Ухвала

від 12.06.2023 по справі 752/6212/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6212/21

Провадження № 2-з/752/171/23

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

12.06.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності. Позивач просить визнати його добросовісним набувачем частини квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на частини квартири АДРЕСА_1 .

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, за якою він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви посилається на ту обставину, що, як на його думку, під час розгляду справи відповідачі можуть відчужити спірну квартиру третій особі. Невжиття заходів до забезпечення позову, як вказує позивач, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі ст. 153 ЦПК України розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, в майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Так, предметом розгляду в даній справі є вимоги про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем частини квартири АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на вказаної квартири.

Відповідачами у справі є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Разом з тим до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата формування інформації 23.02.2021р.), що знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що об`єкт нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_5 (розмір частки - 1/6), ОСОБА_1 (розмір частки 5/6).

ОСОБА_5 є третьою особою в даній справі, а ОСОБА_1 - позивачем.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №755/5333/20 Верховний Суд вказав про те, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суд не звернув уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №755/5300/21 від 21.04.2022р.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, правової позиції Верховного Суду, а також враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна карга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 12.06.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська