Рішення

від 24.05.2023 по справі 396/922/19

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №396/922/19

2/705/220/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Піньковського Р.В.

при секретарі Прокопенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Круїз-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, який обґрунтовує наступним.

ОСОБА_2 02.05.2015 року близько 13.00 годин керував рейсовим пасажирським автобусом «MAN 9.150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «Круїз-Авто», рухаючись в світлу пору доби на ділянці дороги 34 км + 230 м автодороги Кіровоград - Платонове, в напрямку м.Кіровоград, зі сторони м.Новоукраїнка в порушення вимог п.п. 1.2, 1.5 і 2.3 (б,д) ПДР України, проявляючи особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, що виражалась у наявності, по ходу руху керованого транспортного засобу спуску, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та його напрямок, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, змінив напрямок руху керованого транспортного засобу та перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка відповідно до Правил дорожнього руху України поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив виїзд лівими колесами автобуса на зустрічне узбіччя з подальшим наїздом на бетонну плиту та металеву огорожу з наступним падінням автобуса з мосту.

У результаті ДТП пасажир автобуса ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких і помер.

Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11.10.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього, у вигляді загибелі ОСОБА_3 , його близьким родичам, а саме дочці ОСОБА_1 було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Оскільки власником автомобіля «MAN 9.150» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , на праві власності належить відповідачу, а саме ТОВ «Круїз-Авто». То просить стягнути з ТОВ «Круїз-Авто» (ідентифікаційний код юридичної особи - 33126373) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ):

-19331,34 в рахунок відшкодування витрат на поховання батька загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

-300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

-15000 грн. судових витрат пов`язаних з оплато позивачем правничої допомоги.

Відповідач в особі директора ТОВ «Круїз-Авто» Бойка В.М. на адресу суду надіслав відзив, в якому зазначив, що не визнають позовні вимоги та вважають позов необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню оскільки викладені в ньому обставини не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені допустимими доказами, виходячи з наступного.

Зазначивши, що ТОВ «Круїз-Авто» є Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю батька, ОСОБА_3 , Позивачка виходила з положень ч. 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України де шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Належність транспортного засобу автомобіля марки «MAN 9.150» реєстраційний номер НОМЕР_1 ТОВ «Круїз-Авто» встановлена та не заперечується Відповідачем. Зазначеним транспортним засобом керував водій ТОВ «Круїз-Авто» ОСОБА_2 , якого згідно з вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11.10.2016 року у справі №396/2104/15 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Отже в результаті ДТП та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_3 його близьким родичам, а саме дочці ОСОБА_1 , було завдано матеріальної та моральної шкоди. Визначаючи зміст та розмір шкоди Позивач ОСОБА_1 просить відшкодування витрати:

-пов`язаних з похованням батька у розмірі 19 331,34 грн.,

-відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька у розмірі 300 000 грн.

На їхню думку, таким чином Позивач всупереч судовій практиці про відшкодування шкоди намагається не тільки за рахунок завищеного розміру моральної шкоди отримати надмірну вигоду, а й отримати таку вигоду за рахунок неналежного відповідача.

У поданій позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що приватним акціонерним товариством «Провідна» у 2018 році було відмовлено у відшкодуванні шкоди з підстав передбачених ст.32.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме у зв`язку з тим, що пасажири транспортного засобу автомобіля марки «MAN 9.150» реєстраційний номер НОМЕР_1 були застраховані від нещасних випадків в ПрАТ «СК «Українська страхова група».

Разом з цим до позовної заяви не додано підтвердження звернень до іншого страховика по відшкодуванню шкоди заподіяного життю потерпілого.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в Постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, зазначено про правильне застосування норм права п.68-74.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має

право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів.

ТОВ «Круїз-Авто» на час настання страхового випадку 02.05.2015 року у відповідності до ст.7 Закону України «Про страхування» було здійснено одночасно два види обов`язкового страхування:

- Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (п.6 ч.1 ст.7 ЗУ «Про страхування»)

- Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (п.9 ч.1 ст.7 ЗУ «Про страхування»)

Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті було застраховане ТОВ

«Круїз-Авто» в ПрАТ «СК «Українська страхова група» відповідно до Договору доручення №62-2522-00031 обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Строк дії даного Договору з урахуванням автоматичної пролонгації складав з 01.02.2014 року до 01.02.2016 року. У відповідності до п.3.3. Договору страхова сума на кожного Застрахованого у всіх випадках склала 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17*6000=102000 грн. Вказаний вид обов`язкового страхування регулюється Постановою КМУ від 14 серпня 1996 p. N 959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті».

Згідно з ст.7 зазначеного Положення страховими випадками, що регулюються ним є: а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів було застраховане ТОВ «Круїз-Авто» в ПрАТ «СК «Провідна» відповідно до Додаткового договору №9 від 18.03.2015 року до Генерального договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №39/3910794/2402/14 від 26.11.2014 р. Вказаний вид обов`язкового страхування регулюється ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, відповідно до ст.27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховиком у разі смерті потерпілого здійснюються наступні виплати:

27.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

27.2. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

27.4. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

27.5. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

ПрАТ «СК «Провідна» в силу вимог ст.32.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнена від відшкодування лише одного виду страхових виплат, відшкодування шкоди, заподіяної

смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, саме у зв 'язку з тим, що пасажири транспортного засобу автомобіля марки «MAN 9.150» реєстраційний номер НОМЕР_1 були застраховані від нещасних випадків в ПрАТ «СК

«Українська страхова група» Таким чином Страховиком ПрАТ «СК «Провідна» на користь Позивачки повинні були виплачуватись кошти:

-моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Сума виплат повинна складати станом на день настання страхового випадку -1218x12= 14616 грн.

-відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Тобто 14 616 грн.

Всього належна до відшкодування Позивачу сума при умові звернення до Страховиків складала:

-102 000 (сто дві тисячі) грн. відповідно до Постанови КМУ від 14 серпня 1996 p. №959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» Страховик ПрАТ «СК «Українська страхова група».

-14 616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Страховик ПрАТ «СК «Провідна».

-14 616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника Страховик ПрАТ «СК «Провідна».

Вважають, що Відповідачем позов подано з вимогами до винної особи, а не до Страховика, та з урахуванням висновків Верховного Суду у задоволенні вимог по відшкодуванню шкоди заподіяного життю потерпілого слід відмовити.

Щодо відшкодування шкоди ТОВ «Круїз-Авто» в разі коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика зазначають наступне.

В частині витрат Позивача, що пов`язані з похованням батька у розмірі 19 331,34 грн., за рахунок належного Відповідача згідно ліміту відшкодування належить до виплати сума 14 616 грн. Таким чином перевищення фактичних витрат Позивача над лімітом складають 4 715 грн. Керівником ТОВ «Круїз-Авто» 04.05.2015 року саме з метою допомоги у похованні ОСОБА_3 його близьким родичам, а саме дочці ОСОБА_1 було перераховано 5000 гривен на картку Приватбанка. За таких обставин вважаємо, що ТОВ «Круїз-Авто» відшкодовано у добровільному порядку суму витрат допомоги у похованні ОСОБА_3 , що перевищує ліміт відповідальності страховика.

Також Позивачем заявлено до відшкодування моральну шкоду у розмірі 300 000 грн., перевищення ліміту відповідальності страховика в даному випадку складає - 285 384 грн. ТОВ «Круїз-Авто» вважає таку вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач, пред`явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсацію за заподіяну ним моральну шкоду не надала жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її розміру.

Так, позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоду виключно словами, що містяться з позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили її розмір саме 300000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент смерті ОСОБА_3 , 1950 р.н., виповнилось 65 років, тобто останній був громадянином похилого віку. Позивачка ОСОБА_1 спільно з батьком не проживала з 1996 року тобто загальний строк окремого проживання складав на момент смерті 19 років. На думку відповідача глибина страждань на які вказує Позивачка є значно перевищеною.

Також є докази того, що ОСОБА_1 не виявляла достатньої зацікавленості при

розгляді кримінальної справи, не прибувала на засідання суду не заявляла вимог про відшкодування. Лише у 2018 році звернулась до Страховика про виплату, тобто вже після

трьох років з моменту смерті батька. Крім цього керівництво ТОВ «Круїз-Авто» неодноразово телефонувало ОСОБА_1 та пропонувало матеріальну допомогу, але остання повідомляла, що їм нічого не треба.

На їхню думку позовна заява з завищеними вимогами, щодо відшкодування моральної шкоди подана з причин неможливості у встановленому порядку компенсувати шкоду за рахунок Страховика.

Щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. зазначили наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п.

34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на правничу допомогу було подано Договір №0069-ц від 21.05.2019 року про надання професійної правничої допомоги укладений у м.Львів між Адвокатським об`єднанням «Гранд Груп Партнере» та ОСОБА_1 від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 2017 року. Також замовлення на надання професійної правничої допомоги №1 від 23.05.2019 року, рахунок про оплату в розмірі 15 000 грн., Акт виконаних робіт від 23.05.2019 p., квитанції про сплату послуг від 27.05.2019 року та детальний опис наданих послуг від 23.05.2019 року підписаний адвокатом Лабиком P.P.

Всі вищевказані документи не підтверджують фактичність та обґрунтованість витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу. Діючий від імені Позивачки на підставі довіреності ОСОБА_4 сам є адвокатом і безперечно з 2017 року надавав останній правничі послуги, що вбачається з відповіді страхової компанії яка міститься в доданих документах до позовної заяви. Визначена в Договорі вартість послуг 1500 грн. нормо час значно завищена та може бути навіть невідома Позивачці, оскільки кошти в розмірі 15 000 грн. було від її імені перераховано ОСОБА_4 на користь Адвокатського об`єднання «Гранд Груп Партнере», засновником якого відповідно до відомостей ЄДР він і є, крім цього ОСОБА_4 є підписантом такої юридичної особи. Таким чином відбулась сплата коштів засновником на користь свого об`єднання, доказів того, що Позивачка передавала такі кошти представнику до позовної заяви не додавались.

Не заслуговує на увагу, як належний, детальний опис наданих послуг адвокатом Лабиком P.P., який отримав право на заняття адвокатською діяльністю лише в березні 2019 року, місце здійснення адвокатської діяльності м.Київ. Впевнені, що Позивач в м.Київ та м.Львів не прибувала, тобто фактично не надавались послуги вказані в описі, крім підготовки позовної заяви, причому час на її підготовку та подання вказаний у 9 годин не відповідає часу, який зазвичай витрачає фахівець у галузі права на виконання цих дій.

У зв`язку з зазначеним просять відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р. в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, стягнути з відповідача ТОВ «Круїз-Авто» на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду, завдану наслідками ДПТ, що мала місце 02.05.2015 року та призвела до смерті ОСОБА_3 , який є батьком позивачки.

Позивачка здійснила витрати на поховання батька, що підтверджується всіма відповідними документами.

Крім того, внаслідок загибелі батька, позивач перенесла моральне потрясіння та страждання, оскільки втратила близьку людину - батька, який був її опорою та зразком в житті, підтримував у тяжкі моменти як морально так і матеріально. Незважаючи на те, що пройшов певний час після смерті батька, позивачу важко змиритися з тим, що його вже не має.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляли.

Суд, вислухавши думку представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у заявах по суті та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, із врахуванням заперечень відповідача, оцінивши позиції сторін та докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, прийшов таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правівової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом встановлено, що 02.05.2015 року близько 13.00 сталась ДТП з вини водія ОСОБА_2 , який керував рейсовим пасажирським автобусом «MAN 9.150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «Круїз-Авто і з яким водій перебував у трудових відносинах, в світлу пору доби на ділянці дороги 34 км + 230 м автодороги Кіровоград-Платонове, в напрямку м.Кіровоград, зі сторони м.Новоукраїнка.

В результаті даної ДТП помер пасажир автобуса ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 05.05.2015 року та довідкою про причину смерті №2124 від 04.05.2015 року.

Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11.10.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 29 жовтня 1977 року батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 виданого 18 вересня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райдержадміністрації виконкому Одеської міськради, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклали шлюб 18.09.1999 року, актовий запис №694. Після укладення шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 .

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN 9.150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - відповідача ТОВ «Круїз-Авто» була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна»,відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7823842.

Відповідно до договору доручення №62-2522-0025 обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті від 30.11.2022 року - ТОВ «Круїз-Авто» на момент ДТП застрахувало пасажирів в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Відповідно до платіжного доручення №25368 від 22.10.2019 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на рахунок представника позивача ОСОБА_4 виплатило суму згідно умов договору в розмірі 34000 гривень.

В своєму відзиві відповідач вказує, що страхова ПрАТ «СК «Провідна» має сплатити на користь позивача моральну шкоду в розмірі 14616 гривень і витрати на поховання в розмірі 14616 грн. відповідно до норм ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд не бере до уваги вказане посилання, оскільки відповідно до ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правівової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування", а саме - види обов`язкового страхування, до яких належить особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, що покладається на перевізників - страховик або МТСБУ не відшкодовує.

Отже, відповідно до з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 постанови від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судоми законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а також замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

З наведених норм законодавства, вбачається, що належним відповідачем у вказаній цивільній справі є ТОВ «Круїз-Авто».

Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно ст. 2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання №028572 від 06.06.2015 року ОСОБА_1 сплатила КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» 536 гривень 34 копійок.

Відповідно до Рахунку-Фактури від 06.05.2015 року та Товарного чеку від 06.05.2015 року ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_8 за надання ритуальних послуг 18795 гривень.

Загальна сума понесених витрат позивачкою ОСОБА_1 становить 19331 гривня 34 копійки.

Враховуючи, норми закону та повне підтвердження суми понесених витрат на поховання батька ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Круїз-Авто» на користь позивача витрати на поховання в розмірі 19331 гривня 34 копійки.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Круїз-Авто», судом встановлено наступне.

Відповідно до приписів ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12 та ст. 81 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначила, що внаслідок загибелі батька перенесла моральне потрясіння та страждання, оскільки втратила доброго, клопітливого батька, який був її опорою та зразком в житті, який завжди разом із нею розділяв її радість та підтримував її у тяжкі моменти. Незважаючи на те, що пройшов вже час позивач постійно ловить себе на думці про нього та не може змиритися з тим, що його вже немає.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко протии України», «Науменко протии України»).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ протии Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.

При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок смерті рідної людини, а саме батька, як безумовні, враховуючи ступінь їх глибини.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивач не довів наявність такої шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд погоджується з тим, що у зв`язку зі смертю близької людини - батька позивача, який загинув внаслідок вчиненого злочину, такими неправомірними діями ОСОБА_1 було завдано суттєвої моральної шкоди оскільки позивач зазнав непоправної втрати та, в зв`язку з цим, суттєвих моральних страждань, про які зазначено в позові, що в сукупності свідчить про втрату нормальних життєвих зв`язків і вимагає додаткових зусиль позивача для організації свого життя.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000 грн., на думку суду, належним чином та достатніми доказами не обґрунтований, а також не відповідає фактичним обставинам справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача ТОВ «Круїз-Авто» підлягає стягненню на користь позивача 50000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, що є співмірним отриманим позивачем моральним стражданням, понесеним внаслідок смерті батька від дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 та ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що 02.05.2015 року з вини водія ОСОБА_2 , який керував пасажирським автобусом «MAN 9.150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «Круїз-Авто», сталася ДТП, в результаті якої помер ОСОБА_3 , батько позивача ОСОБА_1 . Під час здійснення та підготовки поховальної церемонії нею були здійснені відповідні витрати в розмірі 193331,34 грн. Окрім того, втрата рідної людини завдала їй значної моральної шкоди, розмір якої був оцінений позивачем в 300000 грн., але жодного доказу чи розрахунку, чому прорахована саме така сума, позивачем надано не було. Оскільки, ТОВ «Круїз-Авто» є власником джерела підвищеної небезпеки та роботодавцем водія ОСОБА_2 , винного (за вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11.10.2016 року) у заподіянні смерті ОСОБА_3 , то саме вказана юридична особа несе відповідальність за дії водія джерела підвищеної небезпеки та є відповідачем по справі.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наведених вище підстав, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на поховання загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки в розмірі 19331,34 грн. та моральна шкода, завдана смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки в розмірі 50000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою і третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, тому суд враховує його під час обрання та застосування норм до спірних правовідносин з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що між АО «Гранд Груп Партнерс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №0069-ц від 21 травня 2019 року. На підтвердження виконання даного договору також було надано замовлення на надання професійної правничої допомоги №1 від 23.05.2019 року, рахунок про оплату в розмірі 15 000 грн.,

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та детальним описом наданих послуг від 23.05.2019 року від АО «Гранд Груп Партнерс», квитанціями №0.0.1366327328.1 від 27.05.2019 року на 10000 гривень та № 0.0.1366328769.1 від 27.05.2019 на 5000 гривень про оплату послуг на рахунок АО «Гранд Груп Партнерс», тому з відповідача на користь позивачів слід стягнути вищезазначені суми, як витрати по оплаті професійної правової допомоги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

У ч.1 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

За таких обставин, слід дійти висновку, що у разі звільнення від сплати судових витрат, у тому числі судового збору, сторони, на користь якої ухвалено рішення, то з протилежної сторони стягуються витрати, які були понесені іншими особами.

Отже, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі згідно відповідних квитанцій, а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 копійок, що відповідає ст.141 ЦПК України.

Керуючись Законом України «Про страхування», ст. ст. 11, 16, 23, 1201, 1166, 1167, 1168, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» (ЄДРПОУ 33126373; адреса: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Вокзальна, 1Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на поховання загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки в розмірі 19331,34 грн. та моральну шкоду, завдану смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в розмірі 50000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» (ЄДРПОУ 33126373; адреса: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Вокзальна, 1Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, в розмірі 15000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Круїз-Авто» (ЄДРПОУ 33126373; адреса: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Вокзальна, 1Б) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський