Постанова

від 13.06.2023 по справі 335/870/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.06.2023 Справа № 335/870/23

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 335/870/23 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження №22-ц/807/1312/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонкідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року у справі за позовом представника ОСОБА_2 , адвоката Журавльова Дениса Ігоровича до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» про стягнення інфляційних втрат за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року представник ОСОБА_2 , адвокат Журавльов Денис Ігорович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» про стягнення інфляційних втрат за договором позики.

Позовна заява, мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року у справі № 335/7868/20 з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» (далі по тексту - ТОВ «Наполеон») солідарно на користь позивача стягнуто суму грошових коштів розміром 1 410 753,60 грн, що еквівалентно 50 080 доларів США за курсом, встановленим Публічним акціонерним товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту - ПАТ КБ «Приватбанк») станом на 14 вересня 2020 року, 50% річних за несвоєчасне повернення суми позики розміром 294 870,63 грн за період з 15 квітня 2020 року по 14 вересня 2020 року, штраф за порушення строків повернення позики у розмірі 20 000 грн, а всього 1 725 624,23 грн. Рішення набрало законної сили 27 травня 2021 року. За вказаним рішенням були видані виконавчі листи, які 06 серпня 2021 року були звернуті до примусового виконання приватному виконавцю Безмагоричних М.А. Рішення було виконане 01 серпня 2022 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок приватного виконавця.

Внаслідок тривалого невиконання рішення відбулось знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. За період з 28 травня 2021 року по 01 серпня 2022 року втрати від інфляції склали 389 059,63 грн відповідно до наведеного у позові розрахунку.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» на корись ОСОБА_2 інфляційні втрати за період з28 травня 2021 року по 01 серпня 2022 року у розмірі 389 059,63 грн

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати за період з 28 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 108 888,58 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог розміром 544,44 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог розміром 544,44 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що в провадженні Орджонікідзевського районного судум Запоріжжя вже знаходиться аналогічна цивільна справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 335/4646/22, суддя Рибалко Н.І.), предметом позову у вказаних цивільних справах є невиконання, на думку позивача, умов договору позики та рішення Орджонкідзевського районного суду м. Запоріжжя. Суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України, не перевірив позовну заяву на відповідність вимогам п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у звязку з чим вважає, що провадження у цій справі не могло бути відкритим у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2023 року це 268 400 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684 грн (2684 грн х 100 = 268 400 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 389 059,63 грн, проте, рішення суду апелянтом оскаржується в частині задовлених позовних вимог на суму 108 888,58 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якї не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення провністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково позов про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Наполеон» на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат за період з 28 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 108 888,58 грн, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі у спірний період мали грошові зобов`язання перед позивачем, визначені договором позики та підтвердженні рішенням Орджонікідзевського районного сду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року у справі № 335/7868/20 (провадження № 2/335/400/2021), яке набрало законної сили 27 травня 2021 року, про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суми загальним розміром 1 725 624,23 грн, що еквівалентно 50080, 00 доларів США за курсом продажі, встановленим ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 14 вересня 3020 року ( 1 долар США =28,17 грн), яке своєчасно не виконили, а відтак спір стосується порушення грошового зобов`язання, тому є підстави для стягнення інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України. Визначаючи час прострочення виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок зі сплати заборгованості у відповідачів виник з моменту надбрання вищевказаним рішення суду законної сили 27 травня 2021 року, зазначивши, що фактично грошове зобов`язання виконано 01 серпня 2022 року. При цьому суд першої інстанції звільнив відповідачів від цивільної правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання у період дії воєнного стану.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна сторонга має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 25 березня 2019 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір позики між фізичними особами (далі - Договір позики), відповідно до якого Позикодавець (позивач) передав, а Позичальник (відповідач-1) прийняв у власність грошові кошти у сумі 1 357 168,00 грн, що еквівалентно 50 080,00 доларів США за курсом продажі, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» станом на день укладання Договору (1 долар США = 27,10 грн).

Також, 25 березня 2019 року між ТОВ «НАПОЛЕОН» в особі директора Олещенко Р.М. (далі - Поручитель) та позивачем ОСОБА_2 був укладений Договір поруки (далі - Договір поруки), відповідно до якого Поручитель зобов`язується відповідати перед Позикодавцем за виконання усіх зобов`язань ОСОБА_1 , що виникли з Договору позики між фізичними особами, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Строк виконання зобов`язання за основним Договором було встановлено до 14 квітня 2020 року.

У зв`язку із невиконанням умов основного Договору, ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Наполеон» про стягнення грошових коштів, штрафу та відсотків річних за неналежне виконання зобов`язань за договорами позики та поруки.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року у справі № 335/7868/20 з ОСОБА_1 та ТОВ «Наполеон» солідарно на користь позивача стягнуто суму грошових коштів розміром 1 410 753,60 грн, що еквівалентно 50 080 доларів США за курсом, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 14 вересня 2020 року, 50% річних за несвоєчасне повернення суми позики розміром 294 870,63 грн за період з 15 квітня 2020 року по 14 вересня 2020 року, штраф за порушення строків повернення позики у розмірі 20 000 грн, а всього 1 725 624,23 грн. Дане рішення набрало законної сили 27 травня 2021 року (а.с. 10-17).

За вказаним рішенням були видані виконавчі листи, які 06 серпня 2021 року були звернуті до примусового виконання приватному виконавцю Безмагоричних М.А. У цей же день вказаним приватним виконавцем були відкриті відповідні виконавчі провадження щодо боржників ОСОБА_1 та ТОВ «Наполеон» (а.с. 18-20, 22-23, 25).

Рішення було виконане 01 серпня 2022 року шляхом перерахування грошових коштів рахунок приватного виконавця, у зв`язку із чим останнім у цей же день винесено постанови про закінчення виконавчих провадження щодо боржників ОСОБА_1 та ТОВ «Наполеон» (а.с. 21, 26, 31).

Позивач вказує, що за цей період відбулись інфляційні процеси, внаслідок яких грошові кошти були знецінені, а тому просив суд стягнути з відповідачів солідарно інфляційні втрати за вказаний період.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Предметом спору у даній справі є стягнення інфляційний втрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 28 травня 2021 року по 01 серпня 2022 року у розмірі 389059, 63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року у справі № 335/7868/20, яке набуло законної сили 27 травня 2021 року, встановлено, що 25 березня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність грошові кошти у сумі 1 357 168,00 грн, що еквівалентно 50 080,00 доларів США за курсом продажі, встановленого ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на день укладення Договору (1 доллар США=27,10 грн). Факт одержання грошей підтверджується в тому числі розпискою, власноруч написаною ОСОБА_1 в момент передачі йому суми позики.

Згідно умов Договору позики, суму грошових коштів, еквіваленту 50 080,00 доларів США, Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві готівкою в строк до 17 квітня 2020 року. Після повернення позики в повній сумі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку. У разі неможливості повернення розписки Позикодавець повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність розписки Позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку про повернення грошових коштів (п.3 Договору).

Отже, відповідно до п. 1 Основного Договору, предметом Основного Договору є гршові кошти в сумі 1 357 168,00 грн, що еквівалентно 50 080,00 доларів США за курсом продажі, встановленим ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на день укладення Договору (1 доллар США=27,10 грн). Строк виконання зобов`язання за Основним

договром складає до 14 квітня 2020 року (п.2.1-2.2 Договору поруки).

Цього ж дня, 25 березня 2019 року між ТОВ « Наполеон» в особі його директора Олещенко Р.М. та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати перед позикодавцем за виконання усіх зобов`язань за вищезазначеним договорм позики.

За вищевказаним рішенням суду було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Наполеон» на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів у розмірі 1 410 753,60 грн, що еквівалентно 50 080,00 доларів США за курсом продажі, встановленим ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 14 вересня 2020 року (1 долар США = 28,17 грн); 50 % річних за несвоєчасне провернення суми позики в розмірі 294 870,63 грн за період з 15 квітня 2020 року по 14 вересня 2020 року; штраф за порушення строків повернення позики у розмірі 20 000 грн, а всього 1 725 624,23 грн (а.с.10-17).

В силу дії ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням суду у справі № 335/7868/20, яке набуло законної сили 27 травня 2021 року, суд встановивши, що у передбачений договором позики строк позикодавець не повернув позику прийшов до висновку про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Наполеон» на користь ОСОБА_2 передані за договором позики грошові кошти у розмірі 1410753 грн, що еквівалентно 50080, 00 доларів США за курсом продажі, встановленим ПАТ КБ « ПриватБанк» станом на 14 вересня 2020 року ( 1 долар США =28,17 грн).

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення"індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

У постанові від 07 липня 2020 року № 296/10217/15-ц,провадження №14-727цс19 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила: оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін)-це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги,то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванняму становленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті-гривні,а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо заситосування вдповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що переглядається апеляційним судом, грошове зобов`язання на підставі договору позики виникло між сторонами у гривнях із застосування еквіваленту в іноземній валюті (доларах США).

Також в подальшому, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики, зазначивши борг у гривнях (1 410 753,60 грн) по курсу НБУ станом на 14 вересня 2020 року (1 долар США=28,17 грн), що становить 50 080,00 доларів США.

Рішенням Орджонікідзевського районного судум. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року застосовуючи до спірних правовідносин частину другу статті 533 ЦК України позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Наполеон» борг в гривнях у розмірі 1 410 753,60 грн із застосування еквіваленту в іноземній валюті станом на 14 вересня 2020 року (1 долар США = 28,17 грн), що становить 50 080,00 доларів США, оскільки грошове зобов`язання ОСОБА_1 тривало, офіційний курс гривні до долара США змінився.

З позовом позивач звернувся у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, що виникло внаслідок невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів у національній валюті України із застосуванням еквіваленту в іноземній валюті, а тому у спірних правовідносинах відсутні підстави для стягнення інфляційних нарахувань згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже висновки суду першої інстанції щодо необхідності стягнення на користь ОСОБА_2 інфляційних нарахувань з урахуванням їх правової природи є помилковими, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені шляхом застосування судом першої інстанції у справі № 335/7868/20 еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.

Суд не надав вказаним обставинам належну оцінку при ухваленні рішення, тому прийшов до помилкового висновку про задовдленння позову.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у разі прострочення виконання грошового зобов`язання у даному випадку, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення 3% річних від простроченої суми.

Проте, з таким позовом до суду позивач не звертався, а відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом вмпадках.

З огляду на вищевикладене, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права - статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат на борг виражений в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, та прийняти постанову про відмову у задовленні позовних вимог у справі у повному обсязі, задовольнивши частково вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норсм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч.1, п.2 ч.2, ч.13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. п.б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1 633,50 грн, відповідно до квитанції до платіжної інструкції та переказ готівки № 734 від 16 травня 2023 року (а.с.94).

Таким чином, враховуючи, що у задовленні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі, тому відповідачу за рахунок позивача належить до компенсації сума судового збору за подання апеляційної скраги у розмірі 1 633,50 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Орджонкідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року у цій скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову представника ОСОБА_2 , адвоката Журавльова Дениса Ігоровича до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» про стягнення інфляційних втрат за договором позики відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 633,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 13 червня 2023 року.

Головуючий, суддя Суддя СуддяПодліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.