Ухвала

від 12.06.2023 по справі 296/5491/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/5491/23

2/296/2080/23

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2023 рокум. Житомир

Суддя Корольовського районного суду Житомира Драч Ю.І. вирішуючи питання про відкриття провадження, дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирського державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогами якими просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 10509,32 грн. 51139,06 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки його майновий стан не дозволяє сплатити йому судовий збір.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 Цивільного процесуального кодексу України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі

Позивачем не надано доказів в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору. Разом з цим, в матеріалах справи наявна довідка про заробітну плату за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 з якої вбачається, що загальна сума доходів позивача за вказаний період склала 199728,67 грн., тому підстав вважати, що судовий збір перевищує 5% розміру його річного доходу за попередній календарний рік немає. а відтак його клопотання задоволенню не підлягає.

Оскільки прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору то позовна заява подана без дотримання вимог статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивачем не сплачено судовий збір.

Відповідно до п. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, п. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до вимогст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, суд приходить до висновку , що пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір не передбачено».

З наведеного вбачається, що позивач при поданні зазначеної позовної заяви має сплатити судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та подати до суду квитанцію про його сплату.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 1073 грн 60 коп. та не більше 13420,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позов ОСОБА_1 до Житомирського державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід залишити без руху.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід залишити без руху

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. І. Драч