Постанова

від 12.06.2023 по справі 761/6818/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6301/2023

Справа № 761/6818/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 червня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Тім» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року, ухвалені у складі судді Фролової І.В. в м. Київ у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Тім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У березні 2022 року позивач ТОВ «Перфект Тім» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання послуг від 21 квітня 2021 року в розмірі 201600 грн.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 21 квітня 2021 року з відповідачем було укладено договір про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого виконавець (позивач) за завданням замовника (відповідач) зобов`язується надати послуги, спрямовані на укладення основного договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості згідно з вимогами замовника. Відповідно до п. 1.2 договору замовник зобов`язується оплатити вартість послуг, наданих виконавцем, в розмірі 201600 грн., що є еквівалентом 7200 доларів США по курсу НБУ в момент укладання основного договору. Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що об`єктом нерухомості, який бажав придбати відповідач, є квартира за адресою АДРЕСА_1 . Замовник зобов`язувався оплатити вартість послуг виконавця в момент підписання основного нотаріального договору купівлі-продажу вказаної вище квартири.

Так, 10 лютого 2022 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 72, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, з урахуванням положень договору та ст. 526 ЦК України, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, однак відповідач в день укладення купівлі-продажу не здійснила оплату позивачу за надані ним послуги, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року в позові ТОВ «Перфект Тім» відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 8000 грн., частково задовольнивши заяву про ухвалення додаткового рішення.

Позивач ТОВ «Перфект Тім», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року та додаткове рішення від 19 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Не погоджувався з висновками суду першої інстанції, що позивач діяв недобросовісно по відношенню до відповідача як до слабкішої сторони договірного процесу, не обумовивши підстав, з настанням яких остання мала б очевидну можливість розірвати підписаний нею договір про надання послуг. Вказував, що така позиція та мотиви суду не узгоджуються ні з фактичними сторонами справи, ні з положеннями чинного матеріального права України, і наводив зміст ст. 626, 627, 628, 629, 638, 901, 907, 651 ЦК України. Зазначав, що вказані вище положення, що встановлюють загальні вимоги до договорів, а також спеціальні вимоги до договорів про надання послуг, не визначають обов`язковою (істотною) умовою договору про надання послуг порядок його розірвання однією зі сторін, а тому посилання суду на відсутність такої умови в договорі є необґрунтованим та свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. При цьому чинне законодавство України надає відповідачу право на розірвання договору, якщо він вважає, що позивач порушує свої зобов`язання за даним договором, а тому висновки суду про несправедливість умов укладеного між сторонами договору не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошував, що наявність в договорі з фізичною особою-споживачем «несправедливих» умов може бути підставою лише для визнання недійсними таких положень договору або ж їх змінами, і виключно у випадку звернення особи до суду з позовом, в якому заявлені відповідні позовні вимоги. Предметом позову в даній справі не було визнання положень договору чи самого договору недійсним, а відповідач не зверталася до суду ні з позовною заявою, ні з зустрічним позовом та не ставила перед судом відповідних вимог, отже суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору та доказування по даній справі.

Вважав, що суд першої інстанції невірно застосував постанову Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 522/799/16-ц, в який був зроблений висновок щодо добросовісної поведінки учасника правовідносин, оскільки судом не мотивовано і не обґрунтовано, яким чином поведінка позивача в даній справі є суперечливою, а отже і недобросовісною, оскільки він ніколи не відмовлявся від договору. При цьому, саме відповідач вдається до суперечливої поведінки, оскільки до моменту подання позовної заяви жодним чином та жодними діями не виказувала свою незгоду з договором або окремими його положеннями. Так само необґрунтованими є посилання суду на постанову Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц щодо тлумачення положень договору, оскільки питання тлумачення договору про надання послуг, що укладений між сторонами спору, не стосується предмету спору та доказування по даній справі. Відповідач жодним чином не вказувала на можливість неоднакового тлумачення положень договору та не обґрунтовувала цим свої заперечення.

Зазначав, що вказуючи на недоведеність надання позивачем послуг за договором, суд першої інстанції ігнорує положення договору, норми чинного законодавства та практику Верховного Суду. З урахуванням положень договору та ст. 526 ЦК України, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 456/2946/17 та від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17.

Звертав увагу, що судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання належним чином, а відповідач проти цього не заперечувала. Крім того, відповідач не надала жодних доказів того, що позивач надав послуги неналежної якості або ж не надав їх взагалі. Посилання суду на те, що відповідач самостійно вживала заходи, направлені на укладення договору купівлі-продажу, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи і ґрунтуються на припущеннях.

Вказував, що суд першої інстанції неодноразово в рішенні посилався на попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, проте не мав правових підстав для цього, оскільки договір є нікчемним, вчиненим в простій письмовій формі, а відтак вважається недопустимим доказом.

Крім того, 19 грудня 2022 року суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Стягнення даних витрат є похідним від вирішення справи по суті спору, а тому зі скасуванням оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позову має бути скасоване і вищевказане додаткове рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Від відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Посилався на те, що позивач зайняв однобічну позицію, висвітлюючи виключно поведінку відповідача, яка полягає у несплаті коштів за відповідним договором про надання послуг від 21 квітня 2021 року, однак жодним чином не обумовлені факти та події, вчинені позивачем, завдяки яким унеможливилося укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна. Жодних корисних та ефективних послуг позивачем надано не було, повністю всю переддоговірну процедуру набуття права власності на квартиру відповідач пройшла самостійно, а позивач на початковому етапі договірного процесу з банком одразу самоусунувся від обов`язку надавати відповідачу підтримку у її бажанні набути у власність саме раніше обумовлену квартиру, пославшись на складність процедуру придбання іпотечного майна. За весь час співпраці позивач лише спромігся укласти з відповідачем письмову домовленість у вигляді попереднього договору, яка є нікчемною в силу прямої норми закону, оскільки не посвідчена нотаріально.

Вказувала на суперечливість позиції позивача в апеляційній скарзі, наводила власні спростування аргументів апеляційної скарги, що суд не мав у рішенні посилатися на попередній договір купівлі-продажу як доказ, оскільки такий документ є нікчемним, про можливість відповідача розірвати в односторонньому порядку договір про надання послуг, про неоскарження відповідачем договору про надання послуг в судовому порядку.

Погоджувалася з висновками суду першої інстанції, що позивач діяв недобросовісно по відношенню до відповідача як до слабшої сторони договірного процесу.

Зазначала, що міркування та аргументи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а тому підстави для його скасування та прийняття нового рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 («Замовник») та Агентство нерухомості «Перфект Тім» («Виконавець») уклали договір про надання послуг, згідно п. 1.1 якого виконавець за завданням замовника зобов`язується надати послуги, спрямовані на укладання основного договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості, згідно з вимогами замовника (а. с. 7 - 8).

Згідно п. 1.2 договору замовник зобов`язується оплатити вартість послуг, наданих виконавцем, в розмірі 201600 грн., що еквівалентно 7200 доларів США по курсу НБУ в момент укладання основного договору купівлі-продажу.

Згідно п. 2.1 договору виконавець зобов`язаний (при необхідності): забезпечити визначення ринкової вартості об`єкта нерухомості з урахуванням всіх факторів ціноутворення (організація маркетингу, пред`явлення замовнику статистичних та аналітичних матеріалів, що відображають стан ринку, надання списку аналогічних об`єктів/об`єкту, що знаходяться в даний момент в експозиції тощо), надати початкові консультації фахівців, здійснити підбір варіантів, здійснити покази об`єктів (об`єкту), здійснити попередню оцінку обраних об`єктів (об`єкту), контроль процедури передачі суми (завдатку/передоплати) і оформлення документів, спрямованих на укладання основного договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості, забезпечити консультаційно-юридичний супровід, нести відповідальність за збереження документів, матеріалів, переданих йому замовником, суворо дотримуватися конфіденційності отриманої інформації за цим договором, проконтролювати рахунки або виписки про відсутність заборгованостей по комунальним платежам або іншим виробленим платежам, що стосуються об`єкту, не пізніш, ніж за день до підписання договору купівлі-продажу об`єкта; здійснити контроль зняття з реєстрації з площі об`єкту в термін до моменту укладення договору купівлі-продажу, провести юридичну експертизу документів на наявність об`єкту нерухомості застав, арештів, іпотек, дарувань третім сторонам, перевірити квартиру на відсутність орендаторів, прописаних на житловій площі юридичних осіб, на відсутність прав на квартиру третіх осіб; перевірити нотаріальну контору, оформляючу документи права власності на об`єкт, здійснити контроль звільнення об`єкта, надати послугу банківського співробітника для процедури безготівкового розрахунку за вимогою двох сторін (в разі вартості об`єкту понад 50000 грн.), повідомляти сторонам на їх вимогу всі відомості про хід виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 2.2 договору замовник зобов`язаний забезпечити виконавця всіма необхідними для виконання договору купівлі-продажу документами, дотримуватися конфіденційності отриманої інформації за цим договором, оплатити послуги виконавця в повному обсязі в момент підписання основного нотаріального договору купівлі продажу (або оформлення переуступки майнових прав) на користь замовника по об`єкту нерухомості, розташованому за адресою АДРЕСА_1 .

На а. с. 9 - 12 знаходиться копія договору купівлі-продажу предмета іпотеки, укладеного 10 лютого 2022 року АТ «Альфа-Банк» («Продавець») з ОСОБА_1 («Покупець») та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю.В. за реєстровим № 72.

Згідно преамбули вказаного договору, 05 березня 2007 року УніКредит Банк Товариство з обмеженою відповідальністю, правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений 05 березня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Руденком З.З. за реєстровим № 610, згідно з яким іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 . Згідно заяви іпотекодавця ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю.В. за реєстровим № 71, іпотекодержатель у встановлений законом термін сповістив іпотекодавця про обраний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог за кредитним договором, іпотекодавець погодився та не заперечував проти позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем від свого імені.

Згідно п. 1, 4 договору, на умовах, викладених в цьому договорі та на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . За домовленістю сторін продаж майна здійснено за 2 196 400 грн. без ПДВ, що сплачені покупцем до укладення цього договору на рахунок продавця в АТ «Альфа-Банк».

На а. с. 28 - 31 знаходиться копія попереднього договору купівлі-продажу, укладеного 21 квітня 2021 року в простій письмовій формі ТОВ «Перфект Тім» («Агентство»), ОСОБА_1 («Покупець») та ОСОБА_3 («Продавець»).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відмовляючи ТОВ «Перфект Тім» в позові про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч узятим на себе зобов`язанням за договором про надання послуг, позивач повністю дистанціювався від процесу купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим відповідач самостійно докладала зусиль для оформлення всіх необхідних документів, кінцевим результатом яких стало отримання у власність вищевказаного нерухомого майна.

Апеляційний суд не може погодитися із вказаними висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Допустимість полягає в тому, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву посилалася на те, що всупереч узятим на себе зобов`язанням за договором про надання послуг позивач повністю дистанціювався від процесу купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим відповідач самостійно докладала зусиль для оформлення всіх необхідних документів, кінцевим результатом яких стало отримання у власність вищевказаного нерухомого майна.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами відповідача в цій частині, не перевіривши їх підтвердження належними та допустимими доказами.

Наголошуючи на тому, що відповідач самостійно змушена була шукати відповідних фахівців, самостійно брала участь у зустрічах з представниками банку щодо досягнення домовленостей про усі істотні умови придбання іпотечного майна, ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів на підтвердження цих обставин, а відтак її доводи ґрунтувалися на припущеннях, що було залишено поза увагою суду першої інстанції.

У відповіді на відзив на позовну заяву ТОВ «Перфект Тім» зазначив, що заперечуючи проти позовної заяви, ОСОБА_1 лише констатує факт незгоди з заявленими позовними вимогами, проте на наводить переконливих аргументів, а також не надає доказів на підтвердження вказаних у відзиві обставин, і наведені нею міркування не спростовують факт укладення договору про надання послуг між нею та позивачем, не спростовують наявності у неї відповідного обов`язку з оплати послуг, наданих позивачем, а лише зводяться до незгоди з виконанням своїх зобов`язань за договором про надання послуг.

Натомість, суд першої інстанції зазначив, що позивач не спростував належними та допустимими доказами заявленого відповідачем факту самостійного придбання квартири за адресою АДРЕСА_1 , безпідставно переклавши тягар доказування на іншу сторону.

Судом першої інстанції не враховано, шо підтвердженням надання відповідачу послуг за договором про надання послуг є укладення за посередництвом позивача 10 лютого 2022 року між ОСОБА_1 як покупцем та АТ «Альфа-Банк» нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , що відповідає умовам п. 1.1, 1.2, визначеним договором від 21 квітня 2021 року.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що сторони при укладенні договору про надання послуг від 21 квітня 2021 року досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а після підписання договору, у випадку незгоди з певними умовами або вважаючи, що їй надаються послуги неналежної якості, ОСОБА_1 не ініціювала питання внесення змін до договору або розірвання договору до моменту їх повного споживання, не зверталась до позивача із заявами щодо неналежного, на її думку, виконання умов договору, а після надання ТОВ «Перфект Тім» послуг скористалася ними, за наслідками чого нею 10 лютого 2022 року нею було придбано бажаний об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , обумовлений в договорі про надання послуг від 21 квітня 2021 року. Таким чином, в результаті споживання послуг ТОВ «Перфект Тім» відповідачем ОСОБА_1 досягнуто позитивного результату у вигляді придбання нерухомості, яка відповідає характеристикам, погодженим сторонами справи в договорі.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції, що у договорі про надання послуг відсутні будь-які пункти, які б надавали відповідачу можливість ініціювати питання щодо розірвання договору про надання послуг, відтак позивач діяв недобросовісно по відношенню до відповідача як до слабшої сторони договірного процесу, оскільки, будучи автором даного правочину, не обумовив підстав, з настанням яких остання мала б очевидну можливість розірвати підписаний нею договір про надання послуг, враховуючи таке.

Загальні вимоги до договорів встановлені ст. 626 (поняття та виду договору), 627 (свобода договору), 628 (зміст договору), 629 (обов`язковість договору), 638 (укладення договору) ЦК України, а спеціальні вимоги до договорів про надання послуг - ст. 901 - 907 ЦК України, які не визначають обов`язковою (істотною) умовою договору про надання послуг порядок його розірвання однією із сторін, тому посилання суду на відсутність такої умови в договорі від 21 квітня 2021 року є необґрунтованим та здійснене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Крім того, відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, виходячи з системного аналізу наведених вимог закону, відповідач мала право на розірвання договору, зокрема в судовому порядку, за умови доведення обставин, що позивачем істотно порушені свої зобов`язання за даним договором, однак правом звернення до суду з відповідним позовом на власний розсуд не скористалась.

Отже, висновки суду першої інстанції про недобросовісність дій відповідача щодо ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд враховує, що з позовом про визнання договору недійсним з підстав його невідповідності вимогам Закону України «Про захист прав споживача» відповідач не зверталась, а отже, вдавшись до оцінки дій позивача і визнавши їх недобросовісними по відношенню до відповідача як до слабшої сторони договірного процесу, суд першої інстанції фактично вийшов за межі предмету спору та доказування по даній справі, що не узгоджується з принципом диспозитивності цивільного судочинства, встановленим ст. 13 ЦПК України.

Враховуючи наведене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для врахування постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 522/799/16-ц, в якій викладено правові висновки щодо добросовісної поведінки учасника правовідносин.

Також є необґрунтованим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц щодо тлумачення положень договору, оскільки питання тлумачення договору про надання послуг, що укладений між сторонами спору, не стосується предмету спору та доказування по даній справі. Відповідач під час розгляду справи жодним чином не вказувала на можливість неоднакового тлумачення положень договору та не обґрунтовувала цим свої заперечення.

Судом першої інстанції встановлено, що враховуючи положення договору та специфіки правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, належним виконанням позивачем своїх зобов`язань за договором є факт укладання відповідачем нотаріального договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, а саме квартири, та відповідно, набуття останнім права власності на таку квартиру, і вказане стороною відповідача не заперечувалося.

Водночас, суд першої інстанції прийшов до суперечливого встановленим обставинам висновку, що обставини, на які посилався ТОВ «Перфект Тім» як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та про відмову в позові за його недоведеністю.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що згідно копії попереднього договору купівлі-продажу, який був підписаний учасниками цієї справи та ОСОБА_3 , 21 квітня 2021 року дані особи мали на меті у строки та спосіб, передбачений умовами названого правочину, укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому суд першої інстанції не зазначив, яким чином наявність даного договору впливає на чинність обов`язків відповідача ОСОБА_1 , що випливають із договору про надання послуг від 21 квітня 2021 року, укладеного між сторонами, та не надав оцінку тій обставині, що вказаний попередній договір щодо нерухомого майна укладено в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, відтак, в силу вимог ст. 203, 216, 220, 635, 657 ЦК України такий договір є нікчемним і юридичних наслідків не створює.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права, відтак судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ТОВ «Перфект Тім», апеляційний суд виходить із того, що укладений між сторонами договір про надання послуг від 21 квітня 2021 року не визнавався недійсним, є чинним і обов`язковим для виконання, містить чіткі, зрозумілі та однозначні умови щодо вартості послуг, моменту, з настанням якого у замовника виникає обов`язок сплатити вартість послуг.

На підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , обставин ненадання або неналежного надання позивачем послуг, передбачених п. 2.1 договору про надання послуг від 21 квітня 2021 року, відповідачем не доведено, відтак з урахуванням положень договору та ст. 526 ЦК України позивач ТОВ «Перфект Тім» вважається таким, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання послуг від 21 квітня 2021 року.

Разом із тим, ОСОБА_1 у встановлений договором строк не виконала взятих на себе зобов`язань, не здійснила оплату вартості послуг, наданих позивачем при купівлі квартири за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 201600 грн., що нею не заперечувалось.

Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу відхиляються апеляційним судом, як необґрунтовані і в яких відповідачем підтримуються помилкові висновки суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Перфект Тім» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду і підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором про надання послуг в розмірі 201600 грн.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Крім того, оскільки апеляційним судом встановлено, що позов підлягає задоволенню, і оскільки відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати в даній справі покладаються на відповідача, отже підстави для стягнення судових витрат на правничу допомогу на її користь відсутні в цілому, відтак додаткове рішення суду першої інстанції від 19 грудня 2022 року, яким частково задоволено заяву відповідача про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу, також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з відповідача на користь позивача судові витрати за подання позову в розмірі 3024 грн. та апеляційної скарги в розмірі 4536 грн., всього 7560 грн.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Тім» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Тім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Тім» (м. Київ вул. Саксаганського 121 код ЄДРПОУ 41476995) заборгованість за договором про надання послуг в розмірі 201600 грн., а також судові витрати в розмірі 7560 грн.

Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.