «ТД Протек-Україна» є регіональним представництвом компанії «Протек».

Доводи відповідача щодо фактичного сприяння ТОВ «ТД Протек-Україна» терористичній діяльності, порушення інтересів суспільства та держави позивач вважає необґрунтованими та безпідставними, домислом ТОВ «Альфа Пак Київ».

Щодо доводів ТОВ «Альфа Пак Київ» з посиланням на ухвалу Одеського апеляційного суду №947/7252/22 від 26.07.2022, розміщену на сайті Єдиного державного реєстру судових, позивач зазначає, що ТОВ «ТД Протек-Україна» не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №12022160000000172 від 11.03.2022, у якому прийнято зазначену вище ухвалу, на яку посилається ТОВ «Альфа Пак Київ». Ця ухвала стосується ТОВ «Альфа-Пак Південь» (код ЄДРПОУ 44788181) та не має відношення до ТОВ «ТД Протек-Україна». ТОВ «ТД Протек-Україна» відзначає, що не несе відповідальність за дії третіх осіб, в т.ч. за дії ТОВ «Альфа-пак Південь».

Щодо відповіді слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області від 23.06.2023 №65/16/3524, на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що ТОВ «Альфа Пак Київ» її до суду першої інстанції не надавало. До апеляційної скарги ТОВ «Альфа Пак Київ» не надало доказів неможливості подання цієї відповіді до суду першої інстанції, а тому, враховуючи ч. 3 ст. 269 ГПК України, вона не може буди досліджена судом апеляційної інстанції.

Позивач зазначає, що єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТД Протек-Україна» є громадянка України ОСОБА_1 , що підтверджується наявними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ТОВ «Альфа Пак Київ» не надало суду жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би, що ООО «Холдинг Протэк» здійснює непрямий вирішальний вплив шляхом права отримання доходів від діяльності ТОВ «ТД Протек-Україна», вчинення правочинів, які дають можливість визначити основні умови господарської діяльності ТОВ «ТД Протек-Україна», та що ООО «Холдинг Протэк» є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТД Протек-Україна».

Позивач відзначає, що у матеріалах справи немає доказів того, що позивач фактично є регіональним представництвом російської компанії та всупереч національним інтересам здійснює фінансування країни-агресора шляхом перерахування коштів на рахунки російських підприємств.

Щодо доводів ТОВ «Альфа Пак Київ», що оплата товару ТОВ «ТД Протек-Україна» загрожує йому порушенням норм законодавства України, зокрема законодавства щодо фінансового моніторингу, позивач зазначає, що такі доводи відповідача не відносяться до предмету спору в даній справі та не впливають на результат його вирішення; у вирішенні даного спору встановленню підлягають обставини дійсних матеріально-правових відносин між сторонами, які регулюються умовами укладених сторонами правочинів та положеннями чинного законодавства України. Законом не встановлено такої підстави для припинення зобов`язання з оплати отриманого товару як введення мораторію на перерахування коштів чи проведення фінансового моніторингу. Відповідні обставини в будь-якому випадку не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність заборгованості за договором, зменшення її розміру або встановлення на розсуд суду інших строків оплати, ніж погоджені сторонами.

Представник ТОВ «ТД Протек-Україна» звернувся з клопотанням, у якому, посилаючись на свою хворобу, просить розглянути справу у судовому засіданні 01.11.2023 за його відсутності; залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Альфа-Пак Київ» та залишити оскаржуване рішення без змін, судові витрати покласти на ТОВ «Альфа Пак Київ».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Буравльов С.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2446/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ "Альфа Пак Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 до надходження матеріалів справи №910/2446/23.

02.08.2023 матеріали справи №910/2446/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Альфа Пак Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/2446/23 залишено без руху. Надано ТОВ "Альфа Пак Київ" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 13 613,75 грн у встановленому порядку. Попереджено ТОВ "Альфа Пак Київ", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Буравльова С.І.).

Від ТОВ "Альфа Пак Київ" надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція №6383 від 12.08.2023).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 поновлено ТОВ "Альфа Пак Київ" пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альфа Пак Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/2446/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/2446/23 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 16.10.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

16.05.2019 ТОВ «ТД Протек-Україна» (продавець) та ТОВ «Альфа Пак Київ» (покупець) уклали договір купівлі-продажу №159 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та своєчасно оплатити на умовах даного договору продукцію (товар) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору видаткова накладна, яка підписана уповноваженими представниками сторін, є узгодженим асортиментом товару, щодо його кількості та ціни і прирівнюється до специфікації і є невід`ємним додатком до даного договору.

Право власності на товар, що постачається за цим договором, переходить від продавця до покупця у момент передання товару, що підтверджується підписом покупця у видатковій накладній (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору ціна за одиницю товару встановлюються при відвантаженні кожної окремої партії товару та зазначається у видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін. Загальна вартість договору визначається сукупністю проведених відвантажень Товару протягом терміну дії договору.

Якість товару повинна відповідати вимогам та технічним умовам заводу-виробника та підтверджуватися товаросупровідними документами відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору приймання товару покупцем здійснюється за кількістю згідно з видатковою накладною, за якістю - відповідно до сертифікату якості виробника та/або встановлених стандартів/технічних умов на даний вид товару.

За умовами п. п. 5.2-5.4 договору оплата за відвантажений товар здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця. Умови оплати можуть буди змінені за погодженням сторін, при цьому сторони вносять відповідні зміни до п. 5.2 даною договору. Зміна сторонами умов оплати після підписання даного договору в межах строку його дії проводиться за їх погодженням на підставі додаткової угоди до договору, що є його невід`ємною частиною.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 16.05.2020, але в будь-якому разі до повного належного його виконання сторонами. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний рік (п. п. 10.1, 10.2 договору).

Протягом 2022 року ТОВ «ТД Протек-Україна» поставило ТОВ «Альфа Пак Київ» товар на загальну суму 358 067,94 грн за видатковими накладними:

- №28 від 11.01.2022 на суму 54 689,70 грн;

- №81 від 19.01.2022 на суму 55 560,00 грн;

- №114 від 24.01.2022 на суму 23 837,40 грн;

- №148 від 27.01.2022 на суму 5 058,00 грн;

- №221 від 09.02.2022 на суму 51 785,70 грн;

- №255 від 11.02.2022 на суму 21 078,00 грн;

- №282 від 16.02.2022 на суму 38 320,92 грн;

- №298 від 17.02.2022 на суму 78 639,12 грн;

- №319 від 21.02.2022 на суму 29 099,10 грн.

Зазначаючи, що ТОВ «Альфа Пак Київ» частково оплатило поставлений йому товар за видатковою накладною №28 від 11.01.2022 на суму 15.392,30 грн, а товар за іншими видатковими накладними не оплатило взагалі, ТОВ «ТД Протек Україна» просить стягнути з ТОВ «Альфа Пак Україна» 342 675,64 грн заборгованості.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо вимог про стягнення основної заборгованості.

Суд встановив, що в період 11.01.2022-21.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 358 067,94 грн, який відповідач оплатив частково, у сумі 15 392,30 грн.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого йому позивачем товару відповідач не надав.

Відповідач факт отримання товару за Договором, його кількість та вартість не заперечував ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій.

За текстом апеляційної скарги відповідач не наводить доводів, що стосуються встановлених судом обставин поставки товару позивачем та не заперечує отримання товару; доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач є особою, пов`язаною з Російською Федерацією, наявність мораторію на виконання зобов`язань, де кредиторами є особи, пов`язані з цієї державною.

Щодо доводів відповідача, наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам відповідача про те, що товар, який придбавався у позивача, вироблений у Російській Федерації, позивач фактично є регіональним представництвом російської компанії, позивач всупереч національним інтересам здійснює фінансування країни-агресора шляхом перерахування коштів на рахунки російських підприємств, а відповідач не може допустити того, щоб його кошти були спрямовані фактично на продовження фінансування тероризму.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач фактично є регіональним представництвом російської компанії та всупереч національним інтересам здійснює фінансування країни-агресора шляхом перерахування коштів на рахунки російських підприємств.

Такі обставини підлягають встановленню виключно в межах кримінальної справи та їх існування має підтверджуватися відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили, враховуючи принцип презумпції невинуватості, який закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини.

Таких доказів до матеріалів даної справи не надано.

Наданий відповідачем з апеляційною скаргою лист Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області (вих. №65/16/35214 від 23.06.2023) в силу приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України не може бути прийнятий апеляційним судом, оскільки не існував станом на дату прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення (25.05.2023). Більше того, відповідач звернувся до Служби безпеки України з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, на яке було надано вказану відповідь, вже після постановлення оскаржуваного рішення, про що свідчать вих. № та дата - №26/05 від 26.05.2023. Крім того, у цьому листі відсутня інформація щодо пов`язаності позивача з Російською Федерацією.

Надані скаржником протоколи огляду вебсайту від 22.09.2023 (в копіях) також не можуть бути прийняті апеляційним судом як докази з огляду на ч. 3 ст. 269 ГПК України. Крім того, вебсайти, про огляд яких складені надані відповідачем протоколи, не можуть бути досліджені та перевірені судом в т.ч. як такі, до яких немає доступу на території України.

Суд також зазначає, що ТОВ «Альфа Пак Київ» 16.05.2019 добровільно уклало з ТОВ «ТД Протек-Україна» договір купівлі-продажу та на підставі власних заявок отримувало товар за цим договором, в т.ч. той, оплату за який позивач просить стягнути з відповідача у цій справі. Станом на дату звернення з апеляційною скаргою відповідач, який стверджує про пов`язаність позивача з Росією, товар позивачу не повернув. Договір між сторонами укладено 16.05.2019, тобто після захоплення Російською Федерацією Криму та вторгнення на територію Донецької та Луганської областей України, і відносини за цим договором тривали між сторонами майже до введення на території України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Укладаючи спірний договір поставки з позивачем, ТОВ «Альфа Пак Київ», враховуючи загальні принципи господарювання в Україні, серед яких - свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, мало перевірити свого контрагента та прийняти рішення щодо подальшої співпраці з ним. А отже, укладаючи договір з особою, яку він підозрює у зв`язках з Російською Федерацією, відповідач взяв на себе пов`язані з цим відповідні ризики.

Наявний у матеріалах справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить, що єдиним засновником (учасником) ТОВ «ТД «Протек-Україна» є ОСОБА_1 , яка є також кінцевим бенефіціарним власником (контролером), у т.ч. особою, через яку здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу, та керівником юридичної особи.

У матеріалах справи відсутні відомості, які підтверджували би твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 є лише номінальним власником позивача в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТД Протек-Україна» є російська компанія «ООО «Холдинг Протэк».

Крім того, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що номінальний власник - особа, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи - кінцевого бенефіціарного власника в інтересах останнього.

Встановлені вище відомості Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ТД «Протек-Україна» спростовують наведені вище твердження скаржника, оскільки ОСОБА_1 є не тільки засновником ТОВ «ТД «Протек-Україна», а і його бенефіціарним власником та керівником.

В умовах відсічі збройній агресії Російської Федерації проти України та в ході ведення відповідних бойових дій з причин, пов`язаних з вищими державними інтересами, а саме з метою мобілізації фінансових ресурсів держави для забезпечення незалежності та національної безпеки України, усунення гуманітарної кризи, викликаної війною, усунення/мінімізації інших наслідків війни, включаючи здійснення репарацій, а також для відмови Російській Федерації у доступі до економічних ресурсів, які потенційно можуть бути використані для підтримання ведення війни, відповідно до ст. 3 Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" Рада національної безпеки і оборони України прийняла Рішення від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».

Однак відповідач не надав доказів того, що ТОВ «ТД «Протек-Україна» підпадає під надане Законом України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» визначення резидента. Так, згідно з названим Законом резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі. Не надано доказів і того, що грошові кошти, які позивач вимагає стяягнути з відповідача за поставлений товар, підпадають під наведене в згаданому Законі визначення об`єкта права власності Російської Федерації та її резидентів (рухоме і нерухоме майно, кошти, вклади у банках, цінні папери, корпоративні права, інше майно (активи), що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать Російській Федерації та її резидентам).

При цьому принципи, підстави та порядок примусового вилучення відповідного майна також врегульовані Законом.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів і того, що на позивача на законних підставах накладені відповідні санкції згідно із Законом України «Про санкції».

Господарський суд першої інстанції доцільно зауважив, що при вирішенні даного спору встановленню підлягають обставини дійсних матеріально-правових відносин між сторонами, які регулюються умовами укладених сторонами правочинів та положеннями чинного законодавства України.

Між позивачем та відповідачем виникли відносини з поставки товару, який має бути оплачений покупцем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

При цьому закон не встановлює такої підстави для припинення зобов`язання з оплати отриманого товару як введення мораторію на перерахування коштів.

Відповідні обставини в будь-якому випадку не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність заборгованості за договором, зменшення її розміру або встановлення на розсуд суду інших строків оплати, ніж погоджено сторонами.

Суд, встановивши наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений, але не оплачений товар, має ухвалити рішення про стягнення заборгованості у примусовому порядку, а також про застосування, за наявності відповідних підстав, цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язань.

При цьому обставини щодо введення мораторію на перерахування коштів стороні або наявність інших обставин, що можуть перешкоджати здійсненню розрахунків, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Зазначені обставини мають значення виключно при фактичному перерахуванні коштів на стадії виконання судового рішення та їх встановлення не віднесено до компетенції суду при вирішенні спору про стягнення боргу.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар становить 342 675,64 грн. Вимоги позову в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 136 840,18 грн пені, 102 802,68 грн штрафу, 84 122,22 грн інфляційних втрат та 9 837,37 грн 3 % річних.

За визначенням ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань (ст. 546 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Штрафні санкції нараховуються упродовж шести місяців саме від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено умовами договору (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

У п. п. 7.1, 7.2 договору сторони погодили, що у випадку затримок з боку покупця в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором на користь продавця, покупець сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством. Якщо період прострочення за відвантажений товар становить десять і більше календарних днів, то покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити штраф у розмірі тридцять відсотків від простроченої суми грошового зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем та здійснені місцевим судом розрахунки пені та штрафу, колегія суддів вважає їх правильними та арифметично вірними.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем та здійснені місцевим судом розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає їх правильними та арифметично вірними.

Колегія суддів відзначає, що у апеляційній скарзі відповідач не виказує незгоди з висновками господарського суду першої інстанції щодо відсутності форс-мажорних обставин, які звільняли би його (відповідача) від відповідальності за порушення зобов`язань за договором в частині оплати поставленого товару.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшити заявлену до стягнення пеню до 100 000,00 грн та штраф до 68 420,09 грн.

Судове рішення в цій частині не оскаржується ні позивачем, ні відповідачем; жодна із сторін не оскаржує рішення суду також і в тій частині, якою відмовлено у задоволенні вимог позивача до відповідача про стягнення 36 840,18 грн пені та 34 382,59 грн штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/2446/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі №910/2446/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/2446/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 9.11.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова