Постанова

від 26.05.2023 по справі 927/361/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2023 р. Справа№ 927/361/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 17.08.2022

у справі № 927/361/22 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до Районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Корюківкаліс"

про стягнення 80 385,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Корюківкаліс" про стягнення 80 385,00 грн. штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній № 34079517 від 14.01.2022.

Позов мотивовано тим, що відповідачем, як вантажовідправником неналежно виконано обов`язок з оформлення перевізних документів, а саме: в результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні № 91517433 фактична вага вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній. Так, у залізничній накладній №34079517 від 14.01.2022 маса нетто вантажу зазначена 58000 кг, а за даними контрольного зважування виявилось 61100 кг, що на 3100 кг більше, ніж зазначено у перевізному документі та на 1100 кг більше вантажопідйомності вагону, про що було складено комерційний акт №350002/5 від 21.01.2022. Позивачем на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць було нараховано штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати, що становить 80 385,00 грн., який він просить стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2022 у справі № 927/361/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновків про відмову у задоволенні позову, виходячи з тих підстав, що наданий позивачем комерційний акт 350002/5 від 21.01.2022 не є належним та допустимим доказом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого відповідачем, оскільки він оформлений з порушенням п.10 Правил складання актів, оскільки не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи), підпис якого є обов`язковим для дійсності такого акту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2022 у справі № 927/361/22 скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 80 385, 00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясування обставин справи, які стосуються предмету спору, без урахування дійсних обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, а висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і характеру спірних відносин.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв`язку з неправильним зазначенням в накладній маси вантажу у розмірі 80 385,00 грн., виходячи з того, що комерційний акт №350002/5 від 21.01.2022 не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), підпис якого є обов`язковим для дійсності такого акту в силу пункту 10 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, а позивач не зазначив та не надав доказів щодо відсутності у штаті структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), як і не надав доказів уповноваження одного з двох інших підписантів комерційного акту на підписання від імені залізниці комерційних актів.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідачем у поданому відзиві на позов не заперечувалось щодо належності як доказу комерційного акту №350002/5 від 21.01.2022, а також не ставилося під сумнів повноваження підписантів комерційного акту.

Крім того, комерційний акт №350002/5 від 21.01.2022 підписаний начальником станції Кіяшком В. Г., агентом комерційним ОСОБА_1 та приймальником поїздів ОСОБА_2 . Начальник станції Кіяшко В. Г. входить до переліку осіб, які визначені у п. 10 Правил складання актів. Комерційний агент ОСОБА_1. є працівник станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до п.5.22. 5 Розділу своєї посадової інструкції, а саме виконував завдання та обов`язки згідно п.2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п.4 зазначеної інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору. Приймальник поїздів ОСОБА_2 є працівник станції, який особисто здійснював перевірку.

Апелянт зазначає, що у разі, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта, що підтверджується витягом із штатного розпису станції Здолбунів.

Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17 від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Комерційний акт №350002/5 від 21.01.2022, складено із дотриманням вимог ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів та являється належним та допустимим доказом у даній справі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надіслав, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується письмовими поясненнями сторін, Районне комунальне спеціалізоване лісогосподарського підприємства "Корюківкаліс" відповідно до накладної № 34079517 від 14.01.2022 зі станції Корюківка Південно-західної залізниці для ТОВ «Кроноспан УА», вул. Луцька, 20, м. Нововолинськ, Луцька область на станцію призначення - Іваничі Львівської залізниці завантажив у вагон №91517433 вантаж - деревину паливну для технологічних потреб, непоіменовану в алфавіті. Під час оформлення перевізних документів відповідач у вказаній накладній зазначив маса вагону - 30 100 кг; масу вантажу у вагоні - 58000 кг; спосіб визначення маси - на кранових вагах, заводський номер 680. Правильність внесених даних підтверджено ЕЦП старшого майстра нижнього складу відправника Коробком В. М Відповідач надав технічний паспорт засобу вимірювальної техніки - кранові електронні ваги від 04.02.2015 з відомостями про його повірку (міжповірочний інтервал -12 місяців; відмітка 22.01.2021 - ваги відповідають вимогам ДСТУ); свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №05/1, чинне до 22.01.2022; акт профілактичного технічного обслуговування №05/11 від 22.01.2021, акт огляду-перевірки №04/07 від 22.07.2021.

Згідно комерційного акту №350002/5 від 21.01.2022 (а.с.5-6) на проміжній станції Здолбунів Львівської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №91517433 та виявлено, що зазначена в накладній №34079517 маса вантажу фактично складає 61100 кг, а не 58 000 кг., що на 3100 кг більше за вказану у накладній. Вантажопідйомність вагону 60т, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність на 1100кг, що є порушенням п.4.1. глави 1 додатку 3 до СМГС та загрожує безпеці руху поїздів згідно ПТЕ розділ 15 п.15.27., про що складений акт загальної форми №8037 від 21.01.2022, який підписаний начальником станції Кіяшком В. Г., агентом комерційним ОСОБА_1. та приймальником поїздів ОСОБА_2 .

На підтвердження допустимості використання вказаної у комерційному акті вагонної ваги, позивач надав технічний паспорт засобу вимірювальної техніки №052-Е від 27.12.2017 та відомості про повірку (міжповірочний інтервал - 12 місяців; відмітка 09.12.2021 - вага придатна до подальшої експлуатації). Згідно з картотечними даними маса вагону №91517433 становить 301 ц.

Відповідач звернувся до в. о. начальника станції Здолбунів Львівської залізниці із розпорядженням від 31.01.2022, у якому просив вивантажити вантаж із спірного вагону у кількості 2700 кг та надати можливість вивезти його власним автотранспортом.

Відповідно до доручення №1 від 31.01.2022 для виконання вказаних у розпорядженні дій відповідач уповноважив ОСОБА_3 .

Згідно з розпискою ОСОБА_3 вантаж у кількості 2700 кг був вивантажений РКСЛП "Корюківкаліс" зі спірного вагону і вивезений за межі території смт. Здолбунів автомобілем.

27.04.2022 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" рекомендованим поштовим відправленням № 3302810929127 направило на адресу відповідача претензію від 25.04.2022 №ДН-3-03/436 про сплату штрафу у розмірі 80 385,00 грн. (16077,00 грн. провізна плата х 5), який був нарахований на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць було нараховано відповідачу штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати. Зазначену претензію відповідач отримав 05.05.2022, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошта» про отримання поштового відправлення

№ 3302810929127.

Відповідач відзив на претензію не надіслав, вказаний штраф не сплатив, оскільки вважає, що збільшення маси вантажу, завантаженого у вагон №91517433, відбулось внаслідок впливу погодних умов (ожеледі, снігу), на підтвердження чого надав довідку Українського гідрометеорологічного центру від 07.07.2022 №01-18/549 про погодні умови за період з 14 січня 2021 року по 21 січня 2021 року.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить суд за неправильне зазначення у накладній маси вантажу стягнути з відповідача штраф у розмірі 80 385,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

В силу ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.

Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (далі - Правила).

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів та статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з п. 1.1 вказаних Правил може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Згідно із статтею 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях.

Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах.

Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами.

Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом.

Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо).

Маса вантажів визначається відправником.

Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до абзацу третього пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила приймання вантажів до перевезення), вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Згідно з частиною другою статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За приписами ч.ч. 1-3 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статею 118 Статуту, яка передбачає, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Пунктом 2 Правил складання актів встановлено, що комерційні акти складаються для засвідчення , зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до п. 4 Правил складання актів комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для складення комерційного акту № 350002/5 від 21.01.2022 є підтвердження невідповідності маси вантажу у вагоні №91517433, про що позивачем було складено акт загальної форми №8037 від 21.01.2022, оскільки відповідач у накладній №34079517 зазначив масу вантажу у вагоні №91517433 - 58000 кг, однак під час проведення на проміжній станції маршруту Здолбунів Львівської залізниці було проведено переважування спірного вагону на 150т електронній трьохплатформенній вазі, за результатами якого встановлено, що фактично маса вантажу складає 61100 кг, тобто на 3100 кг більше ніж вказано у накладній та на 1100 кг більше вантажопідйомності вагону.

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд першої інстанції відмовляючи у позові дійшов висновку про те, що вказаний комерційний акт не містить підпису начальнику вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), підпис якого є обов`язковим для дійсності такого акту в силу пункту 10 зазначених Правил складання актів, не надано доказів щодо відсутності у штаті структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), не надано доказів уповноваження одного з двох інших підписантів комерційного акту на підписання від імені залізниці комерційних актів, отже комерційний акт 350002/5 від 21.01.2022 не є належним та допустимим доказом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею, зважаючи на те, що він оформлений з порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів, а відтак і про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв`язку з неправильним зазначенням в накладній маси вантажу у розмірі 80 385,00 грн.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Комерційний акт №350002/5 від 21.01.2022 підписаний начальником станції Кіяшком В. Г., агентом комерційним ОСОБА_1. та приймальником поїздів ОСОБА_2 .

Підписання комерційного акту начальником станції відповідає приписам пункту 10 Правил складання актів.

Агент комерційний ОСОБА_1. є працівник станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до п.5.22. 5 Розділу своєї посадової інструкції, а саме виконує завдання та обов`язки згідно п.2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п.4 зазначеної інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору.

Приймальник поїздів ОСОБА_2. є працівник станції, який особисто здійснював перевірку.

За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта, що підтверджується витягом із штатного розпису станції Здолбунів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17 та від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17.

Крім того, відповідач не заперечував щодо правильності складання позивачем комерційного акту №350002/5 від 21.01.2022, а навпаки, 31.01.2022 звернувся до в. о. начальника станції Здолбунів Львівської залізниці із розпорядженням (а.с.20), у якому зазначав, що вагон № 915187433, залізничної накладної № 34079517, що слідує зі станції Корюківка (326802) до станції Іванковичі (353104), вагон завантажений понад вантажопідйомність на 1100 кг за показниками при контрольному переважуванні вагона. Одночасно відповідач у розпорядженні просив вивантажити вантаж із спірного вагону у кількості 2700 кг та надати можливість вивезти його власним автотранспортом.

Згідно з розпискою від 01.02.2022 Голіка Олександара Миколайовича, представника РКСПЛ «Корюківське», вантаж у кількості 2700 кг був вивантажений з вагону № 915187433, залізнична накладна № 34079517 та вивезений за межі території станції Здолбунів, претензій до залізниці не має.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.

Таким чином, матеріалами справи та діями відповідача підтверджується неправильне зазначення у накладній маси вантажу понад норму, що в свою чергу загрожувало безпеці руху у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п. 15.27.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що матеріалами справи підтверджено правомірність нарахування позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України штрафу у розмірі 80385, 00 грн., а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати.

У відповідності до ст. 129 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат по сплаті судового збору, а саме покласти судові витрати на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2022 у справі № 927/361/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2022 у справі № 927/361/22 скасувати.

Постановити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Корюківкаліс" (15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, місто Корюківка, вул. Дудко, буд. 46, ЄДРПОУ 05389126) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (79000, м.Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195/шифр 016, МФО 333368, п/р НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк») 80 385,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу, 2481, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 3721, 50 грн. витрат по сплвті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області..

Матеріали справи № 927/361/22 повернути до Господарського суду Чернігівської обалсті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено після виходу колегії суддів з відпустки 12.06.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська