Постанова

від 24.05.2024 по справі 320/6115/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6115/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «В4» від 14.01.2022 № 0012760715 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 1 006 071, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем безпідставно, за відсутності з боку позивача порушень вимог податкового законодавства України, що підтверджується належними первинними документами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач є платником податку на додану вартість (зареєстрований 29.10.2003), що підтверджується витягом з Реєстру платників податку на додану вартість № 1710194500011 від 03.02.2017.

ГУ ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Агроброкер» (податковий номер 38920475), ТОВ «Прайм Карго ЛТД» (податковий номер 42685784) та ТОВ «Гранд Помол» (податковий номер 42685784) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт від 07.12.2021 №21302/10-36-07-15/32619343, яким встановлено, що позивачем порушено пункти 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного податкового періоду на суму 1006071 грн, у тому числі за грудень 2020 року на 1006071 грн (т. 1, а.с. 53-76).

За результатами перевірки позивача відповідачем сформовані наступні висновки.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, встановлено його завищення на загальну суму 1006071,00 грн за рахунок проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Агроброкер» (38920475) на суму 268617,00 грн; ТОВ «Прайм Карго ЛТД» (42685784) на суму 737464,00 грн.

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Агроброкер» ґрунтувались на договорі поставки від 30.11.2020 № YAS-30/11/20-10, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору кукурудзу, пшеницю, ячмінь (товар). Якість товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати вимогам до якості товару, які встановлюються у специфікаціях. Товар поставляється насипом без упаковки. Ціна товару погоджується сторонами у специфікаціях на певну кількість товару. Оплата товару здійснюється покупцем за погодженими в специфікаціях цінами шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 5 (п`ять) банківських днів із дати поставки товару. Доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями за адресою: а) Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11; б) Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин, вул. Героїв Небесної Сотні, 100.

Відповідно до специфікації № 2 від 09.12.2020 до договору, сторони домовились про поставу товару - кукурудзи у кількості 270 тон +/- 10%, ціною 7100 грн за 1 тону.

На виконання умов договору ТОВ «Агроброкер» у грудні 2020 року на адресу позивача виписано видаткові накладні від 11.12.2020 №№ 15, 16, 17, 18, 19, 13, 14 та податкові накладні від 11.12.2020 №№ 3, 4, 5, 6, 7, 1, 2 (зареєстровані в ЄРПН) на 227 тон кукурудзи на загальну суму 1611700 грн, у т.ч. ПДВ - 268617 грн. Також до перевірки надано товарно-транспортні накладні. Оплата за товар здійснювалась відповідно до платіжних доручень.

Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року, що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Разом із тим, по контрагенту позивача ТОВ «Агроброкер» перевіркою встановлено, що у нього відсутні взаємовідносини з платниками податків зареєстрованими у Чернігівській області. Аналізом податкової звітності та ЄРПН встановлено відсутність взаємовідносин ТОВ «Агроброкер» з перевізниками, які здійснювали перевезення товару позивачу. За результатами аналізу товарно-транспортних накладних встановлено невідповідність пункту навантаження адресі постачальника та відсутність у постачальника взаємовідносин з перевізниками. ТОВ «Агроброкер» є платником ПДВ; не звітує із червня 2021 року; рішенням від 09.06.2021 № 190895 визнаний таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податків. Проведено аналіз походження товару реалізованого ТОВ «Агроброкер» позивачу, внаслідок чого встановлено, що придбання кукурудзи здійснювалось по ланцюгу постачання у ТОВ «Галоагро Бізнес», тож встановлено наявність замкнутої схеми руху товарів, яка може свідчити про узгодження дій позивача та ТОВ «Агроброкер» для одержання ним незаконної податкової вигоди. Водночас, проведеним аналізом баз даних ДПС України неможливо встановити походження продукції, яка придбавалась позивачем у ТОВ «Агроброкер», так як його походження не підтверджується по ланцюгу постачання в частині формування податкового кредиту.

Таким чином податковий орган дійшов висновку про те, що вбачаються ознаки: відсутності джерела походження товару; невідповідність пункту навантаження адреси постачальника та взаємовідносин із перевізниками; всі учасники схеми постачання не звітують; постачальники не мають матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; наявні кримінальні провадження по учасникам схеми постачання; наявність кредиторської заборгованості на кінець перевіряємого періоду; наявність рішень про відповідність платників податку критеріям ризиковості по всіх учасниках схеми постачання, як кожна окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ «Агроброкер» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності та відбувається здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредит, та які не мають реального характеру.

А відтак, досліджені в ході перевірки первинні документи не підтверджують фактичне придбання товарів, не створюють наслідків для податкового обліку і податкові накладні не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

У свою чергу, взаємовідносини позивача з ТОВ «Прайм Карго ЛТД» ґрунтувались на договорі поставки від 27.11.2020 № 27112020, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю в обумовлені договором строки шрот соєвий гранульований, виробництво ТОВ «Протеїн Інвест» у кількості 250 тон +/- 10% від цієї кількості за вибором постачальника, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити постачальнику її вартість. Якість товару підтверджується посвідчення про якість, виданим заводом-виробником. Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника.

ТОВ «Прайм Карго ЛТД» у грудні 2020 року на адресу позивача виписано видаткові накладні та податкові накладні від 16.12.2020 №№ 16, 63, від 21.12.2020 №№ 70, 71 від 06.12.2020 №№ 4, 2, 3, 5, від 14.12.2020 №№ 23, 24 (зареєстровані в ЄРПН ) на 244,46 тон шроту соєвого гранульованого на загальну суму 4424725 грн, у т.ч. ПДВ - 737454 грн. Також до перевірки надано товарно-транспортні накладні. Оплата за товар здійснювалась відповідно до платіжних доручень.

Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року, що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Разом із тим, по контрагенту позивача ТОВ «Прайм Карго ЛТД» перевіркою встановлено, що товариство зареєстровано платником ПДВ; з липня 2021 року підприємство не звітує. Перевіркою ЄРПН за період з 21.11.2013 по 31.12.2020 відсутня реєстрація податкових накладних (у тому числі реєстрація по яких зупинена) від ТОВ «Протеїн Інвест» на адресу ТОВ «Прайм Карго ЛТД» з номенклатурою «шрот соєвий гранульований». Постачальниками ТОВ «Прайм Карго ЛТД» встановлено ТОВ «Аграрно НВФ Криниця», ТОВ «Західний Аграрний Холдінг», ФГ «Зерносвіт», ТОВ «Львів Грос», які є фігурантами кримінальних проваджень та не мають належних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Таким чином податковий орган дійшов висновку про те, що вбачаються ознаки: відсутності джерела походження товару; всі учасники схеми постачання не звітують або звітують про відсутність діяльності; постачальники не мають матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; наявні кримінальні провадження по учасникам схеми постачання; наявність кредиторської заборгованості на кінець перевіряємого періоду; наявність рішень про відповідність платників податку критеріям ризиковості по всіх учасниках схеми постачання, як кожна окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ «Прайм Карго ЛТД» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності та відбувається здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам із метою штучного формування податкового кредит, та які не мають реального характеру.

А відтак, досліджені в ході перевірки первинні документи не підтверджують фактичне придбання товарів, не створюють наслідків для податкового обліку і податкові накладні не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Гранд Помол», то відповідачем встановлено, що вони ґрунтувалися на договорі поставки від 24.06.2020 № YAS-24/06/20-1606, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору відсів вапнякового каменю (товар). Якість товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати діючим ДСТУ. Одиниця виміру товару вказується у специфікаціях. Кількість товару (+/- 10%) та його ціна погоджується і вказується у специфікаціях. Оплата товару здійснюється покупцем за погодженими в специфікаціях цінами шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 20 банківських днів із дати поставки товару. Доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями за адресою: а) Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11; б) Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин, вул. Героїв Небесної Сотні, 100.

Відповідно до специфікації № 7 від 01.11.2020 до договору, сторони домовились про поставу товару - відсів вапнякового каменю у кількості 3000 тон +/- 10%, ціною 888 грн за 1 тону.

На виконання умов договору ТОВ «Гранд Помол» у грудні 2020 року на адресу позивача виписано видаткові накладні та податкові накладні (зареєстровані в ЄРПН) на 1557,2 тон борошна вапнякового на загальну суму 1382838 грн, у т.ч. ПДВ - 230473 грн. Також до перевірки надано товарно-транспортні накладні. Оплата за товар здійснювалась відповідно до платіжних доручень.

Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року, що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Разом із тим, по контрагенту позивача ТОВ «Гранд Помол» перевіркою встановлено, що постачальниками товару для ТОВ «Гранд Помол» є ТОВ «Гірничодобувна Промисловість» (ЄДРПОУ 31261769), яке здійснює реальну діяльність.

Тож, встановлено реальність здійснення господарської операції з придбання борошна вапнякового позивачем у ТОВ «Гранд Помол» у грудні 2020 року.

Не погоджуючись із наведеними висновками акта, позивач подав відповідачу заперечення на акт, за результатом розгляду яких, рішенням відповідача від 10.01.2022 № 432/6/10-36-07-15, висновки, викладені в акті визнані обґрунтованими та залишені без змін, а заперечення - без задоволення (т. 1,а.с. 85-91, 92-97).

На підставі акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 14.01.2022 № 0012760715, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1006071,00 грн (т.1, а.с. 99-101).

Не погоджуючись зі спірним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 04.07.2022 № 6472/6/99-00-06-01-05-06 залишила спірне рішення відповідача без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1, а.с. 103-113, 114-119).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що реальність господарських операцій позивача із контрагентами підтверджується належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку для такого виду послуг та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне здійснення таких операцій, а саме: договорами поставки, специфікаціями до них, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділом V Податкового кодексу України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-XIV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Агроброкер» (38920475) та ТОВ «Прайм Карго ЛТД» (42685784), в межах яких, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару, сторонами були оформлені первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні (зареєстровані в ЄРПН), товарно-транспортні накладні, а також платіжні доручення для підтвердження проведених взаєморозрахунків (т.1, а.с. 126-240).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дані документи складені відповідно до вимог Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зазначені операції з контрагентами відображені позивачем належним чином в податковому та бухгалтерському обліку, а також внутрішній звітній документації товариства щодо використання сировини у власній діяльності (т. 1, а.с.241-248, т. 2 1-64). Якість товару підтверджена сертифікати, як передбачено умовами договорів між сторонами.

При цьому, підписи належних представників на видаткових накладних є достатнім та належним доказом приймання-передачі товарів, що свідчить про товарність господарської операції між позивачем та контрагентами. Окрім того, придбання позивачем відповідних товарів відповідає профілю його господарської діяльності.

Відповідні документи подавалися позивачем відповідачу під час перевірки.

Разом із тим, відповідач не навів зауважень до змісту та форми наданих під час перевірки первинних документів із контрагентами - ТОВ «Агроброкер» та ТОВ «Прайм Карго ЛТД».

Окрім того, висновки акта перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами зі зазначеними контрагентами.

Натомість відповідач дійшов висновку, що по ланцюгу постачання товарів наявна замкнута схема руху товарів, яка може свідчити про узгодження дій позивача та контрагентів для одержання ним незаконної податкової вигоди, виходячи з наявної інформації, зокрема про: незвітування про діяльність; наявні кримінальні провадження по учасникам схеми постачання; наявність рішень про відповідність платників податку критеріям ризиковості.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, первинні документи позивача по взаємовідносинам з наведеними вище контрагентами мають всі необхідні обов`язкові реквізити, визначені податковим законодавством.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки та дослідженні в судді апеляційної інстанції.

Водночас, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Доводи апелянта про нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів та технічного персоналу, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Відсутність працівників та основних фондів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, так як, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 826/16304/17.

Колегія суддів зауважує, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі, і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі, преференцій з боку держави.

Натомість, на переконання колегії суддів, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 січня 2021 року у справі №2а/2570/2159/2012.

Водночас, будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24 березня 2020 року у справі №814/1781/15.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14 вересня 2020 року № 0002600402 та № 0002610402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких