Рішення

від 09.06.2023 по справі 580/239/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року справа № 580/239/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача 2 щодо розгляду скарги позивача від 22.10.2022;

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо внесення 29.11.2022 інформації про наявність податкового боргу у сумі 51 039,00 грн до ІКП позивача;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 №0637594-2403-2301 за підписом керівника (виконуючого обов`язки) ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) В. Лушникова;

- стягнути з відповідача 2 на користь позивача шкоду, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;

- стягнути з відповідача 1 на користь позивача шкоду, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що, не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, в порядку адміністративного оскарження подала 22.10.2022 скаргу до відповідача 2. Відповідач 1 29.11.2022 вніс до ІКП позивача інформацію про наявність податкового боргу у сумі 51 039,00 грн. 07.12.2022 відповідач 2 рішенням № 1609516199-00-06-01-04-06 залишив скаргу позивача без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін. Позивач вважає дії відповідача 1 при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, дії відповідача 2 щодо розгляду її скарги та спірне податкове повідомлення-рішення протиправними.

Вказала, що відповідач 1, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, не дотримався форму «Ф», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 21.02.2022 № 86.

Крім того, в порушення вимоги норми п. 58.1.1 ст. 58 ПК України в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не вказано підставу визначення грошового зобов`язання, а саме: ППР не містить інформації, на підставі якого рішення Черкаської міської ради було здійснено розрахунок, зокрема, в якій редакції застосовано рішення органу місцевого самоврядування, за якою ставкою нараховано суму належного до сплати податку.

В порушення вимог Порядку від 28.12.2015 № 1204 спірне податкове повідомлення-рішення не містить посилання на пункт та статтю законодавчого акта, згідно яким зроблено розрахунок податкових зобов`язань - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Натомість податкове повідомлення-рішення містить посилання на п. 286.5 ст. 286, ст. 287, ст. 288 розділу XII ПК України. Цими статтями ПК України унормовано нарахування фізичним особам сум плати за землю, що проводиться контролюючими органами (та місцезнаходженням земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), а також порядок сплати податку на землю.

Всупереч вимог Порядку № 1204 та норми ст. 266.5.1 ст. 266 ПК України в розрахунку податкового повідомлення-рішення не зазначено ставку податку.

Крім того, вказує позивач, відповідач 1, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, не врахував, що об`єкт нерухомого майна: товарний склад-майстерня загальною площею 1701,3 кв. м. по АДРЕСА_1 відноситься до групи 125 «Будівлі промислові та склади» на підставі підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не підлягає оподаткуванню.

Також винесення та направлене податкове повідомлення-рішення відбулося з порушенням строку, визначеного ПК України. Так, згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України та п. 1 розділу ІІІ Порядку податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік повинні направлятися платникам такого податку до 01.07.2022. Податкове повідомлення-рішення № 0637594-2403-2301 було прийнято відповідачем 1 08.08.2022, тому направлене на адресу позивача із порушенням строків.

Крім того, позивач вказує, що при розгляді її скарги від 22.10.2022 відповідач 2 не врахував зазначені вище порушення норм податкового законодавства відповідачем 1 при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.

Також скаргу позивача від 22.10.2022 відповідач 2 отримав 27.10.2022. Тому, з цієї дати сума грошового зобов`язання за податком - нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вважається неузгодженою. Рішення відповідача 2 від 07.12.2022 № 1609516199-00-06-01-04-06, яким закінчено адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, позивач отримала 12.12.2022. Разом з тим, вказує позивач, податковий борг за грошовим зобов`язанням по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за спірним податковим повідомленням-рішенням у позивача міг виникнути після узгодження цієї суми та внаслідок її несвоєчасної сплати, тобто після 26.12.2022. Враховуючи це, внесення 29.11.2022 даних про наявність у позивача податкового боргу в розмірі 51 039,00 грн, визначеному оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є податковими правопорушеннями контролюючих органів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подали до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом правомірно. Так, згідно з даними ІКС «Податковий блок», які надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності - ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1701,3 кв. м. Вказала, що у випадку, коли промислова будівля не належить промисловому підприємству, будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства. ФОП ОСОБА_1 з 01.08.2015 по 30.09.2021 перебувала на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2021 здійснила перехід на загальну систему оподаткування та відповідно реєстраційних та облікових даних платника податків використовує такі види економічної діяльності: 56.30 - обслуговування напоями; 38.32 - відновлення відсортованих відходів; 96.02 - надання послуг перукарнями та салонами краси; 25.12- виробництво металевих дверей і вікон; 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основна); 38.11 - збирання безпечних відходів; 93.29 - організування інших видів відпочинку та розваг; 23.12 - формування й оброблення листового скла. Таким чином, вказує представник відповідачів, немає підтвердження, що нежитлові приміщення, які належать позивачу, використовуються за призначенням у господарській діяльності. Отже, будівлі, споруди, що використовуються власником не за призначенням, оподатковуються на загальних підставах.

Крім того, вказала, що форма податкового повідомлення-рішення, затвердженого Порядком 1204, не передбачає зазначення рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок податку на нерухоме майно на території громади.

Також зазначила, що відповідно до п. 2 глави 13 розділу IV Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.01.2021 № 5 на період процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. На підставі рішення про коригування сум від 01.02.2023 №35/23-00-24-07-10 по коду платежу 18010300 код території «UА71080490000022110» податкове зобов`язання на суму 51 039,00 грн, зменшено в ручному режимі.

Крім того, вказала, що позивач не здійснює діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), тому товарний склад майстерня загальною площею 1701.3 кв. м. є об`єктом оподаткування. Також відсутні підтвердження, що приміщення використовуються позивачем у господарській діяльності, оскільки, не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП. Вказує, що відповідач 2 правомірно залишив скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Також зазначила, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету. У позовній заяві позивач просить стягнути з ДПС України та відокремленого підрозділу ДПС, а не з бюджетних асигнувань держаного органу. Тому така позовна вимога взагалі не може бути задоволена.

10.02.2023 позивач подала до суду пояснення проти заперечень відповідача, викладених у відзиві, в яких зазначила, що відзив не містить заперечень і спростувань наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.07.2015 та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 Обслуговування напоями, 93.29 Організація інших видів відпочинку та розваг, 23.12 Формування й оброблення листового скла, 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон, 38.11 Збирання безпечних відходів, 38.32 Відновлення відсортованих відходів.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2021позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7121884000:02:000:0445, площею - 2,61 га, на якій розміщено товарний склад-майстерня, загальною площею 1701,3 кв. м. А-1 та прибудова за адресою АДРЕСА_1 .

08.08.2022 Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0637594-2403-2301 форма Ф, за яким згідно з п. 286.5 ст. 286, п. 287.5 ст. 287, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 51 039,00 грн.

27.10.2022 позивач подала до Державної податкової служби України скаргу від 22.10.2022 на податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 № 0637594-2403-2301.

07.12.2022 Державна податкова служба України прийняла рішення за результатами розгляду скарги позивача, яким залишено податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 № 0637594-2403-2301 без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що позивач не здійснює діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), тому товарний склад-майстерня загальною площею. 1701,3 кв. м. є об`єктом оподаткування.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, дії відповідача 2 щодо розгляду скарги позивача від 22.10.2022 на податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 № 0637594-2403-2301 та дії відповідача 1 щодо внесення інформації щодо наявності податкового боргу до ІКП позивача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до норм п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно із п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, будівлі промислові та склади.

Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесені зміни до підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до яких: не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до ДК 009:2010 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів, C Переробна промисловість, D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво. Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Суд наголошує, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливо у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Тому, за умови, що об`єкт нерухомості який належить, зокрема, фізичній особі, використовується у господарській діяльності такої особи (з урахуванням виду діяльності по КВЕД), за функціональним призначенням щодо промислового виробництва, вказане і є підставою для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266 2 статті 266 ПК України.

Як встановив суд, згідно із відомостями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2021, позивач є власником товарного складу-майстерні, загальною площею 1701,3 кв. м, розташований за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Різдвяна, буд. 175/1.

Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта (реєстраційний номер ЧК 101201009991) об`єкт нерухомого майна: товарний склад-майстерня, що розташовані по вул. Різдвяній, 175/1 у м. Черкаси, має код ДКБС - 1252.9, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 класифікується як «склади та сховища інші».

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець за видами економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 Обслуговування напоями, 93.29 Організація інших видів відпочинку та розваг, 23.12 Формування й оброблення листового скла, 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон, 38.11 Збирання безпечних відходів, 38.32 Відновлення відсортованих відходів.

Аналізуючи зазначені види діяльності позивача, суд встановив, що згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010 види діяльності за кодами 23.12 «Формування й оброблення листового скла» та 25.12 «Виробництво металевих дверей і вікон» відповідають класифікації у секції С «Переробна промисловість», а види діяльності за кодами 38.11 Збирання безпечних відходів», 38.32 Відновлення відсортованих відходів відповідають класифікації у секції Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами».

Враховуючи зазначене вище, суд встановив, що вказаний товарний склад-майстерня віднесений до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та враховуючи основну діяльність позивача за класифікацією у секціях С та Е КВЕД ДК 009:2010, використовується останньою у господарській діяльності за призначенням, тому зазначена будівля не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Тому, суд вважає, що у позивача наявні підстави для застосування норм підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266 2 статті 266 ПК України.

Також, суд вбачає вірним твердження позивача про те, що податковий орган помилково при винесені спірного податкового повідомлення-рішення, посилається в ньому на положення відповідні пункти ст. 286 (Порядок обчислення плати за землю), ст. 287 (Строк сплати плати за землю), ст. 288 (Орендна плата) ПК України, позаяк у спірному податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган повідомив позивача про її обов`язок сплатити суму грошового зобов`язання, визначену за податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачений положеннями статті 266 ПК України.

Тому, суд дійшов висновку, що податковий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, не дотримався норм податкового законодавства, що є підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень, адже останнє за своєю суттю є незаконним й підлягає скасуванню.

При цьому, суд вважає, що не є підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи позивача щодо того, що відповідач порушив вимоги норм ПК України, оскільки ППР не містить інформації, на підставі якого рішення Черкаської міської ради було здійснено розрахунок, зокрема, в якій редакції застосовано рішення органу місцевого самоврядування, за якою ставкою нараховано суму належного до сплати податку, адже за вимогами пп. 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України спірне рішення містить відомості про суму та підстави для нарахування податкового зобов`язання з посиланням на відповідні норми ПК України, а також інші відомості. При цьому, норми ПК України, не містять вимог до змісту ППР, зокрема, у частині обов`язкового зазначення рішення Черкаської міської ради та його редакції.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача 2 щодо розгляду скарги позивача від 22.10.2022, суд зазначає таке.

Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених ПК України.

У свою чергу, рішення відповідача 2 за результатами розгляду зазначеної скарги позивача є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, тому визнання дій відповідача 2 протиправними не призведе до відновлення порушеного права.

Дії відповідача 2 щодо розгляду скарги позивача від 22.10.2022 на податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 №0637594-2403-2301 відбулися внаслідок дії прямих приписів ст. 56 ПК України з огляду на неузгодженість ППР та жодним чином не свідчить про правомірність/неправомірність дій ДПС України при розгляді скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення.

Отже, оскаржувані дії відповідача 2 за результатами розгляду скарги позивача саме по собі не породжує у платника будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджає реалізації її права, та, як наслідок, не створює для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення її прав, тому позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача 1 щодо внесення 29.11.2022 інформації про наявність податкового боргу у сумі 51 039,00 грн до ІКП позивача, суд вважає таке.

Відповідно до п. 2 глави 13 розділу IV Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.01.2021 №5 на період процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. На підставі рішення про коригування сум за від 01.02.2023 №35/23-00-24-07-10 по коду платежу 18010300 код території «UA71080490000022110» податкове зобов`язання на суму 51 039,00 грн зменшено в ручному режимі, що підтверджується копією витягу з ІКП позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Тож, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з ДПС України та ГУ ДПС у Черкаській області шкоди, заподіяну протиправними діями у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на користь позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 21.3 ст. 21 ПК України шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтями 1173 та 1174 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Відповідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Згідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових осіб.

Відповідно до пункту 114.2 статті 114 ПК України шкода заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

Пунктом 114.4 статті 114 ПК України визначено, що шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду.

Отже, особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 ПК України, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Так, згідно з ст. 128 ПК України податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.

Податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:

прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;

невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;

прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов`язання або податкового боргу платника податків;

перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;

незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;

безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.

У спірних правовідносинах суд встановив, що за позивачем рахувалась заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у сумі 51 039,00 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 08.08.2022 №0637594-2403-2301, приймаючи яке контролюючий орган керувався приписами ст. ст. 54, 266 ПК України.

Водночас, враховуючи дані ІКП позивача така заборгованість у ній відсутня.

При цьому, визначаючи суму податкового зобов`язання за 2021 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган керувався положеннями ст. 266 ПК України, що згідно до п. 128.2 ст. 128 ПК України не є податковим порушенням, відшкодування шкоди за вчинення якого згідно з п.114.2 ст.114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення.

Також суд врахував, що сума грошового зобов`язання у цій справі не є узгодженою, та, враховуючи, що позивач скористалася процедурою адміністративного оскарження та в подальшому оскаржила спірне податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, як наслідок таке податкове зобов`язання не створило для позивача обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 ПК України, тому не може вважатись заподіяною шкодою.

Таким чином, позовну вимогу про стягнення шкоди суд вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.08.2022 №0637594-2403-2301, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2021 рік у сумі 51 039,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ