Ухвала

від 12.06.2023 по справі 520/5107/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2023 року

м. Київ

справа №520/5107/22

адміністративне провадження №К/990/19572/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №520/5107/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 01 березня 2022 року №4-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким попереджено начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки державних службовців;

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 02 березня 2022 року №5-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким було застосовано до начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII);

- визнати протиправним та скасувати Наказ ДПС України від 11 квітня 2022 року № 8-дс «Про закриття дисциплінарного провадження», в частині встановлення винним начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 у вчиненні ним дисциплінарного проступку, який полягає у невиконанні ним своїх посадових обов`язків, в недотриманні ним пункту 2 розділу 3 посадової інструкції державного службовця у частині виконання основних посадових обов`язків;

- визнати протиправним та скасувати Наказ ДПС України № 2-о від 02 березня 2022 року «Про припинення державної служби ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Державну податкову службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з 02 березня 2022 року шляхом видачі відповідного наказу про таке поновлення на посаді.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПС України від 01 березня 2022 року №4-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким попереджено начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки державних службовців. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПС України від 02 березня 2022 року №5-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким було застосовано до начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПС України №2-о від 02 березня 2022 року «Про припинення державної служби ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з 03 березня 2022 року. В іншій частині позову - відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Державна податкова служба України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Так, скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що в оскаржуваних судових рішенням суди попередніх інстанцій застосували статтю 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статтю 121 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22, від 29 квітня 2021 року у справі №160/4622/20 та від 17 квітня 2020 року у справі № 826/8164/16, що призвело до безпідставного поновлення пропущеного строку.

Крім того, скаржник зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували статтю 122 КАС України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.

Також підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України в частині порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права з посиланням на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду стосовно питання, яким є наслідок непогодження Міністра фінансів звільнення особи з посади начальника Головного управління ДПС у Харківській області (на вимогу Порядку погодження Міністром фінансів України призначення на посади та звільнення з посади керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінету Міністрів України через Міністра фінансів України від 04 травня 2018 року № 467) внаслідок неможливості отримати таке погодження у визначений законом строк з об`єктивних підстав (військовий стан, бойові дії).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права, відсутній висновок Верховного Суду.

Суд звертає увагу скаржника, що формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням вимог такого пункту щодо його обґрунтування.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 16 травня 2023 року та від 29 травня 2023 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.

Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Крім того, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI) визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 330 КАС України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Скаржником не додано вказаний документ до касаційної скарги.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату подання касаційної скарги).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору складав 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481 грн 00 коп.

Із текстів рішень судів попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками розгляду позовної заяви у цій справі, задоволено дві немайнові вимоги із похідною від них вимогою.

Ціна позову за вимогу немайнового характеру складає 992,40 грн. Отже розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 3969,60 грн (992,40 х 2 х 200%).

Водночас до касаційної скарги скаржником не додано документів на підтвердження сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; оригіналу документу про сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №520/5107/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України;

2) оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3969,60 грн (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)).

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

А.Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду