Постанова

від 12.09.2023 по справі 907/31/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/31/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі

за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Фонду державного майна України,

2) Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище"

до 1) Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден.Філд",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Бобовищенська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області,

2) Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області,

про визнання недійсним договору оренди землі.

У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Костюк О. В., представники Фонду Державного майна України - Пономаренко В. С. та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області - Хранюк Б. Б.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2021 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" (далі - АПТП "Бобовище") до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - Головне управління та/або Держгеокадастр) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден.Філд" (далі - ТОВ "Голден.Філд") про визнання недійсним договору оренди землі від 12.07.2018 № 40/57-18-ДО (далі - спірний договір оренди землі) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:03:000:0038, площею 185,2678 га, ринковою вартістю 224 257 409,00 грн (далі - спірна земельна ділянка), укладеного між Головним управлінням та ТОВ "Голден.Філд".

1.2. Позовні вимоги із посиланнями на положення статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 92, 116, 124, 149, 152, 156 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтовано тим, що Прокурор виявив факт порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням під час розпорядження земельними ділянками АПТП "Бобовище" та передачі їх в оренду ТОВ "Голден.Філд". Прокурор вважає, що спірний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у користуванні АПТП "Бобовище", яке є правонаступником прав та обов`язків радгосп-заводу "Бобовищенський", при цьому орган управління державним майном цього підприємства згоди на вилучення такої земельної ділянки із постійного користування не надавав, а відтак Головне управління не могло розпоряджатися вказаними земельними ділянками.

1.3. Фонд державного майна України, позовні вимоги Прокурора підтримав, зазначивши, що Головне управління незаконно відчужило спірну земельну ділянку, яка належить землекористувачу на праві постійного користування, всупереч нормам земельного законодавства.

1.4. АПТП "Бобовище" також підтримало позовні вимоги Прокурора та просило задовольнити позов у повному обсязі.

1.5. Головне управління, заперечуючи проти позовних вимог, зазначало, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядником яких є Головне управління. Відведення здійснювалось за рахунок земельних ділянок, які сформовані в результаті інвентаризації земель сільсько-господарського призначення державної власності та належать Головному управлінню. Крім того, Прокурор неправильно встановив правонаступництва прав та обов`язків та подав позов в особі органу, який не має законних підстав для звернення до суду з таким позовом.

1.6. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2021 у цій справі залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів Бобовищенську та Івановецьку сільські ради, однак, треті особи письмових пояснень по суті спору під час розгляду справи в суді першої інстанції не подали, в судових засіданнях участі не брали.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 у справі № 907/31/21 (суддя Андрейчук Л. В.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір оренди землі від 12.07.2018 № 40/57-18-ДО, укладений між Головним управлінням та ТОВ "Голден.Філд", згідно якого вказаному товариству передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:03:000:0038, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 185,2678 га, ринковою вартістю 224 257 409,00 грн; стягнуто з Головного управління на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 1 135,00 грн; стягнуто з ТОВ "Голден.Філд" на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 1 135,00 грн.

2.2. Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, встановив, що незважаючи на неодноразові зміни в назві та організаційно-правовій формі АПТП "Бобовище", державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995 є чинним правопосвідчувальним документом АПТП "Бобовище" (правонаступника радгосп-заводу "Бобовищенський") на земельні ділянки загальною площею 763,60 га, розташовані на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району, та дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 місцевий господарський суд відхилив клопотання Головного управління про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 (Желік М. Б. - головуючий, судді Орищин Г. В., Галушко Н. А.) вимоги апеляційної скарги Головного управління задоволено частково; змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 у справі № 907/31/21 в частині розділу "Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду", викладено вказаний розділ у редакції, наведеній у мотивувальній частині цієї постанови; доповнено резолютивну частину рішення пунктом 5, яким позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" - залишено без розгляду; в решті - рішення залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначивши, що матеріалами справи підтверджується факт присвоєння АПТП "Бобовище" ідентифікаційного коду юридичної особи - 00413895, та те, що АПТП "Бобовище" є правонаступником радгоспу-заводу "Бобовищенський", погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що незважаючи на неодноразові зміни в назві та організаційно-правовій формі, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995 є чинним, правопосвідчувальним документом АПТП "Бобовище" на земельні ділянки загальною площею 763,60 га, розташовані на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району. Ураховуючи те, що предметом спірного договору оренди землі, є земельна ділянка, право постійного користування якою належить АПТП "Бобовище" і згоди на її вилучення орган управління державним майном не надавав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що порушення інтересів держави є доведеним та погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню.

Водночас, змінюючи рішення місцевого господарського суду у відповідній частині, суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що Прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України. Разом з тим, апеляційний господарський суд погодився з доводами апелянта про неврахування судом першої інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 щодо можливості представництва Прокурором інтересів державного підприємства, а саме щодо застосування абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якого не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Апеляційний господарський суд наголосив, що ураховуючи те, що АПТП "Бобовище" не є суб`єктом владних повноважень, відсутніми є підстави для представництва Прокурором інтересів держави в особі цього державного підприємства. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив покликання Прокурора на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.04.2018 у справі № 927/544/17 та від 23.10.2019 у справі № 343/2082/16-ц, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023, Головне управління звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник вказує, що подаючи позов до суду, Прокурор не навів правомірних підстав для звернення з зазначеним позовом, а суди першої та апеляційної інстанції приймаючи оскаржувані рішення та постанову не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Окрім того, на думку скаржника, під час ухвалення оскаржуваних рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 907/31/21 не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та, відповідно, надано неправильну правову оцінку інформації щодо правонаступництва. У контексті наведеного скаржник звертає увагу на те, що ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.5. Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001365 від 11.04.1995, виданого Бобовищенською сільською радою народних депутатів Мукачівського району та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, радгоспу - заводу "Бобовищенський" с. Бобовище Мукачівського району, передано в користування на території Бобовищенської сільської ради земельні ділянки загальною площею 763,60 га.

Відповідно до листа Головного управління від 10.09.2018 № 10-7-07-5248/2-18 земельна ділянка з кадастровим номером 2122780400:03:000:0038, площею 185,2678 га є ділянкою, що знаходилась у постійному користуванні радгоспу-заводу "Бобовищенський" на підставі державного акта ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, що підтверджується також інформацією Головного управління від 07.02.2019 № 28-7-0.3-1277/2-19 щодо узагальнення даних, отриманих в результаті інвентаризації земель радгоспу-заводу "Бобовищенський", довідкою державної статистичної звітності Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 02.03.2018 № 0-7-0.4-229/108-18, довідкою Управління Держземагентства у Мукачівському районі Закарпатської області від 14.01.2015 № 31-705-04-89/2-15.

13.04.1994 в Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць (ДРЗО), який введений в дію з 1994 року, було включено суб`єкт господарювання під назвою радгосп-завод "Бобовищенський" з ідентифікаційним кодом 00413895.

28.03.1995, на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради народних депутатів від 17.11.1994 № 152, була змінена назва зазначеного підприємства з радгосп-завод "Бобовищенський" на Аграрно-виробничо-торгівельне підприємство "Бобовище", ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895, організаційно-правова форма - комунальне підприємство.

Після створення у січні 1996 року Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме 23.03.1998, змінено назву Аграрно-виробничо-торгівельного підприємства "Бобовище"" на Державне агропромислове підприємство "Бобовище", а також змінено організаційно-правову форму такого з комунального на державне, ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895.

18.07.2001, Мукачівською районною державною адміністрацією шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, назву вказаного підприємства змінено з державного агропромислового підприємства "Бобовище" на Агропромислове-торгове підприємство "Бобовище", яка є актуальною й на даний час, ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895, організаційно-правова форма - державне підприємство.

Станом на 04.04.2018 в реєстрі значиться Агропромислове-торгове підприємство "Бобовище", ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895, організаційно-правова форма - державне підприємство.

Вказана інформація щодо назви та організаційно-правової форми АПТП "Бобовище" відображена в довідці Головного управління статистики у Закарпатській області від 04.04.2018 № 03.5-09/82/1049, а також в ній зазначається, що державна реєстрація радгоспу-заводу " Бобовищенський" проведена 11.11.1946, ідентифікаційний код - 00413895.

Судами також установлено, що 20.12.2019 підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Агропромислово-торгового підприємства "Бобовище" (ідентифікаційний код - 00413895), яким зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України, в тому числі передано акти на право постійного користування землею від 11.04.1995.

04.03.2020 наказом Фонду державного майна України № 398 затверджено статут Агропромислово-торгового підприємства " Бобовище".

Разом з цим, судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Закарпатська обласна прокуратура в ході здійснення представницьких повноважень вивчила стан дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Мукачівського району та виявила факт порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням шляхом безпідставного розпорядження земельними ділянками АПТП "Бобовище" та передачі їх в оренду ТОВ "Голден.Філд".

Наказом Головного управління від 22.02.2018 № 49 "Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах" до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах включено 14 земельних ділянок, загальною площею 559,6741 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Бобовищенської сільської ради (за межами населеного пункту) Мукачівського району.

На підставі наказу Головного управління від 21.05.2018 № 977-сг "Про проведення земельних торгів у формі аукціону" (зі змінами, внесеними відповідно до наказу від 07.07.2018 № 1077-сгт) земельна ділянка з кадастровим номером 2122780400:03:000:0038 була виставлена на земельні торги (аукціон) для передачі її у користування на умовах оренди.

За результатами проведення 12.07.2018 вказаного аукціону, інформація про який міститься за інтернет-посиланням: http://torgv.land.gov.ua/auction/lot-card/23590, право на оренду земельної ділянки отримало ТОВ "Голден.Філд", у зв`язку з чим, між Головним управлінням та вказаним товариством укладено спірний договір оренди землі від 12.07.2018 № 40/57-18-ДО, згідно з яким ТОВ "Голден.Філд" передано в користування земельну ділянку за кадастровим №2122780400:03:000:0038, площею 185,2678 га, ринковою вартістю 224 257 409,00 грн.

Державна реєстрація вказаного договору оренди землі проведена 19.07.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.01.2021 № 241182495.

Вказуючи на те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні АПТП "Бобовище", яке є правонаступником прав та обов`язків радгосп-заводу "Бобовищенський", при цьому орган управління державним майном цього підприємства згоди на вилучення такої земельної ділянки із постійного користування не надавав, а відтак Головне управління не могло розпоряджатися вказаними земельними ділянками, Прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.3. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що єдиною підставою касаційного оскарження скаржником визначено підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Зокрема, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, а саме положення статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, наголошуючи при цьому, що Прокурор не навів правомірних підстав для звернення з зазначеним позовом до суду.

Розглянувши наведені доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними.

Згідно із частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та АПТП "Бобовище". Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовано тим, що земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства, Головним управлінням було передано в оренду юридичній особі приватного права без згоди на вилучення цієї землі органом управління майном державного підприємства, проте Фонд державного майна України та АПТП "Бобовище"не вчиняють жодних дій для повернення землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належить захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

Із матеріалів справи вбачається, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна".

20.12.2019 між Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України і Фондом державного майна України складено (затверджено) акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, за яким Державне підприємство "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" передано до сфери управління Фонду державного майна України, і у пункті 5 даного акта, як додатки зазначено документи, що посвідчують права на землю, яка є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу і органом управління державного підприємства є Фонд державного майна України. Зокрема, в акті приймання-передачі від 20.12.2019 зазначено, що Фонду передано копії державних актів на право постійного користування землею від 11.04.1995.

Відповідно до пункту 5.2. статуту Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 04.03.2020 № 398, підприємство зобов`язане погоджувати з Фондом питання, пов`язані з вилученням чи добровільною відмовою від користування земельною ділянкою, зміною цільового призначення земельних ділянок або їх частин, що закріплені за підприємством.

У пункті 7.5. статуту Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" передбачено, що контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за підприємством майна здійснює Фонд державного майна України.

Відповідно до пункту 10.1. та 10.6. статуту Державного підприємства "Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" суб`єкт управління підприємства є представником власника і виконує його функції в межах, визначених законодавством України, суб`єкт управління можу вирішувати будь-які питання підприємства, а відповідно до пункту 10.7.24 - погоджує питання, пов`язані з земельними ділянками відповідно до законодавства.

Відтак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, контроль за збереженням майна державного підприємства, в тому числі управління використання земельних ділянок АПТП "Бобовище" здійснюється Фондом державного майна України.

Із вищезазначених норм та встановленими матеріалами справи обставин випливає, що саме Фонд Державного майна України є органом, уповноваженим державою здійснювати заходи щодо забезпечення правомірного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою. Однак, будучи обізнаним про передання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Голден.Філд" жодних заходів щодо повернення такої не вжив.

Як убачається з матеріалів справи до позовної заяви також додано докази дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині повідомлення органу, уповноваженого на захист інтересів держави, про подання позову в його інтересах - листи від 07.12.2020 № 15-282вих та від 21.01.2021 № 15-66вих21, позов подано 26.01.2021.

З листа Фонду державного майна України від 24.12.2020 № 10-47-26507 у відповідь на лист прокуратури від 21.10.2020 № 15-107вих20 щодо незаконного вилучення земельних ділянок державного підприємства АПТП "Бобовище" вбачається, що Фонд звернувся до Служби безпеки України з відповідним повідомленням, проте просить прокуратуру звернутись до суду з позовом в інтересах державного підприємства, зазначивши Фонд третьою особою на стороні позивача.

Отже, Фонд державного майна України був обізнаний про вилучення земельних ділянок, однак дій щодо звернення до суду з позовом з метою захисту майна державного підприємства не вчиняв, що свідчить про неналежне виконання повноважень щодо захисту державного майна та майнових прав.

Разом з цим, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази погодження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України вилучення у АПТП "Бобовище" земельної ділянки, кадастровий номер - 2122780400:03:000:0038.

Також, як вбачається з інформації, що міститься у листі Фонду державного майна України від 12.11.2020 № 10-38-23097, адресованого на адресу обласної прокуратури, АПТП "Бобовище" та Фонд у відповідності до частини 2 статті 149 3К України, згоди на вилучення земельної ділянки, кадастровий номер - 2122780400:03:000:0038, не надавали.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження 12018070000000131, 16.03.2018 до реєстру було внесено відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України, про самовільне використання невстановленими особами земельних ділянок державної власності, що перебувають у постійному користуванні АПТП "Бобовище", та видачу завідомо незаконного наказу посадовою особою Головного управління про включення цих земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах.

Таким чином, Прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України, що спростовую доводи скаржника у зазначеній частині.

Крім цього, Верховний Суд, акцентує увагу на тому, що у пунктах 8.10 - 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 зазначено таке: "Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

8.11. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

8.12. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

8.13. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

8.14. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки".

Ураховуючи положення чинного законодавства та правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про залишення позову прокурора в інтересах держави в особі АПТП "Бобовище" без розгляду через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

Посилання заявника у касаційній скарзі на правові позиції, викладені у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, є безпідставними, оскільки наявність інтересів держави є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (фактичні обставини у зазначених справах не є ідентичними обставинам у цій справі, зокрема, у справі № 806/1000/17 (постанова Верховного Суду від 25.04.2018) позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним і скасування спеціального дозволу на користування надрами, а у справі № 924/1237/17 (постанова Верховного Суду від 20.09.2018) позов поданий прокурором до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-ЕКСПО" про визнання недійсним договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів та припинення зобов`язання за ним на майбутнє).

5.4. Головне управління також на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, у зв`язку з чим надав неправильну правову оцінку інформації щодо правонаступництва.

Розглянувши доводи скаржника в цій частині, Верховний Суд зазначає, що як убачається з матеріалів справи, 11.04.1995 радгоспу-заводу "Бобовищенський" видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001365 на підставі рішення Бобовищенської сільської ради народних депутатів Мукачівського району від 09.04.1995.

28.04.1994 розпорядженням Мукачівської районної державної адміністрації № 174 "Про перереєстрацію статуту радгоспу-заводу "Бобовищенський" в агропромислово-торгову фірму "Троянда" погоджено статут Агропромислової фірми "Троянда" від 24.04.1994 у зв`язку зі зміною назви підприємства за зверненням трудового колективу.

Листом від 09.11.1994 № 152 Агропромислова фірма "Троянда" звернулася з проханням до голови Мукачівської районної ради перереєструвати статут господарства у зв`язку зі зміною назви з АТП фірми "Троянда" на Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище".

28.11.1994 наказом по Агропромислово-торговому підприємству "Бобовище", на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради народних депутатів від 17.11.1994 № 152, радгосп-завод "Бобовищенський" перейменовано на Агропросмислове торгове підприємство "Бобовище".

Листом від 02.07.2001 № 153 Агропросмислове торгове підприємство "Бобовище" звернулось до голови Мукачівської районної державної адміністрації з проханням перереєструвати статут, у зв`язку з передачею державних підприємств колишнього Комітету "Укрсадвинпром" до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

18.07.2001, Мукачівською районною державною адміністрацією зареєстровано статут Агропромислове-торгового підприємства "Бобовище" з місцезнаходженням: Україна, 89632, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Бобовище, вул. Леніна,103. Відповідно до статуту підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган управління майном), входить до складу Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості "Укрсадвинпром".

Також 18.07.2001, Мукачівською районною державною адміністрацією шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, назву вказаного підприємства змінено з державного агропромислового підприємства "Бобовище" на Агропромислове-торгове підприємство "Бобовище", яка є актуальною й на даний час.

Наведені вище обставини, встановлені на підставі матеріалів справи, не суперечать інформації щодо назви та організаційно-правової форми АПТП "Бобовище", відображеній в довідці Головного управління статистики у Закарпатській області від 04.04.2018 № 03.5-09/82/1049, у якій також зазначено, що суб`єкт господарювання за контекстом назви Агропромислове-торгове підприємство "Троянда" в орган державної статистики не подавав документи.

Як вбачається з інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 00413895, АПТП "Бобовище" 01.01.1993 взято Головним управлінням Державної податкової служби в Закарпатській області на облік як платника єдиного внеску, а 12.04.1994 взято на облік Головним управлінням регіональної статистики, що також свідчить про тотожність вищевказаних підприємств.

Отже, як правильно зазначити суди попередніх інстанцій, перейменування 28.04.1994 радгоспу-заводу "Бобовищенський" в Агропромисловоторгову фірму "Троянда", а 17.11.1994 знову на Агропромисловоторгове підприємство "Бобовище" та пов`язані з цим реєстраційні дії не охоплюються поняттям реорганізації. Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів, таке перейменування відбувалося за бажанням трудового колективу підприємства.

Ураховуючи наведене, суди правомірно відхилили доводи скаржника про недотримання положень статті 37 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, оскільки вказаною статтею було врегульовано припинення юридичної особи шляхом ліквідації або реорганізації, натомість у спірних правовідносинах мало місце перейменування підприємства.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, адже такі висновки викладені щодо умов можливого переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства на землю до його правонаступника та порядку визначення правонаступництва сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю стосовно прав і обов`язків КСП при здійсненні реорганізації КСП шляхом перетворення. Так, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції у справі № 907/29/19, досліджувалося питання того чи є фермерське господарство правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема, судами не було встановлено обставин, які б засвідчували прийняття колективним сільськогосподарським підприємством рішення про реорганізацію підприємства. Натомість у спірних правовідносинах (у справі № 907/31/21) наявними є обставини зміни організаційної форми з радянського державного сільськогосподарського підприємства (радгоспу-заводу) на комунальне, а згодом державне підприємство із зазначенням у назві "агропромислово-торгове підприємство", перейменування цього державного підприємства та зміна органу управління майном цього державного підприємства.

Зазначення "агропромислово-торгове" підприємство вказує на те, що підприємство поєднує виробництво сільськогосподарської продукції з її промисловою обробкою, зберіганням та реалізацією, що відображено також у статті "Мета та предмет діяльності" статуту підприємства.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до Єдиного державного реєстру. Такий висновок зроблено, зокрема, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, на яку посилається скаржник.

Отже, відсутність у Єдиному державному реєстрі відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджується факт присвоєння АПТП "Бобовище" ідентифікаційного коду юридичної особи - 00413895, та те, що Державне підприємство АПТП "Бобовище" є правонаступником радгоспу-заводу "Бобовищенський".

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що незважаючи на неодноразові зміни в назві та організаційно-правовій формі, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995 є чинним, правопосвідчувальним документом АПТП "Бобовище" (правонаступника радгосп-заводу "Бобовищенський") на земельні ділянки загальною площею 763,60 га, розташовані на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району.

Враховуючи те, що предметом спірного договору оренди землі є земельна ділянка, право постійного користування якою належить Державному підприємству АПТП "Бобовище" і згоди на її вилучення орган управління державним майном не надавав, колегія суддів вважає, що порушення інтересів держави є доведеним та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги Прокурора підлягають до задоволення.

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку, що посилання скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції, не знайшли свого підтвердження. У такий спосіб, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 907/31/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ