Рішення

від 03.06.2019 по справі 916/697/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/697/19 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Ісак Д.П

За позовом: Акціонерного товариства «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО»

до відповідача: Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби

про стягнення

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача : не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

15.03.2019р. Акціонерне товариство «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» , звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби про стягнення 104 308, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» посилається на неналежне викання відповідачем умов договору №4114 від 25.09.2013р. про постачання електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи №916/697/19 у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/697/19; призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019р. о 12:45 год.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.06.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

25.09.2013 між ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» , правонаступником якого є АТ «Одесаобленерго» (постачальник) та Будинкоуправлінням №1 10 відділення Морської інженерної служби було укладено договір №4114 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» , а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» між постачальником та споживачем або інша обумовлена окремим додатком до договору (розділ 1 договору).

Згідно з п.2.2.2 договору постачальник зобов`язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» ).

Пунктами 2.3.2, 2.3.3 договору передбачено, що споживач зобов`язується: дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» .

У відповідності до п.4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків» , споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» є договірними величинами споживання електричної енергії.

За умовами п.9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої ізсторін у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п.1 Додатку 2 «Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії» до договору покази засобів обліку, відповідно до Додатку «Перелік об`єктів Споживача» , фіксуються 14 числа кожного місяця.

Пунктом 2 Додатку 2 «Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії» до договору передбачено, що споживач зобов`язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити «Акт про обсяги спожитої електричної енергії» у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику за адресою: вул. Краснова, 2а.

Згідно з п.4 Додатку 5 «Порядок розрахунків» до договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за «Актом про обсяги спожитої електроенергії» за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів.

На підставі п.5 Додатку 5 «Порядок розрахунків» до договору розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем «Акту про обсяги спожитої електроенергії» як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії.

Зі змісту п.7 Додатку 5 «Порядок розрахунків» до договору вбачається, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Як вбачається з актів про обсяги спожитої електроенергії з литопада 2017 року по грудень грудень 2018 року, відповідач спожив електричну енергію в обсязі 54 188 кВт/г. на суму 92715,84 гри., дані обставини також підтверджуються відомостями показників розрахункових лічильників електричної енергії.

Як зазначає позивач, станом на момент звернення до господарського суду Одеської області з дійсним позовом, загальна сума заборгованості відповідача перед АТ «Одесаобленерго» за Договором № 4114 від 25.09.2013р. становить 104 308,44 грн., та складається з наступного:

- за спожиту активну електричну енергію - 86 895,84 грн.;

- нарахування 3% річних за спожиту активну електричну енергію - 1 997,61 грн.;

- пеня за прострочення оплати за спожиту активну електричну енергію - 9 645,03 грн.;

- інфляційні нарахування в розмірі - 5 769,96 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Згідно з п.4.21 Правил оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п.5.2.1 Правил електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії №4114 від 25.09.2013р. в частині сплати фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги АТ «Одесаобленерго» про стягнення з відповідача 86895,84 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.4.2.1 укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення оплати відповідачем боргу за спожиту електричну енергію, перевіривши розрахунки позивача та приймаючи до уваги ненадання відповідачем контррозрахунків заявлених до стягнення сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених АТ «Одесаобленерго» позовних вимог про стягнення з відповідача 9645,03грн. пені, 1997,61грн. 3% річних та 5769,96грн. інфляційних втрат.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Акціонерного товариства «Одесаобленерго» до відповідача Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби задовольнити.

2.Стягнути з Будинкоуправління №1 10 відділення Морської інженерної служби (вул. Базарна, 89, Одеса, Одеська область, 65045 код ЄДРПОУ 24977917) на користь Акціонерного товариства «Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28-Б, код ЄДРПОУ 00131713) 86895,84грн. основної заборгованості, 3% річних - 1997,61грн. інфляційних втрат у розмірі 5769,96грн., пеню у розмірі 9645,03 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 червня 2019р.

Суддя О.Ю. Оборотова