Рішення

від 05.06.2023 по справі 910/1950/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2023Справа № 910/1950/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передові технології ТД"

про стягнення 2 310 802,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Костюк Л.Т., ордер серія АІ № 1363839.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сава» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передові технології ТД» про стягнення 2 310 802,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами зобов`язань за Договором поставки № 0102/18-01 від 01.02.2018, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.03.2023.

15.03.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової експертизи.

16.03.2023 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

17.03.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 20.03.2023 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 17.04.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

03.04.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

17.04.2023 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 17.04.2023 представники сторін з`явились.

За наслідками розгляду клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, з урахуванням думки представника відповідача, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Виходячи з предмету доказування та підстав позову, судом не вставновлено, а відповідачем не наведено жодних обставин справи, які необхідно встановити у межах розгляду даної справи, для встановлення яких необхідні спеціальні знання.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

10.05.2023 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

15.05.2023 представником відповідача подано клопотання про призначення судової експертизи.

У судове засідання 15.05.2023 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 розгляд справи відкладено на 05.06.2023.

У судове засідання 05.06.2023 представник відповідача з`явився, представник позивача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження у судовому засіданні поданого представником відповідача клопотання про призначення судової експертизи, судом залишено його без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, з огляду на наступне.

Згідно приписів п. 8 та п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Таким чином, судова експертиза за клопотанням сторони може бути призначена у справі до закінчення підготовчого провадження.

В свою чергу, суд також враховує, що жодних обґрунтувань поважності причин пропуску строку на звернення із даним клопотання, означене клопотання не містить.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сава» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Передові технології ТД» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 0102/18-01 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця метало- та іншу продукцію в асортименті (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник постачає покупцю товар окремим партіями наступним чином:

- покупець надає постачальнику заявку на товар, з визначенням бажаних номенклатури та кількості;

- після узгодження сторонами номенклатури, кількості та ціни товару, на таку партію товару сторони складають окрему специфікацію, яка повинна містити відомості про номенклатуру, ціну, кількість товару, а також інші умови за угодою сторін.

Строк поставки партії товару становить до 30 днів від дня отримання постачальником від покупця 100% передоплати за цю партію товару, якщо інше не визначено сторонами у специфікації на таку партію товару (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору товар постачається на умовах EXW згідно з Інкотермс-2010, що застосовується тільки в тій частині, яка може бути застосована для внутрішньодержавної поставки. Місце поставки - адреса складу постачальника: м. Дніпро, якщо інше не визначено в Специфікаціях.

Пунктом 2.4 Договору узгоджено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання сторонами накладної. Покупець несе повну відповідальність за товар з моменту підписання накладної.

У відповідності до п. 3.1-3.4 Договору кількість товару зазначається у специфікаціях і накладних.

Фактична кількість (вага) товару, що передається, може відступати до 10% від визначеної у Специфікації.

Претензії щодо кількості товару можуть бути пред`явлені покупцем, якщо невідповідність виявлена безпосередньо під час його приймання. Після підписання накладної претензії щодо кількості товару постачальником не приймаються.

Приймання товару по кількості здійснюється відповідно до Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 з урахуванням умов Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору якість товару повинна відповідати ГОСТу та/або ТУ, що зазначаються у Специфікаціях або Сертифікаті, що надаються покупцю на його письмовий запит.

Відповідно до п. 4.2 Договору приймання товару по якості і комплектності здійснюється відповідно до Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, з урахуванням умов Договору. Акти складені з порушенням вимог цієї інструкції, до розгляду постачальником не приймаються.

Пунктами 4.3 та 4.4 Договору узгоджено, що претензії щодо якості товару можуть бути пред`явлені покупцем, якщо недоліки виявлені безпосередньо під час приймання такого товару та оформлені відповідним актом.

Акт про виявлення прихованих недоліків товару має бути складений виключно за участі представників обох сторін протягом п`яти днів від дня виявлення прихованих недоліків, але в будь-якому випадку не пізніше десяти днів від ати отримання товару покупцем. В іншому випадку претензії щодо якості товару постачальником не приймаються.

Постачальний не відповідає за недоліки товару, які виникли після його передачі покупцю, зокрема (але не виключно) внаслідок дій покупця, неналежного зберігання товару, дій третіх осіб або обставин непереборної сили (п. 4.5 Договору).

За умовами п. 5.2 Договору оплата партії товару здійснюється на умовах 100% передплати, якщо інше не визначено сторонами у специфікаціях.

Договір набуває чинності в момент його підписання та діє до 31 грудня 2022 року (п. 9.1 Договору).

01 листопада 2021 року директором ТОВ «Передові технології ТД» - Янцлевичем А.О., видано Довіреність № 112104, якою ТОВ «Передові технології ТД» уповноважено Задесенеця Петра Валерійовича здійснювати від імені довірителя наступні юридичні дії: отримувати від ТОВ «Сава» товарно-матеріальні цінності відповідно до договорів поставки товару, відповідального зберігання та/або інших супроводжуючих документів, що стосуються товарно-матеріальних цінностей для діяльності ТОВ «Передові технології ТД», для чого надаю їм право: отримувати товарно-матерілаьні цінності, розписуватися на будь-яких документах при отриманні товарно-матеріальних цінностей, а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з цією довіреністю.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних №5 від 20.01.2022 на суму 334 020,01 грн., № 12 від 24.01.2022 на суму 305 091,02 грн., № 11 від 27.01.2022 на суму 551 431,04 грн., № 15 від 02.02.2022 на суму 55 699,01 грн., № 16 від 03.02.2022 на суму 1 007 432,58 грн., № 33 від 10.05.2022 на суму 628 928,14 грн., поставка якого також підтверджується товарно-транспортними накладними № 0000000012 від 20.01.2022, № 0000000019 від 24.01.2022, № 0000000020 від 27.01.2022, № 0000000021 від 02.02.2022, № 0000000024 від 03.02.2022, № 0000000032 від 10.05.2022.

18 жовтня 2022 року сторонами складено Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2021 по 18.10.2022, відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ «Сава» складає 2 310 802,05 грн., який підписано директором відповідача - Янцлевичем А.О., без заперечень та зауважень.

01 січня 2023 року сторонами складено Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 01.01.2023, відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ «Сава» складає 2 310 802,05 грн., який підписано головним бухгалтером відповідача - Марочкіна С.В., без заперечень та зауважень.

Як зазначає позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Передові технології ТД» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 310 802,05 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що товар який був поставлений позивачем, не відповідає якості товару, заявленому в Сертифікаті, та після виявлення невідповідності якості товару, позивачу направлено листи-акти про невідповідність поставленого товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сава» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Передові технології ТД» товар, що підтверджується №5 від 20.01.2022 на суму 334 020,01 грн., № 12 від 24.01.2022 на суму 305 091,02 грн., № 11 від 27.01.2022 на суму 551 431,04 грн., № 15 від 02.02.2022 на суму 55 699,01 грн., № 16 від 03.02.2022 на суму 1 007 432,58 грн., № 33 від 10.05.2022 на суму 628 928,14 грн., поставка якого також підтверджується товарно-транспортними накладними № 0000000012 від 20.01.2022, № 0000000019 від 24.01.2022, № 0000000020 від 27.01.2022, № 0000000021 від 02.02.2022, № 0000000024 від 03.02.2022, № 0000000032 від 10.05.2022, які підписано сторонами без заперечень та зауважень.

Водночас, заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що товар який був поставлений позивачем, не відповідає якості товару, заявленому в Сертифікаті, та після виявлення невідповідності якості товару, позивачу направлено листи-акти про невідповідність поставленого товару.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 ЦК України).

Згідно з п. 4.1 Договору якість товару повинна відповідати ГОСТу та/або ТУ, що зазначаються у Специфікаціях або Сертифікаті, що надаються покупцю на його письмовий запит.

Відповідно до п. 4.2 Договору приймання товару по якості і комплектності здійснюється відповідно до Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, з урахуванням умов Договору. Акти складені з порушенням вимог цієї інструкції, до розгляду постачальником не приймаються.

Пунктами 4.3 та 4.4 Договору узгоджено, що претензії щодо якості товару можуть бути пред`явлені покупцем, якщо недоліки виявлені безпосередньо під час приймання такого товару та оформлені відповідним актом.

Акт про виявлення прихованих недоліків товару має бути складений виключно за участі представників обох сторін протягом п`яти днів від дня виявлення прихованих недоліків, але в будь-якому випадку не пізніше десяти днів від дати отримання товару покупцем. В іншому випадку претензії щодо якості товару постачальником не приймаються.

Постачальний не відповідає за недоліки товару, які виникли після його передачі покупцю, зокрема (але не виключно) внаслідок дій покупця, неналежного зберігання товару, дій третіх осіб або обставин непереборної сили (п. 4.5 Договору).

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за Договором вбачається, що відповідачем прийнято товар вартістю 2 882 601,80 грн., в тому числі і по якості, оскільки жодних заперечень щодо якості означені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не містять.

В свою чергу, надані відповідачем односторонні Листи-акти про поставку неякісного товару вих. № 0128/2-01 від 28.01.2022 та № 0215/22-02 від 15.02.2022 судом до уваги не приймаються, оскільки складені без участі позивача та при цьому, жодних доказів як направлення таких актів, так і повідомлень позивача про виявлення таких недоліків, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виявлення в подальшому прихованих дефектів поставленого товару, які за умовами Договору можуть бути виявлені не пізніше 10 днів від дати отримання товару.

Суд також враховує, що 18 жовтня 2022 року сторонами складено Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2021 по 18.10.2022, відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ «Сава» складає 2 310 802,05 грн., який підписано директором відповідача - Янцлевичем А.О., без заперечень та зауважень та 01 січня 2023 року сторонами складено Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 01.01.2023, відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ «Сава» складає 2 310 802,05 грн., який підписано головним бухгалтером відповідача - Марочкіна С.В., без заперечень та зауважень.

Суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення сторонами актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару та відповідачем прийнято згідно первинних документів без заперечень та зауважень товар щодо якості, суд відхиляє заперечення відповідача щодо невідповідності якості прийнятого без заперечень та зауважень товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За умовами п. 5.2 Договору оплата партії товару здійснюється на умовах 100% передплати, якщо інше не визначено сторонами у специфікаціях.

Отже, сторонами у Договорі не визначено строку для оплати поставленого товару, в зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару відповідачем виконано у визначений строк у повному обсязі не було, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 2 310 802,05 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати на дату розгляду справи відповідачем на користь позивача коштів у загальному розмірі 2 310 802,05 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по оплаті на користь позивача 2 310 802,05 грн. поставленого ним товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення вартості фактично поставленого товару в розмірі 2 310 802,05 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість за поставлений товар.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Передові технології ТД» (04211, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 2-А, кв. 2; ідентифікаційний код: 33938142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава" (49057, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Затишна, буд. 9-А; ідентифікаційний код: 32099297) заборгованість у розмірі 2 310 802 (два мільйони триста десять тисяч вісімсот дві) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 662 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 03 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.06.2023.

Суддя О.А. Грєхова