Рішення

від 05.06.2023 по справі 910/1273/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2023Справа № 910/1273/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс"

про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару в розмірі 2 083 990,34 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, в порядку самопредставництва; ОСОБА_2, в порядку самопредставництва;

від відповідача: Щербатюк Н.В., ордер серія АІ № 1356975.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Астра Люкс» про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару в розмірі 2 083 990,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 194/ВЗЗ-2022 від 12.05.2022, в частині поставки товару у визначені Договором строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

02.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.03.2023.

28.02.2023 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.03.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 06.03.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 03.04.2023.

15.03.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

24.03.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 03.04.2023 представники сторін з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 розгляд справи по суті призначено на 22.05.2023.

19.05.2023 представником відповідача подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке за результатами розгляду у судовому засідання 22.05.2023 залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

У судове засідання 22.05.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 05.06.2023.

31.05.2023 представником відповідача подано клопотання про зменшення штрафних санкцій із клопотанням про поновлення строку на подання такого клопотання.

31.05.2023 представником позивача подано заперечення на клопотання про зменшення судом розміру штрафних санкцій.

У судове засідання 05.06.2023 представники сторін з`явились.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про зменшення штрафних санкцій.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - замовник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Астра люкс» (далі - учасник, відповідач) укладено Договір № 194/B33-2022 (далі - Договір), за умовами якого учасник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до Договору), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору (специфікації) (код ДК 021:2015 - 18110000-3-Формений одяг).

Відповідно до п. 2.1 Договору якість товару, що поставляється учасником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ГСТУ, ДСТУ, ТУ на цей вид товару.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна договору складає 29 799 600,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4 966 600, 00 грн.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.

Відповідно до п. 5.1 Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_2, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.

У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.

У випадку корегування інформації, яка визначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку, з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Пунктом 5.2 Договору узгоджено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: АДРЕСА_1, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно заявок замовника.

Поставка товару здійснюється учасником власними силами та засобами (п. 5.3 Договору).

У відповідності до п. 5.5 та п. 5.6 Договору на кожну партію товару, що постачається, учасник обов`язково надає замовнику наступні документи, а саме: товарно-транспортну накладну (у разі перевезення товару автомобільним транспортом); рахунок-фактуру, підписану особою, уповноважену на підписання господарських фінансових документів; видаткову накладну (у трьох примірниках), підписану особою, уповноважену на підписання господарських та фінансових документів; оригінал (або завірена постачальником копія) декларації виробника або сертифікат якості.

Право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.

Замовник має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю, у разі, якщо учасник не надав відповідній підтверджуючі (кількість та якість товару) документи або є сумніви щодо якості товару після проведення огляду, на строк - до 2-х календарних днів (для надання учасником цих документів) або встановлення відповідної якості товару. У разі, якщо сумніви щодо якості товару підтверджуються актом, складеним замовником, він має право в односторонньому порядку достроково розірвати Договір (п. 5.7 Договору).

Згідно з п. 6.3.1 Договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим договором (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7 замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності на невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору).

Згідно п. 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Пунктом 8.4 Договору узгоджено, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили. Якщо обставин непереборної сили будуть діяти впродовж 1 місяця, то кожна з сторін може припинити дію даного Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 11.8 Договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту учасника, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання учасником).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої поставці підлягає костюм літній польовий (ТУ У 14.1-00034022-078:2015 (зі сповіщенням про зміни № 3, з особливостями застосування № 1): ткан. За ТВ від 31.01.2018 № 9 (зі сповіщенням про зміни № 2) та відповідність зразку-еталону) у кількості 20 000 комплектів загальною вартістю 29 799 600,00 грн.

13 червня 2022 року о 10 год. 07 хв. засобами електронного поштового зв`язку з офіційної електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 була надіслана сканкопія заявки позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695 про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 5 000 комплектів у строк до 30.06.2022, в кількості 3 000 комплектів у строк до 31.07.2022, в кількості 6 000 комплектів у строк до 31.08.2022 та в кількості 6 000 комплектів до 30.09.2022 та зазначено, що доставка товару здійснюється на склад замовника (в/ч НОМЕР_1 НГУ АДРЕСА_1 )

13.06.2022 о 12 год. 10 хв. відповідач засобами телефонного зв`язку підтвердив уповноваженій особі позивача отримання засобами електронного поштового зв`язку заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-695.

На виконання умов Договору, за заявкою позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695, відповідачем частково поставлено товар, а саме 30.06.2022 у кількості 5 000 комплектів на загальну суму 7 449 900,00 грн. за видатковою накладною № 52 від 30.06.2022, та з порушенням строків в іншій частині товару, а саме: 22.08.2022 поставлено товар у кількості 1 100 комплектів на загальну суму 1 638 978,00 грн. за видатковою накладною № 75 від 22.08.2022; 26.08.2022 поставлено товар у кількості 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн. за видатковою накладною № 80 від 26.08.2022; 31.08.2022 поставлено товар у кількості 1 200 комплектів на загальну суму 1 787 976,00 грн. за видатковою накладною № 88 від 31.08.2022; 08.09.2022 поставлено товар у кількості 382 комплекти на загальну суму 569 172,36 грн. за видатковою накладною № 90 від 08.09.2022; 23.09.2022, поставлено товар у кількості 480 комплектів на загальну суму 715 190,40 грн. за видатковою накладною № 100 від 23.09.2022; 07.10.2022 поставлено товар у кількості 2 320 комплектів на загальну суму 3 456 753,60 грн. за видатковою накладною № 118 від 07.10.2022; 17.10.2022 поставлено товар у кількості 1 440 комплектів на загальну суму 2 145 571,20 грн. за видатковою накладною № 122 від 17.10.2022; 01.11.2022 поставлено товар у кількості 1 420 комплектів на загальну суму 2 115 771,60 грн. за видатковою накладною № 147 від 01.11.2022; 02.11.2022 поставлено товар у кількості 1 540 комплектів на загальну суму 2 294 569,20 грн. за видатковою накладною № 148 від 02.11.2022; 03.11.2022 поставлено товар у кількості 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн. за видатковою накладною № 149 від 03.11.2022; 07.11.2022 поставлено товар у кількості 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн. за видатковою накладною № 151 від 07.11.2022; 14.11.2022 поставлено товар у кількості 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн. за видатковою накладною № 153 від 14.11.2022; 21.11.2022 поставлено товар у кількості 620 комплектів на загальну суму 923 787,60 грн. за видатковою накладною № 156 від 21.11.2022; 30.11.2022 поставлено товар у кількості 862 комплекти на загальну суму 1 284 362,76 грн. за видатковою накладною № 160 від 30.11.2022; 21.12.2022 поставлено товар у кількості 436 комплектів на загальну суму 649 631,28 грн. за видатковою накладною № 187 від 21.12.2022.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача з Претензію від 06.01.2023 № 78/8/2-46 про сплату пені у розмірі 909 112,88 грн. та штрафу у розмірі 1 218 207,59 грн. за порушення строків поставки товару, визначеного договором, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 888 936,98 грн. пені та 1 195 053,36 грн. штрафу.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що Листом від 14.06.2022 № 183 відповідач повідомив позивача про те, що не отримав необхідної тканини від ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» та ТОВ «С.Т.Г.» і це не зважаючи на те, що однією з умов укладення Договору було сприяння посадових осіб Національної гвардії України у здійсненні постачальником тканин поставок відповідачу у обсязі і строки, необхідні для належного виконання Договору та про те, що на ринку України існує великий дефіцит текстильних застібок, тканини на підкладку, мікрофлісу та інших матеріалів, у якому відповідач також просив збільшити строки поставки товару, але не отримав на це згоди позивача. Відповідач також зазначає, що Листом № 225 від 18.07.2022 вчергове звернувся до позивача із пропозицією про збільшення строків поставки внаслідок відсутності тканин, однак позивач не задовольнив таке прохання та Листом № 261 від 12.08.2022 вчергове повідомив позивача про неможливість виконання ним Договору в строку через неспроможність постачальників тканини виконати свої зобов`язання, проте позивач не погодив збільшення строку поставки товару. Також відповідач зазначає, що прострочення поставки товару відбулося у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом № 3200-23-0692 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у якому, зокрема зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між позивачем і відповідачем виникли з 01.06.2022 і є такими, що тривають станом на 15.02.2023.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої поставці підлягає костюм літній польовий (ТУ У 14.1-00034022-078:2015 (зі сповіщенням про зміни № 3, з особливостями застосування № 1): ткан. За ТВ від 31.01.2018 № 9 (зі сповіщенням про зміни № 2) та відповідність зразку-еталону) у кількості 20 000 комплектів загальною вартістю 29 799 600,00 грн.

У відповідності до п. 5.1 Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_2, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.

13 червня 2022 року о 10 год. 07 хв. засобами електронного поштового зв`язку з офіційної електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 була надіслана сканкопія заявки позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695 про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 5 000 комплектів у строк до 30.06.2022, в кількості 3 000 комплектів у строк до 31.07.2022, в кількості 6 000 комплектів у строк до 31.08.2022 та в кількості 6 000 комплектів до 30.09.2022 та зазначено, що доставка товару здійснюється на склад замовника (в/ч НОМЕР_1 НГУ АДРЕСА_1 )

13.06.2022 о 12 год. 10 хв. відповідач засобами телефонного зв`язку підтвердив уповноваженій особі позивача отримання засобами електронного поштового зв`язку заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-695.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем було частково поставлено позивачу товар за заявкою позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695, а саме 30.06.2022 у кількості 5 000 комплектів на загальну суму 7 449 900,00 грн. за видатковою накладною № 52 від 30.06.2022, та з порушенням строків в іншій частині товару, а саме: 22.08.2022 поставлено товар у кількості 1 100 комплектів на загальну суму 1 638 978,00 грн. за видатковою накладною № 75 від 22.08.2022; 26.08.2022 поставлено товар у кількості 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн. за видатковою накладною № 80 від 26.08.2022; 31.08.2022 поставлено товар у кількості 1 200 комплектів на загальну суму 1 787 976,00 грн. за видатковою накладною № 88 від 31.08.2022; 08.09.2022 поставлено товар у кількості 382 комплекти на загальну суму 569 172,36 грн. за видатковою накладною № 90 від 08.09.2022; 23.09.2022, поставлено товар у кількості 480 комплектів на загальну суму 715 190,40 грн. за видатковою накладною № 100 від 23.09.2022; 07.10.2022 поставлено товар у кількості 2 320 комплектів на загальну суму 3 456 753,60 грн. за видатковою накладною № 118 від 07.10.2022; 17.10.2022 поставлено товар у кількості 1 440 комплектів на загальну суму 2 145 571,20 грн. за видатковою накладною № 122 від 17.10.2022; 01.11.2022 поставлено товар у кількості 1 420 комплектів на загальну суму 2 115 771,60 грн. за видатковою накладною № 147 від 01.11.2022; 02.11.2022 поставлено товар у кількості 1 540 комплектів на загальну суму 2 294 569,20 грн. за видатковою накладною № 148 від 02.11.2022; 03.11.2022 поставлено товар у кількості 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн. за видатковою накладною № 149 від 03.11.2022; 07.11.2022 поставлено товар у кількості 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн. за видатковою накладною № 151 від 07.11.2022; 14.11.2022 поставлено товар у кількості 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн. за видатковою накладною № 153 від 14.11.2022; 21.11.2022 поставлено товар у кількості 620 комплектів на загальну суму 923 787,60 грн. за видатковою накладною № 156 від 21.11.2022; 30.11.2022 поставлено товар у кількості 862 комплекти на загальну суму 1 284 362,76 грн. за видатковою накладною № 160 від 30.11.2022; 21.12.2022 поставлено товар у кількості 436 комплектів на загальну суму 649 631,28 грн. за видатковою накладною № 187 від 21.12.2022.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено товар частково із порушенням узгоджених сторонами строків, що відповідачем не заперечено.

Натомість відповідач зазначає, що прострочення поставки товару відбулося у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом № 3200-23-062 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в якому, зокрема зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між позивачем і відповідачем виникли з 01.06.2022 є такими, що тривають станом на 15.02.2023.

Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності на невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору).

Згідно п. 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Пунктом 8.4 Договору узгоджено, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили. Якщо обставин непереборної сили діяти впродовж 1 місяця, то кожна з сторін може припинити дію даного Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Договір між сторонами укладено 12.05.2022, тобто, під час дії воєнного стану, а тому аргумент відповідача про те, що укладаючи договір він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов`язані з широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України, в контексті викладеного є безпідставним та не заслуговують на увагу суду.

Водночас, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що такі форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати поставку товару, враховуючи ту обставину, що договір між сторонами був укладений, у період, коли уже фактично тривали такі "обставини непереборної сили".

Разом з тим, сертифікат № 3200-23-0692 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати, в якому зазначено про неможливість виконання у погоджений строк поставки товару у період дії форс-мажорних обставин, у період з 01.06.2022 по 15.02.2023 виданий 15.02.2023, тобто, уже після порушення відповідачем строків поставки товару.

В той час, положеннями пунктів 8.2 та 8.3 Договору сторонами було погоджено, що сторона, яка не може виконати у строк зобов`язання внаслідок обставин настання непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх настання повідомити про це іншу сторону, а доказом настання таких обставин є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Однак, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку пунктів 8.2 та 8.3 Договору, про виникнення обставини непереборної сили, не надано.

Разом з тим, суд також зазначає, що укладаючи договір фактично під час настання обставин непереборної сили, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, що розпочалися ще 24.02.2022.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджені сторонами строки поставки обумовленого обсягу та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у контрагентів відповідача необхідних матеріалів для виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7 замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та штраф, судом встановлено, що стягненню з відповідача пені у розмірі 888 936,98 грн.

В свою чергу, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару вартістю 649 631,28 грн. на понад тридцять днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 195 053,36 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до 10%, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилався на те, що він є основним виробником форменного одягу для основних стратегічних сил, які боронять територію країни від збройної агресії російської федерації. Також відповідач зазначив, що зважаючи на збройну агресію російської федерації в Україні виникли логістичні проблеми з поставкою сировини для виготовлення кінцевої продукції, яку необхідно було виготовити за Договором, а також часті повітряні тривоги та відключення електроенергії, які неможливо було спрогнозувати, в підтвердження чого надано Сертифікат № 3200-23-0693 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.02.2023. При цьому, відповідач зазначає, що не відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань та поставив усю кількість товару.

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Суд, надаючи оцінку доводам заявника в сукупності, з особливостями діяльності відповідача та наведеними обставинами в підтвердження таких доводів, дійшов висновку про доведення належним чином заявником наявності сукупності обставин, пов`язаних з перебігом спірних правовідносин, що вказують на існування виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій.

Так, стан виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем зумовлена певними об`єктивними обставинами. Ці обставини свідчать не про відсутність вини відповідача, водночас вказують на її ступінь як такий, що не пов`язаний з його умислом.

З огляду на це, зменшення неустойки матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.

З урахуванням викладеного, суд, виходячи з вищевказаного права, вважає за можливе, частково задовольнити подане відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та зменшити розмір штрафу та пені до 50 %, а саме: до 597 526,68 грн. штрафу та 444 468,49 грн. пені.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми пені та штрафу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Астра Люкс» (03061, м. Київ, вул. Бориславська, 54; ідентифікаційний код: 19255777) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 444 468 (чотириста сорок чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 49 коп., штраф в розмірі 597 526 (п`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 31 259 (тридцять одна тисяча двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 86 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.06.2023.

Суддя О.А. Грєхова