Рішення

від 24.05.2023 по справі 367/5619/19

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/5619/19

Провадження №2/367/850/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Шемігон В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм», Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

До Ірпінськогоміського судуКиївської областінадійшла позовназаява ОСОБА_1 до Публічногоакціонерного товариства«Трест «Південзахідтрансбуд»,Товариства зобмеженою відповідальністю«СтілАрм»,Центрального відділудержавної виконавчоїслужби містаМиколаїв Головноготериторіального управлінняюстиції уМиколаївській областіпро визнанняправа власностіна майнота зняттяарешту змайна.В позовнійзаяві позивачзазначає,що 06.06.2012між ПАТ«Трест «Південзахідтрансбуд»(продавець)та ОСОБА_1 (покупець)було укладенодоговір купівліпродажу квартириза адресою АДРЕСА_1 загальною площею59,3кв.м.,який тогож днябуло посвідченоприватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуШевченко A.B.та зареєстрованоу державномуреєстрі правочинівза номером5037808. Пунктом 2.3даного договорувизначено,що правовласності наквартиру переходитьвід продавцядо покупцяз моментудержавної реєстраціїцього договору.Згідно зч.3ст.334ЦК Україниправо власностіна майноза договором,який підлягаєнотаріальному посвідченню,виникає унабувача змоменту такогопосвідчення абоз моментунабрання законноїсили рішеннямсуду провизнання договору,не посвідченогонотаріально,дійсним. Враховуючи державну реєстрацію вказаного договору право власності на квартиру квартири за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 59,3кв.м. у встановленому законодавством України порядку було набуте позивачем. Нею повністю виконані свої зобов`язання за вказаним договором щодо оплати квартири, про що зазначено в п. 3.3 вказаного договору. Так, внесено на рахунок відповідача 432 059,80 грн. Зазначена у вказаному договорі квартира була передана покупцеві від продавця за актом приймання передачі від 06.06.2012р. У 2012 році було укладено договори на отримання житлово-комунальних послуг, на її заведено особові рахунки. Вона регулярно оплачувала отримувані житлово-комунальні послуги. Отже, вона є дійсним власником вказаного майна ще з 2012 року, користується майном, вчиняє дії по утриманню цього майна, справно оплачуючи житлово-комунальні послуги. Проте, у серпні 2015 року заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» про зобов`язання відповідача виконати зобов`язання за договором від 19.02.2004р. № 7/3 1-04 про новацію договору на пайову участь у будівництві житла від 26.12.2002р. та передати Міністерству оборони України квартири площею 89,105кв.м. орієнтовною вартістю 774 589,77 грн. у межах Києва та квартири площею 151,52кв.м. орієнтовною вартістю 952 606,24 грн. в інших регіонах України. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015 року у даній справі позов задоволено, зобов`язано ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» виконати зобов`язання за договором від 19.02.2004р. № 7/31-04 про новацію договору на пайову участь у будівництві житла від 26.12.2002р. та передати Міністерству оборони України квартири площею 89,105 кв.м. орієнтовною вартістю 774 589,77 грн. у межах Києва та квартири площею 151,52 кв.м. орієнтовною вартістю 952 606,24 грн. в інших регіонах України. Вказане судове рішення набрало законної сили і на його виконання 10.11.2015 року господарським судом Миколаївської області було видано відповідний наказ. 06.05.2016 року заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Миколаївської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015р. у справі № 915/1469/15, а саме: витребувати у ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» на користь Міністерства оборони України

три квартири, серед яких (за твердженням слідчого) і квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,3кв.м. загальною вартістю 293 715 грн. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.05.2016 року заяву задоволено, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015р. у даній справі шляхом витребування у ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» на користь Міністерства оборони України три квартири, серед яких (за твердженням слідчого) і квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,3кв.м. загальною вартістю 293 715 грн. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 р. у справі № 915/1469/15 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2016 р. було скасовано в частині витребування вищезазначеної квартири. Вказаною постановою Південно-Західний апеляційний господарський суд визнав за нею право власності на квартиру. Вона дізналася, що у Центральному ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області відкрито виконавче провадження № 4845596, відповідно якого, старшим державним виконавцем Лисицею Ю.В. винесено постанову про арешт квартири АДРЕСА_2 , та заборону на її відчуження. Своїм листом від 05.02.2019 вих. № 3832 Центральний відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного управління юстиції у Миколаївській області зазначив, що в державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з квартири, незважаючи на скасування вищезазначеної ухвали. Враховуючи викладене просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та скасувати арешт квартири АДРЕСА_2 , та заборону на її відчуження. Стягнути з відповідачів на її користь сплачений збір у розмірі 5089,00грн.

Відповідачем ТОВ «СтілАрм» подано до суду заяву, в якій зазначено що позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні. Позивач у своїй позовній заяві посилається на укладений договір купівлі-продажу від 06.06.2012 року. Таким чином, слід було внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не було здійснено. У позивача будо достатньо часу для державної реєстрації. Позивач своїм правом не скористався, і звернувся з позовом про визнання права власності та зняття арешту з майна після спливу строку давності. Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛАРМ», Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна - відмовити у повному обсязі. Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились. Через канцелярію суду представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує з зазначених у позові підстав. Просить судові витрати покласти на відповідача - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Трест «Південзахідтрансбуд» не забезпечив явку свого представника. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» не забезпечив явку свого представника. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області не забезпечив явку свого представника. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Трест "Південзахідтрансбуд" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,30кв.м., який того ж дня було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком А.В. зареєстровано в реєстрі за № 3441 та зареєстровано у державному реєстрі правочинів за номером 5037808. Пунктом 2.3 даного договору визначено, що право власності на квартиру переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно акту приймання-передачі до договору купівлі продажу квартири від 06 червня 2012 року вбачається, що продавець передав, а покупець прийняв квартиру, що є предметом договору купівлі продажу квартири від 06 червня 2012 року, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_3 . Продавець передав, а покупець отримав оригінал технічного паспорту на квартиру, що є предметом договору купівлі-продажу квартири від 06 червня 2012 року.

ОСОБА_1 виконані свої зобов`язання за вказаним договором щодо оплати квартири, про що зазначено в п. 3.3 вказаного договору: внесено на рахунок відповідача 432 059,80 грн., про що свідчать копії попереднього договору, за яким здійснювалась оплата, та платіжне доручення №ВН_95 від 14.03.2012 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру обтяжень постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: 48455963, видавник: Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; особою, майно якої обтяжується, є ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд».

Згідно листа начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 05.02.2019 № 3832 підстави для зняття арешту накладеного 08.04.2016 року з квартири АДРЕСА_4 , у зв`язку з скасуванням ухали господарського суду Миколаївської області від 19.05.2016 року по справі № 915/1469/15 у державного виконавця відсутні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Так, відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" (редакція станом на 22.06.2012 року), обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" (редакція станом на 22.06.2012 року), заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об`єкт нерухомого майна або більша за площею його частина.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі Конвенція), закріплено право на справедливий суд.

З огляду на норми частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Однак, позивач уклавши договір купівлі-продажу спірної квартири з ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», не здійснила державної реєстрації правочину та права власності ні в органах технічної інвентаризації, ні у відповідному державному реєстрі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року, зокрема, витребувано у ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» на користь Міністерства оборони України квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 59,3кв.м.

Водночас постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2018 року ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року у справі № 915/1469/15 в частині витребування у Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» на користь Міністерства оборони України квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,3кв.м. - скасовано. У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015р. у справі № 915/1469/15 шляхом витребування у Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» на користь Міністерства оборони України квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,3кв.м. - відмовлено.

При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позову у цій справі, апеляційний суд виходив з того, що задовольняючи апеляційну скаргу у справі № 915/1469/15, апеляційний господарський суд встановив, що станом як на дату прийняття господарським судом Миколаївської області рішення від 27.10.2015 року, так і на дату винесення оскаржуваної ухвали від 19.05.2016 року у даній справі, ОСОБА_1 мала право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,3 кв.м. Право власності апелянта на спірну квартиру виникло 06.06.2012, одночасно із чим ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» втратило право власності стосовно цього об`єкту. Таким чином, відповідач не мав законних підстав для передачі нерухомого майна у власність інших осіб. Разом з тим, через те, що ОСОБА_1 не було залучено судом до участі у розгляді справи вона була фактично позбавлена права захисту своїх законних прав та інтересів як власник спірного об`єкту нерухомості. Водночас, зміна господарським судом Миколаївської області способу та порядку виконання рішення господарського суду від 27.10.2015 року у даній справі шляхом витребування у ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» на користь Міністерства оборони України квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,3 кв.м., істотно впливає на реалізацію ОСОБА_1 своїх прав як власника цього нерухомого майна.

Отже, із встановлених судами обставин, можна дійти висновку, що права ОСОБА_1 у зв`язку з придбанням за договором купівлі-продажу квартири від 06 червня 2012 року підпадають під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) дійшла висновку: «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».

Встановивши належність квартири позивачу, яка здійснила повне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу від 06 червня 2012 року та лише не зареєструвала свої права, суд дійшов висновку про захист права позивача шляхом зняття обтяжень, накладених за зобов`язаннями відповідача, та визнання права власності.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Як зазначалося вище, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2018 року ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року у справі № 915/1469/15 скасовано частково та відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року шляхом витребування у ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» на користь Міністерства оборони України спірної квартири.

Зазначена постанова набрала законної сили, а тому встановлені в ній обставини про те, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 червня 2012 року набула право на спірну квартиру, за умови неспростування іншими особами, є встановленою обставиною (зокрема для Міністерства оборони України як учасника справи № 915/1469/15) і не потребує додаткового доведення.

Щодо позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18)).

ТОВ «Стіл Арм» заявило клопотання про застосування позовної давності.

Встановивши, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася лише у 2018 році, а відповідач не довів, що позивач довідався або міг довідатися раніше, ніж поза межами трирічного строку до дня звернення до суду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не пропустила позовну давність.

Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, неє обов`язковою для суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також,при задоволенніпозову увідповідності дост.141ЦПК України,з відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір, оскільки Центральним відділом державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області позивачу було відмовлено у знятті арешту.

У зв`язку з вищевикладеним, керуючись Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", Законом України «Про виконавче провадження», ст.15, 16, 256, 257, 319, 328, 334, 392, 655, 657 ЦК України, ст. 12, 81, 83, 89, 141, 142, 247, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм», Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 та заборону на її відчуження.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 5089,00грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза