Рішення

від 22.01.2024 по справі 398/1012/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1012/23

провадження №: 2/398/282/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" січня 2024 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Дубровської Н.М., з участю секретаря судового засідання Баранник Н.В., прокурора Поташенка А.В., розглянувши позовну заяву Першого заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року перший заступник керівника Олександрійської оружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.09.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як депутата сьомого скликання Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень, оскільки останній під час голосування 20.10.2020 за прийняття рішення сесії Олександрівської сільської ради № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 (своєму батькові), перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів, не повідомив сесію про виникнення реального конфлікту інтересів та взяв участь в голосуванні за вказане рішення. Судове рішення набрало законної сили 30.09.2022 року.

Відповідно до вказаної постанови суду ОСОБА_2 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки визначені Законом, перед голосуванням 22.10.2020 року на 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради та проголосував за рішення № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 , який є його батьком, проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,5213 га, з яких 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під одно та двоповерховою житловою забудовою із земель житлової та громадської забудови та 0,2713 га ріллі для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_2 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, що проявилось у голосуванні 22.10.2020 року на 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради за рішення № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 , який є його батьком, проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,5213 га, з яких 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під одно та двоповерховою житловою забудовою із земель житлової та громадської забудови та 0,2713 га ріллі для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Так, ОСОБА_2 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради,відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки, визначені Законом, перед голосуванням 22.10.2020 року на 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради за рішення № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Крім того, в умовах реального конфлікту інтересів на вищевказаній сесії сільської ради взяв участь в голосуванні за рішення № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 . Тим самим останній вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор Поташенко А.В. позовні вимоги підтримав. Посилаючись на обставини викладені у позові, просив визнати незаконним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування, витребувати земельну ділянку та стягнути судові витрати.

Представник Попельнастівської сільської ради Кривонос А.І. подав заяву про розгляд справи без участі представника з запереченнями проти задоволення позовних вимог. Матеріали справи містять відзив.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні 22.11.2023 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд на підставі ст.223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є акти органів місцевого самоврядування.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, у прокурора наявні підстави для звернення до суду з даним позовом на захист порушених інтересів держави. Позов прокурора має на меті захист інтересів держави з метою усунення негативних наслідків, завданих вчиненням адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, реалізуючи, таким чином, передбачене ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» право на звернення до суду із позовною заявою в статусі позивача.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності надання дозволу на виготовлення та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для передачі у приватну власність, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

За змістом ч. 2 ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. (ч. 2 ст.328 ЦК України).

Підстави припинення права власності визначені ст.346 ЦК України та за правилом ч.2 вказаної статті право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування(п. «г» ч.3 ст.152 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст.90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із змісту ст.153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України). Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права (ч.1 ст.125 ЗК України).

Згідно із ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Даний позов поданий до Олександрійського міськрайонного суду за правилами виключної підсудності (ст. 30 ЦПК України), оскільки земельна ділянка (нерухоме майно) знаходиться в межах території Олександрійського району, що відноситься до територіальної юрисдикції суду.

Судом встановлено, що постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.09.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як депутата сьомого скликанняОлександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень, оскільки останній під час голосування 20.10.2020 за прийняття рішення сесії Олександрівської сільської ради № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 (своєму батькові), перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів, не повідомив сесію про виникнення реального конфлікту інтересів та взяв участь в голосуванні за вказане рішення.

Судове рішення набрало законної сили 30.09.2022 року.

Відповідно до вказаної постанови суду ОСОБА_2 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки визначені Законом, перед голосуванням 22.10.2020 року на 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради та проголосував за рішення № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 , який є його батьком, проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,5213 га, з яких 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під одно та двоповерховою житловою забудовою із земель житлової та громадської забудови та 0,2713 га ріллі для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_2 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, що проявилось у голосуванні22.10.2020 року на 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради за рішення № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 , який є його батьком, проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,5213 га, з яких 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під одно та двоповерховою житловою забудовою із земель житлової та громадської забудови та 0,2713 га ріллі для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду від 19.09.2022 у справі № 398/3015/22 встановлено наступні факти, які не потребують доказування при розгляді даної справи:

ОСОБА_2 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради,відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки, визначені Законом, перед голосуванням 22.10.2020 року на 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради за рішення № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП;

ОСОБА_2 в умовах реального конфлікту інтересів на вищевказаній сесії сільської ради взяв участь в голосуванні за рішення № 472 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 . Тим самим останній вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 .Крім цього, слід зазначити таке.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Правонаступником Олександрівської сільської ради є Попельнастівська рада Олександрійського району Кіровоградської області, виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Верховної ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», Розпоряджень Кабінету Міністрів України №716-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Кіровоградської області», № 593-р від 13.05.2020 «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Кіровоградської області», Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням першої сесії Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області восьмого скликання від 25.11.2020 № 18 «Про початок реорганізації Олександрівської сільської ради шляхом приєднання до Попельнастівської сільської ради» Олександрівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області увійшла та перебуває у складі об`єднаної територіальної громади Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Олександрівської сільської ради).

Об`єднана територіальна громада, в розумінні ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», вважається утвореною з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

За цим Законом об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, а також сільських, селищних рад, що приєдналися до об`єднаної територіальної громади, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Припинення сільських, селищних рад шляхом об`єднання та приєднання до об`єднаної територіальної громади відбувається за спеціальними правилами, визначеними Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

Законом встановлено, що припинення юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється без повідомлення про неї органу, що здійснює державну реєстрацію, а також без збирання вимог кредиторів, отримання їхньої згоди.

Таким чином, з моменту прийняття на пленарному засіданні новообраної ради рішення про реорганізацію сільських, селищних рад, які приєдналися (об`єдналися) до об`єднаної територіальної громади, їх повноваження, як юридичної особи, припинено не зважаючи на відсутність відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому саме Попельнастівська сільська рада має бути відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут та далі за текстом положення законів наводяться в редакціях, чинних станом на час вчинення адміністративного правопорушення) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 того ж Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 45 названого Закону сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Загальний склад ради визначається відповідно до закону про вибори. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч. 12 ст. 46 того ж Закону сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 59 названого Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Відповідно до ч. 10 тієї ж статті названого Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 59-1 того ж Закону сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

З аналізу положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу. Визначено правовий статус депутата місцевої ради. Передбачено обов`язки кожного депутата та порядок дій ради, органів ради у випадку конфлікту інтересів.

Якщо Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» врегульовано правовий статус, склад та повноваження і порядок дій органів місцевого самоврядування, то терміни «реальний конфлікт інтересів», «потенційний конфлікт інтересів» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання корупції».

Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення недоліків корупційних правопорушень.

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 того ж Закону особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Згідно ст. 1 того ж Закону правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є депутати місцевих рад.

Згідно ч. 1 ст. 28 того ж Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

В даному випадку у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів в момент участі в голосуванні за рішення № 196 від 18.08.2020«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області».

Відповідно до абз. 11, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Як передбачено ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядкуза заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Альтернатива у вказаній статті зазначена, виключно, щодо вибору способу оскарження рішення прийнятого за наявності конфлікту інтересів (скасування органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, чи визнання незаконними рішень в судовому порядку), і не передбачає іншої компетенції суду, ніж визнання такого рішення незаконним, у порядку, встановленим процесуальним законом

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року в справах № 237/2574/17, № 237/2242/17, від 31.10.2018 у справі № 810/2500/16.

У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 2010 року, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).

Частиною першою статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина четверта статті 7 Конвенції ООН проти корупції).

Згідно із частиною четвертою статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.

Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.

Саме ці вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону України «Про запобігання корупції».

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.03.2019 у справі № 442/730/17 назвала помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для скасування прийнятого рішення, де голос особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, не був вирішальним та не вплинув на правомірність прийняття цього рішення, а також, що чинним законодавством не передбачено безумовного скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого за наявності конфлікту інтересів.

Отже, для встановлення факту порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Таким чином, рішення Олександрівської сільської ради № 472 від 22.10.2020 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, а тому воно є незаконним.

В даному випадку орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, оскільки рішення, що є предметом спору приймала Олександрівська сільська рада Олександрійського району, правонаступником якої є Попельнастівська сільська рада Олександрійського району, та яка в свою чергу не може звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки позивач і відповідач будуть співпадати в одній особі.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Правові акти органу місцевого самоврядування, що не належать до нормативних, є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Такі акти можуть бути визнані незаконними лише у судовому порядку.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, у прокурора наявні підстави для звернення до суду з даним позовом на захист порушених інтересів держави.

Позов прокурора має на меті захист інтересів держави з метою усунення негативних наслідків, завданих вчиненням адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, реалізуючи, таким чином, передбачене ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» право на звернення до суду із позовною заявою в статусі позивача.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для передачі у приватну власність, яке проведене з порушенням вимог антикорупційного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства беззаперечно становить суспільний інтерес.

На підставі статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, щоземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Враховуючи особливу суспільну значущість земель, незаконна передача у власність земельних ділянок свідчить про порушення інтересів держави у сфері охорони земель, ефективного використання земельних ресурсів.

20.11.2020 ОСОБА_1 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400510000334 площею 0,2713 га.

Таким чином, з власності держави в особі територіальної громади Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, незаконно вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3520380400510000334 площею 0,2713 га.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкти цих прав.

Таким чином, законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Зокрема, в частині третій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на даний час міститься положення про те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, зважаючи на положення ч. 2 ст. 16, ст. 387 ЦК України, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, наявні підстави для витребування на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, позов керівника Олександрійської оружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до платіжного доручення №2118 від 13.12.2022 року Кіровоградською обласною прокуратурою сплачено 5368,00 грн. судового збору, при поданні позову. Тому, з відповідачів в рівних частках на користь Кіровоградської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Першого заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Олександрівської сільської ради №472 від 22.10.2020 року "Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність".

Витребувати у ОСОБА_1 на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:51:000:0334 площею 0,2713 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури в розмірі 5368 грн 00 коп., а саме по 2684 грн 00 коп з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26 січня 2024 року.

Суддя Н.М. Дубровська