Рішення

від 26.05.2023 по справі 908/2529/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/130/22-5/81/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2023 Справа № 908/2529/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Святого Миколая, буд. 79а, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-07 (вул. Єнісейська, буд. 14, кв. 42, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 40913577)

про стягнення 49 322,26 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2023 (суддя Федорова О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2529/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.203, на підставі наказу голови Господарського суду Запорізької області про відрахування судді Федорової О.В. зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку на підставі Рішення ВРП від 23.02.2023 № 141/0/15-23, справу № 908/2529/22 для розгляду розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 06.03.2023 справу № 908/2529/22 прийнято до свого провадження, на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162, ст. 174 ГПК України вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.03.2023 відкрито провадження у справі № 908/2529/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження 28/130/22-5/81/23 та розгляд справи по суті розпочати з 20.04.2023.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ухвалою від 27.03.2023 судом розпочато розгляд справи по суті з 20.04.2023 та 26.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до положень ч. 7 ст. 14, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 76207771 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 50, між Концерном «МТМ» та ТОВ Імперія-07 з 01 листопада 2021 року є укладеним. ТОВ Імперія-07 на праві оренди користується нежитловим приміщенням першого поверху (літ. А-9, А) площею 157,2 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 50. Позивач в період листопад 2021 року по жовтень 2022 року надав послугу з постачання теплової енергії відповідачу у вказане приміщення на загальну суму 49 322,26 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості та рахунками на оплату спожитих послуг. Однак, відповідач суму основного боргу не сплатив. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 277 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд перевіривши в мережі Інтернет на сайті https://opendatabot.ua/ адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-07 (код ЄДРПОУ 40913577) встановив, що юридичною адресою підприємства є: вул. Єнісейська, буд. 14, кв. 42, м. Запоріжжя, 69032.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвали суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі №908/2529/22 та ухвали суду від 27.03.2023 про прийняття справи №908/2529/22 до свого провадження направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідача.

21.02.2023 та 01.05.2023 до Господарського суду Запорізької області повернулись копії ухвал суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі №908/2529/22 та від 27.03.2023 про прийняття справи №908/2529/22 до свого провадження, які направлені на адресу юридичну адресу ТОВ Імперія-07 (код ЄДРПОУ 40913577): вул. Єнісейська, буд. 14, кв. 42, м. Запоріжжя, 69032, із зазначенням АТ Укрпошта причини повернення за закінченням терміну зберігання

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі №910/15442/17).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд судом справи №908/2529/22.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Станом на 26.05.2023 відповідач запропонований ухвалами суду від 16.01.2023 та від 27.03.2023 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Концерн „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про теплопостачання, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання, закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» палаті - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

ТОВ Імперія-07 на праві оренди користується нежитловим приміщенням першого поверху (літ. А-9, А) площею 157,2 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 50, що підтверджується договором №289/2 оренди нежитлового приміщення від 26.07.2017 та Додатками до нього.

20.05.2020 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), Комунальним підприємством «ВРЕЖО №7» та ТОВ «ІМПЕРІЯ-07» (далі Орендар) укладено Додатковий договір до договору №289/2 оренди нежитлового приміщення від 26.07.2017 відповідно до п. 1 якого сторони погодили наступне: п.11.1 розділу « 11. СТРОК ДІЇ ТА УМОВИ ЗМІНИ, РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ» викласти в новій редакції, а саме: «Строк дії договору оренди 5 років з дати укладання договору оренди від 26.07.2017 №289/2: з 26.07.2017 по 26.07.2022».

Згідно пункту 11.7. договору №289/2 оренди нежитлового приміщення від 26.07.2017, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим, на той самий термін, при умові виконання п.5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на виконання п. 11.7 договору оренди.

Станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 76207771 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 50, між Концерном «МТМ» та ТОВ «ІМПЕРІЯ-07» є укладеним з 01 листопада 2021 року.

Вказаний публічний договір розміщено на сайті Концерну «МТМ», копію якого надано до матеріалів справи.

Житловий будинок 50 по вул. Шкільній, м. Запоріжжя, оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку, що підтверджується Актами зняття показань приладу обліку теплової енергії споживача по вул. Шкільна, буд. 50 від 29.11.2021, від 29.03.2022, 29.11.2021, Актом про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік після держповірки приладу, Довідкою Концерну «МТМ від 22.08.2019, Актами приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 23.09.2015 та від 05.09.2019.

Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Відповідно до пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяги теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів комерційного обліку або розрахункового відповідно до Методики розподілу між споживачами обсяги спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р №315.

Згідно пункту 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

У пункті 34 договору вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Таким чином, укладений між сторонами типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 76207771 від 01.11.2021 є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.

Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374 (зі змінами).

Згідно із п. 1 Порядку він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів п.2.

Відповідно до п. 5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги постачання теплової енергії і постачання гарячої води грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме:

- вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);

- вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плату за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Щодо плати за абонентське обслуговування:

Відповідно до п. 30 договору плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води.

Позивач зазначив, що Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.

В періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 10.10.2021, тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрат в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.

Зі змісту Порядку слідує, що абонентська плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

У письмових поясненнях від 26.12.2022 за вих. №2612/юр Концерн «МТМ» вказано, що опалювальний період в м. Запоріжжі було завершено 31.03.2022, з цих підстав, у позивача відсутні докази здійснення опалювального сезону у квітні-червні 2022.

Разом з тим, позивачем було обґрунтовано належність нарахувань за листопад-грудень 2021 та січень-червень 2022, розрахунок заборгованості містить в собі загальний розмір основного боргу, який містить в собі:

- умовно-змінну частину тарифу (Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії);

- умовно-постійну частину тарифу (Споживач сплачує протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди);

- абонентське обслуговування (Споживач сплачує щомісяця).

Вартість абонентської плати за постачання теплової енергії є постійна та не змінюється протягом року.

Під час опалювального періоду Концерн «МТМ» надає споживачам нежитлових приміщень такі послуги : абонентське обслуговування (послуга постачання теплової енергії); послуга з постачання теплової енергії ( умовно-постійна частина тарифу); послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).

Після закінчення опалювального періоду Концерн «МТМ» надає споживачам нежитлових приміщень такі послуги : Абонентське обслуговування (послуга постачання теплової енергії); Послуга з постачання теплової енергії ( умовно-постійна частина тарифу).

Пункт 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов Договору.

Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

На виконання умов договору Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію в орендоване приміщення відповідача в період листопад 2021 року по жовтень 2022 року на загальну суму 49 322,26 грн.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги, які надавались в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується Реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції 10.09.2022 та фіскальним чеком від 10.09.2022.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться орендоване приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок опалювального періоду 2021 - 2022 у м.Запоріжжя від 23.10.2021 №382 та про закінчення опалювального періоду 2021-2022 у м.Запоріжжя від 29.03.2022 №126.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт відпуску позивачем теплової енергії в орендоване приміщення відповідача підтверджується рахункам за надані послуги за договором №76207771 за період листопад 2021 року по жовтень 2022 року на загальну суму 49 322,26 грн.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати за спожиту теплову енергію за період листопад 2021 року по жовтень 2022 року на загальну суму 49 322,26 грн., отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-07 (вул.Єнісейська, буд. 14, кв. 42, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 40913577) на користь Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м.Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Святого Миколая, буд. 79а, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_1 , філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) суму основного боргу в розмірі 49 322 (сорок дев`ять тисяч триста двадцять дві) грн. 26 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-07 (вул.Єнісейська, буд. 14, кв. 42, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 40913577) на користь Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Святого Миколая, буд. 79а, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_2 , Банк: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено та підписано: 31.05.2023.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.