Рішення

від 12.06.2023 по справі 420/1985/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1985/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря Сініцина А.С.,

представника позивача Швець К.О.,

представника відповідача Ткаченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Стройконтіненталь» (вул. Ковальська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 40055558) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройконтіненталь» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області - №0003880508 від 28 січня 2020 року яким ТОВ «Стройконтіненталь» збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції на загальну суму 1 247 636,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області - №0003890508 від 28 січня 2020 року яким ТОВ «Стройконтіненталь» встановлено санкцію у вигляді штрафу на загальну суму 510,00 грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПКУ та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області, проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками позивача. В результаті перевірки були встановлені наступі порушення п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 ПК України ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 998 109 грн. На підставі акту було винесено податкове повідомлення-рішення, яким встановлено порушення п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 ПКУ та застосовано штрафні санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 ПКУ. У зв`язку із цим, згідно з пп., 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем:-податок на додану вартість на загальну суму 1247636 грн., з якої сума грошового, зобов`язання за збільшення складає 998 109 грн., сума грошового зобов`язання за штрафними' (фінансовими) санкціями (штрафами) складає 249 527 грн.; податкове повідомлення-рішення, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 ПКУ та застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 510 грн.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

07.04.2020 року від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті120, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПС в Одеській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, з питань підтвердження взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Альма Трейд», ТОВ «Енітек Компані» та ТОВ «Сіті Строй Центр». За результатами аналізу наявної інформації щодо ТОВ «Сіті Строй Центр» та його контрагентів встановлено відсутність у ТОВ «Сіті Строй Центр» об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо придбання/реалізації товарів, здійснення транспортування до місць зберігання, розвантаження/навантаження і зберігання. З урахуванням вищезазначеного, встановлено безпідставне формування показників податкової звітності за жовтень-грудень 2018 року по отриманих та зареєстрованих ТОВ «Сіті Строй Центр» податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту і податкових зобов`язань, оскільки не опосередковуються реальним виконанням операцій і не мають статусу юридично значимих. У результаті чого, позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником, їх вид, обсяг та якість за перевіряємий період жовтень та грудень 2018 року на загальну суму ПДВ 510 384,54 грн. За результатами аналізу наявної інформації щодо ТОВ «Альма Трейд» та його контрагентів встановлено відсутність у ТОВ «Альма Трейд» об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо придбання/реалізації товарів, здійснення транспортування до місць зберігання, розвантаження/навантаження і зберігання. З урахуванням вищезазначеного, встановлено безпідставне формування показників податкової звітності за вересень 2018 року по отриманих та зареєстрованих ТОВ «Альма Трейд» податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердженим податкового кредиту і податкових зобов`язань, оскільки не опосередковуються реальним виконанням операцій і не мають статусу юридично значимих. У результаті чого, ТОВ «Стройконтіненталь», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником, їх вид, обсяг та якість за перевіряємий період вересень 2018 року на загальну суму ПДВ 250 000 грн. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних де звітів та інших документів ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ», встановлено, що у ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ» відсутня можливість фактичного здійснені господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, оскільки ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ» не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання придбаних та реалізованих товарів у задекларованих обсягах. За вказаних обставин встановлено відсутність факту реального здійснення оформлених ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ» операцій з придбання товарів та їх реалізації на адресу покупців, в тому числі на ТОВ «Стройктіненталь». Окрім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень кримінальні провадження, де у ланцюгу значиться ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ». Також, встановлено відсутність ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ» за місцезнаходженням/місцем проживання: Україна, 65044, Одеська область, м. Одесі, Приморський р-н, пр-т Шевченка, буд. 2. Проведеним аналізом баз даних АІС «Податковий блок» та ЄРПН встановлена, що ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ» за звітний період декларування ПДВ, грудень 2018 року, здійснювало придбання та продаж товарів (робіт, послуг), походження яких не підтверджено у зв`язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ» - відсутнє за податковою адресою. Наведені обставини свідчать, що підприємницька діяльність ТОВ «ЕНІТЕК КОМПАНІ» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій та не мають реального товарного характеру. У результаті чого, ТОВ «Стройконтіненталь», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником, їх вид, обсяг та якість за перевіряємий період грудень 2018 року на загальну суму ПДВ 167 058,13 грн. З огляду на вищевикладене, внаслідок порушення п.44.1 ст. 44, пп. п. 198.1 та п. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ "Стройконтіненталь" завищено податкового кредиту від постачальників ТОВ «Альма Трейд», ТОВ «Енітек Компані» та ТОВ «Сіті Строй Центр» на загальну ПДВ 998 109 грн.

05.12.2022 року за вх. №ЕП/35866/22 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін.

14.11.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.02.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

04.04.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.05.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Стройконтіненталь до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року зупинено провадження у справі № 420/1985/20 до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

15.11.2022 року протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання до 05.12.2022 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року поновлено провадження у справі №420/1985/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Стройконтіненталь до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року замінено відповідача по справі №420/1985/20 з Головного управління ДПС в Одеській (код ЄДРПОУ 43142370; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ ВП 44069166, (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

05.12.2022 року протокольною ухвалою суду оголошено перерву на 24 січня 2023 року.

24.01.2023 року протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 06 лютого 2023 року.

06.02.2023 року протокольною ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 лютого 2023 року.

Згідно Розпорядження від 08.03.2023 року №181 «Про призначення повторного розподілу справи» було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/1985/20.

08.03.2023 року справа № 420/1985/20 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Бутенку А.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Стройконтіненталь» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на 04 квітня 2023 року.

04.04.2023 року протокольною ухвалою суду відкладено судове засідання на 03.05.2023 року.

03.05.2023 року протокольною ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 травня 2023 року.

20.05.2023 року протокольною ухвалою суду відкладено судове засідання на 05 червня 2023 року.

05.06.2023 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Стройконтіненталь, код ЄДРПОУ 40055558, зареєстровано 07.10.2015 року юридичним департаментом Одеської] міської ради за адресою: м.Одеса, вул. Ковальська, 44.

Основним видом економічної діяльності якого є: (КВЕД 41.20) Будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підставі наказу від 20.12.2019 року № 2833 та направлень на перевірку від 20.12.2019 року № 2651/05-08 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Стройконтіненталь з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Альма Трейд» за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 року, ТОВ «Енітек Компані» за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 року та ТОВ «Сіті Строй Центр» за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 по 31.12.2018 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт № 10/15-32-05-08/40055558 від 08.01.2020 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення ТОВ Стройконтіненталь п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 , п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі- 998 109 грн. в тому числі: вересень 2018 року - 250 000 грн.; жовтень 2018 року-264 333 грн.; грудень 2018 року - 483 776 грн.

На підставі акта перевірки № 10/15-32-05-08/40055558 від 08.01.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області 28.01.2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003880508, яким збільшену суму податку на додану вартість на суму 1247636 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 998 109 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 249 527 грн.;

- №0003890508, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статте 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Приписами пп. 14.1.156 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;

Положеннями п. 54.1. ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Нормами п.п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Висновки суду.

З аналізу податкового законодавства вбачається, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що підставою для висновку акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стройконтіненталь» слугувало порушення вимог п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 , п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2018 року, жовтень 2018 року та грудень 2018 року.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Стройконтіненталь» та ТОВ «Альма Трейд», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Альма Трейд» (Постачальник) та ТОВ «Стройконтіненталь» (Покупець) укладено договір поставки № 01/09/18 від 01.09.2018 року.

Згідно з п.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність товар, а Покупець прийняти і оплатити товар у встановлений цим Договором термін. У вартість товару входить ПДВ. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, загальна вартість визначаються в специфікації та рахунках-фактурах.

Відповідно до пп.2.2 Договору, поставка товару, за погодженням сторін здійснюється за рахунок Покупця.

Згідно з п.3 Договору Покупець здійснює оплату на підставі договірної ціни шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України за кожну партію товару, згідно виписаного рахунку.

ТОВ "Альма Трейд" у вересень 2018 року зареєструвало на адресу ТОВ "Стройконтіненталь" податкові накладні на суму ПДВ 1 500 000 грн. з номенклатурою: пісок; відсів гранітний фр. 0-5 мм; газобетон.

За умовами договору було відвантажено товар, що підтверджується копіями видаткових накладних: № 03/09/18 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-15 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-13 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-12 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-11 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-9 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-1 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-2 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-3 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-4 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-5 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-6 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-7 від 03.09.2018 року, № 03/09/18-8 від 03.09.2018 року, № 04/09/18-9 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-12 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-8 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-7 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-6 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-5 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-4 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-3 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-2 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-13 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-14 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-1 від 04.09.2018 року, № 04/09/18-11 від 04.09.2018 року, № 04/09/18 від 04.09.2018 року, № 05/09/18-5 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-4 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-3 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-9 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-2 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-8 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-1 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-6 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-7 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-13 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-12 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-11 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-15 від 05.09.2018 року, № 05/09/18-14 від 05.09.2018 року, № 06/09/18-14 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-15 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-13 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-12 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-1 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-8 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-2 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-3 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-4 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-5 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-9 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-6 від 06.09.2018 року, № 06/09/18-1 від 06.09.2018 року, № 06/09/18 від 06.09.2018 року, № 07/09/18-1 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-5 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-8 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-9 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-4 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-12 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-11 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-7 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-6 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-3 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-2 від 07.09.2018 року, № 07/09/18-13 від 07.09.2018 року, № 07/09/18 від 07.09.2018 року, № 10/09/18 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-11 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-13 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-12 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-6 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-4 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-7 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-1 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-2 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-5 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-15 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-8 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-3 від 10.09.2018 року, № 10/09/18-9 від 10.09.2018 року, № 11/09/18 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-2 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-12 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-5 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-7 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-3 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-1 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-14 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-13 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-6 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-15 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-4 від 11.09.2018 року, № 11/09/18-11 від 11.09.2018 року, № 12/09/18-12 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-15 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-9 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-11 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-8 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-14 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-13 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-7 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-6 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-5 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-4 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-2 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-1 від 12.09.2018 року, № 12/09/18-3 від 12.09.2018 року, № 13/09/18-5 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-3 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-14 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-12 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-9 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-8 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-7 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-15 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-11 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-1 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-2 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-4 від 13.09.2018 року, № 13/09/18-6 від 13.09.2018 року, № 13/09/18/25 від 13.09.2018 року, № 14/09/18-1 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-9 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-11 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-12 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-13 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-14 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-15 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-2 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-3 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-4 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-5 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-6 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-7 від 14.09.2018 року, № 14/09/18-8 від 14.09.2018 року.

Оплата товару підтверджується копіями платіжних доручень: №2280 від 19.05.2020 року, № 2283 від 20.05.2020 року, № 2288 від 22.05.2020 року.

Переміщення товару на адресу ТОВ «Стройконтіненталь» підтверджується відомостями про вантаж та товарно-транспортними накладними: № 0000000003/09/18-55 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/15 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/13 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/12 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/1 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/4 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/6 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/7 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/8 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/5 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/1 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/2 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/3 від 03.09.2018 року, № 0000000003/09/16 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/12 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/17 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/18 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/9 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/11 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/12 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/13 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/15 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/18-13 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/18-14 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/10 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/18-11 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/18-54 від 04.09.2018 року, № 0000000003/09/27 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/26 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/22 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/19 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/21 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/28 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/25 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/23 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/20 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/18-13 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/18-12 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/18-11 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/18-15 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/18-14 від 05.09.2018 року, № 0000000003/09/18-14 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/18-15 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/18-13 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/18-12 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/18-1 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/47 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/45 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/43 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/41 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/46 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/39 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/48 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/40 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/18-53 від 06.09.2018 року, № 0000000003/09/57 від 07.09.2018 року, № 0000000003/09/50 від 07.09.2018 року, № 0000000003/09/55 від 07.09.2018 року, № 0000000003/09/56 від 07.09.2018 року, № 0000000003/09/49 від 07.09.2018 року, № 0000000007/09/18-12 від 07.09.2018 року, № 0000000007/09/18-11 від 07.09.2018 року, № 0000000003/09/51 від 07.09.2018 року, № 0000000003/09/54 від 07.09.2018 року, № 0000000003/09/52 від 07.09.2018 року, № 0000000003/09/53 від 07.09.2018 року, № 0000000007/09/18-13 від 07.09.2018 року, № 0000000007/09/18-18 від 07.09.2018 року, № 0000000011/09/18-12 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-11 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-13 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-12 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-6 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-4 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-7 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-1 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-2 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-5 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-15 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-8 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-3 від 10.09.2018 року, № 0000000010/09/18-9 від 10.09.2018 року, № 0000000011/09/18-11 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-2 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-12 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-5 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-7 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-3 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-1 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-14 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-13 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-6 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-15 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-4 від 11.09.2018 року, № 0000000011/09/18-11 від 11.09.2018 року, № 0000000012/09/18-12 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-15 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-9 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-11 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-8 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-14 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-13 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-7 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-6 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-5 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-4 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-2 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-1 від 12.09.2018 року, № 0000000012/09/18-3 від 12.09.2018 року, № 0000000013/09/18-5 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-3 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-14 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-12 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-9 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-8 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-7 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-15 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-11 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-1 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-2 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-4 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-6 від 13.09.2018 року, № 0000000013/09/18-25 від 13.09.2018 року, № 0000000014/09/18-1 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-9 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-11 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-12 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-13 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-14 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-15 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-2 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-3 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-4 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-5 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-6 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-7 від 14.09.2018 року, № 0000000014/09/18-8 від 14.09.2018 року.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Стройконтіненталь» та ТОВ «Енітек Компані», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Енітек Компані» (Постачальник) та ТОВ «Стройконтіненталь» (Покупець) укладено договір поставки № 01/09/18 від 01.09.2018 року.

Згідно з п.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність товар, а Покупець прийняти і оплатити товар у встановлений цим Договором термін. У вартість товару входить ПДВ. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, загальна вартість визначаються в специфікації та рахунках-фактурах.

Відповідно до пп.2.2 Договору, поставка товару, за погодженням сторін здійснюється за рахунок Покупця.

Згідно з п.3 Договору Покупець здійснює оплату на підставі договірної ціни шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України за кожну партію товару, згідно виписаного рахунку.

ТОВ «Енітек Компані» у грудні 2018 року зареєструвало на адресу ТОВ "Стройконтіненталь" податкові накладні на суму ПДВ 1 002 348,79 грн, з номенклатурою: верхнє закінчення ф300/480 коаксільне; трійник коаксільний; труба коаксільна.

За умовами договору було відвантажено товар, що підтверджується копіями видаткових накладних: №26/12/18 від 26.12.2018 року, №29/12/18 від 29.12.2018 року, №29/12/18/1 від 29.12.2018 року.

Оплата товару підтверджується копіями платіжних доручень: № 2323 від 05.06.2020 року, № 2327 від 09.06.2020 року.

Переміщення товару на адресу ТОВ «Стройконтіненталь» підтверджується відомостями про вантаж та товарно-транспортними накладними: № 000000001 від 26.12.2018 року, № 000000003 від 29.12.2018 року, № 000000002 від 29.12.2018 року.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Стройконтіненталь» та ТОВ «Сіті Строй Центр», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Сіті Строй Центр» (Постачальник) та ТОВ «Стройконтіненталь» (Покупець) укладено договір поставки № 01/09/18 від 01.09.2018 року.

Згідно з п.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність товар, а Покупець прийняти і оплатити товар у встановлений цим Договором термін. У вартість товару входить ПДВ. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, загальна вартість визначаються в специфікації та рахунках-фактурах.

Відповідно до пп.2.2 Договору, поставка товару, за погодженням сторін здійснюється за рахунок Покупця.

Згідно з п.3 Договору Покупець здійснює оплату на підставі договірної ціни шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України за кожну партію товару, згідно виписаного рахунку.

ТОВ "Сіті Строй Центр" у жовтні 2018 року зареєструвало на адресу ТОВ "Стройконтіненталь" податкові накладні на суму ПДВ 2 010 000 грн. з номенклатурою: пісок; відсів гранітний фр. 0-5 мм; газобетон.

ТОВ "Сіті Строй Центр" у грудні 2018 року зареєструвало на адресу ТОВ "Стройконтіненталь" податкові накладні на суму ПДВ 1 476 307,03 грн, з номенклатурою: ламінована підлога; ламінат.

За умовами договору було відвантажено товар, що підтверджується копіями видаткових накладних: № 30/10/18/2 від 30.10.2018 року, № 30/10/18/1 від 30.10.2018 року, № 30/10/18 від 30.10.2018 року, № 31/10/18/1 від 31.10.2018 року, № 31/10/18/2 від 31.10.2018 року, № 31/10/18 від 31.10.2018 року, № 20/12/18/2 від 20.12.2018 року, № 20/12/18/1 від 20.12.2018 року, № 20/12/18 від 20.12.2018 року, № 20/12/18/3 від 20.12.2018 року, № 26/10/18 від 26.10.2018 року, № 26/10/18/1 від 26.10.2018 року, № 26/10/18/2 від 26.10.2018 року, № 29/10/18 від 29.10.2018 року, № 29/10/18/1 від 29.10.2018 року, № 29/10/18/2 від 29.10.2018 року, № 25/10/18/2 від 25.10.2018 року, № 25/10/18/1 від 25.10.2018 року, № 25/10/18 від 25.10.2018 року, № 24/10/18/2 від 24.10.2018 року, № 24/10/18/1 від 24.10.2018 року, № 24/10/18 від 24.10.2018 року, № 23/10/18/2 від 23.10.2018 року, № 23/10/18/1 від 23.10.2018 року, № 23/10/18 від 23.10.2018 року, № 22/10/18/2 від 22.10.2018 року, № 22/10/18/1 від 22.10.2018 року, № 22/10/18 від 22.10.2018 року, № 19/10/18 від 19.10.2018 року, № 19/10/18/1 від 19.10.2018 року, № 19/10/18/2 від 19.10.2018 року, № 18/10/18 від 18.10.2018 року, № 18/10/18/1 від 18.10.2018 року, № 18/10/18/2 від 18.10.2018 року, № 17/10/18/1 від 17.10.2018 року, № 17/10/18 від 17.10.2018 року, № 17/10/18/2 від 17.10.2018 року, № 16/10/18/2 від 16.10.2018 року, № 16/10/18 від 16.10.2018 року, № 16/10/18/1 від 16.10.2018 року.

Оплата товару підтверджується копіями платіжних доручень: № 2263 від 06.05.2020 року, № 2269 від 13.05.2020 року, № 2237 від 17.04.2020 року, № 2238 від 24.04.2020 року, № 2295 від 26.05.2020 року, № 2246 від 27.04.2020 року.

Переміщення товару на адресу ТОВ «Стройконтіненталь» підтверджується відомостями про вантаж та товарно-транспортними накладними: № 000000030-1 від 30.10.2018 року, № 000000040-1 від 30.10.2018 року, № 000000060-1 від 30.10.2018 року, № 000000040 від 30.10.2018 року, № 000000030 від 30.10.2018 року, № 000000060 від 30.10.2018 року, № 000000041 від 31.10.2018 року, № 000000061-1 від 31.10.2018 року, № 000000041-1 від 31.10.2018 року, № 000000031 від 31.10.2018 року, № 000000061 від 31.10.2018 року, № 000000031-1 від 31.10.2018 року, № 000000070-2 від 20.12.2018 року, № 000000070-1 від 20.12.2018 року, № 000000070 від 20.12.2018 року, № 000000070-3 від 20.12.2018 року, № 000000056 від 26.10.2018 року, № 000000026 від 26.10.2018 року, № 000000036 від 26.10.2018 року, № 000000056-1 від 26.10.2018 року, № 000000026-1 від 26.10.2018 року, № 000000036-1 від 26.10.2018 року, № 000000029 від 29.10.2018 року, № 000000059 від 29.10.2018 року, № 000000059-1 від 29.10.2018 року, № 000000039 від 29.10.2018 року, № 000000029-1 від 29.10.2018 року, № 000000039-1 від 29.10.2018 року, № 000000025-1 від 25.10.2018 року, № 000000035-1 від 25.10.2018 року, № 000000035 від 25.10.2018 року, № 000000055-1 від 25.10.2018 року, № 000000055 від 25.10.2018 року, № 000000025 від 25.10.2018 року, № 000000024-1 від 24.10.2018 року, № 000000034-1 від 24.10.2018 року, № 000000054-1 від 24.10.2018 року, № 000000034 від 24.10.2018 року, № 000000024 від 24.10.2018 року, № 000000054 від 24.10.2018 року, № 000000033-1 від 23.10.2018 року, № 000000023-1 від 23.10.2018 року, № 000000033 від 23.10.2018 року, № 000000053-1 від 23.10.2018 року, № 000000053 від 23.10.2018 року, № 000000023 від 23.10.2018 року, № 000000032-1 від 22.10.2018 року, № 000000022-1 від 22.10.2018 року, № 000000052-1 від 22.10.2018 року, № 000000032 від 22.10.2018 року, № 000000052 від 22.10.2018 року, № 000000022 від 22.10.2018 року, № 000000019 від 19.10.2018 року, № 000000049 від 19.10.2018 року, № 000000029-1 від 19.10.2018 року, № 000000049-1 від 19.10.2018 року, № 000000029 від 19.10.2018 року, № 000000019-1 від 19.10.2018 року, № 000000048 від 18.10.2018 року, № 000000018 від 18.10.2018 року, № 000000048-1 від 18.10.2018 року, № 000000028-1 від 18.10.2018 року, № 000000018-1 від 18.10.2018 року, № 000000028 від 18.10.2018 року, № 000000027-1 від 17.10.2018 року, № 000000047-1 від 17.10.2018 року, № 000000017-1 від 17.10.2018 року, № 000000047 від 17.10.2018 року, № 000000017 від 17.10.2018 року, № 000000027 від 17.10.2018 року, № 000000016 від 16.10.2018 року, № 000000026-1 від 16.10.2018 року, № 000000016-1 від 16.10.2018 року, № 000000046 від 16.10.2018 року, № 000000046-1 від 16.10.2018 року, № 000000026 від 16.10.2018 року.

Оцінюючи надані позивачем первинні документи за правовідносинами з контрагентами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи вказані приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

У податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому вказані норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №804/12339/13-а.

Так, дослідивши надані позивачем первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, враховуючи вищевикладені норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Первинні документи, складені між позивачем та його контрагентами, що долучені до матеріалів справи, відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

На час укладання договорів, контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно з чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Податкові накладні за вказаними господарськими операціями були зареєстровані в ЄРПН, що не спростовується контролюючим органом.

У свою чергу, податковим органом не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності та спростування вищенаведених доводів позивача.

Крім того, чинним законодавством не передбачено відповідальність платника податків за невиконання чи не належне виконання його контрагентами свої податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України в сукупності, суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003890508 від 28 січня 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно змісту вказаного податкового повідомлення-рішення № 0003890508 від 28 січня 2020 року воно складено на підставі акту перевірки від 08.01.2020 року № 10/15-32-05-08/40055558, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст. 44 ПК України.

Однак, суд звертає увагу на те, що в акті № 10/15-32-05-08/40055558 відсутній опис встановленого відповідачем порушення ТОВ «Стройконтіненталь» п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст. 44 ПК України.

Також, з пояснень сторін не вбачається наявність підстав для прийняття відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення № 0003890508 від 28 січня 2020 року.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0003890508 від 28 січня 2020 рокую.

З огляду на вищевказане, а також на те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про те, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення №0003880508 та №0003890508 від 28 січня 2020 року є протиправними.

Також, суд вважає хибними доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутність трудових ресурсів, як на підставу не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

До того ж, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати ними податку до бюджету, а тому, якщо останні не виконали своїх зобов`язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за наявності факту реального вчинення господарських операцій, як у даній ситуації, та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 року у справі №820/8206/15.

Докази визнання недійсними у визначеному законом порядку вказаних вище договорів у матеріалах справи відсутні.

Суд також вважає хибними посилання відповідача на дані Інформаційно-аналітичної системи ДПС України, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 по справі №818/1249/17, суд зазначив: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд зазначає, що предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки мають бути первинні документи.

Судом встановлено, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагентів позивача.

Втім, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2018 у справі № 817/1339/17 (п. 19).

Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз інформації баз даних ДПС, яким встановлено відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно- матеріальних цінностей, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №2а/0470/4526/12, постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ «Стройконтіненталь» у взаємовідносинах з ТОВ "Альма Трейд", ТОВ "Енітек Компані" та ТОВ «Сіті Строй Центр», у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до акту перевірки, висновки про заниження позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на наведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Також слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Таким чином, суд не бере до уваги доводи контролюючого органу з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17.

Також суд бере до уваги, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Доводи Головного управління ДПС в Одеській області про те, що відносно ТОВ "Енітек Компані" здійснюється розслідування у кримінальних провадженнях, суд вважає безпідставним, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарським відносинам з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності, а, відтак, відповідно до ст. ст.73,74 Кодексу адміністративного судочинства України суд, не вважає їх належними та допустимими доказами по справі.

Суд зазначає, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків не є підставою для визнання операцій нереальними, адже причетність останнього до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, повинно бути доведено податковим органом.

Такий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року по справі № 2а-1570/6063/12 та від 12 червня 2018 року по справі № 822/2198/17.

Доказів наявності судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами) стосовно керівника ТОВ "Енітек Компані", що набрало законної сили відповідач не надав.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті Головним Управлінням ДПС в Одеській області на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підтверджені відповідними доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройконтіненталь» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 722, 19 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стройконтіненталь» (вул. Ковальська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 40055558) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області - №0003880508 від 28 січня 2020 року яким ТОВ «Стройконтіненталь» збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції на загальну суму 1247636,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області - №0003890508 від 28 січня 2020 року яким ТОВ «Стройконтіненталь» встановлено санкцію у вигляді штрафу на загальну суму 510,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ТОВ «Стройконтіненталь» (код ЄДРПОУ 40055558) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 722, 19 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано суддею 12.06.2023 року.

Суддя Бутенко А.В.