Постанова

від 21.09.2023 по справі 160/5156/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/5156/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року (суддя Бухтіярова М.М.) в справі № 160/5156/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13025-53/64 від 14 грудня 2022 року в розмірі 12 969,66 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13025-53/64 від 14 грудня 2022 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що позивач перебуває з 17 вересня 1998 року на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, є платником єдиного внеску, стан платника: 3 прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). За відомостями Реєстру адвокатів України адвокатом Бойком Г.В. з 17 липня 2017 року зупинене незалежну професійну діяльність. Проте позивачем подано контролюючому органу 28 липня 2017 року заяву за формою № 8-ОПП, але заяву за формою № 7-ЄСВ подано тільки 28 березня 2018 року, тому відсутні підстави для зміни облікових даних платника в контролюючому органі до 28 березня 2019 року.

За даними інтегрованої картки платника на цей час у позивача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 16 102,90 грн.

Апелянт вважає, що позивач, будучи зареєстрованим як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та не будучи особою, яка звільняється від сплати єдиного внеску, зобов`язаний визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №0790, виданого 15 травня 1998 року Дніпропетровською обласною КДКА; з 17 вересня 1998 року перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережна ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра), з 04 січня 2000 року - як платник ЄСВ (категорія: як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльність (адвокат)).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 25 липня 2017 року право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 17 липня 2017 року на підставі заяви.

Позивачем 26 липня 2017 року подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою №8-ОПП про зупинення з 17 липня 2017 року права на зайняття адвокатською діяльністю згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка прийнята 26 липня 2017 року за вх.№2921.

Позивачем 27 березня 2019 року подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ; підстава: власне бажання.

Відповідачем 14 грудня 2022 року на підставі даних інформаційної системи податкового органу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13025-53/64, якою позивачу повідомлено, що станом на 31 січня 2022 року сума заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску становить 12 969,66 грн. та про необхідність її сплати протягом 10 календарних днів.

Копію вимоги від 14 грудня 2022 року №Ф-13025-53/64 надіслано позивачу та отримано позивачем 26 грудня 2022 року.

Відповідно до детального розрахунку боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 14 грудня 2022 року № Ф-13025-53/64, вказана у ній заборгованість з єдиного внеску складається з наступних сум та нарахована за такий період:

- 2017 рік в сумі 8 448,00 грн., граничний строк сплати до 09 лютого 2018 року;

- 1 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19 квітня 2018 року;

- 2 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19 липня 2018 року;

- 3 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19 жовтня 2018 року;

- 1 квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн., граничний строк сплати до 21 квітня 2020 року;

- 2 квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн., граничний строк сплати до 20 липня 2020 року.

Рішенням Державної податкової служби України від 17 лютого 2023 року №4004/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача залишено без розгляду.

Судом першої інстанції зазначено про відсутність доказів, що у спірний період позивач, будучи адвокатом, здійснював незалежну професійну діяльність та отримував дохід від провадження індивідуальної адвокатської діяльності у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував у трудових відносинах у такі періоди.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03 вересня 1979 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2006 року по 30 квітня 2017 року працював в ТОВ «КОМНЕР» на посаді юрисконсульта, з 15 серпня 2019 року по 29 січня 2021 року на посаді юриста в БОДОБФ «Інститут гастроентерології» (а.с. 39-40).

Згідно із відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7) у період 2017 по 2020 роки страхові внески за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачувались наступними страхувальниками (а.с. 35-36): за кодом ЄДРПОУ 02011781 Державна установа «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України»; за кодом ЄДРПОУ 33653233 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМНЕР»; за кодом ЄДРПОУ 33653322 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кассіс Соната»; за кодом ЄДРПОУ 38992656 Благодійна організація «Дніпропетровський обласний Благодійний фонд «Інститут гастроентерології».

Відповідачем доказів отримання позивачем інших доходів, аніж від трудової діяльності як найманим працівником, у спірний період суду не надано.

Враховуючи те, що у спірний період позивач у розумінні Закону №2464-VI є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена оспорювана вимога, нараховано та сплачено роботодавцем, суд першої інстанції вважав, що наведені обставини виключають обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як самозайнятою особою.

Також судом першої інстанції зазначено, що нарахування ЄСВ позивачу у спірний період (2017 року, I квартал 2018 року - 3 квартал 2018 року, 1 квартал 2020 року - 2 квартал 2020 року) як самозайнятій особі без доказів здійснення нею незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах та сплатою роботодавцем за нього ЄСВ спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу єдиного внеску, а також про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13025-53/64 від 14 грудня 2022 року.

Здійснюючі апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 вересня 1998 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, з 04 січня 2000 року - як платник ЄСВ (категорія: як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльність (адвокат)).

Право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 17 липня 2017 року на підставі особистої заяви позивача.

Позивачем 26 липня 2017 року подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою №8-ОПП про зупинення з 17 липня 2017 року права на зайняття адвокатською діяльністю згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка прийнята 26 липня 2017 року за вх.№2921, а 27 березня 2019 року позивачем подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ; підстава: власне бажання.

ОСОБА_1 з 01 вересня 2006 року по 30 квітня 2017 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Комнер», працював на посаді юрисконсульта, а з 15 серпня 2019 року по 29 січня 2021 року на посаді юриста в БОДОБФ «Інститут гастроентерології», що підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно із відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7) у період 2017 по 2020 роки страхові внески за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачувались наступними страхувальниками (а.с. 35-36): за кодом ЄДРПОУ 02011781 Державна установа «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України»; за кодом ЄДРПОУ 33653233 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМНЕР»; за кодом ЄДРПОУ 33653322 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кассіс Соната»; за кодом ЄДРПОУ 38992656 Благодійна організація «Дніпропетровський обласний Благодійний фонд «Інститут гастроентерології».

ГУ ДПС 14 грудня 2022 року на підставі даних інформаційної системи податкового органу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13025-53/64, якою повідомлено позивача, що станом на 31 січня 2022 року сума заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску становить 12 969,66 грн.

Відповідно до розрахунку контролюючого органу сума боргу (недоїмки) складається з таких сум єдиного внеску: за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн., граничний строк сплати до 09 лютого 2018 року; за 1 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19 квітня 2018 року; за 2 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19 липня 2018 року; за 3 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19 жовтня 2018 року; за 1 квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн., граничний строк сплати до 21 квітня 2020 року; за 2 квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн., граничний строк сплати до 20 липня 2020 року.

Спірним в цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки), з огляду на наявність обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі у особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, за умови, що у цей період така особа була найманим працівником, за якого роботодавцем сплачено ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

За змістом пункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Викладене обумовлює висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить до висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Таке правозастосування узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року в справі № 160/3114/19.

Судом встановлено, що борг (недоїмка) за сплати єдиного внеску нарахований контролюючим органом вимогою № Ф-13025-53/64 за 2017-2020 роки.

В період з 17 липня 2017 року позивач не здійснював незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність), адже право на заняття адвокатською діяльністю позивача зупинено згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з цієї дати на підставі заяви позивача.

Крім того, з 01 вересня 2006 року по 30 квітня 2017 року ОСОБА_1 був найманим працівником, перебував в трудових відносинах з ТОВ «Комнер», працюючи на посаді юрисконсульта, а з 15 серпня 2019 року по 29 січня 2021 року працював на посаді юриста в БОДОБФ «Інститут гастроентерології».

За вказані періоди роботодавцем сплачено за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем, а докази отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально контролюючим органом суду не надано.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період 2017-2020 років нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що мала право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

При цьому суд зауважує, що відповідач помилково вважає, що позивач в період 2017-2020 років був особою, що мала право провадити незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність), адже, як вказано вище, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено позивачем з 17 липня 2017 року, а подання позивачем до органу державної податкової службу заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ тільки 27 березня 2019 року не спростовує того факту, що позивач не отримував доходу від незалежної професійної діяльності протягом 2017-2020 року, а був в цей період найманим працівником, за якого єдиний внесок сплачувався роботодавцем.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженої вимоги.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року в справі № 160/5156/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року в справі № 160/5156/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 21 вересня 2023 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2023 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко