Постанова

від 13.06.2023 по справі 260/4681/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4681/22 пров. № А/857/4759/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Воловецької районної філії про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Воловецької районної філії на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року (суддя першої інстанції Ващилін Р.О., м. Ужгород)

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Воловецької районної філії про визнання протиправним та внесення зміни до наказу Воловецької філії Закарпатського обласного центру зайнятості №НТ220513/22 від 13.05.2022 «Про прийняття рішення службою зайнятості по ОСОБА_1 », а саме: в п. 2 наказу слова «без урахування стажу» змінити на «з урахуванням стажу», «відповідно до ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону» змінити на «відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону»; зобов`язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (зі змінами та доповненнями, які діяли на той час), та виплатити недоотриману різницю.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року позов задоволено частково. Зобов`язано Воловецьку районну філію Закарпатського обласного центру зайнятості здійснити перерахунок допомоги по безробіттю ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням страхового стажу на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 08 листопада 2021 по 09 травня 2022 року, та з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із Закарпатського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 496,20 грн судових витрат.

Не погодившись із рішенням, вважаючи таке ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржив Закарпатський обласний центр зайнятості в особі Воловецької районної філії. Просить скасувати оскаржене рішення 10.02.2023 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що страховий стаж обчислюється Пенсійним фондом за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та залежить від страхового стажу особи. Станом на момент звернення позивача до фонду згідно з відомостями реєстру страховий стаж такого за останні 12 місяців, що передували реєстрації, становив 4 місяці. Отже, допомога по безробіттю була призначена ОСОБА_1 у передбаченому законодавчими нормами розмірі.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржене. Тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08 листопада 2021 року по 09 травня 2022 року працював на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів на час опалювального сезону 2021-2022 роки, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 03.10.1984.

У зв`язку зі звільненням з роботи 13 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості із заявами, в яких просив надати йому статус безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю.

За результатами розгляду поданих заяв наказом Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості №НТ220513 від 13.05.2022 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 13.05.2022 по 07.05.2023.

Приймаючи вказане рішення Воловецька районна філія Закарпатського обласного центру зайнятості виходила з наявного у ОСОБА_1 страхового стажу за останні 12 місяців, що передували зверненню, 4 місяці.

Як видно з довідки Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості №77 від 30.09.2022 щомісячний розмір виплачуваної ОСОБА_1 допомоги по безробіттю становить 1000,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що несплата роботодавцем обов`язкових страхових внесків в мінімально встановленому розмірі не є підставою для позбавлення застрахованої особи права на отримання соціальних гарантій у випадку настання страхового випадку. Страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи, як безробітного, становить більш ніж шість місяців. Отже, нарахування йому допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону є неправомірним.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон №1533-III).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1533-ІІІ загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі страхування на випадок безробіття) це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною першою статті 4 цього Закону встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Згідно частини першої статті 6 Закону №1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю.

За правилами ст. 22 Закону право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених п.п. 3, 4, 7 і 8 ст. 40, ст.ст. 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у ч. 2 ст. 6 цього Закону, особи, зазначені в абз. 3 ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», працівники та гіг-спеціалісти юридичних осіб, що перебувають у статусі резидента Дія Сіті згідно із Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», після звільнення чи припинення гіг-контракту мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 Закону №1533-ІІІ страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше ( ч. 2 ст. 21 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону №1533-ІІІ страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Визначення розміру допомоги по безробіттю регламентується нормами ч. 1 ст. 23 Закону №1533-ІІІ. Так, частиною 1 зазначеної статті встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:

- до 2 років - 50 відсотків;

- від 2 до 6 років - 55 відсотків;

- від 6 до 10 років - 60 відсотків;

- понад 10 років - 70 відсотків.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону №1533-ІІІ допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Порядок надання допомоги по безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 23 Закону).

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 №624 було затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності (далі Порядок №624) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, механізм обчислення регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №624 передбачено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих відомостей - довідок про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), виданих особі роботодавцем, військовим комісаріатом, де така особа перебувала на обліку, військовою частиною, органом, де особа проходила службу.

При цьому порядок визначення розміру виплачуваної допомоги по безробіттю кореспондується зі встановленим ст. 23 Закону.

Згідно пп. 1 п. 1 розділу III Порядку №624 страховий стаж обчислюється центрами зайнятості за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2011 року, з урахуванням за період з 01 січня 2011 року - страхового стажу, обчисленого центрами зайнятості за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Страховий стаж у календарному місяці зараховується як повний місяць страхового стажу, якщо за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків не менша, ніж мінімальний страховий внесок, незалежно від фактично відпрацьованих днів;

Отже, страховий стаж для обчислення розміру допомоги по безробіттю прямо залежить від періоду, протягом якого особа (роботодавець) сплачувала страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №2464-VI адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.

Пенсійний фонд України є органом, уповноваженим відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (стаття 1 Закону №2464-VI).

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті, незалежно від фінансового стану платника, і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Водночас особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.

Таким чином, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Також механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08 листопада 2021 року по 09 травня 2022 року працював на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів на час опалювального сезону 2021 2022 роки, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 03.10.1984.

Згідно довідки №2 від 25.01.2023, виданої Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради, за період роботи на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у розмірі 44200,69 грн та сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 9724,16 грн. Вказана довідка завірена печаткою установи та підписами посадових осіб.

З відомостей вказаної довідки видно, що єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі був сплачений роботодавцем тільки за 4 календарні місяці грудень 2021 року березень 2022 року.

Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, несплата роботодавцем обов`язкових страхових внесків в мінімально встановленому розмірі не є підставою для позбавлення застрахованої особи права на отримання соціальних гарантій у випадку настання страхового випадку.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № №242/2088/17, від 29.01.2020 у справі №266/970/16-а та від 22.04.2021 у справі №752/20612/17.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 13.05.2022 по 07.05.2023 наказом саме Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, яка на момент звернення до суду з даним позовом припинена не була.

Даючи оцінку поведінці відповідача Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Воловецької районної філії, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначення допомоги без урахування страхового стажу позивача за період роботи на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 08 листопада 2021 по 09 травня 2022 року порушує його право на соціальний захист, тому дії вказаного відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, принципу рівності перед законом та принципу пропорційного прийняття рішень (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є протиправними.

З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по безробіттю ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням страхового стажу на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 08 листопада 2021 по 09 травня 2022 року, та з урахуванням раніше проведених виплат.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Воловецької районної філії залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар