Рішення

від 08.06.2023 по справі 926/3504/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

08 червня 2023 року Справа № 926/3504/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. за участю секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши позовну заяву

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артронд" (58000, м.Чернівці, вул. Герцена, 1-А)

до відповідача SC ETUFARM SRL (810118, Румунія, повіт Бреїла, мун. Бреїла, блв. Доробанцілор, №784, оф.1, корп.С1, п.1)

про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні з нерезидентом України у сумі 11858,00 Євро, що еквівалентно 435307,18 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гордієнко Т.В. адвокат (ордер СЕ №1001614 від 24.12.2020 року)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Артронд" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до SC ETUFARM SRL про стягнення заборгованості за контрактом №3 від 20.08.2021 року про перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні з нерезидентом України у сумі 31850,00 Євро.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.08.2021 року між сторонами укладено контракт №3 про перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні з нерезидентом України. Позивач надав відповідачу транспорті послуги по маршрутам зазначеним у матеріалах справи на загальну суму 31850,00 євро, що еквівалентно 1169213,50 грн за офіційним курсом НБУ станом на 12.09.2022 року. Відповідачем, в порушення умов договору, не здійснено зобов`язання щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, у зв`язку із чим позивач змушений був звернутися за захистом своїх прав до суду.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2022 року позовну заяву (вх.№3504) передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою від 23.09.2022 року позовну заяву було залишено без руху для виправлення недоліків. 04.10.2022 року позивачем було надано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, яке призначене на 07.02.2023 року. Цією ж ухвалою суду зупинено провадження у справі №926/3504/22 у зв`язку із зверненням Господарського суду Чернівецької області до Міністерства юстиції України через Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області для подальшої передачі до компетентної установи юстиції Румунії із дорученням про надання правої допомоги шляхом вручення відповідачу SC ETUFARM SRL документів по справі.

При прийнятті до розгляду позовної заяви, судом було встановлено, що відповідач по справі (SC ETUFARM SRL) є нерезидентом, юридичною особою, яка створена та діє за законодавством Румунії, що підтверджується витягом свідоцтва про реєстрацію вказаної компанії з інтернет сервісу (www.isco.ro) суб`єктів господарської діяльності Румунії.

Ухвалою від 07.02.2023 року суд поновив провадження у справі та у зв`язку із відсутністю доказів отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі, відклав підготовче засідання на 21.03.2023 року, та зупинив провадження у справі з метою повідомлення відповідача належним чином про дату і час судового засідання.

Ухвалою суду від 21.03.2023 року відкладено підготовче провадження на 25.04.2023 року, при цьому, з метою отримання доказів виконання судового доручення судом зупинено провадження у справі №926/3504/22.

03.04.2023 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від Міністерства юстиції України надійшов лист вх.№598 про повідомлення про вручення судових документів представнику відповідача. Враховуючи дані надані суду, суд констатує, що 12.01.2023 року представником SC ETUFARM SRL отримано пакет документів, а відтак останній повідомлений про наявність спору за його участю та розгляд справи в Господарському суді Чернівецької області.

24.04.2023 року представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1750), в якій останній зазначає, що відповідач після відкриття провадження у справі сплатив 19992,00 євро заборгованості, а відтак залишок заборгованості становить 11858,00 євро.

Також представником позивача було подано клопотання вх.№1751 від 24.04.2023 року про долучення до матеріалів справи інформації з Національного торгового реєстру Міністерства юстиції Румунії про підтвердження зареєстрованої адреси відповідача та його статусу станом на 18.04.2023 року.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року поновлено провадження у справі, задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак, даний спір слід вирішувати з урахуванням заяви вх.№1750 від 24.04.2023 року про зменшення позовних вимог до 11858,00 євро, підготовче засідання в свою чергу відкладено на 18.05.2023 року.

17.05.2023 року представником позивача подано клопотання про повернення судового збору в сумі пропорційній розміру зменшених позовних вимог (вх.№2081) та клопотання про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат пов`язаних з розглядом справи в розмірі 14600,00 грн (вх.№2080).

Ухвалами суду від 18.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2023 року та повернуто позивачу з державного бюджету 11008,72 грн.

У судовому засіданні, 08.06.2023 року, представницею позивача підтримано позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення, у повному обсязі.

Представник відповідача не з`явився, причини не з`явлення суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав та не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, причини не з`явлення суду не відомі, при цьому судом встановлено, що нотаріально посвідчені ухвали суду з перекладом на румунську мову були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення через Міністерство юстиції України із зазначенням його юридичної адреси: 810118, Румунія, повіт Бреїла, мун. Бреїла, блв. Доробанцілор, №784, оф.1, корп.С1, п.1.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах і Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями, в тому числі передбачено, що зазначеним у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Під час вирішенні питання щодо забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, строк розгляду справи подовжується господарським судом, оскільки згідно з Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, зокрема, судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлено особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту.

На підставі ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, суд може постановити рішення, зокрема, якщо з дати надіслання документа минув термін, який суддя визначив як достатній для цієї справи і який становить щонайменше 6 місяців.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 365 ГПК України визначено, що іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

03.04.2023 року на адресу суду надійшов лист Міністерства юстиції України (вх.№598), в якому міститься підтвердження про те, що 12.01.2023 року представником відповідача отримано ухвалу суду та позовну заяву з додатками.

За таких обставин, суд констатує, що відповідач повідомлений про розгляд справи №926/3504/22.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2021 року між SC ETUFARM SRL (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артронд" (виконавець) був укладений контракт №3 (далі контракт).

У порядку та на умовах, визначених п.1.1. цього контракту, замовник довіряє, а виконавець зобов`язується виконати та/або організувати виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом та/або надати інші транспортно-експедиційні послуги (далі -послуги), а замовник зобов`язується сплатити виконавцю за дані послуги.

Відповідно до п.2.1. контракту взаємини замовника та виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПН), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), а також визначаються відповідно до заявки замовника, законів, постанов та указів, територією яких здійснюються перевезення.

На кожне окреме перевезення (послугу) оформляється заявка, яка містить опис умов та особливостей конкретного перевезення та/або транспортно-експедиційних послуг (п.2.2. контракту).

Згідно п.2.3. контракту підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів, а також Акт наданих послуг.

Замовник перед здійсненням перевезення оформляє письмову заявку та передає її виконавцю з використанням будь-яких засобів зв`язку, доступних обом сторонам цього договору в момент подання заявки, та дозволяють однозначно встановити її зміст та той факт, що заявка направлена саме замовником. Заявка вважається прийнятою до виконання за наявності відповіді від виконавця за підписом уповноваженої особи та завірена печаткою виконавця. Виконавець надсилає затверджену заявку протягом 6 робочих годин з моменту її отримання за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти (п.3.1 контракту).

Умови перевезення, зазначені у заявці, мають переважне право стосовно умов цього договору (п.3.2. контракту).

Відповідно до п.5.1.контракту валюта платежів - EUR.

Оплата перевезення (послуги) провадиться замовником на підставі оригіналу рахунку виконавця англійською мовою із зазначенням: адреси компанії, маршрутом, номерів тягача та причепа, а також копії накладної CMR з позначкою вантажоодержувача про прийом вантажу від виконавця (п. 5.2. контракту).

Згідно п.5.3. контракту оплата провадиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строк 3 календарні дні з моменту вивантаження. Кошти, які приходять на рахунок виконавця та призначені для оплати послуг третіх осіб, є транзитними та не стають його власністю (доходом). Вартість послуг за договором у такому разі включає плату виконавцю та витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання цього Договору.

Пунктом 5.6. контракту зазначено, що датою платежу вважається дата списання коштів із розрахункового рахунку замовника.

Згідно п.5.7. контракту оплата банківських комісій провадиться спільно, замовник оплачує комісії свого банку, а комісії решти банків оплачує виконавець.

За результатами здійснення перевезення (надання послуг) виконавець складає акт наданих послуг, який протягом 10 днів з моменту надання послуг (здійснення перевезення) надсилається замовнику на погодження та підписання. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту замовник не підпише та не направить виконавцю підписаний акт або не надасть мотивованої відмови від його підписання у той же термін, акт наданих послуг вважається прийнятим та підписаним сторонами без зауважень (п. 5.8. контракту).

Відповідно до п.6.1. контракту у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань з перевезення сторони несуть відповідальність, встановлену в Конвенції про договір; міжнародного транспортного перевезення вантажів автомобільним транспортом (КДПН).

Виконавець несе відповідальність за збереження вантажу, що відбулася після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачу вантажу (п. 6.2. контракту).

Усі суперечки чи розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором або у зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п. 7.1. контракту).

Відповідно до п.7.2. контракту у разі неможливості вирішення спорів чи розбіжностей шляхом переговорів, сторони передають їх на розгляд до господарського суду за місцем знаходження виконавця та використовують процесуальне право України.

Згідно п.9.1. контракту цей контракт набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022 року.

Позовні вимоги ТОВ "Артронд" обґрунтовує тим, що останній надав відповідачеві транспортні послуги по перевезенню на загальну суму 31850,00 євро, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами наданих послуг, чим виконав належним чином взяті на себе зобов`язання по контракту.

Однак, відповідач не оплатив послуги надані позивачем відповідно до п.5.3 контракту, чим заборгував останньому 31850,00 євро.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1750) відповідач частково сплатив позивачу заборгованість в сумі 19992,00 євро, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку ТОВ "Артронд" відкритого в ПАТ "Райффайзен Банк" за період з 28.11.2022 року по 14.03.2023 року.

А відтак, заборгованість відповідача перед позивачем складає 11858,00 євро.

Враховуючи відсутність відзиву на позов та приписи ст. 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 366 ГПК України визначає, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

Частиною 1 ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Право, що застосовується до договору, охоплює, в тому числі права та обов`язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору (ст.47 вказаного Закону).

Частиною 1 ст.74 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону (ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Пунктом 1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

30.01.2002 року між Україною та Румунією укладено Договір про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах (ратифікований 07.09.2005 року та набрав чинності з 30.10.2006 року).

Статтею 1 вказаного договору між Україною та Румунією визначено, що громадяни однієї договірної сторони користуються на території другої договірної сторони щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї договірної сторони. Це положення поширюється і на юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства кожної з договірних сторін. Громадяни однієї договірної сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду, органів прокуратури в Україні та органів Громадського міністерства у Румунії, органів нотаріату в Україні та публічних нотаріусів у Румунії (які надалі іменуються "установи юстиції") та в інші установи другої договірної сторони, до компетенції яких належать цивільні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і громадяни цієї договірної сторони. Цивільними справами в розумінні цього договору вважаються також сімейні та комерційні справи.

Як вже було зазначено вище п.7.2. контракту сторони погодили, що вирішення спорів відбувається в господарському суді за місцем знаходження виконавця.

Аналіз наведених вище норм права та міжнародного договору, з урахуванням правовідносин між позивачем і відповідачем, свідчить про наявність у позивача права на звернення з позовом до відповідача до Господарського суду Чернівецької області, а у відповідача - наявність права бути відповідачем по справі з усіма наданими законодавством України правами і обов`язками як сторони і учасника справи. Судом не встановлено законодавчих чи міжнародно-договірних обмежень та/або заборон щодо розгляду цієї справи в Господарському суді Чернівецької області відповідно до норм чинного законодавства України.

Укладений між сторонами контракт є підставою для виникнення господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України (в тому числі - з договорів). Аналогічні приписи встановлені і в статтях 173, 174 ГК України.

Договором, відповідно до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 року (надалі - Конвенція).

За приписами ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Згідно зі статтею 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Позивач на підтвердження виконання ним зобов`язань з міжнародного перевезення вантажу за замовленням відповідача надав копії міжнародних товарно-транспортних накладних, в яких містяться підтвердження (печатка і підпис відповідача) про відвантаження товару.

Відповідачем не надано жодних заперечень щодо отримання ним від позивача товару згідно наявних в матеріалах справи CMR, за якими на оплату відповідачу були виставлені рахунки на загальну суму 31850,00 євро.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Однак, відповідач порушив строк виконання зобов`язань, передбачений контрактом №3.

Відповідно до п.п. 5.1. та 5.3. контракту оплата провадиться у євро шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строк 3 календарні дні з моменту вивантаження. У матеріалах справи не містяться докази про узгодження сторонами контракту інших строків проведення розрахунків або сплати відповідачем авансових платежів.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем виконані умови контракту №3 від 20.08.2021 року, що підтверджується наступними документами: замовлення-договір №АРТ00025 від 28.03.2022 року, CMR №219551 від 30.03.2022 року, CMR №219050 від 28.03.2022 року, акт наданих послуг №31 від 04.04.20222 року на загальну суму 2200,00 євро, рахунок №26 від 01.04.2022 року; замовлення-договір№АРТ00026 від 29.03.2022 року, CMR №б/н від 30.03.2022 року, акт наданих послуг №30 від 04.04.2022 року на загальну суму 2150,00 євро, рахунок №27 від 01.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00028 від 04.04.2022 року, CMR №738864 від 05.04.2022 року, акт наданих послуг №32 від 09.06.2022 року на загальну суму 3100,00 євро, рахунок №29 від 08.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00027 від 04.04.2022 року, CMR №219963 від 05.04.2022 року, акт наданих послуг №33 від 08.06.2022 року на загальну суму 1700,00 євро, рахунок №28 від 06.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00030 від 18.04.2022 року, CMR №219034 від 20.04.2022 року, акт наданих послуг №38 від 10.06.2022 року на загальну суму 2500,00 євро, рахунок №31 від 22.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00031 від 20.04.2022 року, CMR №219758 від 21.04.2022 року, акт наданих послуг №39 від 09.06.2022 року на загальну суму 1950,00 євро, рахунок №32 від 22.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00032 від 22.04.2022 року, CMR №219132 від 21.04.2022 року, акт наданих послуг №34 від 10.06.2022 року на загальну суму 2800,00 євро, рахунок №33 від 22.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00033 від 26.04.2022 року, CMR №б/н від 27.04.2022 року, акт наданих послуг №41 від 09.06.2022 року на загальну суму 2150,00 євро, рахунок №34 від 29.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00034 від 26.04.2022 року, CMR №б/н від 27.04.2022 року, акт наданих послуг №36 від 09.06.2022 року на загальну суму 2150,00 євро, рахунок №35 від 29.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00035 від 26.04.2022 року, CMR №б/н від 27.04.2022 року, акт наданих послуг №35 від 10.06.2022 року на загальну суму 2150,00 євро, рахунок №36 від 29.04.2022 року; замовлення-договір №АРТ00037 від 04.05.2022 року, CMR №948063 від 04.05.2022 року, акт наданих послуг №42 від 09.06.2022 року на загальну суму 1800,00 євро, рахунок №39 від 06.05.2022 року; замовлення-договір №АРТ00038 від 06.05.2022 року, CMR №905856 від 06.05.2022 року, акт наданих послуг №43 від 10.06.2022 року на загальну суму 2900,00 євро, рахунок №37 від 06.05.2022 року; замовлення-договір №АРТ00036 від 02.05.2022 року, CMR №219622 від 02.05.2022 року, акт наданих послуг №40 від 09.06.2022 року на загальну суму 2500,00 євро, рахунок №38 від 06.05.2022 року.

Відтак, відповідач був зобов`язаний оплатити позивачу кошти за перевезення товару по контракту в строк 3 календарні дні з моменту вивантаження.

Судом досліджено, що у кожній із зазначених товарно-транспортних накладних є відмітка про одержання вантажу, із печаткою та підписом одержувача.

Тим не менш, належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відповідачем повної оплати заборгованості, матеріали справи не містять.

Однак, судом врахована часткова сплата відповідачем SC ETUFARM SRL, заборгованості в сумі 19992,00 євро, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача залишок заборгованості в сумі 11858,00 євро. Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про заборгованість відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог перед позивачем за поставлений товар у розмірі 11858,00 Євро.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторона посилались як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог останнього про стягнення з SC ETUFARM SRL заборгованості в розмірі 11858,00 євро, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно зі ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Представником позивача, 17.05.2023 року, до закінчення судових дебатів подано до суду клопотання про стягнення з відповідача понесених витрати з перекладу документів у розмірі 14600,00 грн, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Позивач обгрутновує свої вимоги про стягнення додаткових витрат з відповідача тим, що ним неодноразово на вимогу суду здійснювався переклад процесуальних документів, що призвело до неочікуваних витрат в розмірі 14600 грн, які підтверджені документально.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/8443/17 від 11.05.2018 року та практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом досліджено копії документів, які підтверджують додаткові витрати позивача, зокрема: договір про надання послуг з письмового перекладу, копії актів прийому-передачі послуг з перекладу, копії квитанцій про сплату вказаних послуг.

Надані представником позивача докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат пов`язаних із прибуттям в судові засідання позивача в розмірі 6382,91 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з перекладом відповідних документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном, згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах, визначених 129 ГПК.

В зв`язку із задоволенням судом позовних вимог сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6529,47 грн та понесені судові витрати в сумі 14600,00 грн підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Артронд" (58000, м.Чернівці, Чернівецька область, вул. Герцена, 1-А) до SC ETUFARM SRL (810118, Румунія, повіт Бреїла, мун. Бреїла, блв. Доробанцілор, №784, оф.1, корп.С1, поверх 1) про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні з нерезидентом України у сумі 11858,00 Євро, що еквівалентно 435307,18 грн - задовольнити п повному обсязі.

2.Стягнути з SC ETUFARM SRL (810118, Румунія, повіт Бреїла, мун. Бреїла, блв. Доробанцілор, №784, оф.1, корп.С1, поверх 1, код RO26712223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артронд" (58000, м.Чернівці, Чернівецька область, вул. Герцена, 1-А, код 37830407) заборгованості в сумі 11858,00 Євро, що еквівалентно 435307,18 грн, судовий збір в розмірі 6529,47 грн та понесені додаткові судові витрати в сумі 14600,00 грн.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст складено та підписано 12.06.2023 року

Суддя Гушилик С.М.