Рішення

від 13.06.2023 по справі 309/1601/23

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/1601/23

Провадження № 2/309/316/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Вишківської селищної ради, про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Вишківської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок.

В обґрунтування позову посилається на те, що 07.03.1971року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 . Протягом 1980-1981 років її чоловіку ОСОБА_5 було надано дозвіл на право виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 . Фактично вони почали будівництво у 1980 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер, надалі усіма будівельними роботами вона займалася самостійно і вже з 1984 року разом з двома дітьми вже проживала у побудованому будинку за адресою АДРЕСА_2 . У 2021 році вона захотіла подарувати будинок своїй дочці та звернулася з цього приводу до приватного нотаріуса, одна він їй пояснив, що потрібен правовстановлюючий документ. З метою отримання правовстановлюючого документу вона звернулася до державного реєстратора і їй пояснили, що потрібно надати технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. На її замовлення було виготовлено технічний паспорт на будинок. У листопаді 2021 вона звернулася до Вишківської селищної ради із заявою про надання довідки про підтвердження поштової адреси її будинку по АДРЕСА_3 , на що їй повідомили, що рішення про присвоєння поштової адреси її житловому будинку не приймалося через відсутність погосподарського обліку, вживаються заходу щодо упорядкування поштових адрес. Протягом року відповідачем не було вжито жодних заходів щодо упорядкування поштових адрес та не було надано їй відповіді щодо підтвердження поштової адреси. В 2023 році вона повторно звернулася до відповідача з проханням видати довідку про підтвердження поштової адреси де їй було відмовлено та видано інші дві довідки, з яких фактично вбачається, що відповідна адреса існує. Потім вона звернулася до ТОВ «Хуст Земля Карпат» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, на що їй дано відповідь, що така заява не може бути задоволена, так як не надано правовстановлюючі документи на будинок. Отже відсутність документа, що посвідчує поштову адресу її будинку не дозволяє оформити їй право власності на будинок, що і змушує її звернутися до суду із даним позовом.

Посилаючись на викладене просить суд визнати за нею право власності житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою АДРЕСА_3 .

У відзиві на позов Вишківська селищна рада просить відмовити у його задоволенні. Посилається на те, що побудований будинок був спільним майном подружжя. Тобто позивач може у судовому порядку визнати право власності на частку в спільному майні. Однак у померлого було ще двоє дітей, які не можуть бути усунуті від спадкування. Також з доданих до заяви доказів не зрозуміло щодо особи чоловіка позивачки, і є недоведеним, що право на виконання будівельних робіт надавалося саме ОСОБА_6 . Указує, що при зверненні до відповідача за отриманням адресної довідки було відмовлено, оскільки АДРЕСА_2 , а в подальшому ОСОБА_7 не присвоювалось. Однак замість оскарження дій посадових осіб у порядку адміністративного судочинства, позивач звернулася з позовом про визнання права власності. Відповідач вважає, що даний позов заявлений формально не для визнання, а для набуття права власності, і не може бути задоволений.

У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити. Указує, що протягом півтора року відповідачем не було вжито жодних заходів щодо упорядкування поштових адрес об`єктам нерухомості та не було надано відповіді щодо підтвердження поштової адресу будинку у якому вона проживає. Своєю бездіяльністю відповідач порушує її конституційні права. Стосовно чоловіка, то такий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і після його смерті всіма будівельними роботами займалася вона. Тобто будинок добудувала вона сама і ні про яке спадкування не може йти мови.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Указує, що внаслідок невидачі відповідачем довідки про підтвердження адреси, позивачка не може оформити своє право власності на будинок.

У судовому засіданні представник відповідача Вишківської селищної ради заперечила проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві на позов. Додатково зазначила, що порядок присвоєння поштової адреси врегульовано Тимчасовим порядком затвердженим КМУ від 27.03.2019 №367, а також порядком затвердженим Вишківською селищною радою. Ними визначено перелік документів, які слід додати до заяви про присвоєння поштової адреси, і позивач таких документів не надавала.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд констатує наступне.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04.05.1984 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , а з 06.08.2008 року за адресою АДРЕСА_3 (а.с.4).

Встановлено, що 01.03.1971 року укладено шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого прізвище дружини змінилося на ОСОБА_9 (а.с.5).

Відповідно до рішення ВК Вишківської селищної ради народних депутатів від 27.06.1980 року затверджено рішення загальних зборів колгоспників №2 від 18.05.1980 року про згоду колгоспу «Прикордонник» на будівництво нового житлового будинку гр-ну ОСОБА_10 в с.Вишково вулиця Жовтнева. Попрошено ВК Хустської районної ради народних депутатів надати дозвіл ОСОБА_10 на будівництво нового житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.7).

Дозволом Хустської районної ради народних депутатів №5/81 надано ОСОБА_10 право на виконання будівельних робіт з будівництва двохповерхового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Дата початку будівельних робіт 19.03.1981 року, дата закінчення будівельних робіт 19.03.1984 року (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до листа ВК Вишківської селищної ради від 10.11.2021 року №1553, адресованого ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_3 , повідомлено, що довідку підтвердження (уточнення) поштової адреси селищна рада не може надати, у зв`язку з тим, що рішення про присвоєння поштової адреси житловому будинку по АДРЕСА_1 , не приймалося. У зв`язку з відсутністю погосподарського обліку в смт.Вишково, виконавчим комітетом вживаються заходи щодо упорядкування поштових адрес об`єктам нерухомості (а.с.17).

Згідно довідки ВК Вишківської ради від 01.02.2023 №63, виданій ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_3 , згідно рішення 14-ї сесії 5-го скликання Вишківської селищної ради №5 від 22.01.2008 року, вулиця Жовтнева перейменована на вулицю Шандора Фодов (а.с.13).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року не є перешкодою для оформлення спадкових прав.

Також слід зазначити, що порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями державними приймальними або державними технічними;

по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Відтак оскільки спірний будинок збудовано до 05.08.1992, такий не є самочинним будівництвом, то такий будинок є об`єктом нерухомого майна, на який може бути оформлено право власності особою, яка його збудувала (завершила будівництво).

Згідно з частинами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час проведення реєстрації) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За частиною 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Пунктом 80 Порядку № 1127 визначено, що Державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Якщо у відомостях про адресу завершеного будівництвом об`єкта, передбаченого цим пунктом, відсутні необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, застосовуються пункти 77 або 79 цього Порядку.

Якщо у відомостях про завершений будівництвом об`єкт, передбачений цим пунктом, відсутні необхідні відомості про нерухоме майно, передбачені пунктом 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, застосовується пункт 77 цього Порядку в частині відомостей про технічну інвентаризацію завершеного будівництвом об`єкта.

Згідно статті 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що у даному випадку відповідач Вишківська селищна рада не оспорює та не ставить під сумнів право власності позивача на спірний житловий будинок. Вбачається, що спір фактично виник внаслідок неналежного (на думку позивача) виконання Вишківської селищною радою (яка є суб`єктом владних повноважень) свої повноважень щодо видачі позивачу довідки про присвоєння адреси будинку, на який вона хоче оформити право власності. Однак у такому випадку належним способом захисту порушених прав позивача є саме оспорення бездіяльності суб`єкта владних повноважень у порядку передбаченому КАС України, а не ставити вимоги про визнання права власності. Суд вважає, що позивач не позбавлена можливості оформити право власності на будинку у разі наявності усіх необхідних документів.

Окрім того суд звертає увагу на те, що твердження позивача на необхідність отримання нею документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, для можливості оформлення нею права власності, з посиланням на п.42 Порядку є недоречним, оскільки указаний п.42 Порядку виключений на підставі Постанови КМУ№ 509 від 28.04.2021.

Натомість наразі порядок державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, врегульовано ст. 31 Закону, якою також визначено перелік документів, які необхідно подати, серед яких відсутній документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Вказане додатково підтверджує, що Вишківська селищна рада невидачею відповідної довідки не порушує право позивача на оформлення права власності на відповідний будинок.

Відтак, оскільки право позивача відповідачем не порушено, то у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати слід покласти на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 142, 206, 258-259, 264-265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Вишківської селищної ради, про визнання права власності на житловий будинок - відмовити.

Судові витрат покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13.06.2023 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.