Постанова

від 31.05.2023 по справі 907/31/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа №907/31/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №7-0.7-4105/2-22 від 28.12.2022 (вх.ЗАГС №01-05/152/23 від 13.01.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 (повний текст складено 13.12.2022, суддя Л.В.Андрейчук)

у справі №907/31/21

за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1 Фонду Державного майна України, м. Ужгород

позивача 2 Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище", с. Бобовище Мукачівського району

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден.Філд", м. Київ

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Бобовищенської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області

про визнання недійсним договору оренди землі

за участю представників:

від прокуратури: Винницька Л.М. - прокурор

від позивача 1: Жуган І.О. - представник

інші учасники: не з`явились

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 у справі №907/31/21 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір оренди землі №40/57-18-ДО від 12.07.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден.Філд", згідно якого вказаному товариству передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:03:000:0038, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 185,2678 га, ринковою вартістю 224 257 409,00 грн.; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 1 135,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден.Філд" на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 1135,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач-1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 у справі №907/31/21, яким задоволено позовні вимоги Закарпатскої обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден.Філд" про визнання недійсними договору оренди землі та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з відповідача понесені витрати.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Марко Р.І., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022, після усунення апелянтом недоліків скарги, встановлених в ухвалі від 17.01.2023, Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 у справі №907/31/21, зупинено дію оскарженого рішення, відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 27.02.2023 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.03.2023.

23.02.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ДП «АТП «Бобовище», у якому позивач-2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, розгляд справи здійснювати без участі представника ДП «АТП «Бобовище» та повідомляє, що перебування земельної ділянки в користуванні ТзОВ «Голден.Філд» перешкоджає державному підприємству здійснювати господарську діяльність на такій, спірна земельна ділянка була передана в користування вказаному товариству разом з виноградниками державного підприємства, які по теперішній час перебувають у податковій заставі і, в подальшому, реалізація об`єкту податкової застави призведе до правової невизначеності щодо користування земельною ділянкою.

23.02.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив Закарпатської обласної прокуратури, в якому прокурор просить залишити оскаржене рішення без змін.

01.03.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді - Галушко Н.А. (з 28.02.2023 по 03.03.2023). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 розгляд справи призначено на 22.03.2023.

06.03.2023 на адресу суду надійшов відзив Фонду державного майна України (надісланий поштою 24.02.2023), у якому позивач-1 просить визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновити його, а оскаржене рішення - залишити без змін.

Апеляційний суд встановив, що в силу вимог ч.7 ст.116 ГПК України, відзив Фонду державного майна України подано в межах строку, встановленого судом до 27.02.2023.

22.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання ТзОВ «Голден.Філд», у якому відповідач-2 повідомив суд, що не отримував жодну кореспонденцію суду у зв`язку з перебуванням директора підприємства в зоні бойових дій, просив надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та час для пошуку адвоката та реалізації процесуальних прав.

Протягом розгляду справи відповідач-2 не скористався правом ознайомлення з матеріалами справи, участі в судових засіданнях чи подання письмових заяв чи пояснень, отримання поштової кореспонденції суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, доданими до матеріалів справи.

22.03.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді - Марка Р.І. (з 22.03.2023 по 31.03.2023). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 розгляд справи призначено на 26.04.2023.

24.04.2023 на підставі розпорядження керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку із перебуванням судді Марка Р.І. у відпустці та визначено до складу колегії суддю Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 розгляд справи відкладено на 31.05.2023.

29.05.2023 на електронну адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення Закарпатської обласної прокуратури.

В судове засідання 31.05.2023 з`явились прокурор та представник позивача-1, апелянт та інші учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Зокрема, із довідки про доставку електронного листа, сформованої в Автоматизованій системі діловодства суду, вбачається, що копію ухвали від 26.04.2023 було доставлено до електронного кабінету Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 04.05.2023 о 16:20.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Відповідно до п.п.5.8 Розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС.

Відповідачу-2 копію ухвали від 26.04.2023 було надіслано на поштову адресу та адресу поштової скриньки представника ТзОВ «Голден.Філд» Бочевара Романа, уповноваженого довіреністю від 21.09.2021 на представництво інтересів товариства.

Із інформації, отриманої за результатами відстеження поштового відправлення на сайті АТ «Укрпошта» вбачається, що поштове відправлення з 03.05.2023 перебуває у точці доставки. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду, який вжив усіх доступних йому процесуальних заходів щодо належного повідомлення учасника про дату, час та місце розгляду справи - направив ухвалу суду на поштову та електронну адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи, інших засобів зв`язку суду не повідомлено.

Окрім того, відповідач-2 був достеменно обізнаний про існування апеляційного провадження та не був позбавлений можливості отримати інформацію щодо дати судового засідання у Єдиному державному реєстрі судових рішень або на офіційному сайті суду, яка є відкритою та загальнодоступною.

Враховуючи те, що явка учасників провадження в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників, що не з`явились.

Прокурор та представник позивача-1 в судовому засіданні надали пояснення щодо аргументів на спростування доводів апеляційної скарги, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Після судового засідання 31.05.2023, в процесі виготовлення повного тексту постанови, 01.06.2023 на адресу суду надійшли додаткові пояснення Фонду державного майна України, які апеляційний суд не бере до уваги.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-1, присутніх в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Закарпатська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» до відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден.Філд» про визнання недійсним договору оренди землі №40/57-18-ДО від 12.07.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:03:000:0038, площею 185,2678 га, ринковою вартістю 224257409,00 грн., укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден.Філд».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокурор виявив факт порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області при розпорядженні земельними ділянками ДП АПТП "Бобовище" та передачі їх в оренду ТзОВ "Голден.Філд". Прокурор вважає, що договір оренди землі №40/57-18-ДО від 12.07.2018 підлягає визнанню недійсним, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у користуванні АПТП "Бобовище", яке є правонаступником прав та обов`язків радгосп-заводу "Бобовищенський", а відтак ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не могло розпоряджатися вказаними земельними ділянками.

Позивач-1 - Фонд Державного майна України, позовні вимоги прокурора підтримав, зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області незаконно відчужило спірну земельну ділянку, яка належала землекористувачу на праві постійного користування, всупереч нормам земельного законодавства.

Позивач-2 - Державне підприємство "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище", позовні вимоги прокурора підтримав та просив задоволити позов.

Відповідач-1 - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, заперечуючи позовні вимоги, пояснював, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядником яких є Головне управління. Відведення здійснювалось за рахунок земельних ділянок, які сформовані в результаті інвентаризації земель сільсько-господарського призначення державної власності та належать Головному управлінню. Крім того, прокурор неправильно встановив правонаступництва прав та обов`язків та подав позов в особі органу, який не має законних підстав для звернення до суду з таким позовом.

Відповідач-2 - ТзОВ «Голден.Філд», не подав до суду жодних пояснень чи заперечень по суті спору, хоча належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судових засідань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів Бобовищенську та Івановецьку сільські ради, однак, треті особи письмових пояснень по суті спору під час розгляду справи в суді першої інстанції не подали, в судових засіданнях участі не брали.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, встановив, що незважаючи на неодноразові зміни в назві та організаційно-правовій формі позивача 2, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995 є чинним правопосвідчувальним документом АПТП "Бобовище" (правонаступника радгосп-заводу "Бобовищенський") на земельні ділянки загальною площею 763,60 га, розташовані на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району, та дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Вимоги апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області обґрунтовані тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, які не є доведеними на підставі допустимих, належних та достатніх доказів, а деякі висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, скаржник наводить наступні доводи:

- суд першої інстанції не взяв до уваги правові висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від статусу юридичної особи;

- суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам правонаступництва щодо позивача 2, оскільки АПТП «Бобовище» було створене у 1994 році на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради шляхом перереєстрації статуту АПТП «Троянда», натомість прокурор в позовній заяві опустив зазначені обставини, вказавши лише, що радгосп «Бобовищенський» створений у 1946 році та ніби-то його правонаступник АПТП «Бобовище» досі здійснює діяльність;

- радгосп-завод «Бобовищенський» був підпорядкований Державному комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості, що перебуває в процесі припинення;

- у статуті АПТП «Бобовище», зареєстрованому у 2001 році, не визначено, що вказане підприємство є правонаступником радгоспу-заводу «Бобовищенський»;

- дані щодо правонаступництва АПТП «Бобовище» згідно з актами, що діяли на момент виникнення правовідносин (ст.37 ЦК УРСР), а саме передаточного балансу та інших документів, що передбачені законом або постановою про реорганізацію, на момент створення АПТП «Бобовище» (видачі розпорядження Міністерства аграрної політики від 08.06.2001 №87) відсутні;

- рішення органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування щодо надання у постійне користування АПТП «Бобовище» земельних ділянок, раніше наданих у користування радгоспу-заводу «Бобовищенський» не приймались;

- державний акт на право постійного користування земельними ділянками серії ІІ-ЗК №001365 було видано радгоспу-заводу «Бобовищенський» 11.04.1995, тобто після створення АПТП «Бобовище» на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради від 17.11.1994;

- листом Головного управління статистики у Закарпатській області від 17.01.2018 надано інформацію щодо обліку в державних реєстрах АПТП «Бобовище», яка не відповідає прийнятим рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань створення, реєстрації установчих документів та перейменування АПТП «Бобовище» та не містить відомостей щодо переходу прав та обов`язків від радгоспу-заводу «Бобовищенський» до АПТП «Бобовище»;

- статут АПТП «Бобовище», затверджений Фондом державного майна України 04.03.2020, також не містить відомостей щодо правонаступництва від радгоспу-заводу «Бобовищенський» до АПТП «Бобовище», разом з цим згідно з актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу від 20.12.2019 з балансу підприємства списано 4 об`єкти нерухомості та вилучено частину земель, які перебували на праві постійного користування радгоспу-заводу «Бобовищенський» на підставі державного акту ІІ-ЗК №001365;

- відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається, водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор наводить наступні аргументи на спростування доводів апелянта:

- статутом АПТП «Бобовище» закріплено, що погодження (згода) на вилучення земельних ділянок з постійного користування підприємства належить до виключної компетенції Фонду державного майна України, а відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань фонду належить повернення у державну власність майна, що вибуло з державної власності з порушенням законодавства, відтак вказаний орган державної влади правильно визначений прокурором позивачем-1 у справі;

- позов пред`явлено в інтересах позивача-2 - АПТП «Бобовище», оскільки безпосередньо у користуванні такого перебувала спірна земельна ділянка на підставі акта на постійне користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, а пред`явлення позовної заяви в інтересах державного підприємства та державного органу, до сфери управління якого таке входить, підтверджується постановами Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №927/544/17 та від 23.10.2019 у справі №343/2082/16-ц;

- у спірних правовідносинах прокуратура реалізує передбачені законодавством повноваження з представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України та державного підприємства, які будучи обізнані про передання спірної земельної ділянки в оренду ТзОВ «Голден.Філд» жодних дій щодо повернення вказаної земельної ділянки не вжили;

- наявні в матеріалах справи докази, а саме листи Держгеокадастру №10-7.,7-5248/2-18 від 14.09.2018 та №28-7-0.3.1277/2-19 від 07.02.2019, довідка державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-ЗЕМ) станом на 01.01.2016 за №0-7-0.4-229/108-18 від 02.03.2018, довідка Управління Держземагентства у Мукачівському районі Закарпатської області №31-705-0.4-89/2-15 від 14.01.2015, - підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122780400:03:000:0038 площею 185,2678 га входить до складу земель, що були передані у постійне користування радгоспу-заводу «Бобовищенський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, вказаний факт не заперечується апелянтом чи іншими учасниками;

- з матеріалів справи суд першої інстанції правильно встановив, що ліквідація радгоспу-заводу «Бобовищенський» не здійснювалась, а підприємство не припиняло свою діяльність, натомість мало місце перейменування підприємства, а 18.07.2001 перереєстрація статуту здійснювалась у зв`язку зі зміною органу, який здійснює контроль за підприємством - з державного органу «Укрсадвинпром» до Міністерства аграрної політики України;

- обставини правонаступництва встановлено також у постановах Закарпатського окружного адміністративного суду у справах щодо відносин пенсійного забезпечення та про стягнення земельного податку з АПТП «Бобовище»;

- твердження апелянта про помилкове присвоєння АПТП «Бобовище» ідентифікаційного коду радгоспу-заводу «Бобовищенський» є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, й довідкою Головного управління статистики у Закарпатській області №03.5-09/82/1049 від 04.04.2018.

У додаткових поясненнях до справи прокурор наводить доповнення до обґрунтування права представляти інтереси позивачів у спірних правовідносинах, Зокрема, зазначає, що захищати право державного підприємства на постійне користування земельною ділянкою в разі порушення такого є завданням Фонду державного майна України, а можливість представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду державного майна України у подібних правовідносинах підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.02.2020 у справі №912/2730/18, висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.12.2022 у справі №308/5833/20, від 08.02.2023 у справі №915/997/21, від 19.04.2023 у справі №924/1303/21. Окрім того, землі АПТП «Бобовище», які є невід`ємною складовою майнового комплексу, забезпечують, зокрема, виконання державних замовлень, у зв`язку з чим інтереси АПТП «Бобовище» збігаються з інтересами держави, яка має статус засновника такого підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу Фонд державного майна України вказує, що суд правильно відхилив доводи відповідача-1 про недопустимість представництва інтересів держави в особі Фонду органом прокуратури, оскільки пред`явлення прокурором позову є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на повернення державі майнових прав на нерухоме майно, що належить державі, а також належним чином дослідив та оцінив докази, надані сторонами а доводи апелянта спростовуються встановленими обставинами справи.

АПТП «Бобовище» у клопотанні про розгляд справи без участі представника просило залишити рішення суду першої інстанції без змін та повідомило, що перебування земельної ділянки в користуванні ТзОВ «Голден.Філд» перешкоджає державному підприємству здійснювати господарську діяльність на такій, спірна земельна ділянка була передана в користування вказаному товариству разом з виноградниками державного підприємства, які по теперішній час перебувають у податковій заставі і, в подальшому, реалізація об`єкту податкової застави призведе до правової невизначеності щодо користування земельною ділянкою.

Інші учасники апеляційного провадження правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Фактичні обставини справи.

Закарпатська обласна прокуратура в ході здійснення представницьких повноважень вивчила стан дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Мукачівського району та виявила факт порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області шляхом безпідставного розпорядження земельними ділянками державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" та передачі їх в оренду ТзОВ "Голден.Філд".

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №49 від 22.02.2018 "Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах" до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах включено 14 земельних ділянок, загальною площею 559,6741 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Бобовищенської сільської ради (за межами населеного пункту) Мукачівського району.

На підставі наказу Управління №977-сг від 21.05.2018 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону" (зі змінами, внесеними відповідно до наказу №1077-сгт від 07.07.2018) земельна ділянка з кадастровим номером 2122780400:03:000:0038 була виставлена на земельні торги (аукціон) для передачі її у користування на умовах оренди.

За результатами проведення 12.07.2018 вказаного аукціону, інформація про який міститься за інтернет-посиланням: http://torgv.land.gov.ua/auction/lot-card/23590, право на оренду земельної ділянки отримало Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден.Філд", у зв`язку з чим, між Управлінням та вказаним товариством укладено договір оренди землі №40/57-18-ДО від 12.07.2018, згідно з яким ТзОВ "Голден.Філд" передано в користування земельну ділянку за кадастровим №2122780400:03:000:0038, площею 185,2678 га, ринковою вартістю 224 257 409,00 грн.

Державна реєстрація вказаного договору оренди землі проведена 19.07.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №241182495 від 20.01.2021.

Водночас, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, виданого Бобовищенською сільською радою народних депутатів Мукачівського району та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1, радгоспу - заводу "Бобовищенський" с. Бобовище Мукачівського району, передано в користування на території Бобовищенської сільської ради земельні ділянки загальною площею 763,60 га.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №10-7-07-5248/2-18 від 10.09.2018 земельна ділянка з кадастровим номером №2122780400:03:000:0038, площею 185,2678 га є ділянкою, що знаходилась у постійному користуванні радгоспу-заводу "Бобовищенський" на підставі державного акта ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, що підтверджується також інформацією Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №28-7-0.3-1277/2-19 від 07.02.2019 щодо узагальнення даних, отриманих в результаті інвентаризації земель радгоспу-заводу "Бобовищенський", довідкою державної статистичної звітності Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №0-7-0.4-229/108-18 від 02.03.2018, довідкою Управління Держземагентства у Мукачівському районі Закарпатської області №31-705-04-89/2-15 від 14.01.2015.

13.04.1994 в Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць (ДРЗО), який введений в дію з 1994 року, було включено суб`єкт господарювання під назвою Радгосп-завод "Бобовищенський" з ідентифікаційним кодом 00413895.

28.03.1995, на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради народних депутатів №152 від 17.11.1994, була змінена назва зазначеного підприємства з радгосп-завод "Бобовищенський" на Аграрно-виробничо-торгівельне підприємство "Бобовище", ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895, організаційно-правова форма - комунальне підприємство.

Після створення у січні 1996 року Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме 23.03.1998, змінено назву Аграрно-виробничо-торгівельного підприємства "Бобовище" на Державне агропромислове підприємство "Бобовище", а також змінено організаційно-правову форму такого з комунального на державне, ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895.

18.07.2001, Мукачівською районною державною адміністрацією шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, назву вказаного підприємства змінено з державного агропромислового підприємства "Бобовище" на Агропромислове-торгове підприємство "Бобовище", яка є актуальною й на даний час, ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895, організаційно-правова форма - державне підприємство.

Станом на 04.04.2018 в реєстрі значиться Агропромислове-торгове підприємство "Бобовище", ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895, організаційно-правова форма - державне підприємство.

Ця інформація щодо назви та організаційно-правової форми АПТП "Бобовище" відображена в довідці Головного управління статистики у Закарпатській області №03.5-09/82/1049 від 04.04.2018, а також в такій зазначається, що державна реєстрація радгоспу-заводу "Бобовищенський" проведена 11.11.1946, ідентифікаційний код - 00413895.

20.12.2019 підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Агропромислово-торгового підприємства «Бобовище» (ідентифікаційний код - 00413895) зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України, в тому числі передано акти на право постійного користування землею від 11.04.1995.

04.03.2020 наказом Фонду державного майна України №398 затверджено статут Агропромислово-торгового підприємства «Бобовище».

Щодо обставин правонаступництва, які апелянт вважає недоведеними.

11.04.1995 радгоспу-заводу «Бобовищенський» було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 на підставі рішення Бобовищенської сільської ради народних депутатів Мукачівського району від 09.04.1995.

28.04.1994 розпорядженням №174 Мукачівської районної державної адміністрації «Про перереєстрацію статуту радгоспу-заводу «Бобовищенський» в агропромислово-торгову фірму «Троянда» погоджено статут Агропромислової фірми «Троянда» від 24.04.1994 у зв`язку зі зміною назви підприємства за зверненням трудового колективу.

09.11.1994 листом №152 Агропромислова фірма «Троянда» звернулась з проханням до голови Мукачівської районної ради перереєструвати статут господарства у зв`язку зі зміною назви з АТП фірми «Троянда» на Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище».

28.11.1994 наказом по Агропромислово-торговому підприємству «Бобовище», на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради народних депутатів №152 від 17.11.1994, радгосп-завод «Бобовищенський» перейменовано на Агропросмислове торгове підприємство «Бобовище».

02.07.2001 АТП «Бобовище» листом №153 звернулось до голови Мукачівської районної державної адміністрації з проханням перереєструвати статут АПТП «Бобовище» у зв`язку з передачею державних підприємств колишнього Комітету «Укрсадвинпром» до сфери управління Мінагрополітики України.

18.07.2001, Мукачівською районною державною адміністрацією зареєстровано статут Агропромислове-торгового підприємства «Бобовище» з місцезнаходженням: Україна, 89632, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Бобовище, вул. Леніна,103. Відповідно до статуту підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган управління майном), входить до складу Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості «Укрсадвинпром».

Також 18.07.2001, Мукачівською районною державною адміністрацією шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, назву вказаного підприємства змінено з державного агропромислового підприємства «Бобовище» на Агропромислове-торгове підприємство «Бобовище», яка є актуальною й на даний час.

Наведені вище обставини, встановлені на підставі матеріалів справи, не суперечать інформації щодо назви та організаційно-правової форми АПТП «Бобовище», відображеній в довідці Головного управління статистики у Закарпатській області №03.5-09/82/1049 від 04.04.2018, у якій також зазначено, що суб`єкт господарювання за контекстом назви Агропромислове-торгове підприємство "Троянда" в орган державної статистики не подавав документи.

Як вбачається з інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 00413895, АПТП "Бобовище" 01.01.1993 взято ГУ ДПС в Закарпатській області на облік як платника єдиного внеску, а 12.04.1994 взято на облік Головним управлінням регіональної статистики, що також свідчить про тотожність вищевказаних підприємств.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, перейменування 28.04.1994 радгоспу-заводу «Бобовищенський» в Агропромисловоторгову фірму «Троянда», а 17.11.1994 знову на Агропромисловоторгове підприємство «Бобовище» та пов`язані з цим реєстраційні дії не охоплюються поняттям реорганізації. Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів, таке перейменування відбувалося за бажанням трудового колективу підприємства.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про недотримання ст.37 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, оскільки вказаною статтею було врегульовано припинення юридичної особи шляхом ліквідації або реорганізації, натомість у спірних правовідносинах мало місце перейменування підприємства.

Також апеляційний суд відхиляє покликання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19, відповідно до яких помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Вказані висновки зроблено щодо фактичних обставин, які не є подібними до фактичних обставин у цій справі, зокрема, у справі №907/29/19 досліджувалось чи є фермерське господарство правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема, судами не було встановлено обставин, які б засвідчували прийняття колективним сільськогосподарським підприємством рішення про реорганізацію підприємства. Натомість у спірних правовідносинах наявними є обставини зміни організаційної форми з радянського державного сільськогосподарського підприємства (радгоспу-заводу) на комунальне, а згодом державне підприємство із зазначенням у назві «агропромислово-торгове підприємство», перейменування цього державного підприємства та зміна органу управління майном цього державного підприємства.

Слід зазначити, що зазначення «агропромислово-торгове» підприємство вказує на те, що підприємство поєднує виробництво сільськогосподарської продукції з її промисловою обробкою, зберіганням та реалізацією, що відображено також у статті «Мета та предмет діяльності» статуту підприємства.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до Єдиного державного реєстру. Такий висновок зроблено, зокрема, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, на яку покликався апелянт.

Отже, відсутність у Єдиному державному реєстрі відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Матеріалами справи підтверджується факт присвоєння АПТП «Бобовище» ідентифікаційного коду юридичної особи - 00413895, та те, що Державне підприємство АПТП «Бобовище» є правонаступником радгоспу-заводу «Бобовищенський».

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що незважаючи на неодноразові зміни в назві та організаційно-правовій формі, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995 є чинним, правопосвідчувальним документом АПТП «Бобовище» (правонаступника радгосп-заводу «Бобовищенський») на земельні ділянки загальною площею 763,60 га, розташовані на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району.

Щодо порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден.Філд" №40/57-18-ДО від 12.07.2018, згідно з яким ТзОВ "Голден.Філд" передано в користування земельну ділянку за кадастровим №2122780400:03:000:0038, площею 185,2678 га, ринковою вартістю 224 257 409,00 грн.

Право постійного користування земельною ділянкою, переданою в оренду, належить ДП АПТП «Бобовище» на підставі державного акту серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 2 статті 149 ЗК України передбачено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», на момент перебування АПТП "Бобовище" у сфері управління Мінагрополітики України, державне підприємство перебувало у переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

В матеріалах справи відсутні докази погодження Мінагрополітики України вилучення у ДП АПТП "Бобовище" земельної ділянки, кадастровий номер - 2122780400:03:000:0038.

Також, як вбачається з інформації, що міститься у листі Фонду державного майна України №10-38-23097 від 12.11.2020, адресованого на адресу обласної прокуратури, ДП АПТП "Бобовище" та Фонд у відповідності до ч.2 ст.149 3К України, згоди на вилучення земельної ділянки, кадастровий номер - 2122780400:03:000:0038, не надавали.

Згідно п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту "в" ч.3 ст.152 ЗК України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи те, що предметом договору оренди, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області та ТзОВ «Голден.Філд» є земельна ділянка, право постійного користування якою належить Державному підприємству АПТП «Бобовище» і згоди на її вилучення орган управління державним майном не надавав, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушення інтересів держави є доведеним та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги прокурора про визнання договору оренди недійсним підлягають до задоволення.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства АПТП «Бобовище».

Під час розгляду справи в суді першої інстанції апелянт просив залишити позов без розгляду, мотивуючи це тим, що звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» є безпідставним.

Місцевий господарський суд, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави в особі позивачів у цій справі та відхилив аргументи, наведені у клопотанні відповідача-1 як необґрунтовані.

При цьому, суд врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, у якій зазначено «З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання недійсними договорів оренди, Суд вважає, що висновок відповідача 1 про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор є помилковим».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта в частині відсутності належного обґрунтування судом першої інстанції відхилення аргументів відповідача-1 у розділі мотивувальної частини оскарженого рішення «Щодо клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду».

Апеляційний суд звертає увагу також на те, що відповідно до сформованої та усталеної практики Верховного Суду, суд, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними.

Згідно із ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

За приписами ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, аналіз положень ст.53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та державного підприємства АПТП «Бобовище». Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовано тим, що земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства, Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області було передано в оренду юридичній особі приватного права без згоди на вилучення цієї землі органом управління майном державного підприємства, проте Фонд державного майна України та Державне підприємство АПТП «Бобовище» не вчиняють жодних дій для повернення землі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1101-р від 20.11.2019 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна», 20.12.2019 між Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України і Фондом державного майна України складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, за яким державне підприємство «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» передано до сфери управління Фонду державного майна України.

В акті приймання-передачі від 20.12.2019 зазначено, що Фонду передано копії державних актів на право постійного користування землею віл 11.04.1995.

Відповідно до п.5.2. статуту Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище», затвердженого наказом ФДМ України №398 від 04.03.2020, підприємство зобов`язане погоджувати з Фондом питання, пов`язані з вилученням чи добровільною відмовою від користування земельною ділянкою, зміною цільового призначення земельних ділянок або їх частин, що закріплені за підприємством.

У п.7.5. статуту передбачено, що контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за підприємством майна здійснює Фонд державного майна України.

Відповідно до п.10.1. та 10.6. статуту суб`єкт управління підприємства є представником власника і виконує його функції в межах, визначених законодавством України, суб`єкт управління можу вирішувати будь-які питання підприємства, а відповідно до п.10.7.24 - погоджує питання, пов`язані з земельними ділянками відповідно до законодавства.

Відтак контроль за збереженням майна державного підприємства, в тому числі управління використання земельних ділянок АПТП «Бобовище» здійснюється Фондом державного майна України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належить захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

Отже, захищати право державного підприємства на постійне користування земельною ділянкою, в разі порушення такого, є завданням Фонду державного майна України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України.

До позовної заяви також докази дотримання прокурором вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» в частині повідомлення органу, уповноваженого на захист інтересів держави, про подання позову в його інтересах - листи №15-282вих від 07.12.2020 та №15-66вих21 від 21.01.2021, позов подано 26.01.2021.

З листа Фонду державного майна України №10-47-26507 від 24.12.2020 у відповідь на лист прокуратури від 21.10.2020 №15-107вих20 щодо незаконного вилучення земельних ділянок державного підприємства АПТП «Бобовище» вбачається, що Фонд звернувся до Служби безпеки України з відповідним повідомленням, проте просить прокуратуру звернутись до суду з позовом в інтересах державного підприємства, зазначивши Фонд третьою особою на стороні позивача.

Отже, Фонд державного майна України був обізнаний про вилучення земельних ділянок, однак дій щодо звернення до суду з позовом з метою захисту майна державного підприємства не вчиняв, що свідчить про неналежне виконання повноважень щодо захисту державного майна та майнових прав.

Окрім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження 12018070000000131, 16.03.2018 до реєстру було внесено відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України, про самовільне використання невстановленими особами земельних ділянок державної власності, що перебувають у постійному користуванні АПТП «Бобовище», та видачу завідомо незаконного наказу посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про включення цих земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неврахування судом першої інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 щодо можливості представництва прокурором інтересів державного підприємства, а саме щодо застосування абзацу 3 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Відповідно до вказаних правових висновків, заборона на здійснення представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Враховуючи те, що Державне підприємство «АПТП «Бобовище» не є суб`єктом владних повноважень, відсутніми є підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі цього державного підприємства.

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання прокурора на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.04.2018 у справі №927/544/17 та від 23.10.2019 у справі №343/2082/16-ц, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та не навів достатнього обґрунтування щодо наявності в прокурора правових підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України та державного підприємства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області слід задоволити частково, змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 у справі №907/31/21 в частині розділу «Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду», виклавши вказаний розділ у редакції, наведеній у мотивувальній частині цієї постанови, доповнити резолютивну частину рішення пунктом 5, яким позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» - залишити без розгляду, а в решті - оскаржене рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №7-0.7-4105/2-22 від 28.12.2022 (вх.ЗАГС №01-05/152/23 від 13.01.2023) - задоволити частково.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 у справі №907/31/21 в частині розділу «Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду», виклавши вказаний розділ у редакції, наведеній у мотивувальній частині цієї постанови.

Доповнити резолютивну частину рішення пунктом 5, яким позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» - залишити без розгляду.

В решті - рішення залишити без змін.

3. Судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 12.06.2023.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.