Ухвала

від 05.06.2023 по справі 916/697/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/697/19Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретарі судового засіданні Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши зареєстровану 26.05.2023 р. за вх. № 2-739/23

заяву Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби

про визнання виконавчого листа від 03.06.2019 р. по справі № 916/697/19 таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконання за виконавчим документом

по справі № 916/697/19

за позовом: Акціонерного товариства ОДЕСАОБЛЕНЕРГО

до відповідача: Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби

про стягнення.

Встановив:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2019 р. (суддя Оборотова О.Ю.) позовні вимоги Акціонерного товариства ОДЕСАОБЛЕНЕРГО задоволено повністю, стягнуто з Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби 86895,84 грн основної заборгованості, 1997,61 грн 3% річних, інфляційних втрат у розмірі 5769,96 грн, пеню у розмірі 9645,03 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

04.07.2019 р. Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення від 03.06.2019 р. у справі № 916/697/19. Наказ отримано представником Акціонерного товариства ОДЕСАОБЛЕНЕРГО 04.07.2019 р. під розписку.

26.05.2023 р. Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби звернулось до господарського суду із заявою у порядку статті 328 ГПК України, відповідно до якої просить визнати виконавчий лист від 03.06.2019 р. по справі № 916/697/19 таким, що не підлягає виконанню та зупинити стягнення за виконавчим документом.

Обґрунтовуючи звернення із заявою Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби посилається на відсутність запланованих обсягів прибутку за результатами ведення фінансово-господарської діяльності; неспроможності підприємства відновити свою платоспроможність; відсутність рухомих та нерухових активів на балансі підприємства; нездатність підприємства відновити в майбутньому свою фінансову стабільність і платоспроможність в силу реальних втрат використовуваного капіталу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 26.05.2023 р. заяву Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби передано на розгляд судді Гуту С.Ф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2023 р. призначено розгляд заяви Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби на 05.06.2023 р. в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 31.05.2023 р. до електронного кабінету Акціонерного товариства ОДЕСАОБЛЕНЕРГО доставлено ухвалу суду від 30.05.2023 р.

У призначене на 05.06.2023 р. судове засідання представники сторін не з`явились.

Господарський суд враховує висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03), згідно із яким, сторони у розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Частиною 5 статті 6 ГПК України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Положення частини 6 статті 6 ГПК України передбачають, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

При цьому частиною 7 статті 6 ГПК України визначено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно із пунктом 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21 (далі Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до пункту 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Враховуючи викладене, ухвала від 30.05.2023 р. вважається врученою Акціонерному товариству ОДЕСАОБЛЕНЕРГО, відтак неявка останнього не є перешкодою для розгляду заяви, у той же час Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби як заявник мало можливість дізнатись про стан поданої заяви, проте не забезпечило явку представника в засідання суду.

Відповідно до статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.

Як передбачено статтею 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. судом наголошено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Приписами статті 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).

Господарський суд зауважує, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (стаття 42 та абзац 5 статті 44 Господарського кодексу України).

Це означає, що за порушення договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина друга статті 218 ГК України).

У розумінні статті 617 ЦК України, випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Обставини щодо важкого фінансового стану, на які посилається відповідач, з урахуванням положень статті 328 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які надають можливість суду визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, адже рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2019 р. набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, відсутні підстави вважати помилково виданим наказ Господарського суду Одеської області від 04.07.2019 р., так само як і вважати, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Крім того, визнанню таким, що не підлягаю виконанню підлягає виключно виконавчий документ (наказ Господарського суду Одеської області від 04.07.2019 р.), у той же час як в заяві Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби просить визнати виконавчий документ від 03.06.2019 р. (дата рішення у справі № 916/697/19). Так само заявником не доведено підстав для зупинення виконання за виконавчим документом, не зазначивши правових підстав для зупинення виконання.

Керуючись ст.ст.232,233,234,235,328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (зареєстрована 26.05.2023 р. за вх. № 2-739/23) Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби про визнання виконавчого листа від 03.06.2019 р. по справі № 916/697/19 таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконання за виконавчим документом відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 12 червня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут