Ухвала

від 09.06.2023 по справі 911/765/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" червня 2023 р. Справа № 911/765/23

За позовом Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Товарна, будинок 27

до Державного підприємства "Дослідне господарство "ОЗЕРНА" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", 09128, Київська область, Білоцерківський район, село Озерна, вулиця Липки, будинок 6

про стягнення 48 071,61 грн за договором № 106 від 01.10.2019

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику представників сторін

встановив:

Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "ОЗЕРНА" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" про стягнення 48 071,61 грн за договором № 106 від 01.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг (по проведенню робіт по визначенню відбору проб, органолептичних, мікробіологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мікологічних, паразитологічні випробування, визначення пестицидів в харчових продуктах та харчовій сировині тваринного та рослинного походження, комбікормах та комбікормовій сировині; фізико-хімічні, мікробіологічні випробування питної води, води мінеральної, води для використання в тваринництві; випробування патологічного матеріалу бджіл, підмору та розплоду; мікробіологічні випробування об`єктів ветеринарного нагляду (змиви); визначення фізичних факторів закритих приміщень та навколишнього середовища).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/765/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, 06.04.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява вих. № 01-07/115 від 03.04.2023, в якій позивач повідомив суд, що після пред`явлення позову до суду відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 48 071,61 грн, однак, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, позивач, керуючись частиною третьою статті 130 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з відповідача суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з цим позовом до суду у розмірі 2 684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Оскільки матеріали заяви Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини вих. № 01-07/115 від 03.04.2023 не містили жодних доказів на підтвердження викладених у ній обставин, суд, ухвалою від 10.04.2023 зобов`язав позивача надати належні докази сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 48 071,61 грн (банківські виписки тощо).

29 квітня 2023 року від позивача супровідним листом від 17.04.2023 до матеріалів справи долучено копію банківської виписки за 23.03.2023, з якої вбачається перерахування на розрахунковий рахунок позивача від відповідача суми у розмірі 48 071,61 грн із призначенням платежу: "за вет.послуги згідно договору № 106 01.10.2019р. ПДВ20% 8011,94 грн".

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У контексті завдань господарського судочинства (статті 2, 4 Господарського процесуального кодексу України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 910/7290/19.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25 звертає увагу, що "відсутність предмета спору", в розумінні пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин.

Так, звертаючись з позовної заявою до суду (13.03.2023 згідно довідки Укрпошти), позивач просив стягнути з відповідача 48 071,61 грн заборгованості. Проте після подання позову відповідач погасив вказану заборгованість у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за 23.03.2023.

Таким чином, на даний час предмет спору відсутній в повному обсязі.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність між сторонами інших неврегульованих питань, які виникли з договірних відносин і неналежного виконання договірних зобов`язань, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Суд відзначає, що як у позовній заяві, так й в заяві від 03.04.2023 № 01-07/115, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Із поданої заяви від 03.04.2023 № 01-07/115, вбачається, що позивач не підтримує позовних вимог фактично внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, у зв`язку із чим просить вказані витрати стягнути з відповідача.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що правова допомога Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини надавалась Адвокатським об`єднанням "Компаньйон та партнери" на підставі укладеного між ними 28.02.2023 договору № 23/Г про надання правничої (адвокатської) допомоги.

Відповідно до пункту 1 цього договору, клієнт доручив, а об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати клієнту правничу (адвокатську) допомогу, зокрема: вивчення та аналіз документів щодо наявної заборгованості за договором про проведення робіт № 106 від 01.10.2019; обрання тактики та стратегії захисту прав і законних інтересів клієнта, консультування клієнта; підготовка позовної заяви до ДП "ДГ "ОЗЕРНА" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості.

Згідно із пунктом 8 Договору вартість послуг за надання правничої (адвокатської) допомоги за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 3 000,00 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення надання правничої (адвокатської) допомоги (пункт 21 Договору).

На підтвердження факту надання послуг до матеріалів справи долучено акт від 01.03.2023 про надання правничої допомоги до договору № 23/Г від 28.02.2023, відповідно до якого, об`єднання передало, а клієнт отримав позовну заяву до ДП "ДГ "ОЗЕРНА" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості за договором про проведення робіт № 106 від 01.10.2019 у розмірі 48 071,61 грн для подання до Господарського суду Київської області. Загальна вартість правничої допомоги склала 3000,00 грн.

Також до матеріалів справи долучено копію рахунку-фактури № 23/Г-1 від 01.03.2023 та копію платіжної інструкції № 64 від 03.03.2023.

Отже, з огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач обґрунтованих письмових заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не подав.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, з врахуванням того, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, та відповідно не доведено того, що заявлена позивачем сума витрат є надмірно великою, то за таких обставин, витрати понесені позивачем за надання правової допомоги в розмірі 3 000,00 грн є обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.

Згідно із положеннями частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, саме неправомірні дії відповідача й послугували підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом та враховуючи, що суму заборгованості відповідачем було сплачено після надходження позову до суду, то за таких обставин, суд у відповідності до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача також і витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 123, 126, 130, 231, 234, Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив:

1. Провадження у справі № 911/765/23 закрити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "ОЗЕРНА" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (09128, Київська область, Білоцерківський район, село Озерна, вулиця Липки, будинок 6, код ЄДРПОУ 00497673) на користь Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Товарна, будинок 27, код ЄДРПОУ 22201816) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 09.06.2023