Постанова

від 08.06.2023 по справі 208/5733/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 208/5733/21

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/3700/22

Провадження № 51 - 840 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 та

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000435 від 03 червня

2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката

ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року засуджено ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

У задоволенні цивільного позову законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу і комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи по 1 372 гривні

96 копійок за кожну.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

03 червня 2021 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «AUDI 100» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в темний час доби по сухому покриттю проїзної частини вул. Михайла Грушевського в напрямку вул. Сергія Слюсаренка в м. Кам`янське Дніпропетровської області. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого на перехресті вул. Михайла Грушевського та вул. Сергія Слюсаренка, позначеного дорожнім знаком 5.35.1 та дорожньою розміткою 1.14.3 Правил дорожнього руху, ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3.б та 18.1 Правил дорожнього руху, не діяв належним чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити на смузі свого руху пішохода ОСОБА_10 , який у темпі спокійного кроку перетинав пішохідний перехід зліва направо відносно руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу та не надав дорогу пішоходу, внаслідок чого здійснив наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на праву бічну частину тіла пішохода. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть у кареті швидкої допомоги

03 червня 2021 року о 21 годині 12 хвилин.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_9 в частині призначення покарання і вирішення цивільного позову скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України призначено покарання у виді позбавленні волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 , яка діє в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок суду першої інстанції та вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає висновок апеляційного суду про неможливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України безпідставним та необґрунтованим, а висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства вважає правильним. Зокрема зазначає, що ОСОБА_6 під час вчинення кримінального правопорушення був тверезим, дозволену швидкість руху не перевищував, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, визнав свою провину та співпрацював з органом досудового розслідування, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди зупинив автомобіль та викликав швидку медичну допомогу, намагався відшкодувати заподіяну шкоду і порозумітися з потерпілою стороною та вважає, що дорожня транспортна пригода сталася також через необережні дії самого ОСОБА_10 . Указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано відшкодування ОСОБА_6 витрат на поховання ОСОБА_10 в сумі 9 950 гривень та не допитано свідків на підтвердження зазначених обставин. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення взагалі не врахував обставини, які пом`якшують покарання. Вважає, що цивільний позов ОСОБА_9 не відповідає вимогам закону та не підлягає задоволенню.

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ст. 127 ч. 3 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Санкція ст. 286 ч. 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та неправильне вирішення цивільного позову, просила скасувати вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без застосування положень ст. 75 КК України та задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який офіційно працевлаштований, за постійним місцем проживання скарг не має, утримує малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання, апеляційний суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на які у касаційній скарзі посилається захисник ОСОБА_7 . Обставин, які обтяжують покарання, судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що при призначенні покарання суд першої інстанції не надав належної оцінки наслідкам протиправних дій ОСОБА_6 у вигляді загибелі людини та позицію законного представника малолітнього потерпілого, яка наполягала на суворому покаранні, а також конкретні обставини кримінального провадження, згідно з якими ОСОБА_6 допустив наїзд на ОСОБА_8 на пішохідному переході.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що перевагу в русі мав саме пішохід ОСОБА_8 , він перетинав дорогу повільно і його дії не були для ОСОБА_6 раптовими, а тому суд першої інстанції помилково врахував перебування ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння та його необережність при перетинанні пішохідного переходу.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому основне мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_6 апеляційним судом, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_6 покарання за матеріалами кримінального провадження не встановлено та у касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 не наведено.

Що стосується посилання в касаційній скарзі на відшкодування ОСОБА_6 витрат на поховання ОСОБА_10 , то в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані на підтвердження цього та не долучено таких даних до касаційної скарги. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди потерпілою стороною заявлено не було і судами першої та апеляційної інстанцій цивільний позов у цій частині не вирішувався. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_9 зазначала про те, що ОСОБА_6 не намагався вибачитись за вчинене перед батьками ОСОБА_10 , які не заявляли позовних вимог, та не поніс жодних матеріальних витрат на допомогу родині загиблого, у том числі на поховання.

Доводи про неправильне вирішення апеляційним судом цивільного позову про відшкодування моральної шкоди також є необґрунтованими.

Згідно зі ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як видно із матеріалів кримінального провадження, представником малолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 21 липня 2021 року пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди, з урахуванням уточненого цивільного позову від 31 січня 2022 року, в сумі 500 000 гривень.

Згідно зі ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч. 3 ЦК України).

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Мотивуючи своє рішення в частині вирішення цивільного позову, апеляційний суд дійшов до правильного висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цивільного позову та вдався до оцінки обставин, які на його обґрунтованість не впливають.

Суд апеляційної інстанції заначив, що не було враховано, що ОСОБА_8 втратив будь-який зв`язок з батьком з часу його смерті та як дитина відчував хвилювання через припинення спілкування. Обставина необізнаності

ОСОБА_8 про смерть батька за таких умов не може свідчити про відсутність моральних втрат, оскільки було порушено звичний для дитини зв`язок з рідним батьком. Крім того, на час завершення судового розгляду ОСОБА_8 дізнався про смерть ОСОБА_10 і він відчуває хвилювання з даного приводу.

При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 , апеляційний суд виходив з того, що малолітньому потерпілому ОСОБА_8 завдано значних душевних страждань, пов`язаних зі смертю батька, безповоротна втрата якого, незалежно від обставин окремого проживання, спричинила та спричинятиме у подальшому йому психологічне напруження та розчарування, оскільки рідний батько більше не братиме участь у його вихованні. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що малолітній ОСОБА_8 назавжди втратив батька, якого йому інша особа замінити не зможе, незаконні дії ОСОБА_6 позбавили його позитивних емоцій з приводу батька.

Виходячи із вимог розумності та справедливості суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з

ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 , яка діє в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 і скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від

12 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3