Постанова

від 13.06.2023 по справі 904/5071/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023 року м. Дніпро Справа № 904/5071/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 02.03.2023р. у справі № 904/5071/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мілк Рівер, м. Дніпро

до Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат, м. Жовті Води

про стягнення 68 548,26грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023р. у справі № 904/5071/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Мілк Рівер (49021, м. Дніпро, вул. Галі Андрусенко, 7, код ЄДРПОУ 42818821) 47 700,00 грн. заборгованості, 12 429,87 грн. - інфляційних втрат, 2 176,31 грн. витрат на сплату судового збору та 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023р. у справі № 904/5071/22 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні відповідних позовних вимог позивача відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем не доведено належними доказами реальності адвокатських витрат, заявлених до стягнення, та обґрунтованості їх розміру, адже справа є незначної складності.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023р. для розгляду апеляційної скарги обрано колегію суддів у складі: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023р. у справі № 904/5071/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач не скористався своїм правом та не подав відзив на апеляційну скаргу.

09.06.2023р. у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 23.09.21р. між ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат (покупець) та ТОВ Мілк Рівер (постачальник) укладено договір № 563/13/360В (договір) про закупівлю товару, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2., а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити товар Фруктові та овочеві соки, код ДК 021:2015-1532 (Сік натуральний у скляних банках ємністю 3л.: яблучний та томатний) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, сума (ціна) договору відповідно до специфікації № 1 становить 93 900,00грн. без ПДВ. Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів (п. 4.2.).

Згідно з п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється партіями в період: вересень-грудень 2021р. Обсяг кожної партії та термін поставки уточнюється у заявках, підписаних працівниками покупця. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим).

Згідно з п. 7.4. договору, за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.21р., але в будь-якому разу до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторонами підписано специфікацію № 1 від 23.09.21р. до договору № 563/13/360В від 23.09.21р., якою погоджено поставку товару (сік яблучний 3л у кількості 1200 шт., ціна за одиницю без ПДВ 38,50грн., загальною сумою 46 200,00грн.; сік томатний 3л у кількості 900 шт., ціна за одиницю без 53,00грн., загальною сумою 47 700,00грн.) Загальна сума поставки за специфікацією № 1 складає у розмірі 93 900,00грн.

Сторонами укладено додаткову № 1 до договору № 563/13/360В від 23.09.21р., якою викладено 11.1 в наступній редакції: Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 20.03.22р., але в будь-якому разу до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору № 563/13/360В від 23.09.21р. та специфікації № 1 до нього позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 47 700,00грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 0510002 від 05.10.21р. - на суму 21 200,00грн. та № 2810002 від 28.10.21р. - на суму 26 500,00грн. та товарнотранспортними накладними № 0510002 від 05.10.21р. та № 2810002 від 28.10.21р.

Відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим заборгованість відповідача на час розгляду справи складає 47 700,00грн.

Отже, оплата за поставлений товар за договором відповідачем не здійснена, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем, що і було підставою для звернення позивача з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлений товар, а також нарахованих на суму боргу інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023р. у справі № 904/5071/22: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Мілк Рівер 47 700,00 грн. заборгованості, 12 429,87 грн. - інфляційних втрат, 2 176,31 грн. витрат на сплату судового збору.

Також зазначеним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 10 000,00 грн. Саме в цій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023р. у справі № 904/5071/22 і оскаржується відповідачем та згідно з ч. 2 ст. 269 ГПК України переглядається апеляційним судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи було долучено (у копіях) договір № 18/07-22-1 про надання правничої допомоги від 18.07.22р., додаткову угоду № 3 від 06.12.22 до договору, акт надання послуг № 6 від 26.12.22, платіжну інструкцію № 112 від 27.12.22, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 2300 від 23.05.2011 видане Тропіній О.М., ордер серії АЕ № 1179970.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: позивачем здійснено звернення до суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу одночасно із зверненням з позовною заявою.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії наступних документів: договору № 18/07-22-1 про надання правничої допомоги від 18.07.22р., укладеного ТОВ «Мілк Рівер» з АО «Щит-Право», додаткової угоди № 3 від 06.12.22 до договору, акту надання послуг № 6 від 26.12.22, в якому міститься детальний опис виконаних робіт, платіжної інструкції № 112 від 27.12.22 про перерахування ТОВ «Мілк Рівер» на рахунок АО «Щит-Право» 15 000,00грн. Також, в матеріалах справи міститься Ордер серія АЕ № 1179970 та копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 2300 від 23.05.2011 видане Тропіній О.М.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідачем подані до суду першої інстанції заперечення проти покладення на нього витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката у повному обсягу з підстав їх необгрунтованості та неспівмірності з обсягом наданих адвокатом позивачу послуг, які були враховані місцевим господарським судом, зменшено розмір цих витрат та присуджено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.

Колегія суддів відзначає, що позивачем доведено належними доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції, яким було зменшено розмір цих витрат, виходячи обставин справи, а відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами необгрунтованості та нерозумності розміру цих витрат.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, а місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023р. у справі № 904/5071/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023р. у справі № 904/5071/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз