Ухвала від 12.06.2023 по справі 140/13798/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

12 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/13798/23 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 12.06.2023 звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №357025 від 20.03.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Одночасно із пред`явленням позову, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №357025 від 20.03.2023.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вказав, що разом з копіями матеріалів перевірки, наданих на адвокатський запит, позивач отримав копію супровідного листа від 21.03.2023, яким Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті скерував на адресу органу виконавчої служби постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №357025 від 20.03.2023. Тобто існує ризик примусового стягнення коштів до вирішення справи судом.

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невідворотних наслідків порушення прав позивача. В разі невжиття заходів забезпечення позову для відновлення прав та інтересів позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Разом з тим, стягнення з особи штрафу в значному розмірі - 34 000,00 грн і витрат виконавчого провадження, призведе до необгрунтованого втручання в право власності шляхом вилучення значної суми оборотних коштів, а також може призвести до блокування руху коштів на банківському рахунку.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами другою та третьою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до такого.

У спірних правовідносинах Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті виніс постанову №357025 від 20.03.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника ОСОБА_1 у розмірі 34 000 грн.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі №640/18007/18, від 20.12.2019 у справі № 640/9158/19.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник лише зазначає, про можливі негативні наслідки, проте не обґрунтовано в чому полягатимуть такі негативні наслідки, складність та неможливість їх усунення. На думку суду твердження заявника за своїм змістом є припущеннями, не підкріпленими належними доказами.

Суд також зазначає, що Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Пунктом 28 Порядку №1567 передбачено, що адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (пункт 29 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 33 Порядку №1567 подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Суд зауважує, що на час розгляду заяви відсутні докази вжиття заходів з примусового виконання оскаржуваної постанови (хоч за правилами, визначеними частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Крім того, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак доводи заявника ґрунтуються саме на припущенні того, що вжиті відповідачем заходи щодо примусового стягнення суми накладеного штрафу можуть порушити майнові права та інтереси позивача.

При цьому з огляду на суму застосованого штрафу, суд не вважає, що у разі його примусового стягнення буде ускладненим чи неможливим ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, в тому числі настання непоправної шкоди господарським інтересам позивача.

В свою чергу, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, визначено механізм повернення коштів, що були сплачені, в тому числі до Державного бюджету, як штраф.

Із оскаржуваної постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на переконання суду, неможливо зробити однозначний висновок про її протиправність. Водночас, висновки суду про протиправність рішення до розгляду справи по суті, з огляду на предмет позову, означатимуть надання оцінки оскаржуваній постанові без урахування усіх доводів та доказів учасників справи у сукупності. Тому наведені у позовній заяві доводи щодо безпідставності стягнення з перевізника ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу підлягають перевірці судом у ході судового розгляду справи по суті.

При цьому суд зазначає, що незгода з рішенням суб`єкта владних повноважень, відсутність волевиявлення щодо виконання рішення та оскарження рішення до суду не є підставою для застосування заходів забезпечення позову відповідно до статті 150 КАС України.

Зважаючи на викладене, на думку суду, позивач не довів обґрунтованості застосування заходу забезпечення позову з огляду на неможливість забезпечити ефективний захист або поновлення у майбутньому порушених прав у випадку задоволення позову.

Таким чином, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів.

Наведені у заяві про забезпечення позову обставини не дозволяють однозначно й беззаперечно стверджувати також і про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної вимоги, а відтак і про наявність підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 2 частини другої статті 151 КАС України. При цьому, правомірність оскаржуваної вимоги входить до кола обставин, які необхідно встановити під час розгляду судом справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.

У зв`язку із відмовою у задоволені заяви судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Мачульський