Рішення

від 12.06.2023 по справі 320/8670/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року справа № 320/8670/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України до Приватного підприємства «Ясір» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі та за зустрічною позовною заявою Приватного підприємства «Ясір» до Головного управління ДПС у Київській області про зобов`язання скасувати Рішення №154 про опис майна у податкову заставу.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (далі позивач за первісним позовом та/або ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган) з позовом до Приватного підприємства «Ясір» (далі відповідач за первісним позовом та/або ПП Ясір») про надання дозволу на погашення податкового боргу, за рахунок майна ПП «Ясір» (код ЄДРПОУ 36969681), що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази від сторін.

Між тим 12.11.2020 до суду від Приватного підприємства «Ясір» надійшла зустрічна позовна заява до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач за зустрічним позовом), в якій останній просить суд зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області скасувати Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020, винесене відносно ПП «Ясір» ГУ ДПС у Київській області (т. 1, а.с. 55-60).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 прийнято зустрічний позов Приватного підприємства «Ясір»(далі позивач за зустрічним позовом та/або ПП «Ясір») до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач за зустрічним позовом) про зобов`язання вчинити дії до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Приватного підприємства «Ясір» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним адміністративним позовом. Прийнято рішення перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 витребувано докази у справі від відповідача за зустрічним позовом. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів, відкладено підготовче судове засідання на 02.02.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 зобов`язано сторін надати докази проведення звірки по сплаті податку на додану вартість, починаючи з моменту державної реєстрації ПП «Ясір» (код ЄДРПОУ 36969681). Зупинено провадження в адміністративній справі №320/8670/20 у зв`язку з необхідністю проведення сторонами звірки з податку на додану вартість - до 04.03.2021. Призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 04.03.2021. Зобов`язано сторін надати суду у строк до 04.03.2021 підписаний обома сторонами акт звірки з податку на додану вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 зобов`язано сторони надати докази проведення звірки по сплаті податку на додану вартість, починаючи з моменту державної реєстрації ПП «Ясір» (код ЄДРПОУ 36969681). Зупинено провадження в адміністративній справі №320/8670/20 у зв`язку з необхідністю проведення сторонами звірки з податку на додану вартість до 06.04.2021 та призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 06.04.2021. Зобов`язано сторони надати суду у строк до 06.04.2021 підписаний обома сторонами акт звірки з податку на додану вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 зобов`язано сторін провести звірку податкових зобов`язань з ПДВ згідно зворотного боку інтегрованої картки платника з податку з податку на додану вартість та даних про нарахування та сплату податкових зобов`язань з ПДВ платника податків, за результатами якої скласти акт звірки, в якому відобразити щомісячно суму нарахованих податкових зобов`язань з ПДВ із зазначенням підстав нарахування (самостійне визначені податкові зобов`язання або податкові зобов`язання, визначені контролюючим органом), суми сплачених Приватним підприємством «Ясір» податкових зобов`язань, недоїмки та/або переплати з моменту виникнення недоїмки. За результатами проведеної звірки надати суду акт звірки, заповнений та підписаний представниками сторін (в судове засідання). В акті звірки податковий орган зобов`язаний відобразити відомості про те, в оплату яких зобов`язань зараховані кошти відповідача, якщо призначення платежу згідно платіжного документу відповідача не співпадає з податковим зобов`язанням, в оплату якого зарахована сума коштів, сплачених відповідачем. Покласти на Головне управління ДПС у Київській області обов`язок скласти акт звірки та направити (передати) його для проведення звірки Приватному підприємству «Ясір». Зупинено провадження в адміністративній справі №320/8670/20 з метою надання сторонам часу для проведення звірки, - до 13.05.2021.

Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 клопотання представника відповідача за зустрічним позовом (Головного управління ДПС у Київській області) про заміну відповідача на правонаступника задоволено. Замінено відповідача за зустрічним позовом у даній справі - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 витребувано докази у справі сторін та зупинено провадження в адміністративній справі №320/8670/20 з метою надання сторонам часу для підготовки письмових пояснень, витребуваних цією ухвалою, - до 06.07.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.07.2021.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, мотивуючи позовні вимоги позивач за первісно поданою позовною заявою зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг згідно із рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №810/3956/17, а вчинені ГУ ДПС у Київській області заходи, направлені на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок коштів боржника, що перебувають у його власності, не призвели до погашення податкового боргу через відсутність на рахунках ПП «Ясір» в установах банку грошових коштів. Наведене і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Представником відповідача за первісно поданою позовною заявою подано відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 85-86), де останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки податковий борг відсутній. Водночас, ПП «Ясір» вказує, що заборгованість за постановою Київського окружного адміністративного суду у справі №810/3956/17 від 13.12.2017 сплачена в повному обсязі та посилається на те, що інші грошові зобов`язання є неузгодженими, адже ним у справі №320/6884/19 оскаржується податкова вимога від 17.08.2015 №996-23/123 та скасування податкового боргу у сумі 542 302,00 грн.

Разом з цим судом встановлено, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою позивачем за зустрічною позовною заявою обґрунтовані відсутністю у ПП «Ясір» податкового боргу, обставинами сплати заборгованості згідно із постановою Київського окружного адміністративного суду у справі №810/3956/17 від 13.12.2017 та наявністю обставини оскарження в судовому порядку інших грошових зобов`язань, а саме податкової вимоги від 17.08.2015 №996-23/123 та скасування податкового боргу у сумі 542 302,00 грн. в межах адміністративної справи №320/6884/19.

В додаткових поясненнях ГУ ДПС у Київській області від 14.01.2021 (т. 1, а.с. 180-184) зазначив про хибність тверджень ПП «Ясір» в частині неузгодженості грошових зобов`язань та наголосив, що сплачені ним кошти зараховані в рахунок погашення наявного податкового боргу у порядку черговості згідно із положеннями пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного представник ГУ ДПС у Київській області просив суд первісний позов задовольнити та відмовити у задоволенні позову ПП «Ясір».

Окрім цього в додаткових поясненнях від 13.05.2021 представник ГУ ДПС у Київській області вказав, що ПП «Ясір» було обізнано щодо наявності податкового боргу, а сам податковий борг виник внаслідок не відображення ним в деклараціях за березень-червень 2015 року суми від`ємного значення з ПДВ та не зазначення в уточнюючому розрахунку від 27.03.2015 в рядку 20.2 розділу III податкової декларації збільшення податкового кредиту. Також контролюючим органом було надано до суду акт звірки у формі порівняльної таблиці, щодо якої ПП «Ясір» висловлено заперечення, оскільки, на переконання останнього сума від`ємного значення з ПДВ у розмірі 542 302,00 грн. була безпідставно списана податковим органом.

01.06.2021 до суду від представника ПП «Ясір» надійшли додаткові пояснення щодо відображення від`ємного значення з податку на додану вартість, що виникла в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

27.07.2021 до суду від сторін надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведене судом в судовому засідання 27.07.2021 протокольною ухвалою ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі №810/3956/17, яка набрала законної сили на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 позов Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства «Ясір» про стягнення податкового боргу в розмірі 166 168,50 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Ясір» (код ЄДРПОУ 3696981) на користь Державного бюджету України податкову заборгованість в розмірі 166 168,50 (сто шістдесят шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 50 коп.

З метою виконання наведеного рішення суду та стягнення з відповідача за первісним позовом податкового боргу контролюючим органом направлено до ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві інкасові доручення (розпорядження №168 від 15.08.2018 на загальну суму 169 661,88 грн., №3 від 20.01.2020 на загальну суму 166168,80 грн., №115 від 16.06.2020 на загальну суму 166 168,80 грн., №58 від 03.03.2020 на загальну суму 166168,80 грн. (т. 1, а.с. 22-25), однак такі розпорядження повернуті банком без виконання на підставі пункту 9.9 глави 9 та пунктів 11.7, 11.11 глави 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, залишок грошових коштів на рахунку 0,00 грн.

В подальшому ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №154 від 27.07.2020 (т. 1, а.с. 29), на підставі якого складено акт опису майна №133 від 13.08.2020 ПП «Ясір», а саме: комплекс, нежитлові будівлі літ. «А», «Е», «Ж», «З», «И», «К» та споруди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Лісова, б. 2-б, загальна вартість нерухомого майна 6142635,18 грн. (т. 1, а.с. 30-31) (далі акт опису майна).

Матеріалами підтверджено, що відповідач за первісним позовом отримав акт опису майна 21.08.2020 (т. 1, а.с. 31).

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17.08.2020 рішення про опис майна у податкову заставу №154 від 27.07.2020 та опису майна №133 від 13.08.2020 зареєстровано 13.08.2020 (т. 1, а.с. 26-27).

Разом з цим судом встановлено, що ПП «Ясір» не погоджуючись із рішенням про опис майна у податкову заставу №154 від 27.07.2020 оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 29.09.2020 №28918/6/99-00-13-05-06 скаргу ПП «Ясір» залишено без задоволення, а рішення про опис майна у податкову заставу №154 від 27.07.2020 без змін (т. 1, а.с. 65-66).

ГУ ДПС у Київській області стверджує, що податковий борг за постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі №810/3596/17 ПП «Ясір» не сплачується, що і зумовило його звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Разом з цим, як вже було вказано судом вище Приватним підприємством «Ясір» подано зустрічну позовну заяву до Головного управління ДПС у Київській області про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області скасувати Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020, винесене відносно нього ГУ ДПС у Київській області.

Отже, враховуючи вказані обставини суд переходить до вирішення спору по суті за зустрічною позовною заявою ПП «Ясір», оскільки її вирішення прямо впливає на вирішення спору по суті за первісно поданою ГУ ДПС у Київській області позовною заявою.

Так, вирішуючи по суті зустрічну позовну заяву суд застосовує норми права, які діяли станом на час виникнення спірних правовідносин та зазначає про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Положеннями статті 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Між тим положеннями пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктами 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов`язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений ПК України та виникає на підставах, встановлених Податковим кодексом України.

По-друге, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

По-третє, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 ПК України, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

В четверте, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису, до якого включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу, опис якого здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. При цьому, акт опису майна, а саме один його примірник надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

По-п`яте, контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Суд вказує, що ПП «Ясір» не зазначає про порушення порядку прийняття рішення про опис майна в податкову заставу та складання акту опису майна в податкову заставу, у тому числі в частині дотримання контролюючим органом вимог, визначених статтею 42 ПК України щодо направлення останнього.

Натомість позивач за зустрічним позовом стверджує, що ним оскаржується в судовому порядку податкова вимога про стягнення боргу, а тому грошові зобов`язання є неузгодженими, що, у свою чергу виключає наявність правових підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу. При цьому ПП «Ясір» наполягає на відсутності податкового боргу як такого, оскільки у нього наявне від`ємне значення з ПДВ, яке підлягає використанню (списанню) в рахунок погашення зобов`язань за вказаним податком в наступних податкових (звітних) періодах.

З приводу наведених доводів ПП «Ясір» суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №320/6884/19 відкрито спрощене позовне провадження за позовом Приватного підприємства «ЯСІР» до ГУ ДПС у Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати та скасувати податкову вимогу від 17.08.2015 № 996-23/123, винесену ГУ ДФС у Київській області про стягнення з Приватного підприємства «ЯСІР» податку на додану вартість на загальну суму 66 665,00 грн.;

- скасувати податковий борг Приватного підприємства «ЯСІР», яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 542 302,00 грн.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи рішення в адміністративній справі №320/6884/19 не прийнято.

Окрім цього судом встановлено, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №320/5292/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби України у Київській області до Приватного підприємства «Ясір» про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують ПП «Ясір» - 318048,09 грн., в рахунок погашення податкового боргу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 провадження в справі №320/5292/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби України у Київській області до Приватного підприємства «Ясір» про стягнення податкового боргу, - зупинено до набрання законної сили рішення по справі №320/6884/19 за позовом Приватного підприємства «ЯСІР» до Головного управління Державної податкової служби України у Київської області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та податкового боргу.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У свою чергу підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з цим, у підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналізуючи наведені положення ПК України суд приходить до висновку, що податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником податків, є узгодженими.

У той же час, пункт 56.18 статті 58 ПК України в межах спірних правовідносин застосуванню не підлягає, адже стосується тих грошових зобов`язань, які визначені контролюючим органом. При цьому, податкова вимога від 17.08.2015 № 996-23/123, яка оскаржується ПП «Ясір» в межах адміністративної справи №320/6884/19 не є рішенням контролюючого органу, яким визначаються грошові зобов`язання, а відтак оскарження останньої в судовому порядку жодним чином не впливає на обставини узгодженості/не узгодженості податкових зобов`язань.

Підсумовуючи наведене суд вважає доводи ПП «Ясір» в цій частині необґрунтованими та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення зустрічної позовної заяви.

Що ж стосується тверджень позивача за зустрічним позовом щодо сплати ним податкового боргу в межах виконавчого провадження ВП №58359816 з примусового виконання виконавчого листа №810/3956/17 від13.02.2018, виданого Київським окружним адміністративним судом суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України регламентовано, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

При цьому, у разі наявності у платника податків податкового боргу за рішенням суду контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, посилання ПП «Ясір» у наведеній частині, за відсутності обставин оцінки наявності/відсутності податкового боргу за попередні періоди, суми стягнень яких не було включено до відповідного періоду в межах адміністративної справи №810/3956/17 не можуть бути визначені судом як обґрунтовані.

Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Приймаючи до уваги те, що позивач за зустрічним позовом стверджує про відсутність у нього податкового боргу з податку на додану вартість судом, з метою забезпечення дотримання вимог частини 4 статті 9 КАС України, вжито заходів для з`ясування всіх обставин у справішляхом витребування доказів у сторін, за наслідком отримання яких встановлено такі обставини.

Щодо виникнення податкового боргу.

Відповідно до довідки ГУ ДПС у Київській області №б/н (т. 1, а.с. 94) станом на 18.11.2020 згідно інтегрованої картки платника у ПП «Яріс» рахується податковий борг по податку на додану вартість в сумі 127557,78 грн., щодо якого винесено рішення Київського окружного адміністративного суду №810/3596/17.

У той же час згідно із листа ГУ ДПС у Київській області від 03.03.2021 №6960/6/10-36-18-07 за даними інформаційної системи органів ДПС України, ПП «ЯСІР» зареєстроване 21.04.2020 платником податку на додану вартість в ГУ ДПС у Київській області (м. Біла Церква) та анульоване 21.04.2020.

В інтегрованій картці платника податку на додану вартість (по КБК 14010100) обліковується:

станом на 01.01.2012 переплата в сумі 1002277,00 грн.;

станом на 01.01.2013 переплата в сумі 718930,00 грн.;

станом на 01.01.2014 переплата в сумі 558934,00 грн.;

станом на 01.01.2015 переплата в сумі 558934,00 грн.

станом на 01.01.2016 податковий борг 86664,00 грн.;

станом на 01.01.2017 податковий борг 213327,00 грн.;

станом на 01.01.2018 податковий борг 357323,40 грн.

станом на 01.01.2019 податковий борг 517319,40 грн.;

станом на 01.01.2020 податковий борг 394192,94 грн.;

станом на 01.01.2021 податковий борг 394192,94 грн.

Також, згідно даних інтегрованої картки ПП «Ясір» податковий борг виник 30.03.2015 в розмірі 13333,00 грн. в результаті несплати платником податків у граничний термін самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань за березень 2015 року з податку на додану вартість та в подальшому мав тенденцію до збільшення.

Разом з цим судом встановлено, що Білоцерківською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено камеральну перевірку декларації з ПДВ ПП «Ясір», за наслідком якої складено акт №3686/153/27/36969681 від 17.06.2011, в якому сформовано наступні висновки: «відповідно до абзацу «а» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України платник добровільно відмовляється від отримання суми заниження бюджетного відшкодування та враховує суму ПДВ 1018713 (один мільйон вісімнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах. Сума 1018713 грн. не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів та перераховуватися на розрахунковий рахунок платника. При цьому зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1018713 (один мільйон вісімнадцять тисяч сімсот тридцять) гривень.». т. 3, а.с. 5-8).

На підставі вказаних висновків податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В2» від 20.06.2011 №1422/153/27, яким ПП «Ясір» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість» за декларацією №9003537151 від 20.05.2011 за 4 місяці 2011 року в сумі 1018713,00 грн. (т. 3, а.с. 9).

Відповідно до зворотного боку інтегрованої картки платника з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яка долучена відповідачем за зустрічним позовом разом із клопотанням в судовому засіданні 02.02.2021, судом встановлено, що станом на 31.12.2011 у ПП «Ясір» обліковувалась переплата в сумі 1002277, грн. (т. 2, а.с. 7), станом на 31.12.2012 переплата становила 863143,00 грн. (т. 2, а.с. 10), станом на 31.12.2013 обліковується переплата в сумі 718930,00 грн. (т. 2, а.с. 11), станом на 31.12.2014 переплата становить 558934,00 грн. (т. 2, а.с. 12).

Тобто, станом на 31.12.2011, 31.12.2012, 31.12.2013, 31.12.2014 у ПП «Ясір» обліковувалась переплата за платежем ПДВ, яка виникла з урахуванням податкового повідомлення-рішення форми «В2» від 20.06.2011 №1422/153/27 та зменшувалась за рахунок погашення податкових зобов`язань з ПДВ ПП «Ясір», які виникали в поточній діяльності підприємства в майбутніх звітних (податкових) періодах.

Разом з цим, починаючи з 27.03.2015 в інтегрованій картці платника ПДВ ПП «Ясір» дані щодо переплати відсутні та, надалі обліковується податковий борг в наростаючому підсумку, починаючи із подання ним податкової декларації з ПДВ від 30.03.2015, де визначено податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 13333,00 грн.

Досліджуючи обставини списання (відсутності) переплати у ПП «Ясір» з податку на додану вартість, починаючи з 27.03.2015, з урахуванням обставин її наявності станом на 31.12.2014, суд вказує про наступне.

Так, ПП «Ясір» 20.03.2015 подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, у розділі «Погашення залишків сум від`ємного значення звітних (податкових) періодів до 01.02.2015», графі 26 «Сума залишку від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду» поставлено прочерк («-«).

27.03.2015 позивачем за зустрічним позовом подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, яким уточнено показник розділу декларації «Погашення залишків сум від`ємного значення звітних (податкових) періодів до 01.02.2015», рядок 26 «Сума залишку від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду» шляхом зазначення суми ПДВ 542 302,00 грн. (далі уточнюючий розрахунок).

Разом із уточнюючим розрахунком ПП «Ясір» подано Додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2).

Наведені обставини відображені в зворотному боці облікової картки платника податку на додану вартість ПП «Ясір» та не заперечувались відповідачем за зустрічною позовною заявою.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі Порядок №996, у редакції, чинній станом на час подання ПП «Ясір уточнюючого розрахунку).

Згідно із пунктами 1, 2 розділу I Порядку №996 подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 46.1 статті 46 розділу II "Адміністрування податків, зборів, платежів" та статтею 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 8 розділу I Порядку №996 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано (п. 9 розділу I Порядку №996).

Між тим розділом V Порядку №996 визначено порядок заповнення податкової декларації.

Так, декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов`язкових додатків.

Розділ IV «Погашення залишків сум від`ємного значення звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року»:

1) облік сум залишків від`ємного значення, що виникли в звітних (податкових) періодах до 01 лютого 2015 року, здійснюється в (Д2) (додаток 2), результати якого відображаються в розділі IV декларації;

2) розділ IV заповнюється лише у декларації 0110;

3) у рядку 26 декларації за лютий 2015 року (І квартал 2015 року) вказуються суми:

від`ємного значення, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 декларації за січень 2015 року/ ІV квартал 2014 року);

залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу звітного (податкового) кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації за січень 2015 року / ІV квартал 2014 року);

задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року;

залишки сум податку, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування та залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року.

У рядку 26 декларацій наступних звітних (податкових) періодів вказуються суми значення рядка 31 декларації за попередній звітний (податковий) період;

4) у рядку 27 вказується сума від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку у поточному звітному (податковому) періоді збільшено суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу (рядок "Усього, в т.ч.:" графи 7 таблиці 1 (Д2) (додаток 2));

Значення рядка 20.2 відповідає значенню рядка 27;

5) у рядку 28 вказується збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу;

6) у рядку 29 вказується сума збільшення/зменшення залишку від`ємного значення на підставі уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

7) у рядку 30 вказується сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 4 таблиці 2 (Д2) (додаток 2));

8) у рядку 31 вказується сума непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 26 - рядок 27 + рядок 28 (+ чи -) + рядок 29 (+ чи -) - рядок 30).

Значення рядка 31 декларації переноситься до рядка 26 наступного звітного (податкового) періоду;

9) при заповненні рядків 26 - 31 обов`язковим є подання (Д2) (додаток 2).

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, облік сум залишків від`ємного значення, що виникли в звітних (податкових) періодах до 01 лютого 2015 року, здійснюється в (Д2) (додаток 2), результати якого відображаються в розділі IV декларації;

По-друге, у рядку 26 декларації за лютий 2015 року (І квартал 2015 року) вказуються суми: від`ємного значення, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 декларації за січень 2015 року/ ІV квартал 2014 року); залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу звітного (податкового) кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації за січень 2015 року / ІV квартал 2014 року); задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року; залишки сум податку, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування та залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року.

По-третє, у рядку 26 декларацій наступних звітних (податкових) періодів вказуються суми значення рядка 31 декларації за попередній звітний (податковий) період. При цьому, значення рядка 31 декларації переноситься до рядка 26 наступного звітного (податкового) періоду із обов`язковим поданням (Д2) (додаток 2).

Як вже було вказано судом вище, ПП «Ясір» 27.03.2015 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за 02.2015, яким уточнено показник розділу декларації «Погашення залишків сум від`ємного значення звітних (податкових) період до 01.02.2015», рядок 26 «Сума залишку від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду» шляхом зазначення суми ПДВ 542 302,00 грн.

Звідси слідує, що фактично ПП «Ясір» відображено в податковому обліку суму залишку від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 542 302,00 грн.

Твердження ГУ ДПС у Київській області про необхідність відображення платником податків у рядку 20.2 розділу III податкової декларації з ПДВ суми збільшення податкового кредиту та не відображення такої суми ПП «Ясір» в уточнюючому розрахунку від 27.03.2015, як підстави для формування висновку про відсутність в останнього від`ємного значення з ПДВ як такого, суд сприймає критично, адже підпунктом 8 пункту 5 розділу III «Розрахунки за звітний період» податкової декларації розділу V Порядку №996 рядок 20.2 передбачений для відображення суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/ розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рядок 20.2 заповнюється в звітному (податковому) періоді, в якому було здійснено таке збільшення.

Значення рядка 20.2 відповідає значенню рядка 27.

В даному випадку ПП «Ясір» не заповнювався рядок 27 податкової декларації, ані в податковій декларації за лютий 2015 року, ані в уточнюючому розрахунку до неї, оскільки ним не визначалась сума від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/ розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд наголошує, що ПП «Ясір» в уточнюючому розрахунку заповнено рядок 26 «Сума залишку від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду», заповнення якого, у свою чергу не передбачає відповідність останнього рядку 20.2.

У той же час, як свідчать матеріали справи, а саме лист ПП «Ясір» від 07.03.2019 №15703/10, останнє зверталося до контролюючого органу з метою приведення коригування за березень 2015 року та приведення їх у відповідності до фактичного стану, оскільки за даними платника податків станом на 01.03.2019 сума залишку від`ємного значення складає 11649,60 грн., та недоїмка відсутня.

10.05.2019 ДФС України надано ПП «Ясір» податкову консультацію №2054/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, де зазначено, що у зв`язку із спливом терміну, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, відсутні підстави для подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності з ПДВ за березень 2015 року.

Аналізуючи матеріали адміністративної справи суд вказує, що ПП «Ясір» в деклараціях за березень-червень 2015 року суми залишку від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду не відображав і саме такі обставини стали підставою для формування в останнього податкового боргу з ПДВ.

Разом з цим, на переконання суду такі помилки платника податків не можуть тлумачитися як позбавлення останнього права на суму від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду, підтверджену в порядку та у спосіб контролюючим органом.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Згідно із пунктом 8 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд, проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що у ПП «Ясір» фактично був відсутній податковий борг, станом на час прийняття контролюючим органом рішення про опис майна у податкову заставу, а була наявна сума залишку від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду, яка хоча в подальшому і не відображена ним, внаслідок помилки, в податкових деклараціях, проте, за висновком суду не є відсутньою як такою.

Суд вважає, що допущення помилки ПП «Ясір» в заповненні податкових декларації з ПДВ, які полягають у невідображенні ним в подальшому сум від`ємного значення попередніх податкових (звітних) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду не можуть позбавляти платника податку (позивача за зустрічним позовом) права на зменшення поточних зобов`язань з ПДВ за рахунок такого від`ємного значення. В іншому ж випадку, такі обставини матимуть своїм наслідок не тільки позбавлення права ПП «Ясір» сум від`ємного значення з ПДВ, а й створення додаткових податкових зобов`язань з ПДВ, погашення яких має відбуватися за рахунок наявного від`ємного значення з ПДВ, яке виникло до 01.01.2015.

При цьому суд наголошує, що ПП «Ясір» фактично позбавлено реалізувати своє право на від`ємне значення у інший спосіб, аніж шляхом зменшення податкових зобов`язань з ПДВ в наступних звітних податкових періодах, що підтверджується актом камеральної перевірки №3686/153/27/36969681 від 17.06.2011.

Отже, на переконання суду наявність рішення про опис майна в податкову заставку ПП «Ясір», з урахуванням встановлених обставин в даній справі має своїм наслідком порушення статті 1 Протоколу до Конвенції, є не пропорційним та таким, що не передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

У той же час суд відмічає, що ПП «Ясір» за зустрічним позовом просить суд зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області скасувати Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020, винесене відносно ПП «Ясір» ГУ ДПС у Київській області.

На переконання суду позивачем за зустрічним позовом обрано не належний спосіб захисту порушеного права.

Суд враховує, що згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача за зустрічним позовом наявні підстави для скасування Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020, винесеного відносно ПП «Ясір» ГУ ДПС у Київській області.

Поряд з цим суд не вбачає підстав для визнання Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020 протиправним, оскільки останнє прийнято на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі №810/3956/17, яка набрала законної сили на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 щодо задоволення позову Головного управління ДФС у Київській області до Приватного підприємства «Ясір» про стягнення податкового боргу в розмірі 166 168,50 грн.

Окремо в цій частині суд вважає за необхідне вказати, що за правилами частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 640/10625/21 вказано, що преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

обставина встановлена судовим рішенням;

судове рішення набрало законної сили;

у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2022 у справі № 160/5671/21 зазначив, що за змістом частини 4 статті 78 КАС України преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи. На користь такого висновку свідчить частина 7 статті 78 цього Кодексу, відповідно до якої правова оцінка, надана судом факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 826/3356/13-а преюдиційні факти потрібно відрізняти від оцінки обставин іншим судом. Преюдиційні факти це явища дійсності, істинність яких вже було встановлено в рішенні, що виключає необхідність їх повторного з`ясування, тоді як юридична оцінка фактів це оцінне судження, зроблене судом під час зіставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

Суд вказує, що в постанові Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі №810/3956/17 судом досліджувались обставини наявності податкового боргу ПП «Ясір» за результатами несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, та нарахувань та несплаченої пені згідно: податкової декларації з податку на додану вартість №9172941816 від 20.09.2016 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9197658942 від 20.10.2016 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9221455539 від 18.11.2016 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9246698828 від 20.12.2016 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9267047733 19.01.2017 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9022341147 17.02.2017 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9043756510 17.03.2017 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9092448245 19.05.2017 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9116546127 19.06.2017 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9141356777 20.07.2017 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9168204032 21.08.2017 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №9191095731 19.09.2017 на суму 13333,00 грн.; податкової декларації з податку на додану вартість №0001951201 24.02.2017 на суму 2666,60 грн. та нарахованої пені у сумі 3505,89 грн., проте не досліджувались обставини, які існували до 20.09.2016, у тому числі щодо наявності/відсутності у ПП «Ясір» від`ємного значення з ПДВ.

Суд відмічає, що з огляду на те, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі №810/3956/17 набрала законної сили, суд не вбачає підстав для визнання протиправним Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020, проте, враховуючи встановлені обставини в даній адміністративній справі, у тому числі щодо підстав виникнення у ПП «Ясір» від`ємного значення з ПДВ у 2011 році, обставини списання останнього контролюючим органом, внаслідок його не відображення позивачем за зустрічним позовом в податкових деклараціях з ПДВ, починаючи з березня 2015 року, суд вважає наявними правові підстави для його скасування.

Водночас, на переконання суду, в даному випадку відсутні обставини переоцінки судом судового рішення в адміністративній справі №810/3956/17 та необхідність застосування частини 4 статті 78 КАС України.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Резюмуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для виходу за межі вимог зустрічної позовної заяви та задоволення її шляхом скасування Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020.

Наведене, своєю чергою зумовлює висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення первісної позовної заяви Головного управління ДПС у Київській області до Приватного підприємства «Ясір» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду із зустрічним позовом ПП "Ясір" було сплачено судовий збір на суму 2102,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 06.11.2020 №176.

Оскільки зустрічні позовні вимоги ПП «Ясір» підлягають до задоволення шляхом виходу за межі позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді судового збору за звернення до суду із зустрічним позовом підлягають стягненню з ГУ ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Київській області до Приватного підприємства «Ясір» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, - відмовити.

2. Зустрічний адміністративний позов Приватного підприємства «Ясір» до Головного управління ДПС у Київській області про зобов`язання скасувати Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020 задовольнити частково.

3. Скасувати Рішення №154 про опис майна у податкову заставу від 27.07.2020, винесене відносно ПП «Ясір» ГУ ДПС у Київській області.

4. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а) на користь Приватного підприємства "Ясір" (09111, Київська область, м.Біла Церква, вул. Лісова, б. 2-Б, код ЄДРПОУ 36969681) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.