Рішення

від 13.06.2023 по справі 320/6115/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року Київ№ 320/6115/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» (далі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про виправлення технічних помилок) до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача форми «В4» від 14.01.2022 № 0012760715 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 1 006 071, 00 грн. (далі спірне рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем безпідставно, за відсутності з боку позивача порушень вимог податкового законодавства України, що підтверджується належними первинними документами.

Ухвалою суду від 20.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами перевірки позивача, якою виявлені порушення вимог Податкового кодексу України, отже є правомірним та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є платником податку на додану вартість (зареєстрований 29.10.2003), що підтверджується витягом з Реєстру платників податку на додану вартість № 1710194500011 від 03.02.2017.

ГУ ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Агроброкер» (податковий номер 38920475), ТОВ «Прайм Карго ЛТД» (податковий номер 42685784) та ТОВ «Гранд Помол» (податковий номер42685784) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт від 07.12.2021 № 21302/10-36-07-15/32619343 (далі - акт), яким встановлено, що позивачем порушено пункти 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного податкового періоду на суму 1006071 грн., у тому числі за грудень 2020 року на 1006071 грн. (том 1, а.с. 53-76).

Зі змісту акта судом встановлено, що за результатами перевірки позивача відповідачем сформовані наступні висновки.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, встановлено його завищення на загальну суму 1006071,00 грн. за рахунок проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Агроброкер» (38920475) на суму 268617,00 грн.; ТОВ «Прайм Карго ЛТД» (42685784) на суму 737464,00 грн.

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Агроброкер» ґрунтувались на договорі поставки від 30.11.2020 № YAS-30/11/20-10, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору кукурудзу, пшеницю, ячмінь (товар). Якість товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати вимогам до якості товару, які встановлюються у специфікаціях. Товар поставляється насипом без упаковки. Ціна товару погоджується сторонами у специфікаціях на певну кількість товару. Оплата товару здійснюється покупцем за погодженими в специфікаціях цінами шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 5 (п`ять) банківських днів із дати поставки товару. Доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями за адресою: а) Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11; б) Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин, вул. Героїв Небесної Сотні, 100.

Відповідно до специфікації № 2 від 09.12.2020 до договору, сторони домовились про поставу товару кукурудзи у кількості 270 тон +/- 10%, ціною 7100 грн. за 1 тону.

На виконання умов договору ТОВ «Агроброкер» у грудні 2020 року на адресу позивача виписано видаткові накладні від 11.12.2020 №№ 15, 16, 17, 18, 19, 13, 14 та податкові накладні від 11.12.2020 №№ 3, 4, 5, 6, 7, 1, 2 (зареєстровані в ЄРПН) на 227 тон кукурудзи на загальну суму 1611700 грн., у т.ч. ПДВ 268617 грн. Також до перевірки надано товарно-транспортні накладні. Оплата за товар здійснювалась відповідно до платіжних доручень.

Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року, що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Разом із тим, по контрагенту позивача ТОВ «Агроброкер» перевіркою встановлено, що у нього відсутні взаємовідносини з платниками податків зареєстрованими у Чернігівській області. Аналізом податкової звітності та ЄРПН встановлено відсутність взаємовідносин ТОВ «Агроброкер» з перевізниками, які здійснювали перевезення товару позивачу. За результатами аналізу товарно-транспортних накладних встановлено невідповідність пункту навантаження адресі постачальника та відсутність у постачальника взаємовідносин з перевізниками. ТОВ «Агроброкер» є платником ПДВ; не звітує із червня 2021 року; рішенням від 09.06.2021 № 190895 визнаний таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податків. Проведено аналіз походження товару реалізованого ТОВ «Агроброкер» позивачу, внаслідок чого встановлено, що придбання кукурудзи здійснювалось по ланцюгу постачання у ТОВ «Галоагро Бізнес», тож встановлено наявність замкнутої схеми руху товарів, яка може свідчити про узгодження дій позивача та ТОВ «Агроброкер» для одержання ним незаконної податкової вигоди. Водночас, проведеним аналізом баз даних ДПС України неможливо встановити походження продукції, яка придбавалась позивачем у ТОВ «Агроброкер», так як його походження не підтверджується по ланцюгу постачання в частині формування податкового кредиту.

Таким чином податковий орган дійшов висновку про те, що вбачаються ознаки: відсутності джерела походження товару; невідповідність пункту навантаження адреси постачальника та взаємовідносин із перевізниками; всі учасники схеми постачання не звітують; постачальники не мають матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; наявні кримінальні провадження по учасникам схеми постачання; наявність кредиторської заборгованості на кінець перевіряємого періоду; наявність рішень про відповідність платників податку критеріям ризиковості по всіх учасниках схеми постачання, як кожна окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ «Агроброкер» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності та відбувається здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредит, та які не мають реального характеру.

А відтак, досліджені в ході перевірки первинні документи не підтверджують фактичне придбання товарів, не створюють наслідків для податкового обліку і податкові накладні не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

У свою чергу, взаємовідносини позивача з ТОВ «Прайм Карго ЛТД» ґрунтувались на договорі поставки від 27.11.2020 № 27112020, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю в обумовлені договором строки шрот соєвий гранульований, виробництво ТОВ «Протеїн Інвест» у кількості 250 тон +/- 10% від цієї кількості за вибором постачальника, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити постачальнику її вартість. Якість товару підтверджується посвідчення про якість, виданим заводом-виробником. Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника.

ТОВ «Прайм Карго ЛТД» у грудні 2020 року на адресу позивача виписано видаткові накладні та податкові накладні від 16.12.2020 №№ 16, 63, від 21.12.2020 №№ 70, 71 від 06.12.2020 №№ 4, 2, 3, 5, від 14.12.2020 №№ 23, 24 (зареєстровані в ЄРПН ) на 244,46 тон шроту соєвого гранульованого на загальну суму 4424725 грн., у т.ч. ПДВ 737454 грн. Також до перевірки надано товарно-транспортні накладні. Оплата за товар здійснювалась відповідно до платіжних доручень.

Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року, що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Разом із тим, по контрагенту позивача ТОВ «Прайм Карго ЛТД» перевіркою встановлено, що товариство зареєстровано платником ПДВ; з липня 2021 року підприємство не звітує. Перевіркою ЄРПН за період з 21.11.2013 по 31.12.2020 відсутня реєстрація податкових накладних (у тому числі реєстрація по яких зупинена) від ТОВ «Протеїн Інвест» на адресу ТОВ «Прайм Карго ЛТД» з номенклатурою «шрот соєвий гранульований». Постачальниками ТОВ «Прайм Карго ЛТД» встановлено ТОВ «Аграрно НВФ Криниця», ТОВ «Західний Аграрний Холдінг», ФГ «Зерносвіт», ТОВ «Львів Грос», які є фігурантами кримінальних проваджень та не мають належних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Таким чином податковий орган дійшов висновку про те, що вбачаються ознаки: відсутності джерела походження товару; всі учасники схеми постачання не звітують або звітують про відсутність діяльності; постачальники не мають матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; наявні кримінальні провадження по учасникам схеми постачання; наявність кредиторської заборгованості на кінець перевіряємого періоду; наявність рішень про відповідність платників податку критеріям ризиковості по всіх учасниках схеми постачання, як кожна окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ «Прайм Карго ЛТД» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності та відбувається здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам із метою штучного формування податкового кредит, та які не мають реального характеру.

А відтак, досліджені в ході перевірки первинні документи не підтверджують фактичне придбання товарів, не створюють наслідків для податкового обліку і податкові накладні не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Гранд Помол», то відповідачем встановлено, що вони ґрунтувалися на договорі поставки від 24.06.2020 № YAS-24/06/20-1606, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору відсів вапнякового каменю (товар). Якість товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати діючим ДСТУ. Одиниця виміру товару вказується у специфікаціях. Кількість товару (+/- 10%) та його ціна погоджується і вказується у специфікаціях. Оплата товару здійснюється покупцем за погодженими в специфікаціях цінами шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 20 банківських днів із дати поставки товару. Доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями за адресою: а) Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11; б) Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин, вул. Героїв Небесної Сотні, 100.

Відповідно до специфікації № 7 від 01.11.2020 до договору, сторони домовились про поставу товару відсів вапнякового каменю у кількості 3000 тон +/- 10%, ціною 888 грн. за 1 тону.

На виконання умов договору ТОВ «Гранд Помол» у грудні 2020 року на адресу позивача виписано видаткові накладні та податкові накладні (зареєстровані в ЄРПН) на 1557,2 тон борошна вапнякового на загальну суму 1382838 грн., у т.ч. ПДВ 230473 грн. Також до перевірки надано товарно-транспортні накладні. Оплата за товар здійснювалась відповідно до платіжних доручень.

Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року, що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Разом із тим, по контрагенту позивача ТОВ «Гранд Помол» перевіркою встановлено, що постачальниками товару для ТОВ «Гранд Помол» є ТОВ «Гірничодобувна Промисловість» (ЄДРПОУ 31261769), яке здійснює реальну діяльність.

Тож, встановлено реальність здійснення господарської операції з придбання борошна вапнякового позивачем у ТОВ «Гранд Помол» у грудні 2020 року.

Не погоджуючись із наведеними висновками акта, позивач подав відповідачу заперечення на акт, за результатом розгляду яких, рішенням відповідача від 10.01.2022 № 432/6/10-36-07-15, висновки, викладені в акті визнані обґрунтованими та залишені без змін, а заперечення без задоволення (том 1,а.с. 85-91, 92-97).

На підставі акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 14.01.2022 № 0012760715, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1006071,00 грн. (том 1, а.с. 99-101)

Не погоджуючись зі спірним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 04.07.2022 № 6472/6/99-00-06-01-05-06 залишила спірне рішення відповідача без змін, а скаргу без задоволення (том 1, а.с. 103-113, 114-119).

Уважаючи прийняте відповідачем спірне рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно з підпунктами 16.1.2-16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У той же час, платник податків має право, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.6, 17.1.7, 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19 пункту 20.1).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

При цьому, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

За приписами пункту 187.1 статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У свою чергу, за змістом норм статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Наведене узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Кодексом або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено саме на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Отже висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі № 908/1719/21(908/2090/21).

У взаємозв`язку з наведеним у сукупності, здійснивши аналіз зібраних у справі доказів суд встановив, що в перевіряємий період позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Агроброкер» (38920475) та ТОВ «Прайм Карго ЛТД» (42685784), в межах яких, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару, сторонами були оформлені первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні (зареєстровані в ЄРПН), товарно-транспортні накладні, а також платіжні доручення для підтвердження проведених взаєморозрахунків (том 1, а.с. 126-240), які за висновками суду складені відповідно до вимог Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначені операції з контрагентами відображені позивачем належним чином в податковому та бухгалтерському обліку, а також внутрішній звітній документації товариства щодо використання сировини у власній діяльності (том 1, а.с.241-248; том 2 1-64). Якість товару підтверджена сертифікати, як передбачено умовами договорів між сторонами.

При цьому, суд уважає, що підписи належних представників на видаткових накладних є достатнім та належним доказом приймання-передачі товарів, що свідчить про товарність господарської операції між позивачем та контрагентами. Окрім того, придбання позивачем відповідних товарів відповідає профілю його господарської діяльності.

Відповідні документи подавалися позивачем відповідачу під час перевірки.

Разом із тим судом встановлено, що відповідач не навів зауважень до змісту та форми наданих під час перевірки первинних документів із контрагентами - ТОВ «Агроброкер» та ТОВ «Прайм Карго ЛТД». Окрім того, висновки акта перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами зі зазначеними контрагентами.

Натомість відповідач дійшов висновку, що по ланцюгу постачання товарів наявна замкнута схема руху товарів, яка може свідчити про узгодження дій позивача та контрагентів для одержання ним незаконної податкової вигоди, виходячи з наявної інформації, зокрема про: незвітування про діяльність; наявні кримінальні провадження по учасникам схеми постачання; наявність рішень про відповідність платників податку критеріям ризиковості.

Водночас, ураховуючи наведені норми та численну судову практику в аналогічних спорах, суд зазначає таке:

деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися) (постанова Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17 тощо);

документи про перевезення (транспортування) товару у доказуванні факту здійснення господарської операції не є визначальними і підлягають оцінці нарівні з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 820/477/18, від 11.09.2018 у справі № 815/6105/17, від 11.09.2018 у справі № 821/995/17 тощо);

податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 826/7270/18, від 24.01.2018 у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 у справі № 803/1198/16);

виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків (неподання звітності) не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370 тощо);

відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу);

податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/939/16);

сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/16).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин справи, норм податкового законодавства та правових позицій Верховного Суду, суд доходить висновків про те, що наведені відповідачем в акті перевірки висновки є необґрунтованими та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам із контрагентами.

Із наведеного суд доходить висновку, що реальність господарських операцій позивача із контрагентами підтверджується належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку для такого виду послуг та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне здійснення таких операцій, а саме: договорами поставки, специфікаціями до них, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо.

Відповідно, за наведених вище мотивів та враховуючи встановлені обставини справи, суд уважає спірне рішення таким, що не відповідає критеріям правомірності та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом із тим, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого ним спірного рішення. У той же час, позивачем документально підтверджено наведені ним у позові доводи та обставини.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із матеріалів справи вбачаєтеся, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 15091, 06 грн. (платіжне доручення від 12.07.2022 № 8934361071) (том 1, а.с. 16), який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «В4» від 14.01.2022 № 0012760715 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 1006071, 00 грн.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» (код ЄДРПОУ: 32619343; місцезнаходження: 09623, Київська область, Білоценківський район, с. Ромашки, вул. Покровська, буд. 22-А) сплачений судовий збір в сумі 15091, 06 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`яносто одна гривня 06 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5, корпус «А»).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.