Постанова

від 01.06.2023 по справі 910/13567/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. Справа№ 910/13567/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Ніконенко Є.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.06.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної митної служби України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2023

у справі № 910/13567/17 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Маріс"

до 1. Одеської митниці Держмитслужби

2. Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг"

2) Київська митниця Держмитслужби

про стягнення 1 898 852,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 910/13567/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Маріс" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Здійснено заміну боржника у наказі Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/13567/17 з Одеської митниці Держмитслужби на Державну митну службу України в особі Одеської митниці.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що має місце перехід функцій і повноважень від Одеської митниці Держмитслужби до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державна митна служба України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 910/13567/17.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з положень ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вбачається висновок, що держава гарантує виконання рішення суду, за якими боржником є державний орган, і в разі припинення такого органу, зокрема при ліквідації, закон не дозволяє повертати такий виконавчий документ без виконання стягувачу.

Також апеляційна скарга містить посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання

У свою чергу, позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, наданому до суду 09.05.2023, зазначає, що Господарський суд міста Києва своєю ухвалою вийшов за межі доводів та вимог заяви про зміну сторони виконавчого провадження.

26.05.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 справу № 910/13567/17 за апеляційною скаргою Державної митної служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Ткаченко Б.О., суддів - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 витребувано справу № 910/13567/17 у Господарського суду міста Києва.

17.04.2023 справа надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 апеляційну скаргу Державної митної служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 910/13567/17 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

24.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Державної митної служби України надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучені платіжні доручення №321 від 20.04.2023 та №322 від 20.04.2023 про сплату судового збору в сумі 2 429,69 грн. та 254,31 грн. у загальній сумі 2 684,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 910/13567/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 910/13567/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.06.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Учасники апеляційного провадження у судове засідання 01.06.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників учасників апеляційного провадження не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» до Одеської митниці ДФС і Державної казначейської служби України про стягнення 1 898 852,10 грн. шкоди, завданої у зв`язку з неправомірною бездіяльністю Одеської митниці ДФС щодо не розмитнення свіжого часнику заявленого до митного контролю, та оформлення за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ № 500010003/2016/010133 та щодо неналежного зберігання свіжого часнику, вилученого Одеською митницею ДФС на підставі протоколу про порушення митних правил № 0557/10000/16 від 25.08.2016, позивачу була завдана шкода у розмірі 1 898 852,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/13567/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 замінено відповідача-1 Одеську митницю Державної фіскальної служби України на її правонаступника Одеську митницю Держмитслужби; замінено третю особу - 2 Київську міську митницю ДФС на її правонаступника Київську митницю Держмитслужби.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/13567/17 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/13567/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» заподіяну шкоду в розмірі 1 898 852,10 грн. Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» 28 482,80 грн. судового збору за подання позовної заяви, 42 724,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

21.10.2020 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 виправлено допущену описку у п. 5 резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі № 910/13567/17, а саме у реквізитах Одеської митниці Держмитслужби замість «код ЄДРПОУ 39441717» вважати вірним «код ЄДРПОУ 43333459».

01.03.2021 від позивача до суду у справі №910/13567/17 надійшла заява № 02/26-02 від 26.02.2021 про виправлення помилки допущеної у наказі Господарського суду міста Києва у справі № 910/13567/17 від 21.10.2020 про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» 28 482,80 грн. судового збору за подання позовної заяви та 42 724,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 виправлено допущену в наказі Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/13567/17 про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» 28 482,80 грн судового збору за подання позовної заяви та 42 724,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги помилку, а саме в реквізитах Одеської митниці Держмитслужби замість коду ЄДРПОУ 39441717 читати - код ЄДРПОУ 43333459.

24.02.2023 від позивача до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника з Одеської митниці Держмитслужби на Одеську митницю. У заяві міститься клопотання відповідно до якого позивач просить розглядати заяву без участі представника позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до положень ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

У відповідності до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Отже, правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов`язки кредитора.

Правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - постанова № 1200) визначено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Згідно з п. 2 постанови № 1200 Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.

Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби» вирішено: 1). Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1; 2). Реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2.

З додатків 1 та 2 наведеної постанови вбачається, що Одеська митниця ДФС реорганізовується шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

Державною фіскальною службою України видано наказ № 30-рг від 25.11.2019 «Про реорганізацію митниць ДФС», яким доручено розпочати реорганізацію митниць ДФС, у тому числі Одеської митниці ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» № 1217-р від 04.12.2019 погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06.12.2019 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до акту прийому-передачі від 28.12.2019 та вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», постанови Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» та внаслідок реорганізації Одеської митниці ДФС правонаступником усього майна, майнових та немайнових прав та фінансових зобов`язань за цими актами є Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби України» вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, в тому числі Одеську митницю Держмитслужби.

Згідно із наказом Державної митної служби України № 460 від 19.10.2020 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Одеську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України № 489 від 29.10.2020 Одеська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 проведено державну реєстрацію Одеської митниці як відокремленого підрозділу юридичної особи - Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005631).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) перебуває у стані припинення з 05.11.2020, номер запису 1005561270011072181.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011 (далі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з п. 6 Порядку № 1074 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 п. 12 Порядку № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Разом з тим згідно з п. 7 Порядку № 1074 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Відповідно до Передавального акту від 28.12.2021 та вимог постанови Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» та внаслідок реорганізації правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цими актами є Державна митна служба України (код ЄДРПОУ 43115923) в особі Одеської митниці.

Так, з дати початку виконання Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України покладених на неї функцій і повноважень, а також підписання передавального акту, має місце фактичне (компетенційне) правонаступництво, а, отже, факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що мав місце перехід функцій і повноважень від Одеської митниці Держмитслужби саме до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці, у зв`язку із чим доводи позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу визнаються колегією суддів необґрунтованими.

Водночас, колегія суддів зазначає, що стаття 52 Господарського процесуального кодексу України вміщена до розділу І «Загальні положення» глави 4 «Учасники судового процесу» цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України розташована в розділі V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах», що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палата Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17.

Зважаючи на вищевикладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів щодо звернення позивача до виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для здійснення заміни як боржника у наказі Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/13567/17 з Одеської митниці Держмитслужби на Державну митну службу України в особі Одеської митниці в порядку ч. 5 ст. 334 ГПК України так і здійснення заміни Одеської митниці Держмитслужби її правонаступником Державною митною службою України в особі Одеської митниці в порядку ст. 52 ГПК України, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала підлягає частковому скасування з викладених вище підстав.

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо того, що з положень ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вбачається висновок, що держава гарантує виконання рішення суду, за якими боржником є державний орган, і в разі припинення такого органу, зокрема при ліквідації, закон не дозволяє повертати такий виконавчий документ без виконання стягувачу, проте, хоча держава і гарантує виконання рішення суду, за якими боржником є державний орган, проте, це не нівелює обов`язку/права суду як для заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, так і для заміни сторони її правонаступником у порядку передбаченому ст. 52 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення з викладених вище підстав.

Розподіл судових витрат

Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної митної служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 910/13567/17 - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 910/13567/17 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Маріс" - задовольнити.

Замінити Одеську митницю Держмитслужби її правонаступником Державною митною службою України в особі Одеської митниці.

Здійснити заміну боржника у наказі Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/13567/17 з Одеської митниці Держмитслужби на Державну митну службу України в особі Одеської митниці.»

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державною митною службою України.

4. Матеріали справи № 910/13567/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 12.06.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім