Рішення

від 12.06.2023 по справі 160/5156/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року Справа № 160/5156/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 грудня 2022 р. №Ф-13025-53/64 на суму 12969,66грн. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 27.12.2022 він отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.12.2022 за №Ф-13025-53/64. Після звернення до відповідача було з`ясовано, що нарахування боргу у сумі 12969,66 грн. були здійснені за період з серпня 2017 року по березень 2019 року, як адвокату, який не отримував доходів. Позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору 23.01.2023 звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України та до Лівобережної державної податкової інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області, однак ДПС відмова у розгляді скарги, від інспекції відповідь взагалі не отримана. Позивач вважає, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки з 17.07.2017 ним було зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, а 26.07.2017 подано форму 8-ОПП про зняття з податкового обліку та добровільно сплачено мінімальний розмір ЄСВ за 7 місяців 2017 року. Крім того, позивач зазначив, що в цей час був офіційно працевлаштований найманим працівником у декількох роботодавців, про необхідність заповнення форми 7-ЄСВ його не повідомляли, тому вона була подана ним лише 27.03.2019. Позивач вважає, що неподання до контролюючого органу заяви про зняття з обліку як платника ЄСВ за формою №7-ЄСВ не може бути самостійною підставою обов`язку сплати ЄСВ та не спростовує того, що він не здійснював адвокатську діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, з огляду на зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, у зв`язку з чим просить задовольнити позов у позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 17.03.2023, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

29.03.2023 позивачем подано заяву відповідно до ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5156/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду витребувано у позивача засвідчену належним чином копію всіх сторінок трудової книжки серії НОМЕР_1 або оригіналу трудової книжки для огляду в суді; довідку ОК-7 щодо відомостей про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, за період 2017-2022 роки; у відповідача - детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 14.12.2022 №Ф-13025-53/64 на суму 12969,66грн. із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сумі.

У зв`язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції копія ухвали від 03.04.2023 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку на їх офіційні електронні адреси та доставлена, про що свідчить звіт про успішне доставлення електронного листа. Крім того, копію ухвали суду від 03.04.2023 разом із копією позовної заяви з додатками вручено відповідачу у паперовому вигляді 06.04.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання.

05.04.2023 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

12.04.2023 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано витребувані судом документи, а саме: довідка ОК-7 щодо відомостей про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, за період 2011- 2022 роки та копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1979.

19.04.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. За даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 (РНОКПГІ НОМЕР_2 ) з 17.09.1998 перебуває на обліку в Лівобережній ДПІ (Індустріальний р-н м.Дніпра) ГУ ДПС як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, та відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску. Стан платника: 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Згідно даних Реєстру Адвокатів України адвокатом ОСОБА_1 17.07.2017 зупинено незалежну професійну діяльність. Щодо зняття з обліку платників єдиного внеску, відповідачем зазначено, що адвокатом Бойком Г.В. до податкового органу 28.07.2017 було подано заяву № 8-ОПП згідно з Порядком № 1588, але заяву за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до Порядку №1162 було подано 28.03.2019. За таких обставин, підстави для зміни облікових даних у контролюючого органу до 28.03.2019 були відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI на платників збору покладений обов`язок по своєчасному та в повному обсязі нарахуванні, обчисленні і сплаті єдиного внеску. У разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, дані особи зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Починаючи з 01.01.2018 року, у зв`язку з внесеними змінами до Закону № 2464-VI та з метою здійснення контролю за сплатою єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП). За даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 адвокату ОСОБА_2 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску на загальну суму 17897,66 грн., а саме: за 2017 рік у сумі 8448,0 грн., термін сплати до 09.02.2018; за 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., термін сплати до 19.04.2018; за 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., термін сплати до 19.07.2018; за 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., термін сплати до 19.10.2018; за 1 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., термін сплати до 21.04.2020; за 2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., термін сплати до 20.07.2020. Адвокатом Бойком Г.В. 26 квітня 2018 року самостійно сплачено єдиного внеску в сумі 4928,00 грн. Отже, станом на теперішній час в ІКП адвоката ОСОБА_1 існує заборгованість 12969,66 грн. Відповідачем також повідомлено, що в інтегрованій картці платника облікових показників, які породжуються за визначеними алгоритмами у процесі перетворення первинних показників та впливають на сальдо розрахунків з цільовими фондами по адвокату ОСОБА_1 проведено коригування (збільшення) відсутніх нарахувань єдиного внеску за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. та за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Також проведено коригування (зменшення) неправомірних нарахувань за 1, 2 квартали 2020 року на загальну суму 2078,12 грн. Також, відповідно до поданої звітності за періоди 2014, 2015, 2016, 2017 роки, діяльність від провадження незалежної професійної діяльності адвоката Бойка Г.В. відсутня. За таких обставин, відповідач вважає, що оспорювана вимога прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством, тому підстави для задоволення позову відсутні.

19.04.2023 відповідачем разом із відзивом подано клопотання про витребування доказів.

24.04.2023 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що відзив необґрунтований, оскільки викладені у ньому норми законодавства щодо самозайнятих осіб, які проводять свою діяльність та отримують від неї доходи. На переконання позивач стаття 5 Закону вносить розуміння в поняття «зупинення» і «припинення» відповідної діяльності, тому що загалом пояснює підставу нарахування ЄСВ, і якщо адвокат відповідно до спеціального закону зупинив свою діяльність, то це означає ніщо інше як її припинення з якогось часу і до якогось часу (коли адвокат знову почне проводити свою діяльність).

25.04.2023 позивачем подано докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_3 , виданого 11.06.1998 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №0790, виданого 15.05.1998 Дніпропетровською обласною КДКА; з 17.09.1998 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережна ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра), з 04.01.2000 - як платник ЄСВ (категорія: як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльність (адвокат)).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 25.07.2017 право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 17.07.2017 на підставі заяви.

26.07.2017 позивачем подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпра ГУДФС у Дніпропетровській області заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою №8-ОПП про зупинення з 17.07.2017 права на зайняття адвокатською діяльністю згідно п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка прийнята 26.07.20147 за вх.№2921(а.с. 7).

27.03.2019 позивачем подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ; підстава: власне бажання (а.с.8).

14.12.2022 відповідачем підставі даних інформаційної системи податкового органу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13025-53/64, якою позивачу повідомлено, що станом на 31.01.2022 сума заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску становить 12969,66 грн. та про необхідність її сплати протягом 10 календарних днів (а.с. 9).

Копію вимоги від 14.12.2022 №Ф-13025-53/64 надіслано позивачу та отримано позивачем 26.12.2022 (а.с.51).

Відповідно до детального розрахунку боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 14.12.2022 № Ф-13025-53/64 (зазначеного у відзиві), вказана у ній заборгованість з єдиного внеску складається з наступних сум та нарахована за такий період:

- 2017 рік в сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

- 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018;

- 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018;

- 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018;

- 1 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020;

- 2 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020.

Не погодившись з вимогою, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України та до Лівобережної державної податкової інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області в якій просив списати нарахований борг у сумі 12969,66 грн. як незаконний та скасувати вимогу.

Рішенням Державної податкової служби України від 17.02.2023 №4004/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача залишено без розгляду.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2022 №Ф-13025-53/64, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI від 10.12.2020 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення таким поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

-для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

-для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах за наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку вона фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально (самозайняті особи). Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання від неї доходу, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 02.04.2020 у справі №140/2475/19, від 27.01.2022 у справі № 540/1747/19, від 02.02.2023 у справі № 340/10342/21, та враховуються судом при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносин у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, та одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є адвокатом, з 17.09.1998 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, з 04.01.2000 - як платник ЄСВ (категорія: як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльність (адвокат) та з 28.07.2017 до реєстраційних облікових даних платника внесено відомості про припинення (власне рішення).

27.03.2019 позивачем подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ; підстава: власне бажання (а.с.8).

Предметом спору у даній справі є вимога від 14.12.2022 №Ф-13025-53/64.

За розрахунком сум недоїмки, що визначена позивачу в оспорюваній вимозі, заборгованість зі сплати єдиного внеску сформована автоматично за несплату ЄСВ за період 2017 року, I квартал 2018 року - 3 квартал 2018 року; 1 квартал 2020 року - 2 квартал 2020 року включно.

Водночас, матеріалами справи не встановлено те, що у спірний період позивач, будучи адвокатом, здійснював незалежну професійну діяльність та отримував дохід від провадження індивідуальної адвокатської діяльності у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок.

При цьому, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює наведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував у трудових відносинах у такі періоди.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1979, ОСОБА_1 з 01.09.2006 по 30.04.2017 працював в ТОВ «КОМНЕР» на посаді юрисконсульта, з 15.08.2019 по 29.01.2021 на посаді юриста в БОДОБФ «Інститут гастроентерології» (а.с. 39-40).

Згідно із відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7) у період 2017 по 2020 роки страхові внески за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачувались наступними страхувальниками (а.с. 35-36):

-за кодом ЄДРПОУ 02011781 Державна установа «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України»;

-за кодом ЄДРПОУ 33653233 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМНЕР»;

-за кодом ЄДРПОУ 33653322 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кассіс Соната»;

-за кодом ЄДРПОУ 38992656 Благодійна організація «Дніпропетровський обласний Благодійний фонд «Інститут гастроентерології».

Разом з тим, відповідачем доказів отримання позивачем інших доходів, аніж від трудової діяльності як найманим працівником у спірний період, суду не надано.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи те, що у спірний період позивач у розумінні Закону №2464-VI є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена оспорювана вимога, нараховано та сплачено роботодавцем, наведені обставини виключають обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як самозайнятою особою.

Нарахування ж ЄСВ позивачу у спірний період (2017 року, I квартал 2018 року - 3 квартал 2018 року, 1 квартал 2020 року - 2 квартал 2020 року) як самозайнятій особі без доказів здійснення нею незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, та при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах та сплатою роботодавцем за нього ЄСВ, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу єдиного внеску, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13025-53/64 від 14.12.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13025-53/64 від 14.12.2022.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова