Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/1203/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/1203/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023

у справі №910/1203/23 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М"

до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

про стягнення 68 040,93грн,

УСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (далі - відповідач) про стягнення 68 040,93 грн, у тому числі: 42744,79грн інфляційних втрат коштів та 25296,14 грн пені, нарахованих у зв`язку із порушенням строків оплати товару, поставленого позивачем відповідачу по Договору №16/11/2021-ЕВ про закупівлю товару від 16.11.2021.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що санкції заявлені у період дії форс-мажорних обставин (військової агресії російської федерації проти України), у зв`язку із чим на підприємстві був оголошений простій та значно знизились показники ідентифікації тварин, що безпосередньо впливає на надходження грошових коштів до підприємства.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені на 50%, оскільки несвоєчасна поставка позивачем товару сприяла наближенню періоду у розрахунках за договору, який припав на час повномасштабного вторгнення, а нарахована пеня для відповідача є надмірною і не співвідноситься із наслідками порушеного зобов`язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 березня 2023 року позов задоволено.

З Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник - М" 42 744,79 грн інфляційних втрат коштів, 25 296,14 грн пені та 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати частково оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення в частині зменшення присудженої пені у розмірі 50%.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при розгляді клопотання про зменшення пені не враховані наступні обставини: період прострочення не перевищував трьох місяців; провадження підприємством діяльності здійснюється виключно на основі госпрозрахунку; підприємством понесені додаткові втрати, пов`язані із релокацією виробничого підрозділу підприємства із території можливих бойових дій; на підприємстві був оголошений простій для всіх працівників та зупинено придбання сировини, виготовлення продукції тощо; інфляційні збитки перевищують розмір заявленої до стягнення пені; наявність ще двох ініційованих позивачем судових спорів про стягнення штрафних санкцій; існуючі проблеми у галузі тваринництва, які викликані повномасштабним вторгненням російської федерації; не враховані докази щодо майнового стану відповідача і його соціальної значущості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 10 травня 2023 року; сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (направлений до суду 26.04.2023) заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що всі підприємства мають рівні права та обов`язки і на даний час всі підприємства знаходяться в однаково складних умовах; розмір штрафних санкцій для відповідача не є непосильним та неспівмірним; відповідачем також заявлялись претензії до позивача щодо сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару і вони позивачем були сплачені (справа №911/935/22), тому стягненням пені у даній справі буде дотримано принцип рівності сторін; відповідач не довів свої значні додаткові витрати, а скрутне матеріальне становище не є безумовною підставою для зменшення розміру пені.

Відповідач у відповіді на відзив навів додаткові обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення пені та надав ряд додаткових доказів.

Частиною 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно з приписами статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідачем до апеляційної скарги і відповіді на відзив, а також позивачем до відзиву, надані додаткові докази, які не подавались суду першої інстанції, однак при цьому сторони не обґрунтовують неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції, а окремі надані сторони докази створені вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно частини 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, надані сторонами нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.11.2021 між Державним підприємством "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подорожник - М", як постачальником, було укладено Договір №16/11/2021-ЕВ про закупівлю товару (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати Покупцю у власність Бирки вушні (Бирки вушні без маркування з електронним ідентифікатором для ідентифікації овець та кіз (жовтого кольору для овець, світло-зеленого кольору для кіз), код ДК 021:2015-03340000-6, в строки на умовах даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, товар, вказаний у п. 1.1 цього Договору, поставляється покупцю партіями, оформленими на підставі Замовлення покупця. Перелік товару визначається Специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору. В Специфікації визначається найменування (асортимент), кількість та вартість товару.

Сторонами підписані та скріплені печатками Специфікація (додаток 1), та Заявки про поставку позивачем відповідачу товару:

- №01 - бирки вушні без маркування з електронним ідентифікатором для ідентифікації (жовтого кольору для овець) в кількості 20 000 пар, ціна за одиницю - 35,70 грн. з ПДВ, на суму - 595 000,00 грн. без ПДВ, сума з ПДВ - 714 000,00 грн.;

- №02 - бирки вушні без маркування з електронним ідентифікатором для ідентифікації (світло - зеленого кольору для кіз) в кількості 2 000 пар, ціна за одиницю - 35,70 грн., сума без ПДВ - 59 500,00 грн., сума з ПДВ - 71400,00грн. Загальна вартість товару - 785 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 139 900,00 грн.

У пункті 5.1 договору сторони домовились, що строк поставки (передачі) товару - протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником замовлення (додаток 2 до договору) на партію товару від покупця.

Вказані замовлення №01 та №02 були складені 23.11.2021, отже строк поставки товару становив по 22.12.2021.

У зв`язку із порушенням строків поставки товару відповідач направив позивачу претензію від 10.01.2022, в якій просив поставити товар, нарахував пеню в розмірі 15708,00 грн та в подальшому звернувся до суду із позовом про стягнення 92406,30 грн штрафу та 44148,76 грн пені, який рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №911/1992/22 був задоволений частково і на користь відповідача було стягнуто 43354,09 грн пені та 50854,65 грн штрафу.

На виконання вказаної Специфікації та Заявок позивач поставив відповідачу вказаний у Специфікації товар, у тому числі: згідно видаткової накладної від 18.02.2022 №16 на суму 660 450,00 грн. з ПДВ, та видаткової накладної від 18.02.2022 №18 на суму 66 045,00 грн. з ПДВ.

Для оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від 18.02.2022 №19 та №21.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Оплата вартості кожної партії Товару здійснюється на умовах 100% оплати протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на підставі отриманого рахунку-фактури/рахунку/Постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Тобто, кінцевий термін оплати по виставленим рахункам за поставлений товар є 21.03.2022.

Згідно наявних у справі копій платіжного доручення від 20.05.2022 №1203 сплачено кошти на суму 660 450,00 грн. та від 13.06.2022 №1372_6D06H/1020 на суму 66 045,00 грн.

Згідно п. 10.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати рахунку - фактури/рахунку за поставлений Товар покупець сплачує постачальнику пені в розмір 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

З огляду на порушення відповідачем встановлених договором термінів оплати за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.12.2022 б/н про сплату штрафних санкцій за порушення термінів оплати. Відповіді на претензію відповідач не надав, вимоги заявлені позивачем не виконав.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача: по видатковій накладній №16 - 38858,90 грн інфляційних втрат коштів (за квітень-травень 2022 року) та 21713,42 грн пені (за період з 21.03.2022 по 19.05.2022); по видатковій накладній №18 - 3885,89 грн інфляційних втрат коштів (за квітень-травень 2022 року) та 3582,72 грн пені (за період з 21.03.2022 по 12.06.2022).

При цьому, пеня позивачем заявлена до стягнення із обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідач, не заперечуючи факт прострочення і правильність розрахунків, просив відмовити у позові посилаючись на те, що прострочення відбулось у період дії форс-мажорних обставин (військової агресії російської федерації проти України), у зв`язку із чим на підприємстві був оголошений простій та значно знизились показники ідентифікації тварин, що безпосередньо впливає на надходження грошових коштів до підприємства.

Також відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені на 50%, оскільки внаслідок несвоєчасної поставки позивачем товару строк його оплати припав на час повномасштабного вторгнення, а нарахована пеня для відповідача є надмірною і не співвідноситься із наслідками порушеного зобов`язання.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. Також суд прийшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені.

Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у зменшенні присудженої пені, тому просить скасувати частково оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення в частині зменшення присудженої пені у розмірі 50%.

Частинами 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а розрахунок задоволених позовних вимог (інфляційних втрат коштів та пені) позивачем здійснений арифметично та методологічно вірно, у відповідності до умов договору та фактичних обставин справи.

Щодо доводів відповідача про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач просив зменшити розмір пені на 50%, оскільки внаслідок несвоєчасної поставки позивачем товару строк його оплати припав на час повномасштабного вторгнення, яке визнане форс-мажорною обставиною, відповідач має скрутне матеріальне становище, а нарахована пеня для відповідача є надмірною і не співвідноситься із наслідками порушеного зобов`язання.

Позивач заперечував проти вказаних доводів, посилаючись на те, що введення воєнного стану впливає на всіх і позивач також знаходиться в несприятливому економічному становищі; згідно наданого відповідачу звіту про фінансові результати у 2021 році він також отримав збитки, тому відсутні підстави вважати, що воєнний стан став причиною збитковості підприємства; відповідач оплачував 100% розмір заробітної плати, що підтверджує можливість проводити розрахунки.

Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції відповідач не довів того факту, що штрафні санкції (25296,14 грн пені) є надмірно великими та наявні підстави для зменшення їх розміру.

Доводи відповідача про введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, що, зумовило прострочення оплати за договором, є прийнятними, однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, введення воєнного стану в країні вплинуло на майнові інтереси обох сторін, зокрема й позивача, тому вказані обставини не можна вважати виключними лише для відповідача та достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання відповідача на його скрутне фінансове становище, значне зменшення надходжень коштів, невиконання контрагентами договірних зобов`язань перед відповідачем, також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки наведені обставини не підтверджені жодними належними доказами.

Доводи відповідача про те, що позивачем заявлено ще ряд позовів про стягнення штрафних санкцій (справи №910/1206/23 та №910/1212/23), відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки предметом розгляду у вказаних справах є вимоги за іншими договорами.

Апеляційним господарським судом також враховано, що відповідачем була нарахована і заявлена до стягнення неустойка (штраф і пеня) (справа №911/1992/22) за порушення позивачем строків поставки товару по Договору №16/11/2021-ЕВ про закупівлю товару, вимоги за яким є предметом розгляду й даної справи, тому зменшення розміру пені у даному випадку порушить принцип справедливості та рівності сторін.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру пені, заявленої позивачем до стягнення з відповідача.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23 березня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.06.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук