Постанова

від 01.06.2023 по справі 914/2988/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. Справа №914/2988/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» від 20.03.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 (повний текст рішення складено 01.03.23, суддя Іванчук С.В)

у справі № 914/2988/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берта-сервіс», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод», м. Львів

про стягнення коштів,

за участю представників:

від позивача - Сіцінська В.А.

від відповідача - Гайдукевич О.Я.

29 листопада 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Берта-Сервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія (далі ТОВ ТВК) «Львівхолод» про стягнення 1666969,33 грн. штрафних санкцій, з яких 600491,78 грн пеня, 983568,65 грн інфляційні нарахування, 82908,90 грн 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Берта-Сервіс» покликається на те, що відповідач допустив порушення укладеного між сторонами договору поставки №436 від 14.06.2021 в частині оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач 20.05.2022 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТОВ ТВК «Львівхолод» боргу в розмірі 11566289,38 грн та пені в розмірі 266103,42 грн. (розрахунок пені був здійснений по 20.05.2022р. включно).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2022р. у справі №914/987/22, позовні вимоги ТОВ «Берта-Сервіс» задоволено частково, в частині стягнення 185000,00 грн основної заборгованості провадження у справі закрито та стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 11381289,38грн, пеню в розмірі 266103,42 грн. та відшкодовано судовий збір.

ТОВ ТВК «Львівхолод» на виконання вказаного рішення у справі № 914/987/22 погасив наявну перед позивачем заборгованість на суму 11824878,70грн, перерахувавши на користь останнього 24.06.2022 - 1600000,00 грн; 30.06.2022 - 1000000,00 грн та 750000 грн; 07.07.2022р. - 2000000,00 грн; 11.07.2022р. - 4484024,27 грн, 1547265,11 грн, 266103,42грн та 177485,90грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, у визначені договором строки, позивач нарахував відповідачу 600491,78 грн. пені за період з дати пред`явлення позову про стягнення боргу у справі №914/987/22 (20.05.2022 року) по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі, а також 983568,65 грн інфляційних нарахувань та 82908,90 грн. 3% річних за період з дати припинення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати товару (24.02.2022 року) по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у даній справі позовні вимог ТОВ «Берта-Сервіс» задоволено; з ТОВ ТВК «Львівхолод» на користь позивача стягнуто 600491,78 грн. пені, 983568,65 грн. інфляційних нарахувань, 82908,90 грн 3% річних та 25004,55 грн. судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2022р. у справі №914/987/22 позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 185000,00 грн основної заборгованості закрито (оскільки відповідач погасив заборгованість в межах вказаної суми до прийняття судом рішення у даній справі); стягнуто з відповідача на користь позивача 11381289,38 грн основного боргу та 266103,42 грн пені. Проте, у зв`язку із простроченням оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу за період з 21.05.2022р. по 11.07.2022р. пеню в сумі 600491,78 грн, інфляційні втрати в сумі 983568,65 грн та 3% річних в сумі 82908,20 грн. за період з 24.02.2022 по 11.07.2022;

- відповідач не оспорював порядок та розмір нарахувань, однак звернувся до суду з відповідним клопотанням про звільнення його від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 1066477,55 грн.,а нараховані штрафні санкції у вигляді пені зменшити до 1000,00 грн;

- дослідивши наведені відповідачем в клопотанні обставини для звільнення від сплати 3% річних, інфляційних втрат та зменшення пені, суд відмовив в задоволенні такого, критично оцінивши покликання відповідача на виникнення обставин непереборної сили, які давали б підстави для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язань в частині нарахованих інфляційних нарахувань. Водночас, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних у спірних правовідносинах судом не встановлено, відтак, у суду відсутні підстави для зменшення 3% річних. Щодо зменшення розміру пені, суд зазначив, що таке зменшення фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін;

- дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд дійшов до висновку, що заперечення ТОВ ТВК «Львівхолод» жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості та здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за договором поставки № 436 від 14.06.2021р. Відтак, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування клопотання докази не свідчать про винятковість обставин, а розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, суд вважає співмірним з порушенням.

Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив таке в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у даній справі та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Берта-Сервіс» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі, в частині стягнення пені, відмовити в задоволенні стягнення 599491,78 грн., а в сумі 1000,00 грн. просить вказане рішення залишити без змін. Як на підставу для скасування рішення місцевого господарського суду, відповідач покликається на таке:

- скаржник стверджує, що позивач листом від 24.02.2022 року, висловив наміри щодо зміни умов договору поставки в односторонньому порядку, в частині поставки та оплати товару та здійснення поставки такого виключно за умови здійснення попередньої оплати. Після одержання від позивача листа від 24.02.2022 з повідомленням про припинення відвантаження товару без попередньої оплати, відповідач змушений був призупинити здійснення оплати за товар до вияснення причин такої поведінки позивача та вирішення питання подальшої співпраці. Починаючи з 24.02.2022 між сторонами тривало листування щодо погашення наявної у відповідача перед позивачем заборгованості та подальшої поставки товару за попередньою оплатою такого. З метою врегулювання питання оплати боргу відповідач на зустрічі 15.04.2022 року надав представнику позивача проект договору про реструктуризацію боргу з відкритими умовами, однак згоди не було досягнуто. 21.04.2022р. відповідач одержав вимогу про одночасну негайну сплату боргу. Згодом, листом від 29.04.2022р. відповідач знову звернувся до позивача з проханням про реструктуризацію боргу, до якого додав уже підписаний зі своєї сторони проект договору про реструктуризацію боргу на шість місяців та підписаний відповідачем акт звірки, однак у відповідь отримав ще один лист від позивача від 04.05.2022р. з вимогою сплатити борг одразу та провести тристоронню зустріч, залучивши туди представників виробників товару, що постачався позивачем відповідачу. Перелічені дії, на думку скаржника підтверджують, його добросовісність у правовідносинах з позивачем та намагання врегулювати наявні спори в добровільному порядку;

- скаржник стверджує, що прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, що мало місце після 24.02.2022р., було спричинено, серед іншого і неправомірними діями позивача, а саме відмовою постачати товар без попередньої оплати за нього, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору поставки;

- апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних в сукупності становлять 1666969,33 грн. та нараховані позивачем виключно за період з 24.02.2022 року і до моменту повного погашення боргу, тобто за період, коли сам позивач в перший день війни відмовився виконувати свої зобов`язання за договором. В той час, відповідач неодноразово намагався домовитись з позивачем щодо подальшої співпраці та оплати боргу. Скаржник вважає, що такі нарахування є надмірно великими в порівнянні зі збитками кредитора. Разом з тим, відповідач наголошує, що порушення зобов`язання останнім не завдало позивачу жодних збитків; відповідач після відмови позивача постачати товар (24.02.2022) постійно намагався домовитися з позивачем та продовжував сплачувати борг частинами; порушення відповідача не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; в період, коли відбулося порушення зобов`язання відповідачем діяли нормативно-правові акти, які суттєво обмежували господарську діяльність останнього, внаслідок чого відповідач не міг вести звичну господарську діяльність, а тому не міг вчасно розрахуватись з позивачем; відповідач акцентує, що розмір пені, який нарахований відповідачу за період з 21.05.2022 по 11.07.2022, становить 600491,78 грн. є надмірно великим і прямо спровокованим війною, оскільки внаслідок зростання інфляції 03.06.2022 відбулося підняття Національним банком України облікової ставки до 25% річних; водночас відповідач зазначає, що уже сплатив 266103,42 грн. пені позивачу та 973394,57 грн. групі компаній Berta Group, куди входить позивач. Отже, перелічені обставини на думку скаржника є безумовними підставами для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, а також для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені).

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи скаржника та просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ТВК «Львівхолод» - без задоволення, виходячи з наступного:

- позивач зазначає, що протягом строку дії договору поставки № 436 мали місце систематичні порушення відповідачем строку оплати товару, зокрема, відбувалося порушення і кількості платежів, і днів платежу, при цьому черговий платіж за товар не був здійснений 22.02.2022. Разом з тим, позивач зазначає, що станом на дату подання відповідачем замовлення 22.02.2022, в останнього перед позивачем вже існувала заборгованість з оплати придбаного товару;

- позивач стверджує, що листами звертався до відповідача, в першу чергу, з проханням не порушувати строк оплати товару, а в другу чергу - з проханням розглянути можливість внесення змін до договору, з врахуванням правил чинного законодавства. Отже, односторонньої зміни умов договору не відбулося;

- викладені відповідачем твердження щодо неможливості вести нормальну господарську діяльність за умов війни не може бути взято до уваги, оскільки це жодним чином не обґрунтовує право відповідача не оплачувати позивачу грошові кошти за придбаний товар та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за невиконання умов договору поставки. Водночас, позивач зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу не є штрафними санкціями, а застосовуються як спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та компенсацією за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Щодо неустойки, позивач зазначає, що при вирішення питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто враховувати інтереси обох сторін. Позивач вказує, що загальна сума нарахованої пені трохи перевищує 5% від суми заборгованості, що існувала станом на дату пред`явлення позову у справі № 914/987/22, що дає достатні підстави вважати розумним та пропорційним заходом захисту інтересів позивача.

Процесуальних хід розгляду даної справи викладений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули представниці позивача та відповідача, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, які викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представниць сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Берта-Сервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (покупець) було укладено договір поставки №436, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток №3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 1.6. договору на виконання умов даного договору поставки сторони підписують комерційні умови, положення яких викладаються на підставі домовленостей сторін та, які переукладаються сторонами кожного року. Комерційні умови є невід`ємною частиною даного договору і вважаються додатком №1 до нього (комерційні умови).

За умовами п. 2.1. договору асортимент і ціна товару, який постачається за цим договором, передбачений у специфікаціях (додаток №3 до даного договору). На кожну окрему категорію товарів постачальника (за класифікацією, що використовується покупцем) оформляється окрема специфікація. Постачальник в обов`язковому порядку заповнює усі графи специфікації.

У п. 3.1. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за цінами вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Терміни та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, який визначається комерційними умовами. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Відповідно до п. 1.1. комерційних умов (протоколу узгодження розбіжностей, що виникли при укладенні Договору поставки №436 від 14.06.2021 року та Додатку №1 Комерційні умови від 14.06.2021року) - розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються згідно п. 3.1. договору поставки протягом 86 (вісімдесяти шести) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, якими є вівторок та четвер. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Відповідно до п. 6.7. договору за несвоєчасну оплату за поставлений згідно з замовленням товар постачальник має право нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №436 від 14.06.2021р., позивач у травні 2022 звертався із позовною заявою до Господарського суду Львівської області про стягнення з ТОВ «Львівхолод» заборгованості в сумі 11832392,80 грн, з яких 11 566 289,38 грн основний борг, 266103,42 грн пеня.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2022р. у справі №914/987/22, яке набрало законної сили 12.07.2022, позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 185000,00 грн основної заборгованості закрито та стягнуто з відповідача 11381289,38 грн основного боргу та 266103,42 грн пені.

Станом на 20.05.2022 року залишався не оплачений поставлений позивачем відповідачу товар на загальну суму 11566289,38 грн.

З моменту пред`явлення позову до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача боргу та пені та до моменту прийняття рішення судом у справі №914/987/22 відповідач частково оплатив заборгованість на суму 185000,00грн.

За період з 24.06.2022р. по 11.07.2022р. відповідач в повному обсязі виконав рішення Господарського суду Львівської області №914/987/22 від 21.06.2022р. (оплатив основний борг в сумі 11566289,38 грн та пеню в розмірі 266103,42 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №29901530 від 24.06.2022р; № 78209096 від 30.06.2022р.; № 78209097 від 30.06.2022р.; № 4421 від 07.07.2022р.; № 11862 від 11.07.2022р.; № 11865 від 11.07.2022р.; № 11863 від 11.07.2022р. та № 11864 від 11.07.2022р.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 600491,78 грн пені, 983568,65 грн інфляційних нарахувань та 82908,90 грн 3% річних за період з дати припинення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати товару по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі, стягнення яких є предметом даного спору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.7. договору за несвоєчасну оплату за поставлений згідно з замовленням товар постачальник має право нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2022р. у справі №914/987/22 позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 185000,00 грн основної заборгованості закрито та стягнуто з відповідача 11381289,38 грн основного боргу та 266103,42 грн пені. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 12.07.2022р.

У зв`язку із простроченням оплат за поставлений товар, позивач нарахував відповідачу за період з 21.05.2022р. по 11.07.2022р. пеню в сумі 600491,78 грн; за період з 24.02.2022 по 11.07.2022 інфляційні втрати в сумі 983568,65 грн, та 3% річних в сумі 82908,20 грн. Відповідач не оспорює порядку та розміру нарахувань, однак вважає такі надмірним тягарем для себе, відтак, звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про звільнення від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат в сумі 983568,65 грн., 3% річних, що нараховані позивачем в сумі 82908,90грн, а також просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) до 1000 гривень.

Перевіривши доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, а також у відзиві на позов суд зазначає наступне:

Щодо листування позивача та відповідача, в якому, як стверджує відповідач, позивач намагався змінити умови договору в односторонньому порядку та здійснювати відвантаження товару виключно за умови здійснення попередньої оплати за поставлену продукцію, судова колегія зазначає, що такої зміни умов договору не відбулося, позаяк відповідачем не подано, а матеріалах справи відсутні докази звернення останнього до позивача із замовленнями на поставку наступних партій товару після 24.02.2022.

Щодо відсутності у відповідача відповідної кількості обігових коштів, суд відхиляє такі твердження, оскільки відсутність достатньої кількості грошових коштів у відповідача через здійснення першочергових розрахунків за товари, що мають істотну соціальну значущість, що передбачено постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 2022 № 160 «Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану», не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за договором поставки № 436 від 14.06.2021р. Відсутність вільних обігових коштів у відповідача є результатом господарської діяльності як самостійного суб`єкта господарювання, і тому не є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором.

Щодо призупинення оплати товару відповідачем, суд не приймає такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів існування між позивачем та відповідачем домовленості про збільшення відтермінування оплати до 90 календарних днів. Твердження відповідача про односторонню зміну умов договору позивачем в повному обсязі необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо заборони торгівлі алкогольними напоями у мережі відповідача та, як наслідок, втрати частини прибутку, судова колегія відхиляє такі з огляду на те, що відповідач не спеціалізується саме на продажу алкогольної продукції. Як вбачається з видаткових накладних на поставку товарів, за договором № 436 від 14.06.2021 поставлялися продовольчі товари, обмеження на торгівлю якими не застосовувалися.

Щодо реструктуризації боргу та відмови позивача від запропонованої відповідачем пропозиції, судова колегія звертає увагу сторін на те, що реструктуризація боргу є правом, а не обов`язком кредитора.

Покликання відповідача на те, що війна, як обставина непереборної сили, що прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності (форс-мажорні обставини), суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором чи докази звернення про видачу такого сертифіката. Також відповідач не повідомив суду про поважні причини неможливості такого звернення.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Отже, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Розглянувши клопотання відповідача про звільнення від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, а також зменшення пені до 1000,00 грн. судова колегія вважає, що таке підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, кредитор не позбавлений можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та ін.).

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та відсотків річних, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи, що період прострочення оплати за поставлений товар є незначним, приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань та погашення останнім в добровільному порядку всієї суми заборгованості, стягнутої за рішення суду у справі № 914/987/22, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір 3% річних та неустойки, а також розмір інфляційних втрат (983568,65 грн.), які нараховані за весь період прострочення і є компенсацією за знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, суд прийшов до висновку про доцільність зменшення 3% річних та пені на 50%.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі № 914/2988/22 скасувати в частині стягнення 300245,89 грн. пені та 41454,45 грн. 3% річних. В цій частині в позові відмовити.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі № 914/2988/22 залишити без змін, у зв`язку з чим викласти п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (79034, м. Львів, вул. Угорська, 22, ідентифікаційний код 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берта-Сервіс» (79049, м. Львів, вул. Антонича Б.-І., 6, ідентифікаційний код 44119819) 300245,89 грн. пені, 983568,65 грн інфляційних нарахувань, 41454,45 грн. 3% річних».

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (79034, м. Львів, вул. Угорська, 22, ідентифікаційний код 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берта-Сервіс» (79049, м. Львів, вул. Антонича Б.-І., 6, ідентифікаційний код 44119819) 49696,54 грн. судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій

Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду потягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 13.03.2023.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік