Постанова

від 08.06.2023 по справі 398/1012/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2023 року м. Кропивницький

справа № 398/1012/23

провадження № 22-ц/4809/652/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л., (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Чельник О. І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області,

відповідачі : Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Дубровська Н. М.) від 09 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Перший заступник керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської областіпред`явив позов до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 у якому просив про таке:

1)визнати незаконним та скасувати рішення Олександрівської сільської ради № 472 від 22 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність»;

2)витребувати у ОСОБА_1 на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області земельну ділянку за кадастровим номером 3520380400:51:000:0334 площею 0,2713 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивував тим, що постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2022 року у справі № 398/3015/22, яка набрала законної сили 19 вересня 2022 року, ОСОБА_2 , депутата сьомого скликання Олександрівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Суд встановив, що 20 жовтня 2020 року під час голосування за рішення сесії Олександрівської сільської ради № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 (батьку ОСОБА_2 ), діючи в умовах реального конфлікту інтересів, він не повідомив сесію про виникнення реального конфлікту інтересів та взяв участь у голосуванні за вказане рішення.

На підставі рішення 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради від 20 жовтня 2020 року № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність»ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку за кадастровим номером 3520380400:51:000:0334 площею 0,5213 га, з яких 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під одно- та двоповерховою житловою забудовою із земель житлової та громадської забудови та 0,2713 га ріллі для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, то, на думку прокурора, воно є незаконним і відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» може бути визнане у судовому порядку незаконними.

Прокурор вказав, що право власності, яке набуте ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного незаконного рішення органу місцевого самоврядування, є таким що набуте всупереч закону. Натомість територіальна громада Олександрівської сільської ради незаконно позбавлена права комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Як на правову підставу своїх вимог прокурор послався на норми ЦК України, ЗК України, Закони України «Про запобігання корупції» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 10 березня 2019 рок № 442/730/17, від 30 червня 2020 року № 19/028-10/13 тощо.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі. Роз`яснено першому заступнику керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Судове рішення мотивоване тим, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що питання щодо визначення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:51:000:0334 не порушується, а є вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, а саме виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/бездіяльністю Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому така вимога підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому предметно така вимога підсудна окружному адміністративному суду.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з судовим рішенням першої інстанції, керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області Артем Моргай звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу суду, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість справи до предметної та суб`єктної юрисдикції адміністративного суду, оскільки спір є цивільноправовим і предметом цього спору є поновлення цивільних прав територіальної громади у сфері земельних відносин.

Відзив на апеляційну скаргу (короткий зміст)

Представник Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області адвокат Кривонос А. І. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому не погодився з доводами прокурора щодо належності справи до юрисдикції загальних судів. Підтримав ухвалу суду першої інстанції.

Позиції учасників справи, висолені у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Прокурор Сігіда Л. А. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу.

Інші учасники справи повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися.

Представник Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області адвокат Кривонос А. І. надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду заяву в якій повідомив, що він не може з`явитися до суду, бо з урахуванням його віку та стану здоров`я він не має змоги пересуватися на великі відстані. Клопотань щодо відкладення розгляду справи або надання йому можливості брати участь у судовому засідання за межами зали суду не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції вважав, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач неправильно визначив юрисдикційну належність справи та помилково звернувся з позовом до суду в порядку цивільного судочинства, в той час, як між сторонами по справі виник публічно-правовий спір, який належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, а оскаржуване судове рішення першої інстанції (ухвала) не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на це вважається «судом, встановленим законом» лише той судовий орган, котрий має відповідну юрисдикцію щодо розгляду та вирішення конкретної справи.

Своєю чергою судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 15 травня 2019 року у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18 та інших.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 2, 7, 19 ст. 4 КАС України наведено визначення ряду понять:

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, згідно з ч. 3 цієї статті Кодексу адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі й заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Натомість згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Вирішуючи питання розмежування юрисдикцій адміністративних і загальних судів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 126/1373/17 сформувала правову позицію, яка надалі неодноразово була повторена Судом в інших рішеннях. Її суть зводиться до того, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

У іншій справі № 826/13628/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, перший заступник керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської областізвернувся в суд з такими позовними вимогами:

визнати незаконним та скасувати рішення Олександрівської сільської ради № 472 від 22 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність»;

витребувати у ОСОБА_1 на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:51:000:0334 площею 0,2713 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування було прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного із депутатів, який брав участь у голосуванні, що вказує на порушення антикорупційного законодавства та інтересів територіальної громади, якій належала земельна ділянка. Оскаржуване рішення мало наслідком незаконний перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 , а тому позов направлений на відновлення права комунальної власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особивиникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер.

У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та заявляти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою такого позову є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради.

Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільноправовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25-28), від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 3 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18)).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Оскаржуване прокурором рішення Олександрівської сільської ради № 472 від 22 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи ( ОСОБА_1 ) та дія якого вичерпується його виконанням.

Водночас беручи до уваги зміст ч. 2 ст. 78, п. «б) ч. 1 ст. 81, 118 ЗК України, це рішення є підставою виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Предметом спору є не лише законність рішення органу місцевого самоврядування, а й правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Об`єктом спору є сама земельна ділянка, яку прокурор просив суд витребувати у ОСОБА_1 , а сам спір обумовлений порушенням прав Олександрівської територіальної громади незаконною, на думку прокурора, передачею цієї ділянки з комунальної у приватну власність.

Таким чином. враховуючи всі три критерії, які впливають на визначення предметної та суб`єктної юрисдикції (суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин) у їх сукупності, колегія суддів вважає, що переданий на розгляд суду спір є цивільноправовим і відноситься до юрисдикції загальних судів (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Суд першої інстанції помилково посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17 жовтня 2018 у справі № 380/624/18, адже предметом оскарження у тій справі було рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою і в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, яким передано у власність земельну ділянку другому відповідачу, а тому оспорювання правомірності набуття фізичною спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

В позовній заяві прокурор посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду у цивільній справі № 442/730/17, в якій предмет та підстави позову є аналогічними, але суд першої інстанції це посилання проігнорував.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Вимоги апеляційної скарги керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області задовольнити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 березня 2023 року скасувати й направити справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 09 червня 2023 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник