Рішення

від 09.06.2023 по справі 442/3157/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/3157/23

Провадження №2/442/758/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить зобов`язати директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти з нею безстроковий трудовий договір з датою початку договору 02.09.2022 шляхом внесення відповідних змін до наказу «134-к від 02.09.2022 року «Про призначення ОСОБА_1 » та стягнути судові витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову покликається на те, що згідно трудового договору від 01.09.2021 року, який укладено між нею та відповідачем, її прийнято на посаду учителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням на термін 1 рік з 02.09.2021 року по 02.09.2022 року, яким її звільнено із займаної посади 02.09.2022 року згідно п.2 ст.36 КЗпП України.

02.09.2022 року між нею та відповідачем укладено трудовий договір на аналогічних умовах до попереднього трудового договору, однак, на інший термін з 05.09.2022 року по 08.06.2023 року. У зв`язку з тим, що умови трудового договору від 02.09.2022 року в частині терміну його укладення не відповідали вимогам закону, вона була змушена звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача внести зміни до нього.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.10.2022 року у справі №442/6317/22 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03.04.2023 року визнано недійсним п. 1.5 Трудового договору від 02.09.2022 року, який укладено між Гімназією №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в особі директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича та ОСОБА_1 , зобов`язано директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти Трудовий договір з ОСОБА_1 , що відповідає вимогам п.3 ч.2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», строком від 1 до 3 років, з датою початку договору 02.09.2022 року.

Наказом директора гімназії ОСОБА_2 від 24.04.2023 року № 01-02/39-к «Про внесення змін до наказу «Про призначення ОСОБА_1 » від 02.09.2022 року № 134-к» внесено зміни до наказу №134-к «Про призначення ОСОБА_1 » в частині терміну строкового трудового договору з 02.09.2022 року по 05.09.2023 року, п.1.5 Трудового договору від 02.09.2022 року викласти у такій редакції «Цей договір укладається на термін з 02 вересня 2022 року і діє до 05 вересня 2023 року включно»

07.02.2023 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", справа №1-5/2020 (118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Враховуючи наведене, зазначає, що предметом розгляду Конституційним Судом України стала норма закону, яка регламентувала умови праці (строковість) договір із педагогічними працівниками.

24.03.2023 року вона звернулась із заявою до відповідача, якою надала згоду на продовження трудових відносин на посаді вчителя трудового навчання на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 року.

Наданою відповіддю Гімназії № 17 від 21.04.2023 року за № 01-24/68 відповідач відмовив їй у переведенні з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з тим, що такий був укладений до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 року, а тому продовжує діяти до закінчення його строку. Окрім того, її повідомлено, що трудові відносини з нею будуть припинені у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а тому змушена звернутись до суду з даним позовом.

01.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позов. Проти позову заперечують, вважають позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що твердження позивача у позовній заяві про те, що починаючи з 07.02.2023 року у відповідача виник обов`язок перевести позивача з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним судом України рішення № 1-р/2023 не відповідають дійсності, так як, вказане рішення не містить вимоги про обов`язкове переведення з строкового трудового договору на безстроковий, а лише визнано неконституційним абз. 3 ч.2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», більше того, дане Рішення ніяким чином не регулює спірні правовідносини, що виникли. Окрім зазначеного, допускаючи, що предметом спірних правовідносин між позивачем та відповідачем дійсно є абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», то згідно роз`яснень Міністерства освіти і науки викладених в їхньому листі від 20.03.2023 року № 1/3836-23 - якщо договір був укладений до 07.02.2023, коли Рішення Конституційного суду України щодо визнання абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» не вступило в дію, він буде рахуватися діючим та умови, які в ньому зазначені, мають дотримуватись сторонами.

Крім цього, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Вказане підтверджує відсутність обов`язку відповідача перевести позивача з строкового трудового договору на безстроковий, а тому твердження викладені в позовній заяві є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

02.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив. Вважає, що відмова відповідача у переведенні її зі строкового на безстроковий трудовий договір є прямою дискримінацією її як пенсіонера за ознакою віку, котра немає жодної обґрунтованої та правомірної мети, окрім особистої неприязні керівника навчального закладу до неї, як спеціаліста вищої категорії та старшого вчителя з багаторічним досвідом роботи, нагородженого багатьма відзнаками, під чиїм керівництвом учні щорічно беруть результативну участь у шкільних та міських виставках учнівських робіт, конкурсах творчих проектів, предметних олімпіадах, фестивалях вишиванок.

Позивачка та її адвокат Шемеляк М.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача директор Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області Гевко Я. в судовому засіданні позову не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позов. Наголосив, що ЦК Профспілки працівників освіти і науки України зверталось до Міністра освіти і науки України для надання відповідних рекомендацій керівникам органів управління у сфері освіти та керівникам закладів загальної середньої освіти стосовно прийняття ними рішень про відновлення права педагогічних працівників, які отримають пенсію за віком, на роботу на умовах безстрокових трудових договорів та дотримання в подальшому передбачених у Рішенні Конституційного Суду України від 07.02.2023 №1-р/2023 приписів. Згідно Листа-відповіді Міністерства освіти і науки України, якщо договір був укладений до 07.02.2023 , коли Рішення Конституційного суду України не вступило в дію, він буде рахуватись діючим за умови, які в ньому зазначено, мають дотримуватись сторонами. З огляду на вказане, вважає, що підстав переводити ОСОБА_1 на безстроковий трудовий договір немає, оскільки з нею укладено строковий договір 02.09.2022, тобто до постановлення рішення Конституційним Судом, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідност. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливаютьіз встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів час, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, тощо.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні грунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

18.03.2020 набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що згідно трудового договору від 01.09.2021 року, який укладено між ОСОБА_1 та Гімназією №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в особі директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича, укладено строковий трудовий договір на підставі якого ОСОБА_1 прийнято на посаду учителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням на термін 1 рік з 02.09.2021 року по 02.09.2022 року.

02.09.2022 між ОСОБА_1 та Гімназією №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в особі директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича, укладено строковий трудовий договір на підставі якого ОСОБА_1 прийнято на посаду учителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням на термін з 05.09.2022 по 08.06.2023 року, про що видано наказ №134-к від 02.09.2022 «Про призначення ОСОБА_1 »

24.04.2023 директором гімназії Я. Гевко винесено наказ №01-02/39-к «Про внесення змін до наказу «про призначення ОСОБА_1 » від 02.09.2022 №134-к в частині терміну строкового трудового договору з 02.09.2022 по 05.09.2023. Пункт 1.5 Трудового договору від 02.09.2022 викладено у такій редакції «Цей договір укладається на термін з 02 вересня 2022 року і діє до 5 вересня 2023 року включно».

У постанові від 22.03.2023 року у справі №305/1340/21 Верховний Суд зазначив, що рішенням конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, визнаний неконституційним. Вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Крім цього, статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Отже, починаючи з 07.02.2023 року у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Оскільки позивачка звернулась до відповідача 24.03.2023 із заявою-згодою на продовження трудових відносин на посаді вчителя трудового навчання на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 року, то відповідно суд вважає правильним зобов`язати відповідача укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 з датою початку договору 24.03.2023 шляхом винесення відповідного наказу, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення витрат на професійну правову допомогу, то суд зазначає таке.

Згідно ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч.2ст.137 цього Кодексуза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно дост.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8ст.141 цього Кодексурозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено, що 07.10.2022 року між позивачем та адвокатом Шемеляк М.С. укладено договір про надання правової допомоги №б/н. Згідно вказаного договору сторонами погоджено вартість послуг (гонорар) адвоката в розмірі 1500 грн. за одну годину роботи. Відповідно до Акту прийняття коштів за надання правової допомоги згідно договору № б/н від 07.10.2022 та Розрахунку витрат на правову допомогу, адвокатом витрачено 2 год. для надання правової допомоги ОСОБА_1 , а тому вартість його послуг складає 3000 грн. Сплата коштів підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордеру №11/05-т/2023 від 11 травня 2023 року на суму 3000 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 3000 грн. є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому заяву слід задоволити.

Оскільки адвокатом Шемеляк М.С. зроблено заяву про подання додаткових доказів щодо витрат на правову допомогу протягом п`яти днів з дня винесення рішення, то суд вирішить це питання в судовому засіданні 15.06.2023 о 09.30 год.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1073,60 грн., оскільки позивачці було відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,77-81,89,141,258,259,263-265,279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Зобов`язати директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 з датою початку договору 24.03.2023, шляхом винесення відповідного наказу.

Стягнути з Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в дохід держави 1073,60 грн. судового збору та в користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.06.2023.

Суддя Хомик А.П.