Ухвала

від 12.06.2023 по справі 640/31431/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31431/20

УХВАЛА

про зупинення провадження в справі

12 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Горяйнова А.М., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Височанської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України (в особі Голови ліквідаційної комісії ВГСУ), Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Вищого господарського суду України (в особі Голови ліквідаційної комісії ВГСУ) (далі - відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправними дій держави Україна, в особі відповідача-1, який порушив права позивача на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 385203,60 грн, внаслідок застосування норм Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», які визнані неконституційними відповідно до рішення Конституційного Суду України рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020;

- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді неотриманої вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 385203,60 грн, завдану законом, що визнаний неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

У подальшому ОСОБА_1 заявлено клопотання про зупинення провадження в справі до закінчення касаційного розгляду справи №818/1793/18, яка пов`язана із справою, що розглядається, предметом доказування.

Апеляційним судом установлено, що 07 жовтня 2019 року Верховним Судом у справі №818/1793/18 відкрито провадження за касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року за позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити дії. Предметом судового дослідження в рамках зазначеної справи виступають дії органу Пенсійного фонду України щодо проведення перерахунку пенсії, зважаючи на встановлену Конституційним Судом України неконституційність застосованого закону.

При цьому ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року справу №818/1793/18 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оскільки є підстави для відступу від позиції Верховного Суду, сформованої Об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у справах №808/1628/18, 922/1391/18, №805/1312/16-а, в частині, що стосується осіб, які звертаються до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами на підставі Рішення Конституційного Суду України, ухваленого за конституційною скаргою позивача.

У зазначеній ухвалі судом констатується, зокрема, про недопустимість ситуації, коли особі, яка, виконавши всі вимоги чинного законодавства, спромоглася отримати рішення Конституційного Суду України про визнання застосованого судом правового акта неконституційним, вказане не дає практичного результату у вигляді відновлення порушених прав судом.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з розділом 4 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколами №11 та №14) справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Разом з тим відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Kraska v. Switzerland» від 19 квітня 1993 року ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Виходячи з обставин цієї справи та справи №818/1793/18, колегія суддів указує на подібність спірного питання щодо застосування до позивача норми, яка визнана Конституційним Судом України неконституційною.

Згідно з положеннями частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тим часом, на момент постановлення цієї ухвали, суд касаційної інстанції в межах розгляду справи №818/1793/18 розглядає питання про відступлення від висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду у справах №808/1628/18, 922/1391/18, №805/1312/16-а.

З огляду на викладене апеляційний суд уважає, що для виконання положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та постановлення рішення, яке забезпечить дотримання принципу верховенства права, закріпленого у статті 6 Кодексу, об`єктивно неможливо розглянути цю справу до вирішення Верховним Судом справи №818/1793/18.

Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 2 цієї правової норми суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Отже, відсутня норма, яка б урегульовувала порядок дій суду у випадку необхідності дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які наведені вище.

Проте відповідно до положень частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відтак, судова колегія приходить до висновку про необхідність застосувати аналогію закону та задовольнити клопотання позивача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 236, 290, 311, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Зупинити провадження у справі №640/31431/20 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №818/1793/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді А.М. Горяйнов

Л.Т. Черпіцька