Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/1273/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1273/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Губенко Н.М., Бакуліної С.В.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1.,

від відповідача: Щербатюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва

в складі судді Грєхової О.А.

від 05.06.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Руденко М.А., суддів - Барсук М.А., Пономаренка Є.Ю.

від 19.09.2023

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс"

про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару в розмірі 2 083 990,34 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Позивач, Скаржник) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" (далі - Відповідач) про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару в розмірі 2 083 990,34 грн, з них: 888 936,98 грн - пеня, 1 195 053,36 грн - штраф.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем своїх зобов`язань за договором від 12.05.2022 № 194/ВЗЗ-2022 (далі - Договір) у частині поставки товару в строки, визначені Договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/1273/23, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню в розмірі 444 468,49 грн, штраф у розмірі 597 526,68 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 31 259,86 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані таким:

- Відповідач поставив товар з порушенням узгоджених сторонами строків, що ним не заперечується;

- Договір був укладений сторонами 12 травня 2022 року, тобто під час дії воєнного стану, а отже аргументи Відповідача про те, що, укладаючи Договір, він не знав і не міг знати, що надалі можуть виникнути форс-мажорні обставини, пов`язані з широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України, є безпідставними та не заслуговують на увагу;

- Відповідач не довів належними та допустимими доказами, як обставини, на які він посилається, обґрунтовуючи форс-мажор (неотримання тканини від Приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Г.", наявність курсових коливань на валютному ринку), вплинули на можливість виконання Відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару за Договором. Відповідач також не навів обґрунтовані причинно-наслідкові зв`язки між зазначеними обставинами та неможливістю вчасного виконання своїх зобов`язань;

- судам не надано жодних доказів того, що Відповідач повідомив Позивача про виникнення обставини непереборної сили в порядку пунктів 8.2 та 8.3 Договору. Посилання Відповідача на листи від 14.06.2022 № 183, від 18.07.2022 № 225, від 01.08.2022 № 224 та від 12.08.2022 № 261 є необґрунтованими, оскільки у цих листах зазначається про неможливість виконання Відповідачем своїх зобов`язань у строки, встановлені Договором, без посилання на пункти 8.1-8.3 Договору. До відома Позивача не доводилася форс-мажорність відповідних обставин, як це передбачено пунктом 8.2 Договору;

- здійснивши розрахунок, суди встановили, що стягненню з Відповідача підлягає пеня в розмірі 888 936,98 грн та штраф у розмірі 1 195 053,36 грн. Попри це, керуючись статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, зменшивши розмір пені та штрафу до 50 % (444 468,49 грн - пеня, 597 526,68 грн - штраф). Унаслідок збройної агресії російської федерації в Україні у Відповідача виникли логістичні проблеми з поставкою сировини для виготовлення кінцевої продукції, яку необхідно було виготовити за Договором. Крім того, суди врахували наявність частих повітряних тривог, відключення електроенергії, а також те, що період прострочення Відповідачем свого обов`язку з поставки товару є незначним. Водночас Позивач не надав належні та допустимі докази завдання йому збитків унаслідок порушення строків поставки товару та настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого Відповідачем порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

5. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/1273/23, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

6. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

- порушення норм процесуального права - застосування статей 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20;

- неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо зменшення розміру штрафних санкцій, без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20.

7. Скаржник, зокрема, стверджує, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню, не було враховано: необхідність оцінки судом першої інстанції, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; суб`єктний склад сторін спору, зокрема якщо однією із сторін є Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, які використовували результати отриманого за державним контрактом (договором) не з комерційним інтересом, а з метою забезпечення обороноздатності держави у період дії особливого періоду чи правового режиму воєнного стану; ступінь виконання зобов`язання боржником; причину неналежного виконання або невиконання зобов`язання; наслідки порушення зобов`язання; невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінку винної особи.

8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. 12 травня 2022 року Позивач (замовник) та Відповідач (учасник) уклали Договір, за умовами якого учасник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 1 до Договору), а замовник - прийняти й оплатити такі товари.

10. Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначається в Додатку № 1 до цього Договору (специфікації) (код ДК 021:2015 - 18110000-3-Формений одяг).

11. Відповідно до пункту 3.1 Договору його ціна складає 29 799 600,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 4 966 600,00 грн.

12. За умовами пункту 4.1 Договору розрахунки за товар, що поставляється, проводяться замовником шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.

13. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначаються у письмовій заявці замовника, скан-копія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника tenderastralux@gmail.com, вказану в розділі 13 Договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для його поставки. У випадку корегування інформації, яка визначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням у подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.

14. Пунктом 5.2 Договору встановлено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-а, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно із заявками замовника.

15. Поставка товару здійснюється учасником власними силами та засобами (пункт 5.3 Договору).

16. Відповідно до пункту 5.6 Договору право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній.

17. Замовник має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю, якщо учасник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи або є сумніви щодо якості товару після проведення огляду, на строк до двох календарних днів (для надання учасником цих документів) або встановлення відповідної якості товару. У разі, якщо сумніви щодо якості товару підтверджуються актом, складеним замовником, він має право в односторонньому порядку достроково розірвати Договір (пункт 5.7 Договору).

18. Згідно з пунктом 6.3.1 Договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару в строки, встановлені Договором.

19. За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим Договором (пункт 7.1 Договору).

20. За змістом пункту 7.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи ненадання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання Договору.

21. Згідно з пунктом 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

22. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2 Договору).

23. Відповідно до пункту 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

24. Пунктом 8.4 Договору узгоджено, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили. Якщо обставин непереборної сили будуть діяти впродовж 1 (одного) місяця, то кожна зі сторін може припинити дію Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

25. Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31 грудня 2022 року (пункт 10.1 Договору).

26. Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої поставці підлягає костюм літній польовий (ТУ У 14.1-00034022-078:2015 (зі сповіщенням про зміни № 3, з особливостями застосування № 1): ткан. За ТВ від 31.01.2018 № 9 (зі сповіщенням про зміни № 2) та відповідність зразку-еталону) у кількості 20 000 комплектів загальною вартістю 29 799 600,00 грн.

27. 13 червня 2022 року о 10 год. 07 хв. засобами електронного поштового зв`язку з офіційної електронної пошти Позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту Відповідача tenderastralux@gmail.com була надіслана скан-копія заявки Позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695 про необхідність поставки товару, а саме: 5 000 комплектів у строк до 30 червня 2022 року, 3 000 комплектів у строк до 31 липня 2022 року, 6 000 комплектів у строк до 31 серпня 2022 року та 6 000 комплектів до 30 вересня 2022 року. Зазначено, що доставка товару здійснюється на склад замовника (в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1).

28. Того ж дня (13 червня 2022 року о 12 год. 10 хв.) Відповідач засобами телефонного зв`язку підтвердив уповноваженій особі Позивача отримання засобами електронного поштового зв`язку заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-695.

29. 30 червня 2022 року на виконання умов Договору за заявкою Позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-695 Відповідач частково поставив товар, а саме 5 000 комплектів на загальну суму 7 449 900,00 грн за видатковою накладною № 52 від 30.06.2022.

30. Надалі з порушенням строків в іншій частині товару Відповідач поставив Позивачу:

- 22 серпня 2022 року - 1 100 комплектів на загальну суму 1 638 978,00 грн за видатковою накладною № 75 від 22.08.2022;

- 26 серпня 2022 року - 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн за видатковою накладною № 80 від 26.08.2022;

- 31 серпня 2022 року - 1 200 комплектів на загальну суму 1 787 976,00 грн за видатковою накладною № 88 від 31.08.2022;

- 08 вересня 2022 року - 382 комплекти на загальну суму 569 172,36 грн за видатковою накладною № 90 від 08.09.2022;

- 23 вересня 2022 року - 480 комплектів на загальну суму 715 190,40 грн за видатковою накладною № 100 від 23.09.2022;

- 07 жовтня 2022 року - 2 320 комплектів на загальну суму 3 456 753,60 грн за видатковою накладною № 118 від 07.10.2022;

- 17 жовтня 2022 року - 1 440 комплектів на загальну суму 2 145 571,20 грн за видатковою накладною № 122 від 17.10.2022;

- 01 листопада 2022 року - 1 420 комплектів на загальну суму 2 115 771,60 грн за видатковою накладною № 147 від 01.11.2022;

- 02 листопада 2022 року - 1 540 комплектів на загальну суму 2 294 569,20 грн за видатковою накладною № 148 від 02.11.2022;

- 03 листопада 2022 року - 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн за видатковою накладною № 149 від 03.11.2022;

- 07 листопада 2022 року - 1 060 комплектів на загальну суму 1 579 378,80 грн за видатковою накладною № 151 від 07.11.2022;

- 14 листопада 2022 року - 540 комплектів на загальну суму 804 589,20 грн за видатковою накладною № 153 від 14.11.2022;

- 21 листопада 2022 року - 620 комплектів на загальну суму 923 787,60 грн за видатковою накладною № 156 від 21.11.2022;

- 30 листопада 2022 року - 862 комплекти на загальну суму 1 284 362,76 грн за видатковою накладною № 160 від 30.11.2022;

- 21 грудня 2022 року - 436 комплектів на загальну суму 649 631,28 грн за видатковою накладною № 187 від 21.12.2022.

31. З метою врегулювання спору в досудовому порядку Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 06.01.2023 № 78/8/2-46 про сплату пені у розмірі 909 112,88 грн та штрафу в розмірі 1 218 207,59 грн за порушення строків поставки товару, визначених Договором.

32. Претензія від 06.01.2023 № 78/8/2-46 була залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв`язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з Відповідача 888 936,98 грн пені та 1 195 053,36 грн штрафу.

33. Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає, що прострочення поставки товару відбулося у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом № 3200-23-0692 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у якому, зокрема, зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між Позивачем та Відповідачем виникли з 01 червня 2022 року і тривають станом на 15 лютого 2023 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

35. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

36. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

37. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

38. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

39. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

40. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

41. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

42. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

43. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

44. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).

45. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

46. Суди попередніх інстанцій встановили, а Відповідач не заперечував, що товар за Договором був поставлений Скаржнику з порушенням узгоджених сторонами строків.

47. За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

48. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

49. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

50. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

51. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

52. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

53. Згідно з пунктом 7.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи ненадання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання Договору.

54. За результатами розрахунку заявленого до стягнення розміру пені та штрафу суди встановили, що стягненню з Відповідача підлягає пеня в розмірі 888 936,98 грн та штраф у розмірі 1 195 053,36 грн.

55. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

56. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

57. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

58. До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

59. У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

60. У цій справі, керуючись статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, зменшивши розмір штрафу та пені до 50 % (597 526,68 грн - штраф, 444 468,49 грн - пеня).

61. Скаржник стверджує, що, зменшивши розмір нарахованих штрафних санкцій на 50 %, суди попередніх інстанцій застосували норми статей 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20, оскільки:

- нівелювали значення пені та штрафу як відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів Скаржника;

- залишили поза увагою обставини неналежної поведінки Відповідача, що призвела до прострочення поставки товару оборонного призначення;

- не надали всебічної, повної та об`єктивної оцінки наявним у справі доказам;

- прийняли докази Відповідача, які не підтверджують наявність виняткових обставин, поважність причин несвоєчасного виконання зобов`язання та поведінку Відповідача, яка б свідчила про вжиття ним усіх можливих заходів для своєчасного виконання зобов`язання з поставки товару оборонного призначення;

- не взяли до уваги, що порушення Відповідачем своїх зобов`язань завдало суттєвого порушення господарського інтересу Скаржника на своєчасне отримання товару оборонного призначення. Товар (костюми літні польові в кількості 20 000 комплектів) мав бути поставлений до 30 вересня 2022 року та розподілений між територіальними управліннями, з`єднаннями, військовими частинами й підрозділами Національної гвардії України, які розташовані, зокрема, в зоні ведення активних бойових дій;

- дійшли помилкового висновку, що виконання Відповідачем у повному обсязі обов`язку з поставки товару оборонного призначення, навіть із суттєвим простроченням понад 30 календарних днів, а подекуди - понад 60 та 80 календарних днів, є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %.

Крім того, Скаржник вважає, що при виборі й застосуванні статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій суди не врахували висновок щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20.

62. Суд звертає увагу, що касаційне провадження у господарських справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

63. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

64. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

65. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

66. Відповідно до норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 Кодексу) касаційний перегляд з наведених мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

67. З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

68. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

69. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

70. Постановою від 14.03.2023 в справі № 910/16969/20, на яку посилається Скаржник, Верховний Суд залишив у силі оскаржувані судові рішення, якими з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в розмірі 12 839 764,24 грн та штраф у розмірі 15 517 455,64 грн, загалом - 28 357 219,88 грн.

У зазначеній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" про стягнення 29 037 324,76 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу в 2019 році нафту та дистиляти (авіаційний гас) для потреб Міністерства оборони України.

Прокурор зазначив, що відповідач поставив позивачу 2706,423 тонн продукції. Водночас відповідач прострочив кінцевий термін постачання 1 711,675 тонн продукції до визначених військових частин від 29 до 45 діб, а також не здійснив постачання 8 630,598 тонн продукції у визначені договором терміни постачання, у зв`язку з чим нараховані та заявлені до стягнення штрафні санкції, що складаються із нарахувань пені та штрафу на обсяги продукції, постачання якої не здійснено.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на встановлені судами обставини справи та доводи сторін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України.

Судами враховано, що на обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач посилався лише на введення на території України воєнного стану, що зумовило утруднення виконання товариством господарських договорів і, відповідно, отримання останнім очікуваного прибутку. Водночас доказів на підтвердження вищенаведених обставин відповідачем не надано. Крім того, значна частина зобов`язання залишилася невиконаною.

71. Верховний Суд зауважує, що оскільки питання про зменшення розміру пені у кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених аргументів, у справі № 910/16969/20 суди дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи, що відповідач не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявність обставин утруднення виконання умов спірного договору.

При цьому судами у справі № 910/16969/20 враховано, що зобов`язання за договором відповідач виконав лише частково (більшість поставки так і не була здійснена відповідачем), на відміну від обставин цієї справи (№ 910/1273/23).

72. У цій справі (№ 910/1273/23) суди попередніх інстанцій, розглянувши клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, керуючись приписами статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, дійшли висновку, що в цьому конкретному випадку є можливим та доцільним зменшення розміру нарахованих Позивачем штрафних санкцій на 50 %.

Суди зазначили, що Скаржник не надав належні та допустимі докази завдання йому збитків унаслідок порушення строків поставки товару та настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого Відповідачем порушення.

Зважаючи, що зрештою Відповідач здійснив поставку в повному обсязі, з огляду на умови, за яких відбулося прострочення, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суди забезпечили дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності Відповідача за прострочення поставки, недопущення невиправданого збагачення Скаржника за рахунок стягнення з Відповідача занадто великих штрафних санкцій.

73. Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання надмірних/ необґрунтованих доходів, ані як способу Відповідача уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

74. Таким чином, Верховний Суд вважає, що постанова у справі № 910/16969/20 ухвалена за схожого правового регулювання (зокрема щодо можливості застосування статей 233 ГК України та 551 ЦК України) зі справою, яка переглядається. Водночас оскаржувані судові рішення в цій справі (№ 910/1273/23) не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у справі № 910/16969/20. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

75. На підставі викладеного вище Верховний Суд дійшов висновку, що право на зменшення розміру пені, надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України, було обґрунтовано застосовано судами у цій справі. Обсяг зменшення пені, визначений судами першої та апеляційної інстанцій, відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

76. Інші аргументи Скаржника змістовно зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

77. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

78. Суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватися не може.

79. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду, на які посилається Скаржник, не суперечать висновкам, яких дійшли суди першої та апеляційної інстанції за результатами розгляду цієї справи з урахуванням встановлених у ній фактичних обставин.

80. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

82. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

83. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішенні ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

84. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/1273/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

С. Бакуліна