Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/14640/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/14640/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Де Люкс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023

у справі № 910/14640/22 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тріумф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Де Люкс"

про стягнення 377 713,42 грн,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тріумф" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Де Люкс" (далі - відповідач) та просило стягнути 377 713,42 грн, у тому числі: 285 000,00 грн основного боргу, 66 838,98 грн пені, 21 829,97 грн інфляційних втрат коштів та 4 044,47 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором транспортного експедирування №240322-ТЕО від 24 березня 2022 року в частині повної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 березня 2023 року позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Де Люкс" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Тріумф" заборгованість у розмірі 285 000 грн 00 коп., пеню у розмірі 66 838 грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 829 грн 97 коп., 3% річних у розмірі 4 044 грн 47 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 665 грн 70 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Де Люкс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки сторонами було досягнуто домовленості про те, що оплата послуг буде здійснюватись частинами з врахуванням проведення розрахунків з відповідачем його контрагентами за поставлені вагони; невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань було спричинено форс-мажорними обставинами, а саме введення на території України воєнного стану, що підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку із чим контрагенти відповідача не вчасно розраховувались по експертним операціям за поставлений товар, тому відповідач не мав можливості своєчасно розрахуватись з позивачем за надані послуги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що сторонами не змінювались умови договору в частині порядку розрахунків, тому відповідач мав здійснювати оплати по факту виконання послуги; відсутність розрахунків відповідача з його контрагентами не є підставою для звільнення від виконання обов`язку по оплаті заборгованості; відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин, які б свідчили про неможливість виконання зобов`язань за договором, який був укладений вже після початку дій пов`язаних з агресією російської федерації проти України; відповідач у скарзі не заперечує проти факту надання послуг, їх обсягу, суми заборгованості і штрафних санкцій, а лише необґрунтовано наголошує на можливості відстрочки обов`язку по оплаті боргу. Також просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Сторони були повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду у електронному вигляді через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему на повідомлені адреси електронної пошти і засобами поштового зв`язку.

Ухвала суду, яка направлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка також зазначена ним у апеляційній скарзі, повернута поштою з довідкою "адресат не розшуканий". Також ухвала суду була додатково направлена відповідачу на зазначену ним у апеляційній скарзі адресу електронної пошти, отже відповідач вважається належним чином повідомленим про дату та час судового засідання.

Неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.03.2022 між ТОВ "Торгово-промислова компанія "Тріумф", як Експедитором, та ТОВ "Гранд Де Люкс", як Клієнтом, було укладено договір транспортного експедирування №240322-ТЕО (далі - Договір) з використанням програми для обміну електронними документами, що використовується для забезпечення електронного документообігу - Вчасно (https://vchasno.ua), за умовами якого Експедитор приймає на себе зобов`язання за винагороду (плату) та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у вагонах Експедитора територією України, країн СНД і територією третіх країн за маршрутами, зазначеними у погоджених Сторонами Заявках, які після підписання та скріплення печатками Сторін є невід`ємною частиною Договору, а Клієнт приймає на себе зобов`язання прийняти та сплатити надані послуги та винагороду (плату) Експедитору у відповідності з розділом 3 Договору.

Відповідно до п. 2.1.9. Договору, Клієнт зобов`язаний оплачувати передбачені Договором платежі у порядку і строки, установлені Договором.

Згідно з п. 3.1. Договору, Клієнт, виходячи з очікуваного обсягу перевезень, не пізніше ніж за 3 (три) банківські дні до початку навантаження здійснює попередню оплату за перевезення вантажів, шляхом перерахування коштів банківським переказом у розмірі 100% від суми, зазначеної в рахунку. За домовленістю сторін можлива оплата по факту виконання послуги. Така домовленість узгоджується сторонами у Заявках Клієнта, Протоколах погодження договірної ціни або Додатках чи Додатковий угодах до Договору.

Для погодження деталей транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів, позивач та відповідач підписали Протоколи погодження договірної ціни до Договору: №1 від 25.03.2022; №2 від 28.03.2022; №3 від 06.04.2022; №4 від 27.05.2022.

Сторони погодили, що договір укладено на період від дати підписання по 31.12.2022 і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про його припинення за 10 днів до закінчення його терміну дії (п. 9.1.Договору).

За період березня-травня 2022 року позивачем відповідачу були надані транспортно-експедиторські послуги загальною вартістю 828 420, 93 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками підприємств актами наданих послуг №149 від 31.03.2022 на суму 113 871,45 грн, №219 від 30.04.2022 на суму 266 500,00 грн, №319 від 31.05.2022 на суму 448 049,48 грн.

Надані позивачем послуги відповідач оплатив частково, в загальній суму 543 420,93 грн, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача за період 24.03.2022-31.10.2022.

З метою досудового врегулювання спору позивач 19.07.2022 звернувся до відповідача з претензією №1907-1 про сплату заборгованості в розмірі 346 049,48 грн (на час направлення претензії сума оплачених послуг становила 482 371,45 грн), та вказав, що у випадку не сплати заборгованості буде звертатись до господарського суду з позовом про стягнення як основного боргу, так і нарахованих штрафних санкцій.

У своїй відповіді на претензію позивача, відповідач визнав наявність заборгованості, однак заперечив проти нарахування штрафних санкцій, посилаючись на те, що сторонами було досягнуто домовленості щодо оплати послуг частинами, з врахуванням проведення розрахунків з відповідачем його контрагентами, що підтверджується відповідними діями сторін, а саме відсутністю 100% передоплати за надання послуг.

Листом за вих.№2607-5 від 26.07.2022 позивач зазначив, що згідно з п.9.2. Договору, умови договору можуть бути змінені або доповнені за письмовим погодженням обох сторін. Однак, такого письмового погодження сторонами зміни порядку оплати досягнуто не було, а тому твердження щодо погодження експедитором післяоплати за надані послуги не відповідає дійсності та суперечить умовам Договору.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не в повному обсязі виконав зобов`язання з оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 285 000,00 грн основного боргу, 66 838,98 грн пені, 21 829,97 грн інфляційних втрат коштів та 4 044,47 грн 3% річних.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору транспортного експедирування №240322-ТЕО.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Договір укладений належним чином, містить всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Згідно зі статтею 929 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.316 ГК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Наявними у матеріалах справи актами наданих послуг, які підписані представниками обох сторін та є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується факт надання позивачем відповідачу у період березня-травня 2022 року транспортно-експедиторських послуг загальною вартістю 828 420,93 грн.

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.1. Договору, Клієнт, виходячи з очікуваного обсягу перевезень, не пізніше ніж за 3 (три) банківські дні до початку навантаження здійснює попередню оплату за перевезення вантажів, шляхом перерахування коштів банківським переказом у розмірі 100% від суми, зазначеної в рахунку. За домовленістю сторін можлива оплата по факту виконання послуги. Така домовленість узгоджується сторонами у Заявках Клієнта, Протоколах погодження договірної ціни або Додатках чи Додатковий угодах до Договору.

У пунктах 4 Протоколів погодження договірної ціни №№1, 2, 3, 4 сторони визначили, що оплата послуг Експедитора проводиться замовником на підставі п.3.1 Договору.

Доводи відповідача про те, що сторонами було досягнуто домовленості про те, що оплата послуг буде здійснюватись частинами з врахуванням проведення розрахунків з відповідачем його контрагентами за поставлені вагони, не підтверджується жодними доказами.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість послуг шляхом 100% передоплати, або по факту виконання послуги.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, в порушення умов договору відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, в загальній сумі 543 420,93 грн, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

Отже, враховуючи умови договору, встановлені фактичні обставини справи та докази у справі, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено наявність у відповідача основного боргу в сумі 285 000,00 грн, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути 21 829,97 грн інфляційних втрат коштів та 4 044,47 грн 3% річних, які нараховані за загальний період з 01.06.2022 по 07.11.2022, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений арифметично та методологічно правильно, а тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами ч.2 ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до 5.3 Договору, у разі несвоєчасного перерахування Клієнтом плати за послуги та інших платежів Експедитору, Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день затримки платежу у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Позивач просив стягнути 66 838, 98 грн, які нараховані за загальний період з 01.06.2022 по 07.11.2022, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично правильним, відповідає нормам законодавства та обставинам справи, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги у вказаній частині позову також є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин та несвоєчасного розрахунку контрагентів, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, несвоєчасне проведення розрахунків контрагентами відповідача не звільняє останнього від виконання зобов`язань перед позивачем за надані ним послуги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Договір між сторонами було укладено 24 березня 2022 року, тобто через місяць після початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану і відповідачем не доведено, що зобов`язання за договором невиконані саме у зв`язку з воєнними діями.

Також відповідачем також не надано відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов договору.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Де Люкс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13 березня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.06.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук